Вирок від 02.06.2022 по справі 946/1894/21

Єдиний унікальний № 946/1894/21

Провадження № 1-кп/946/191/22

УКРАЇНА

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

Іменем України

02 червня 2022 року м. Ізмаїл

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у місті Ізмаїл Одеської області у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за №12019160150002160, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Ізмаїл Одеської області, громадянина України, з середньою освітою, працюючого продавцем у ФОП ОСОБА_5 , не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК),

сторона обвинувачення: прокурор ОСОБА_6 ,

сторона захисту: обвинувачений ОСОБА_4 , захисник ОСОБА_7 ,

інші учасники судового провадження: потерпілий ОСОБА_8 , представниця потерпілого ОСОБА_9 .

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

1.13 жовтня 2019 року близько 16:30 години у світлий час доби водій ОСОБА_4 , керуючи технічно справним автомобілем марки «BMW» номерний знак НОМЕР_1 , і рухаючись по автодорозі М-15 Одеса - Рені, яка вкрита асфальтовим покриттям та має по одній смузі руху в кожному напрямку, з боку с.Саф'яни в напрямку с. Броска в Ізмаїльському районі Одеської області, в порушення вимог підп. «б» п. 2.3, п.п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (далі - ПДР) в районі 233 км + 800 м вказаної автодороги внаслідок кримінально протиправної самовпевненості, тобто передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, легковажно розрахував на їх відвернення, не переконався у безпеці маневру розвороту не з крайнього лівого положення на проїзній частині по ходу свого руху здійснив маневр лівого розвороту, не надавши дорогу попутному автомобілю «Mersedes-Benz» номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_8 , в результаті чого на вказаній ділянці дороги відбулося зіткнення обох транспортних засобів.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди водію автомобіля «Mersedes-Benz» номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_8 заподіяно тілесне ушкодження у виді закритого уламкового перелому правої стегнової кістки в середній третині зі зміщенням уламків, що спричинив тривалий розлад здоров'я строком понад 21 день, який відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

2.Своїми діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Стаття (частина статті) Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений

3.При визначенні частини статті Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений ОСОБА_4 , суд враховує те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» №2617-VIII від 22.11.2018 (далі - Закон № 2617-VIII), що набирав чинності з 01.07.2020, до абз. 2 ч. 1 ст. 286 КК були внесені зміни, та кримінальна відповідальність за цією нормою посилена, оскільки підвищений розмір штрафу, а також визначено як обов'язкове додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

4.Відповідно до ч. 2 ст. 4 КК, кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Згідно ж ч. 2 ст. 5 КК, закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

5.Отже, з урахуванням того, що Закон №2617-VIII посилює кримінальну відповідальність за ч. 1 ст.286 КК, а також того, що кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 286 КК було вчинене ОСОБА_4 до набрання вказаним законом чинності, виходячи зі змісту ч. 2 ст. 4, ч. 2 ст. 5 КК, суд вважає за необхідне при ухваленні вироку відносно ОСОБА_4 керуватися положеннями ч. 1 ст. 286 КК в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» №586-VI від 24.09.2008 (далі - Закон №586-VI), чинної на час вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення.

6.Кримінальний кодекс України (в редакції Закону №586-VI)

«Стаття 286. Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами

1. Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, -

карається штрафом від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.»

Докази на підтвердження встановлених судом обставин

7.Обставини вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення встановлені судом шляхом дослідження сукупності доказів, обсяг дослідження яких був визначений з урахуванням думок учасників судового провадження в порядку, передбаченому ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), у відповідності до засад кримінального провадження, передбачених ст.ст. 22, 26 КПК, таких як диспозитивність, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

8.Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 вину у висунутому обвинуваченні не визнав та пояснив, що в жовтні 2019 року, точної дати не пам'ятає, о 16:00 - 17:00 години вони з друзями виїхали на ділянку автодороги Одеса - Рені, що проходить в об'їзд м. Ізмаїл, для того, щоб обговорити автомобільні гонки. Погода, проїзна частина та оглядовість були відмінними: було сонячне, рівне асфальтове покриття, без вибоїн, оглядовість на великі відстані в обидві боки, без пагорбів та спусків. Його автомобіль був припаркований з правої частини дороги по ходу руху у напрямку с. Броска Ізмаїльського району, де також знаходились ще 3 - 4 автомобіля, на іншому узбіччі були припарковані ще близько 10 автомобілів. Він вирішив перемістити своє авто на інший бік дороги по ходу руху у напрямку м. Одеса (с. Саф'яни), для чого він почав рух, виїхавши на проїжджу частину дороги, проїхав близько 100 м, увімкнув лівий покажчик повороту, після цього для того, щоб мати змогу виконати маневр розвороту в один захід, перемістився праворуч, виїхавши правими колесами на узбіччя, вкрите щебнем, так, що ліві колеса залишились на асфальтовому покритті і половина автомобіля опинилась на узбіччі, він подивився у дзеркала заднього виду та побачив позаду автомобілі, але жодний з них не створював йому перешкод для маневру розвороту, оскільки йому потрібно було лише 2 - 4 секунди, а найближчий автомобіль знаходився позаду від нього на відстані близько 70 - 80 м, і почав розворот ліворуч. А коли він повернув автомобіль боком, то побачив світло фар іншого автомобіля, після чого він втратив свідомість. Коли він прийшов до тями, його витягли з автомобіля та швидка допомога доставила його в лікарню.

Обвинувачений також зазначив, що автомобіль «Mersedes-Benz» перед виконання ним розвороту знаходився ще дальше за найближчий від нього автомобіль та він йому також не заважав здійснити маневр розвороту. Він майже був впевнений, що вони роз'їдуться. Якщо би автомобіль «Mersedes-Benz» рухався зі швидкістю 90 км/год, то вони би розійшлися, можливо, зачепив би лише задню частину його автомобіля.

Зіткнення транспортних засобів сталося не на 231 км + 800 м, як це зазначено в протоколі огляду місця події, а на 1,5 - 2 км (з похибкою 300 - 400 м) у напрямку с.Броска. Вони із захисником ОСОБА_7 разом встановлювали дійсне місце зіткнення. Про дійсне місце зіткнення він також вказував і під час слідчого експерименту, що проводився слідчим, при цьому він орієнтувався по слідам на асфальті. Але в обох місцях оглядовість хороша: без перешкод, уклонів.

Він вживав заходи щодо відшкодування потерпілому шкоди, але суми, яку запросив потерпілий, у нього немає.

9.Незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини у вчинені кримінального правопорушення, його вина повністю підтверджується сукупністю досліджених під час судового розгляду доказами, оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку.

