Справа № 946/3423/22
Провадження № 2-з/946/33/22
27 травня 2022 року суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Пащенко Т.П., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про захист прав споживачів, визначення розміру заборгованості за зобов'язанням після реструктуризації,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про захист прав споживачів, визначення розміру заборгованості за зобов'язанням після реструктуризації.
23.05.2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення заборони на вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо квартири, а саме: державна реєстрація прав власності, відчуження, інших дій, що здійснюються державним реєстратором у Державному реєстрі прав, крім надання інформації з цього реєстру щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування вимог заяви ОСОБА_1 зазначає, що 16.04.2018 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №ML-504/024/2008, відповідно до якого позичальникові було надано кредит в сумі 30 450,00 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом з плаваючою процентною ставкою, яка визначається як фіксований відсоток + FIDR та фіксованого відсотку 5,99% річних. За договором купівлі-продажу кредитного портфелю №б/н від 25.11.2011 року ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитним договором №ML-504/024/2008 від 16.04.2008 року. 16.04.2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» та постачальником був укладений договір іпотеки №PML-504/024/2008 (майнова порука), згідно з яким іпотека забезпечує вимоги іпотекодержателя щодо сплати боржником кожного і всіх його платіжних зобов'язань за кредитним договором у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в кредитному договору, з усіма змінами і доповненнями до нього, укладеними протягом терміну його дії. Предметом іпотеки визначено квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . 23.09.2021 року закінчився мораторій на примусове стягнення заборгованості за споживчими кредитними договорами в іноземній валюті, відтак, існує реальна обґрунтована загроза, що відповідач наразі зверне примусове стягнення на предмет іпотеки в позасудовий спосіб, зокрема, в порядку ст.ст. 37, 38 Закону України «Про іпотеку», відтак для відновлення своїх прав позивачці доведеться звертатись до суду з іншими позовами (про скасування державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем або з віндикаційним позовом у випадку подальшого відчуження іпотекодержателем іпотечної нерухомості третім особам), що суперечитиме ефективності судового захисту. Тож, позивачкою заявлені вимоги щодо реструктуризації боргу на виконання вимог Закону, а відповідач з 23.09.2021 року має право відчужити майно в односторонньому порядку, що є єдиним житлом позивача, матиме право вселення та реєстрації будь-яких осіб у спірну квартиру, що створить у них відповідні житлові права та ускладнить фактичне виконання рішення суду. Також, вселення у спірну квартиру третіх осіб за вибором відповідача може призвести до психологічного та фізичного тиску на позивачку, порчі її особистого майна тощо. З огляду на викладене позивачка вважає, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача, за захистом яких вона звернулася до суду. Тобто, на думку позивачки, невжиття заходів забезпечення позову може призвести до відчуження майна новим власником, що ускладнить виконання рішення суду та унеможливлює ефективний захист прав позивача шляхом зобов'язання вчинити дії щодо визнання боргу та проведення реструктуризації боргу. При цьому, накладення заборони на вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо квартири, до вирішення спору по суті не призведе до обмеження прав відповідача, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача.
Дослідивши матеріали справи, заяву про забезпечення позову, суд прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 23.05.2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про захист прав споживачів, визначення розміру заборгованості за зобов'язанням після реструктуризації.
Ухвалою судді від 27.05.2022 року відкрито провадження у справі.
З матеріалів справи вбачається, що квартира АДРЕСА_2 , власницею якої є ОСОБА_1 , є предметом іпотеки за договором іпотеки №PML-504/024/2008 (майнова порука), згідно з яким іпотека забезпечує вимоги іпотекодержателя щодо сплати боржником кожного і всіх його платіжних зобов'язань за кредитним договором №ML-504/024/2008 від 16.04.2018 року, укладеним між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.08.2021 року №270982603.
За договором купівлі-продажу кредитного портфелю №б/н від 25.11.2011 року ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитним договором №ML-504/024/2008 від 16.04.2008 року.
Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.
Забезпечення позову по суті є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Таким чином, умовою застосування забезпечення позову, як сукупності процесуальних дій, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 150 ЦПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову, перелік яких визначений статтею 150 цього Кодексу, а також інші заходи, необхідні для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 частини першої статті 150 ЦПК України.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити, якщо такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».
При вирішенні питання про забезпечення позову суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову, роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Таким чином у забезпеченні позову саме таким шляхом ОСОБА_1 слід відмовити, оскільки позивачкою не наведено наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог та достатніх підстав для вжиття заходів забезпечення позову, щодо існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду при задоволенні позову, а також співмірності їх та адекватності у відповідності до заявлених позовних вимог.
Керуючись статтями 149,150-153, 157, 260, 353 ЦПК України, суд, -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про захист прав споживачів, визначення розміру заборгованості за зобов'язанням після реструктуризації - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі в 15-ти денний строк з дня складення повного судового рішення апеляційної скарги, що не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя: Т.П.Пащенко