01 червня 2022 року м. Житомир справа № 240/1954/22
категорія 112010201
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Попової О. Г., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить:
- визнати правомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області щодо обмеження виплати в повному обсязі призначеної та перерахованої, відповідно до рішення суду пенсії, максимальним розміром, зі змінами по стану на 01 січня 2017 року та безпідставній невиплаті в повному обсязі нарахованої мені пенсії за період з 01.01.2017 та безпідставній невиплаті в повному обсязі нарахованої пенсії за період з 01.04.2019, після проведення перерахунку пенсії, відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21.10.2021.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести виплату заборгованості по нарахованій, але не виплаченій в повному обсязі пенсії за період з 01.04.2019 в повному обсязі, без обмеження її максимальним розміром.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Відповідачем проведений перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019 пенсія становила 24111,00 грн., внаслідок чого застосовано обмеження пенсії максимальним розміром по стану на 05 грудня 2021 року в розмірі 19340,00 грн., хоча рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року, визнано, що застосування даного обмеження для військовослужбовців є незаконним, тому позивач звернувся до суду за захистом свого права.
Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду провадження у справі відкрито. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю. Вказує, що особам, пенсія яких перерахована відповідно до нормативно правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку. Окрім того рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 21.10.2021 у справі 240/13650/21 не зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплату пенсії позивачу без обмеження максимальним розміром.
Відповідно до положень ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд, розглянувши матеріали справи, зазначає наступне.
Встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
На виконання рішення суду від 21.10.2021 у справі 240/13560/21 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснило з 01 квітня 2019 року перерахунок та виплату пенсії позивача згідно з оновленої довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії за нормами чинними станом на 05.03.2019.
Однак при виплаті нарахованої пенсії до неї застосовано обмеження максимального розміру.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
Спеціальний Закон, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року № 2262-XII (далі - Закон №2262-ХІІ).
Відповідно до ч.7 ст.43 Закону №2262-ХІІ максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Разом з тим, ч.7 ст.43 Закон №2262-ХІІ згідно з рішенням Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016 визнана неконституційною. Конституційний Суд України зазначив, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
У резолютивній частині Рішення Конституційний Суд України зазначив: визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ зі змінами, а саме:
- частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740 гривень.
Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №1774-VIII, який прийнято 06.12.2016 та вперше опубліковано в газеті "Голос України" 27.12.2016 та набрав чинності відповідно до прикінцевих положень з 01.01.2017, у частині сьомій статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" слова і цифри "у період з 01.01.2016 по 31.12.2016" замінено словами і цифрами "по 31.12.2017".
Таким чином, зі змісту внесених змін Законом України № 1774-VIII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016, слідує, що у Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.
Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 03.10.2018 у справі №127/4267/17, від 16.10.2018 у справі №522/16882/17, від 31.01.2019 у справі №638/6363/17, від 15.04.2019 у справі №127/4270/17, від 15.04.2019 у справі №522/16973/17 та від 21.11.2019 у справі №295/2039/17.
В подальшому аналогічна правова позиція застосована Верховним Судом у постанові від 31.03.2021 у справі № 815/3000/17. При цьому Суд вказав, що не знаходить підстав для відступу від цього правового висновку.
Відповідно до ст. 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, ч. 7 ст. 43 Закону №2262-ХІІ втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вищевказаного рішення, тобто з 20.12.2016.
Таким чином, після прийняття Конституційним Судом України рішення №7-рп/2016 від 20.12.2016 обмеження розміру пенсії позивача 10 (десятьма) прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність є неправомірним, а відповідач має здійснити виплату пенсії позивачу без обмеження її максимального розміру.
При цьому, суд вважає, що обмеження пенсії позивача максимальним розміром на підставі Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 № 3668-VI є безпідставним, оскільки саме на підставі вказаного Закону були внесені зміни до ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та фактично є ідентичними останньому.
При цьому, сам факт визнання Конституційним Судом України такого обмеження розміру пенсії таким, що не відповідає ст. 17 Конституції України, свідчить про протиправність застосування аналогічних положень Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" при виплаті пенсії позивачу.
Суд звертає увагу на те, що норми ч. 5 ст. 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто, заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, у зв'язку, зокрема, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені
Отже, зміст та обсяг досягнутих соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесеня змін до законодавства чи шляхом ігнорування рішень Конституційного Суду України та конституційних прав.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що порушені права позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправними дій головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області щодо виплати позивачу з 01.04.2019 пенсії з обмеженням її максимального розміру та зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату пенсії позивача з 01.04.2019 без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
Аналогічна правового висновку щодо правомірності дій пенсійного органу при обмеженні пенсії максимальним розміром дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 26 травня 2021 року у справі № 240/18678/20, від 29.04.2021 року у справі №240/16852/20, від 20 травня 2021 року у справі № 240/10623/20, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №400/2085/19 від 16.12.2021.
В свою чергу, щодо проведення виплат без кінцевої дати, у задоволенні цих вимог необхідно відмовити, оскільки судовому захисту підлягають лише порушені, не визнані або оспорювані права, відповідне порушення має мати місце на момент розгляду справи судом, адже судовими актами не можуть регулюватись відносини на майбутнє.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О.Ольжича, 7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром з 01 квітня 2019 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області виплачувати ОСОБА_1 пенсію без обмеження максимальним розміром з 01 квітня 2019 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.Г. Попова