10.Потерпілий ОСОБА_8 під час судового розгляду пояснив, що 13.10.2020 близько о 15:00 годині він рухався на автомобілі «Mercedes-Benz» зі швидкістю приблизно 100 - 110 км/год по автодорозі Одеса - Рені, де в той день відбувалися гонки, в яких приймав участь ОСОБА_4 . Наближаючись до потоку автомобілів, які стояли на узбіччі з обох сторін, він знизив швидкість та побачив як ОСОБА_4 , який стояв на правому узбіччі за межами проїзної частини дороги, з місця почав виконувати маневр лівого розвороту. Тоді він почав сигналити, розраховуючи, що ОСОБА_4 почує, як наближається автомобіль, та виверне вправо, однак останній прискорився та став робити маневр. Він хотів його оминути, але на середині проїзної частини відбулося зіткнення, якого, з його слів, не можна було уникнути. Він розповів, що відстань між автомобілями на узбіччі була приблизно 1 - 1,5 м. Коли його автомобіль скотився на узбіччя, він хотів загальмувати, але не зміг цього зробити, зрозумівши, що у нього зламана нога. Він не бачив, хто саме перебував за кермом автомобіля «BMW», вже в лікарні йому стало відомо, що це був ОСОБА_4 . Він також зазначив, що ОСОБА_4 приїжджав до нього в Одесу, вибачався та говорив, що винен у скоєному. Для проведення судово-медичної експертизи ним надавалися медичні документи щодо його лікування.

11.Свідок ОСОБА_10 під час судового розгляду пояснив, що восени 2019 року йому зателефонував знайомий ОСОБА_8 , вони зустрілися з ним в с. Багате Ізмаїльського району Одеської області, а потім поїхали у бік м. Ізмаїл. Він їхав на своєму автомобілі разом з сином позаду автомобіля ОСОБА_8 . Виїхавши з м. Ізмаїл та доїхавши до с. Лощинівка, вони рухалися зі швидкістю приблизно 100 - 125 км/год. На узбіччі стояли автомобілі та ходили люди, вони почали зменшувати швидкість, щоб уникнути неприємних ситуацій. Один з автомобілів світлого кольору, який знаходився на правому узбіччі, майже перед автомобілем ОСОБА_8 почав здійснювати маневр розвороту, і він побачив як сталося зіткнення. Він зупинився поруч із місцем зіткнення та побіг надавати допомогу ОСОБА_8 , а інші хлопці, які перебували на місці, - до ОСОБА_4 . Він зазначив, що тілесні ушкодження були в обох водіїв, у ОСОБА_8 була пошкоджена нога. Після ДТП він весь час залишався на місці аварії допоки не приїхала поліція та швидка допомога.

12.Свідок ОСОБА_11 під час судового розгляду пояснив, що 13.10.2019 близько 15:00 години на автодорозі Одеса - Рені він зустрівся з хлопцями, щоб обговорити змагання. В момент ДТП він знаходився в автомобілі «BMW Х5» свого товариша ОСОБА_12 , який стояв передньою частиною у бік с. Лощинівка, та бачив як відбулося зіткнення автомобілів «BMW» та «Mercedes-Benz». Він розповів, що ОСОБА_8 їхав на великій швидкості, тому він попросив знайомого, щоб той йому поморгав фарами, але ОСОБА_8 , побачивши їх, навпаки, збільшив швидкість десь до 120 км/год. Автомобіль ОСОБА_4 стояв на правому узбіччі, останній хотів розвернутися, однак ОСОБА_8 летів на великій швидкості, тому відбулося зіткнення. Він побачив аварію коли ОСОБА_8 з'їхав вправо, а автомобіль ОСОБА_4 знаходився у повітрі. Він вів відеозйомку, коли біг до ОСОБА_4 , та викликав швидку, а також була відеозйомка з квадрокоптера, який знаходився над автомобілем, в якому він сидів разом з товаришем ОСОБА_12 . Він зазначив, що ОСОБА_4 після аварії був непритомний, а у ОСОБА_8 була затиснута нога. За автомобілем «Mercedes-Benz» їхав автомобіль «Toyota Camry», який після зіткнення припаркувався на узбіччі. Він допомагав діставати ОСОБА_8 з автомобіля. З його слів, дорога рівна, без спусків та ям, видимість хороша.

13.Свідок ОСОБА_13 під час судового розгляду пояснив, що 13.10.2019 приблизно о 15:00 годині він перебував на автодорозі Одеса - Рені в бік Лощинівського переїзду, стояв на узбіччі та розмовляв із хлопцями, з якими вони зібралися з приводу автогонок. Автомобіль ОСОБА_4 стояв на узбіччі навпроти, ОСОБА_4 привітався із ними, сів у свій автомобіль «BMW» та почав здійснювати розворот, в той момент він побачив як наближається автомобіль «Mercedes-Benz» зі швидкістю приблизно 150 км/год, розвернувшись, він почув удар і побачив автомобіль ОСОБА_4 , який вже знаходився у повітрі. За кермом автомобіля «Mercedes-Benz» знаходився молодий хлопець. Він зазначив, що не звернув уваги чи гальмував автомобіль «Mercedes-Benz», лише бачив як він пролетів, а також сам удар. Після зіткнення він підбіг до автомобіля ОСОБА_4 . Коли приїхали працівники поліції, всі разом перевертали автомобіль «BMW», який належить ОСОБА_4 , оскільки почало текти паливо, для того, щоб упередити вибух. Він розповів, що слідчий приїхав десь через 3 годи після аварії та проводив слідчі дії по всій території. Про те, що в той момент йшла відеозйомка з квадрокоптера він дізнався вже після ДТП, коли повідомили, що є відеозапис. З його слів дорога була хороша, видимість близько 1,5 км.

14.Свідок ОСОБА_14 під час судового розгляду пояснив, що 13.10.2019 в обідній час він разом із ОСОБА_13 стояв на узбіччі дороги у бік с. Саф'яни. З обох боків стояли припарковані автомобілі. Автомобіль ОСОБА_4 був припаркований на узбіччі у бік аеропортної розв'язки. Він побачив автомобіль «Mercedes-Benz», що наближався зі швидкістю близько 130 км/год, був гучний вихлоп, але він не звернув на це уваги. Потім він почув удар, розвернувся та побачив дим і пилюку, а також перевернутий автомобіль ОСОБА_4 , якому в подальшому він допомагав вибратися із салону автомобіля. Коли він вийшов на проїзджу частину дороги, побачив автомобіль «Mercedes-Benz» чорного кольору, що знаходився у кюветі. Після чого він повернувся до ОСОБА_4 і не бачив, що відбувалося далі. Також він зазначив, що за автомобілем «Mercedes-Benz» на значній відстані рухався ще один автомобіль, який одразу після зіткнення припаркувався на узбіччі. Він розповів, що дорога була пряма, чиста, суха, опадів не було, видимість 100%, розмітка на дорозі була присутня, дорожні знаки в зоні видимості ДТП були відсутні, також не було слідів гальмування. Він пояснив, що відеозйомка велася з квадрокоптера його знайомим, квадрокоптер знаходився над ними та знімав ракурс, направлений у бік автомобіля «Mercedes-Benz», що наближався.

15.З даних рапорту інспектора-чергового Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області вбачається, що 13.10.2019 о 19:06 годині від органу охорони здоров'я надійшло повідомлення на службу 102 про те, що о 19:02 годині на трасі біля с. Лощинівка Ізмаїльського району ОСОБА_4 та ОСОБА_15 отримали тілесні ушкодження внаслідок ДТП (т. 1 а.п. 112).

16.Після отримання повідомлення в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 214 КПК, до внесення відомостей до ЄРДР, в день події, а саме 13.10.2019, у період часу з 20:00 до 23:00 години був проведений огляд місця дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), що вбачається з відповідного протоколу та додатків до нього у виді фототаблиці та схеми. У протоколі зазначено, що огляд проводився на 231 км + 800 м автодороги М-15 Одеса - Рені Ізмаїльського району на ділянці від с. Саф'яни до с. Броска Ізмаїльського району. Під час огляду, який здійснювався при ясній погоді, без опадів, зафіксовані обстановка, сліди ДТП, розташування, стан та пошкодження транспортних засобів «BMW» номерний знак НОМЕР_1 та «Mercedes-Benz», які були вилучені з місця події. Оглядом встановлено, що місце ДТП розташоване на автодорозі на горизонтальній прямій ділянці з асфальтобетонним сухим покриттям загальною шириною 7,6 м, з наявністю по одній смузі для руху в обох напрямках, які розділені переривчастою лінією дорожньої розмітки, до проїжджої частини з обох боків примикає узбіччя (т. 1 а. п. 113 - 134).

17.При цьому суд не погоджується з посиланнями сторони захисту на те, що вказаний протокол огляду місця події з додатками є неналежними та недопустимими доказами, у зв'язку з тим, що, як зазначає захисник, в них не були зафіксовані всі важливі для справедливого вирішення справи фактичні дані, вони оформлені всупереч вимогам ст.ст. 104, 105, 237 КПК, містять неповну, суперечливу, недостовірну та незрозумілу інформацію, до того ж не відкриті повністю стороні захисту.

18.Так, відповідно до ст. 85 КПК, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. А згідно ст. 86 КПК, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

19.Під час судового розгляду сторонами кримінального провадження та потерпілим не тільки не заперечувалася, а й підтверджена та обставина, що досліджуваним протоколом був проведений огляд саме тієї ДТП, що сталася 13.10.2019 за участю водіїв ОСОБА_4 та ОСОБА_8 . Ними також не тільки не заперечувалася, а й підтверджена і та обставина, що з місця події були вилучені саме ті автомобілі, якими керували вказані водії. Тому очевидним є те, що у протоколі огляду місця події з додатками зафіксовані саме дані, що стосуються розглядуваної ДТП, а не будь-якої іншої, а тому вказані дані стосуються обставин, що підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженню. Зазначення у протоколі з додатками деяких невірних, або неточних, або неповних даних не може автоматично свідчити про неналежність цього доказу. Це також не свідчить і про те, що протокол з додатками є недопустимим доказом, за умови його отримання у порядку, встановленому КПК. Як було вище наведено, огляд місця події був проведений у відповідності до ч. 3 ст. 214 КПК до внесення відомостей до ЄРДР у порядку, встановленому КПК. Істотних порушень положень КПК під час проведення цієї слідчої дії судом не встановлено. Так, проведення огляду через чотири години після події не є порушенням КПК, до того ж з досліджених документів випливає, що огляд почався менш ніж через годину після надходження повідомлення про неї до поліції, що з урахуванням необхідного часу для приїзду поліцейських, є розумним. Не зазначення в протоколі прізвища, ім'я та по батькові одного з поліцейських, що був присутнім при огляді, не є суттєвим порушенням положень КПК з огляду на те, що цей поліцейський не був слідчим чи прокурором або будь-яким іншим учасником, що має право та/або обов'язок проводити цю слідчу дію чи приймати у ній участь, і це не впливає на зміст самого протоколу з додатками.

20.Що стосується посилань захисника на, начебто, наявні суперечності між протоколом та фототаблицею щодо стану лобового скла, бокових дзеркал заднього виду, а також освітлювальних приладів, то вони не відповідають дійсності, оскільки у протоколі не міститься інформація про те, що розбитими є саме задні освітлювальні прибори та лобове скло. Також не відповідають дійсності і посилання захисника на те, що у протоколі не зазначено засобів, які використовувалися для створення фотознімків, оскільки у вступній частині та у п. 29 описової частини протоколу зазначено, що використовувався фотоапарат «Nikon». Враховуючи, що фототаблиця не могла бути складена безпосередньо після закінчення слідчої дії, оскільки, очевидно, що для цього необхідно було як мінімум роздрукувати фотознімки, то вона не могла бути підписана іншими її учасниками, а виготовлена пізніше слідчим, яким і підписана, як особою, яка безпосередньо її склала. До того ж, відповідно до ч. 3 ст. 105 КПК, додатки до протоколів повинні бути засвідчені підписами не усіх учасників слідчої дії, а лише тих, хто брав участь у їх виготовленні та/або вилученні. Чинним КПК, зокрема ст. 105, не заборонено складати додатки до протоколів слідчих дій після завершення слідчої дії, а також не встановлена і форма додатків, зокрема щодо необхідності зазначення дати їх складання. Також, ані ст. 104 КПК, яка регламентує форму протоколу, ані ст. 237 КПК, яка врегульовує порядок проведення огляду, не встановлені вимоги щодо обов'язкового зазначення наявності додатків до протоколу огляду.

21.Також суд не погоджується з твердженнями захисника про суперечність даних протоколу огляду ДТП щодо не зазначення ідентифікаційних даних автомобіля «Mercedes-Benz», у тому числі, номерного знаку, оскільки як вбачається з додатку до протоколу у виді фототаблиці номерні знаки вказаного автомобіля на момент огляду були відсутніми, про що зазначає і сам захисник у своєму клопотанні про визнання протоколу огляду неналежним та недопустимим доказом. Під час огляду місця події слідчий фіксує саме ті дані, які безпосередньо сприймаються під час цієї слідчої дії. Враховуючи, що для визначення VIN-коду автомобіля необхідні спеціальні навички, то його визначення без спеціаліста є ускладненим, у зв'язку з чим при відсутності достатніх знань та вмінь слідчий міг визначити його неправильно, що значно ускладнило би подальше з'ясування обставин, а тому обмежився вказівкою лише тих ідентифікаційних даних, які він мав можливість безпосередньо сприйняти та зафіксувати, зокрема, модель автомобіля «Mercedes-Benz» та наявні механічні пошкодження на обох автомобілях. Крім того, як було вище зазначено, сторони кримінального провадження та потерпілий не поставили під сумнів, що з місця події були вилучені саме ті автомобілі, які потрапили в ДТП, що розглядається. А тому і у суду не виникає сумнівів щодо вилучених з місця події автомобілів.

22.Не відкриття стороні захисту в порядку ст. 290 КПК речового доказу, вилученого під час огляду місця події, а саме автомобіля «Mercedes-Benz», не може свідчити про не відкриття самого протоколу огляду місця події, і, відповідно, про недопустимість як доказів даних, що містяться у ньому.

23.Стороною захисту під час судового розгляду не обґрунтовано, яким чином показання понятих, що були залучені при проведенні огляду місця події, могли би усунути неповноту та протиріччя, які, на думку цієї сторони, містяться у протоколі цієї слідчої дії. До того ж, їх показання з приводу зафіксованих у протоколі великих за змістом даних, не можуть замінити собою самі данні протоколу. А з урахуванням їх великого змісту, що важко тримати в пам'яті, та часу, що минув з моменту проведення слідчої дії, абсолютно є очевидним те, що поняті не могли запам'ятати їх. Показання понятих мають значення при перевірці обставин порушення під час слідчої дії прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, на наявність яких сторона захисту не посилалася, а зводяться лише до її незгоди з деякими даними, що містяться у протоколі огляду місця події, та у їх неповноті та суперечності між собою. Крім того, відповідно до ч. 7 ст. 223 КПК, залучення понятих при проведенні огляду місця події не є обов'язковим. Отже, показання понятих, які приймали участь під час проведення огляду місця події з приводу даних, що підлягають фіксації у протоколі цієї слідчої дії, є неналежним процесуальним джерелом цих доказів.

24.Також слід звернути увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 94 КПК жоден доказ не має наперед встановленої сили. Кожний доказ має бути оцінений як окремо, так і у сукупності з іншими. Враховуючи, що огляд місця події як невідкладна слідча дія проводиться безпосередньо після події в умовах неочевидності деяких обставин, то не виключена можливість упущення деяких деталей, які дійсно мають значення для кримінального провадження. Однак, перевірка та уточнення вже отриманих під час огляду місця події даних, встановлення додаткових даних під час подальшого проведення досудового розслідування не тільки не виключається, а й є необхідним та є завданням досудового розслідування. Саме тому, фіксація з певними неточностями деяких даних під час проведення невідкладної слідчої дії - огляду місця події - не може свідчити про недостовірність змісту усього протоколу, в цілому, а також про його неналежність та недопустимість.

25.Саме тому, на думку суду, в цілому, протокол огляду місця події містить належні та зрозумілі дані настільки, наскільки вони були встановлені під час огляду, проведеного у порядку, встановленого КПК, з дотриманням вимог щодо змісту протоколу, у зв'язку з чим суд визнає досліджуваний протокол огляду місця події належним та допустимим доказом.

26.До того ж, стороною захисту, яка у відповідності до ч. 1 ст. 93 КПК також уповноважена на збирання доказів, під час судового розгляду був наданий відеозапис, на якому зафіксовані зміри розташування місця зіткнення, згідно якому це місце знаходилося на 233 км + 869 м, а не на 231 км + 800 м автодороги М-15 Одеса - Рені, як це було зазначено у протоколі огляду місця події (т. 2 а.п. 110). Враховуючи, що на автодорозі були відсутніми інформаційні знаки з вказівкою кілометрів, на що сторона захисту наполягала під час судового розгляду, то саме з цим суд пов'язує такі неточності у протоколі огляду місця події, а також у протоколах слідчих експериментів та інших здобутих під час досудового розслідування доказах.

27.Враховуючи оглядовість на ділянці дороги, де сталося ДТП, а саме відмінна в обох напрямках, дорога рівна без спусків, підйомів, перехресть, дорожніх знаків, із переривчастою лінією розмежування зустрічних смуг для руху на протязі декількох кілометрів, про що під час судового розгляду зазначили всі учасники кримінального провадження, включаючи обвинуваченого та свідків захисту, то, на думку суду, точне місце зіткнення в межах декількох десятків метрів суттєво не впливає на причину ДТП. Тому місцем ДТП слід вважати район ділянки дороги 233 км + 800 м. У зв'язку з викладеним суд не погоджується з доводами сторони захисту про те, що місце ДТП не встановлене, до того ж, сторона захисту не навела обґрунтувань того, що розбіжність в декількох десятках метрів суттєво впливає на обставини ДТП.

28.Враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 84 КПК постанова слідчого не віднесена до процесуальних джерел доказів, а згідно ст. 110 КПК є процесуальним рішенням, то вона не може містити фактичні дані про обставини, що підлягають доказуванню, а тому і не підлягає оцінці на предмет допустимості як доказу. Тому суд відкидає посилання захисника на те, що постанова слідчого від 25.01.2021 про уточнення даних (т. 1 а.п. 161 - 162) є очевидно недопустимим доказом. Враховуючи, що місце ДТП встановлено судом на підставі наданих та досліджених сторонами доказів, суд не вбачає підстав оцінювати вказану постанову на предмет її законності, оскільки вона жодним чином не впливає на обставини, що підлягають доказуванню.

29.Про обставини та обстановку ДТП, а також про розташування транспортних засобів на місці події показали та розповіли під час слідчих експериментів ОСОБА_4 та ОСОБА_8 . Крім того, під час слідчих експериментів були здійснені певні замірювання, які були використані під час проведення судових експертиз.

30.Так, відповідно до протоколу слідчого експерименту від 07.09.2020 з додатками, ОСОБА_8 зазначив, що перед ДТП він рухався по а/д М-15 Одеса - Рені з боку с. Саф'яни в напрямку с.Броска Ізмаїльського району по правій стороні проїзної частини дороги. При цьому показав шлях руху керованого ним автомобіля. Він пояснив, що ОСОБА_4 перед здійсненням ним маневру лівого розвороту, стояв на правому узбіччі за межами проїзної частини, та при його наближенні ОСОБА_4 з місця почав здійснювати розворот. За показами ОСОБА_8 , водій ОСОБА_4 і його керований автомобіль знаходився на правому узбіччі на відстані 0,8 м від правого краю дороги по ходу руху транспортних засобів до лівої осі автомобіля та на відстані 1,6 м від місця зіткнення до передньої лівої осі автомобіля, з місця почав виконувати лівий розворот, дугоподібно. А ОСОБА_4 під час цього ж слідчого експерименту зазначив, що перед ДТП він рухався по а/д М-15 Одеса - Рені у напрямку с. Броска по правій стороні проїзної частини дороги та перед зіткненням транспортних засобів почав виконувати маневр лівого розвороту, виїхавши правою стороною керованого ним автомобіля на праве узбіччя на відстані 0,6 м від правого краю дороги до лівої осі керованого ним автомобіля, а лівою стороною, рухаючись по проїзній частині, та здійснив лівий розворот. Під час розвороту сталося зіткнення транспортних засобів. Під час цього слідчого експерименту були здійснені певні заміри, що були використані в подальшому при проведенні експертиз (т. 2 а.п. 52 - 64).

31.Також під час слідчого експерименту, проведеного згідно відповідному протоколу з додатками 17.10.2020 за участю ОСОБА_8 , були здійснені заміри часу подолання відстані у 3,4 м з моменту виїзду на проїзну частину автодороги до місця зіткнення автомобілем «BMW», які у подальшому були використані при проведенні судових експертиз (т. 2 а. п. 69 - 78).

32.При цьому суд не погоджується з доводами сторони захисту про недопустимість зазначених протоколів слідчих експериментів, оскільки вони були здобуті з дотриманням положень КПК. Неточні відомості про місцезнаходження ДТП, а саме вказівка у протоколах на 231 км + 800 м замість 233 км + 800 м, не є порушенням положень КПК, а лише помилкою, яка не впливає на допустимість в цілому самих документів.

33.Крім того, суд також не вбачає істотного порушення прав та свобод ОСОБА_4 під час проведення слідчого експерименту за його участі в якості свідка, а відтак і відсутність підстав вважати недопустимими доказами відомості про обставини ДТП, надані ним як свідком під час проведення слідчого експерименту за його участі.

34.Так, відомості про ДТП були внесені до ЄРДР по факту кримінального правопорушення, а не щодо ОСОБА_4 (т. 1 а.п. 110 - 111), який як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду твердив про відсутність своєї винуватості у її наслідках, про дотримання ним ПДР, та про винуватість іншого водія. Такі твердження ОСОБА_4 слідчий, відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК, зобов'язаний був всебічно, повно і неупереджено дослідити та у разі їх підтвердження прийняти процесуальне рішення про закриття цього кримінального провадження за реабілітуючими обставинами. Саме з метою перевірки та уточнення наданих ОСОБА_4 відомостей щодо обставин ДТП за його згодою та за участю запрошеного ним захисника ОСОБА_7 07.09.2020 був проведений слідчий експеримент. З протоколу вбачається, що його проведенню передувало роз'яснення ОСОБА_4 прав та обов'язків свідка, передбачених ст. 66 КПК, серед яких відмовитися давати показання щодо себе, що можуть стати підставою для підозри чи обвинувачення у вчиненні ним кримінального правопорушення. Під час цієї слідчої дії ОСОБА_4 була надана можливість висловити свою точку зору причин ДТП та її наслідків і в такий (законний) спосіб вплинути на вирішення справи стосовно себе, що не суперечить засаді верховенства права. Судом не встановлено даних, які б давали підстави вважати, що при проведенні слідчого експерименту за участю ОСОБА_4 слідчим були вчинені діяння, якими були б порушені його права чи свободи, або слідчий у будь-якій формі примушував би ОСОБА_4 до визнання своєї винуватості у ДТП. Не було у слідчого й достатніх даних вважати, що надалі ОСОБА_4 буде визнано підозрюваним чи обвинуваченим. Не містять спростувань цього і доводи сторони захисту. Саме тому, на думку суду, під час проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_4 його права не було істотно порушено. Вказані висновки суду повністю відповідають висновкам Верховного Суду України, викладеним у його постанові №5-360кс15 від 09.06.2016.

35.Також суд вважає, що слідчі експерименти та інші слідчі і процесуальні дії були проведені компетентною особою, а саме слідчим, у відповідності до положень КПК у формі досудового слідства.

36.Так, т.в.о. заступника начальника - начальника СВ Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області було доручено проведення досудового розслідування ст. слідчому вказаного слідчого відділу ОСОБА_16 (т. 2 а.п. 83), яким, але вже на посаді заступника начальника СВ Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області, і були проведені слідчі експерименти та інші слідчі і процесуальні дії за участю ОСОБА_4 та ОСОБА_8 .

37.На думку суду, саме слідчий підрозділу Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області мав проводити досудове розслідування у формі досудового слідства у цьому кримінальному провадженні, а не підрозділ дізнання у формі дізнання з огляду на таке.

38.При вирішенні питання, у якій саме формі слід було здійснювати досудове розслідування розглядуване кримінальне правопорушення: у формі досудового слідства або у формі дізнання, необхідно виходити з положень не матеріального закону, а з положень процесуального, адже відповідно до ч. 1 ст. 1 КПК порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, оскільки саме КПК як процесуальний закон передбачає порядок кримінального провадження, а КК як матеріальний закон здійснює правове забезпечення об'єктів захисту від кримінально-протиправних посягань, а також запобігання кримінальним правопорушенням.

39.Відповідно до ч. 1 ст. 5 КПК, процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

40.Враховуючи, що Законом №2617-VІІІ, що набрав чинності з 01.07.2020, комплексно були внесені зміни як до КК так і до КПК, то з 01.07.2020 по певним категоріям кримінальних правопорушень змінилася форма досудового розслідування.

41.Так, Законом №2617-VIII, що набрав чинності з 01.07.2020, повністю змінена класифікація кримінальних правопорушень та запроваджені кримінальні проступки, по яким визначене досудове розслідування у формі дізнання, яка направлена на спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень. З цією метою до низки статей (частин статей) КК вказаним Законом були внесені зміни з метою віднесення тих або інших кримінальних правопорушень до категорії кримінальних проступків або до категорії злочинів, та, відповідно, до відповідної форми досудового розслідування. У тому числі були внесені зміни і до ч. 1 ст. 286 КК, і це кримінальне правопорушення законодавцем віднесене до категорії нетяжких злочинів, у зв'язку з підвищенням покарання у виді штрафу у розмірі від трьох тисяч до п'яти тисяч неоподатковуваного мінімумів доходів громадян.

42.Відповідно до ст. 215 КПК досудове розслідування злочинів здійснюється у формі досудового слідства, а кримінальних проступків - у формі дізнання в порядку, передбаченому цим Кодексом.

43.При цьому ані вказаною нормою, ані іншими нормами КПК не передбачено визначення категорії кримінального правопорушення для здійснення досудового розслідування в залежності від часу вчинення діяння.

44.Таким чином, враховуючи, що саме КПК передбачає порядок кримінального провадження, то при визначені форми досудового розслідування слід виходити з категорії кримінального правопорушення, визначеного КК на час проведення процесуальних дій, незалежно від часу його вчинення.

45.Тобто, враховуючи те, що на день набрання чинності Законом №2617-VIII, а саме на 01.07.2020, та на час проведення досудового розслідування кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 286 КК формально за санкцією віднесене до категорії нетяжких злочинів, то і його розслідування з 01.07.2020 має проводитись у формі досудового слідства, що і було здійснено стороною обвинувачення у цьому кримінальному провадженні. Тому усі докази у цьому кримінальному провадженні булі зібрані у належній формі досудового розслідування - у формі досудового слідства - та компетентною особою - слідчим.

46.Внаслідок ДТП, що настала обидва водії отримали тілесні ушкодження.

47.Так, відповідно до висновку експерта № 159 від 20.01.2020, у ОСОБА_8 виявлене тілесне ушкодження у виді закритого уламкового перелому правої стегнової кістки в середній третині зі зміщенням уламків, що спричинив тривалий розлад здоров'я строком понад 21 день і відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Тілесне ушкодження спричинене дією тупих твердих предметів, якими могли бути частини салону легкового автомобіля в умовах ДТП (зіткнення автомобілів), воно могло бути спричинене 13.10.2019. У крові ОСОБА_8 етанол не виявлений (т. 1 а. п. 238 - 240).

48.З висновку експерта №13 від 16.01.2020 вбачається, що у ОСОБА_4 виявлена сукупна травма: закрита черепно-мозкова травма у формі струсу головного мозку; закрита травма грудної клітки: лінійний перелом заднього відділу правого 7-го ребра, лінійні переломи середніх відділів лівих 5, 6 ребер, осколкові переломи лівих 8, 9, 10-х ребер зі зміщенням уламків; забій лівої легені; лінійний перелом лівого поперечного відростка 3-го поперекового хребця, осколковий перелом лівого поперечного відростка 4-го поперекового хребця зі зміщенням уламків; переломо-вивих основи 1 п'ясткової кістки лівої кисті. Тілесні ушкодження ОСОБА_4 могли утворитися 13.10.2019 від дії тупих предметів, що могло мати місце при дорожньо-транспортній пригоді - травма (найбільш вірогідніше) в середині легкового автомобіля. У крові ОСОБА_4 виявлено 0,27‰ етанолу (т. 2 а. п. 2 - 3).

49.При цьому суд визнає зазначені висновки судово-медичних експертиз як такі, що здобуті з дотриманням норм КПК, а тому не вбачає підстав для визнання їх даних недопустимими доказами.

50.Так, на підставі статей 3, 56 КПК потерпілий є учасником кримінального провадження і має право подавати докази не тільки суду, але й і слідчому. Крім того, за правилами ч. 2 ст. 84 вказаного Кодексу показання потерпілого є процесуальним джерелом доказу.

51.Отже, виходячи із законодавчих норм, потерпілий наділений правом безпосередньо надавати слідчому медичні документи на підтвердження фактів, які стосуються завданої кримінальним правопорушенням шкоди його здоров'ю, а слідчий зобов'язаний прийняти ці документи для виконання завдань кримінального провадження та з'ясування всіх обставин, що згідно зі ст. 91 КПК належать до предмета доказування, у тому числі шляхом призначення судово-медичної експертизи за медичною карткою, отриманою від указаного учасника кримінального провадження. У такому випадку разом із відповідною постановою слідчий скеровує до експертної установи медичну документацію, яка є об'єктом експертного дослідження. За інших обставин, тобто якщо потерпілий не згодний надати наявні в його розпорядженні необхідні документи, для отримання дозволу на тимчасовий доступ до них слідчий, застосовуючи заходи забезпечення кримінального провадження, звертається до суду за правилами глави 15 розділу II КПК.

52.Таким чином здобуття необхідних документів для проведення судово-медичної експертизи шляхом застосування заходу забезпечення кримінального провадження в порядку глави 15 розділу ІІ КПК можливе виключно при ненаданні або неможливості їх надання. У випадку же їх отримання в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 93 КПК, тобто шляхом їх отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб, то відсутня і підстава для ініціювання питання про їх отримання шляхом застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як тимчасовий доступ до речей і документів відповідно до глави 15 розділу ІІ КПК.

53.Як пояснив потерпілий ОСОБА_8 під час судового розгляду, усі необхідні медичні документи для проведення судово-медичної експертизи він надав самостійно. Тому суд доходить висновку, що медичні документи, які були використані під час проведення судово-медичної експертизи, були отримані в порядку, встановленому КПК.

54.Так, відповідно до ч. 2 ст. 290 КПК, прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом'якшенню покарання.

55.Частиною 3 ст. 290 КПК встановлено, що прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до приміщення або місця, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем держави, і прокурор має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді.

56.Крім того, у силу ч. 2 ст. 242 КПК призначення експертизи для встановлення ступеня тяжкості та характеру тілесних ушкоджень є обов'язковим, а тому слідчий зобов'язаний був призначити таку експертизу.

57.Тому, якщо стороною обвинувачення використовується висновок експерта на підтвердження винуватості особи, саме цей висновок з детальним аналізом медичної документації і мав бути відкритий стороні захисту при виконанні вимог ст. 290 КПК, що і було зроблено у цьому кримінальному провадженні.

58.Враховуючи, що стороною обвинувачення після проведення судово-медичної експертизи медичні документи, що були використані при її проведені були повернуті, у зв'язку з чим не були у її володінні та з урахуванням їх характеру також не були і в її розпорядженні на момент виконання вимог ст. 290 КПК, а також те, що безпосередньо самі ці документи стороною обвинувачення не були використані як докази під час судового провадження, то і була відсутня об'єктивна можливість, а також законодавчо встановлений обов'язок їх відкривати стороні захисту.

59.Таким чином, у цій ситуації, зважаючи на статті 22, 290, 412 КПК у їх взаємозв'язку, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону було би невідкриття слідчими органами стороні захисту саме висновку експерта, що могло потягнути за собою визнання його недопустимим доказом на підставі ст. 87 зазначеного Кодексу.

60.Разом із цим, відсутність у володінні та розпорядженні сторони обвинувачення медичних документів, які були використанні під час проведення судово-медичної експертизи, на момент виконання вимог ст. 290 КПК автоматично не ставить під сумнів допустимість висновку цього експерта. Більш того, право доступу до документів, які досліджував експерт, може бути і було реалізовано під час судового розгляду кримінального провадження, що не суперечить меті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

61.Так, під час судового розгляду 09.11.2021 представницею потерпілого медичні документи потерпілого були відкриті стороні захисту (т. 3 а.п. 16), але після цього сторона захисту не поставила під сумнів достовірність даних судово-медичного висновку про характер та тяжкість тілесних ушкоджень потерпілого. За таких обставин, з урахуванням ст. 22 КПК слід розуміти, що сторона захисту, самостійно обстоюючи свою правову позицію, не вважала за доцільне скористатися на стадії судового провадження правом на оспорювання висновку судово-медичної експертизи після ознайомлення з медичними документами, на підставі яких він був складений, а лише через надмірний формалізм посилається на недопустимість висновку судово-медичного експерта.

62.Вказані висновки суду повністю узгоджуються з висновком, викладеного у постанові від 27.01.2020 у справі № 754/14281/17, Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, яка відступила від висновку, викладеного у постанові колегії суддів Третьої судової палати Верховного Суду від 07.08.2019 у справі №555/456/18, на який посилається сторона захисту. Так, відповідно до вказаного висновку, Об'єднана палата зазначила, що відсутність у матеріалах кримінального провадження медичних документів, на підставі яких сформовано висновок експерта, невідкриття цих документів стороні захисту на стадії виконання ст. 290 КПК не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в аспекті ст. 412 вказаного Кодексу, автоматично не тягне за собою визнання експертного дослідження недопустимим доказом й скасування на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК судових рішень, якщо зазначені документи було отримано у визначеному законом порядку, і згадана сторона не клопотала про надання доступу до медичних документів або при здійсненні судового чи апеляційного провадження їй було забезпечено можливість реалізувати право на ознайомлення з такими документами. Таким чином врахуванню підлягає саме висновок Об'єднаної палати, а не колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду.

63.Тому, враховуючи, що медичні документи, на підставі яких було сформовано висновок експерта №159 від 17.02.2020, хоча і не були відкриті стороні захисту на стадії виконання ст.290 КПК, але були відкриті вказаній стороні під час судового провадження, то з урахуванням наведеного висновку Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду суд відкидає посилання сторони захисту на недопустимість зазначеного висновку експерта.

64.Висновками експертів №718-А від 10.12.2019 та № 719-А від 10.12.2019 встановлено, що рульові керування, гальмові системи та ходові частини автомобілів «Mercedes-Benz» номерний знак НОМЕР_2 та «BMW» номерний знак НОМЕР_1 на момент виникнення події цієї пригоди знаходилися в працездатному стані і дозволяли водіям автомобілів контролювати, змінювати напрямок та характер руху залежно від ситуації, що складається на дорозі (т. 1 а.п. 202 - 208, а.п. 177 - 183).

65.А висновком експерта № 720-А від 26.12.2019 встановлені частини та місце контакту автомобілів при їх зіткненні, зокрема автомобіль «Mercedes-Benz» контактував передньою переважно правою частиною із задньою лівою боковою частиною автомобіля «BMW» під кутом 65° - 75° від подовженої осі автомобіля «Mercedes-Benz» проти ходу годинникової стрілки до подовженої осі автомобіля «BMW» на відстані 3,2 м від правого краю проїжджої частини відносно напрямку руху до с. Броска (т. 1 а.п. 216 - 228). Тобто з урахуванням того, що ширина усієї проїжджої частини складала 7,6 м, а ширина правої смуги по ходу руху автомобіля «Mercedes-Benz» - 3,7 м, то зіткнення автомобілів відбулося саме на цій смузі для руху, що також вбачається з даних протоколу огляду місця події.

66.Допитаний під час судового розгляду експерт ОСОБА_17 надав роз'яснення складених ним висновків, згідно яким, що після отримання ним ухвал слідчого судді про доручення проведення експертиз планувався виїзд в м. Ізмаїл для огляду автомобілів «Mercedes-Benz» і «BMW» та встановлення їх технічного стану. Він зазначив, що при огляді зазначених транспортних засобів, на них були виявлені зовнішні деформації, а також всі пошкодження на обох автомобілях відповідали один одному, у зв'язку з чим він зробив висновок, що відбулося зіткнення між ними. Відповідно до схеми, яку він склав, враховуючи сліди, він встановив розташування транспортних засобів. Експерт зазначив, що удар був у заднє колесо автомобіля «BMW», відповідно тому воно було деформоване. Крім того, при огляді у місці контактування він знайшов чіткі відбитки. Так, задні ліві диски автомобіля «BMW» пофарбовані у блакитний колір та відповідна фарба блакитного кольору була виявлена на автомобілі «Mercedes-Benz».

67.При цьому суд не погоджується з доводами сторони захисту про неналежність та недопустимість вказаних висновків експерта, у зв'язку з тим, що, як зазначив захисник, не були зазначені ідентифікаційні відомості про автомобілів, є наявними неспівпадіння даних про їх шини, що вказані у протоколі огляду місця події та у висновках експерта, оскільки як судом раніше у п.п. 19, 21 вироку зазначалось сторони кримінального провадження та потерпілий не поставили під сумнів, що з місця події були вилучені саме ті автомобілі, які потрапили в ДТП, що розглядається, у зв'язку з чим у суду не виникає сумнівів того, що з місця події були вилучені саме ті автомобілі, які в подальшому були предметами експертних досліджень. Не встановлення під час проведення невідкладної слідчої дії - огляду місця події - номерних знаків або інших номерів автомобілів, не виключає можливість їх встановлення в ході подальшого проведення досудового розслідування, зокрема, шляхом допиту водіїв цих автомобілів та отримання від них документів про їх реєстрацію, в яких містяться номерні знаки (т. 2 а.п. 10). До того ж, у протоколі огляду місця події з урахуванням даних його додатку у виді фототаблиці були наведені достатні дані, які дозволяють визначити індивідуальні особливості автомобілів, у тому числі з урахуванням отриманих ними механічних пошкоджень. До того ж даними висновку експерта № 720-А від 26.12.2019, який був роз'яснений самим експертом під час судового розгляду, чітко встановлені частини контакту автомобілів при їх зіткненні, які співпали між собою, що також підтверджує те, що саме ці автомобілі зіткнулись між собою. Крім того, під час огляду місця події з урахуванням необхідності спеціальних знань в галузі автотехніки слідчий міг і не визначити точно які саме шини були встановлені на момент події. Це питання як раз і було вирішено судовим експертом під час дослідження автомобілів. Також захисник, заявляючи клопотання про визнання вказаних висновків експерта неналежними та недопустимими доказами, у клопотанні не зазначив як відомості про шини могли вплинути на достовірність зроблених експертом висновків, а також не вказав, які саме норми кримінального процесуального законодавства були порушенні при здобутті висновків експерта. Отже, суд не вбачає підстав для визнання вказаних висновків експерта недопустимими та неналежними доказами.

68.Що стосується не відкриття стороні захисту речового доказу, а саме автомобіля «Mercedes-Benz», то ця обставина не може автоматично свідчити про недопустимість самих висновків експертів.

69.Так, ухвалою слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 18.10.2019 був накладений арешт на вилучені 13.10.2019 в ході огляду місця події автомобілі «Mercedes-Benz» та «BMW» з поміщенням їх на спецмайданчик №11 ГУНП в Одеській області (т. 1 а.п. 109 - 170).

70.У подальшому, за клопотанням ОСОБА_8 , який на той час ще не мав статусу потерпілого, слідчим суддею ухвалою від 04.02.2020, тобто до виконання вимог ст. 290 КПК, постановлено рішення про скасування арешту, накладеного зазначеною ухвалою від 18.10.2019, на автомобіль «Mercedes-Benz» в частині заборони користування ним та постановлено рішення про його повернення ОСОБА_8 без права відчуження та розпорядження (т. 2 а.п. 4). На виконання вказаного судового рішення вказаний автомобіль був повернутий ОСОБА_8 (т. 2 а.п. 5).

71.Також за клопотанням адвоката ОСОБА_7 , що діяв в інтересах ОСОБА_4 , який на той час не мав статусу підозрюваного, ухвалою слідчого судді від 19.05.2020, тобто також до виконання вимог ст. 290 КПК, постановлено рішення про скасування арешту, накладеного зазначеною ухвалою від 18.10.2019, на автомобіль «BMW» в частині заборони користування ним та постановлено рішення про його повернення ОСОБА_4 без права відчуження та розпорядження (т. 2 а.п. 11). На виконання вказаного судового рішення вказаний автомобіль також був повернутий ОСОБА_4 (т. 2 а.п. 12).

72.Таким чином, на момент надання доступу до матеріалів досудового розслідування, а саме на період часу з 15.02.2021 по 05.03.2021, у розпорядженні сторони обвинувачення не були наявними обидва автомобілі, що були задіяні у ДТП, що розглядається. Враховуючи, що рішення про повернення обох автомобілів були ухвалені слідчим суддею, то вони вибули з володіння сторони обвинувачення незалежно від неї, у зв'язку з чим сторона обвинувачення не мала об'єктивної можливості відкрити автомобіль «Mercedes-Benz» стороні захисту під час виконання вимог ст. 290 КПК. До того ж, тягар відповідальності за незбереження повернутого незалежно від сторони обвинувачення майна неможна ставити їй в провину, та у зв'язку з цим неналежним виконанням нею положень ст. 290 КПК. Крім того, після звернення сторони захисту з клопотаннями про перевірку місцезнаходження автомобіля «Mercedes-Benz» (а.п. 129) та встановлення факту його відчуження 19.02.2021 до ЄРДР були внесені відомості за фактом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 388 КК, якою встановлена кримінальна відповідальність за незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт (т. 2 а.п. 130). Вказані обставини щодо втрати речового доказу, який не перебував у володінні та розпорядженні сторони обвинувачення, не з вини останньої та подальше його не відкриття у зв'язку з цим стороні захисту не може свідчити про недопустимість усіх доказів, отриманих при дослідженні цього речового доказу, відомості про який детально зафіксовані в багатьох документах, та відомості про який не викликає у суду сумнівів.

73.Відповідно до висновку експерта № 635-А/75-ІТ від 03.11.2020 (далі - висновок від 03.11.2020) у даній дорожній ситуації водій автомобіля «Mercedes-Benz» ОСОБА_8 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 ПДР, а водій автомобіля «BMW» ОСОБА_4 повинен був діяти відповідно до вимог п. 10.1 ПДР. Водій автомобіля «Mercedes-Benz» ОСОБА_8 , дотримуючись вимог п. 12.3 ПДР, не мав технічної можливості запобігти зіткнення транспортних засобів шляхом застосування екстреного гальмування, а водій автомобіля «BMW» ОСОБА_4 мав технічну можливість запобігти зіткнення транспортних засобів, дотримуючись вимог п. 10.1 ПДР. У ситуації, яка склалася на дорозі, у діях водія автомобіля «Mercedes-Benz» ОСОБА_8 не вбачається невідповідність вимогам п. 12.3 ПДР, і ці дії, з технічної точки зору, не знаходяться в причинному зв'язку з виникненням події цієї пригоди, а у діях водія автомобіля «BMW» ОСОБА_4 вбачається невідповідність вимогам п. 10.1 ПДР, і ці дії, з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв'язку з виникненням події цієї пригоди (т. 2 а. п. 24 - 35).

74.При цьому, при проведенні зазначеної судової експертизи з дослідженням наданого стороною захисту відеозапису ДТП, що був знятий із застосуванням квадрокоптеру на місці події (т. 2 а.п. 6, 35) та що був безпосередньо переглянутий судом під час судового розгляду, експертами встановлено, що швидкість автомобіля «Mercedes-Benz» становила 121,4 - 133,4 км/год, що зазначено в описовій частині висновку на сторінці 13. Враховуючи, що відомості про швидкість автомобіля «Mercedes-Benz» перед зіткненням має значення для кримінального провадження, і хоча з приводу цього експертам і не ставилося питання, то експерти в силу ч. 3 ст. 102 КПК правомірно зазначили про них у своєму висновку.

75.Відповідно ж до висновку експерта № 10201210 від 04.02.2021 (далі - висновок від 04.02.2021), складного за зверненням сторони захисту, швидкість руху автомобіля «Mercedes-Benz» в момент початку маневру автомобіля «BMW» складала близько 133 км/год.

Також за даними цього висновку, у розглянутій дорожньо-транспортній ситуації належні дії водія автомобіля «BMW» перед здійсненням маневру розвороту регламентувалися вимогами п.10.1 та 10.4 ПДР, відповідно до яких його водієві слід було переконатися в безпеці цього маневру, зокрема, виявивши автомобіль «Mercedes-Benz», який рухався по проїзній частині, утриматися від виконання маневру безпосередньо перед автомобілем «Mercedes-Benz». Факторів технічного характеру, які б перешкоджали водієві автомобіля «BMW» виконати належним чином вимоги п.10.1 та 10.4 ПДР, з наданих на дослідження матеріалів не вбачається.

З технічної точки зору дії водія автомобіля «Mercedes-Benz» в даному випадку регламентувалися вимогами п. 12.3 та п/п. «ґ» п. 12.6 ПДР, відповідно до яких його водієві на ранній стадії розвитку дорожньо-транспортної ситуації слід було рухатися зі швидкістю не більше 90 км/год (фактична швидкість склала близько 133 км/год), а з моменту зміни напрямку руху автомобіля «BMW» необхідно було застосувати заходи по зниженню швидкості аж до зупинки. Водій автомобіля «Mercedes-Benz» мав технічну можливість відповідно до комплексу вимог п. 12.3 та п/п. «ґ» п. 12.6 ПДР запобігти зіткненню шляхом застосування своєчасного гальмування і повної зупинки свого транспортного засобу до місця зіткнення при максимально допустимій швидкості руху як за своєю версією (навіть в момент виїзду автомобіля «BMW» на проїзну частину, який з технічної точки зору наступав вже після виникнення небезпеки для руху), так і за версією водія автомобіля «BMW».

Дії водія автомобіля «Mercedes-Benz», що не відповідали вимогам п. 12.3 та п/п. «ґ» п. 12.6 ПДР з технічної точки зору є необхідною та достатньою умовою настання розглянутої ДТП, тобто є його технічною причиною (т. 2 а. п. 98 - 103).

76.На думку суду, вказані висновки експертів щодо причин виникнення події ДТП та її наслідків з технічної точки зору не суперечать один одному, оскільки під час проведення експертизи від 03.11.2020, незважаючи на те, що експертами була встановлена швидкість руху автомобіля «Mercedes-Benz» перед зіткненням на рівні 121,4 - 133,4 км/год, все ж оцінювали ситуацію, виходячи зі швидкості вказаного автомобіля в 90 км/год, виходячи з показань потерпілого ОСОБА_8 , тоді як під час проведення експертизи від 04.02.2021 експертом оцінювалася ситуація, виходячи з встановленої швидкості автомобіля «Mercedes-Benz» приблизно в 133 км/год. Вказане означає, що у вказаних висновка ситуація оцінювалася, виходячи з різних обставин.

77.Як вбачається з самих висновків, встановлена безпосередньо перед подією швидкість автомобіля «Mercedes-Benz» під керування ОСОБА_8 , в цілому, співпадає, та в будь-якому разі, вона перевищувала максимально дозволену на даній ділянці дороги, що регламентована п/п. «ґ» п. 12.6 ПДР, а саме більше 90 км/год.

78.Також вказані висновки експертів повністю співпали між собою в частині регламентації дій водіїв, а саме водія ОСОБА_4 - п. 10.1 ПДР, водія ОСОБА_8 - п. 12.3 ПДР. Більше того, висновок експерта від 04.02.2021 містить також додаткову регламентацію дій водія ОСОБА_4 п. 10.4 ПДР, а водія ОСОБА_8 - п/п. «ґ» п. 12.6 ПДР.

79.Крім того, експерт ОСОБА_18 під час судового засідання надав роз'яснення висновку експертизи від 03.11.2020, згідно яким автомобіль «Mercedes-Benz» міг рухатися зі швидкістю приблизно 130 км/год та знизити швидкість після того як зник з поля зору відеокамери квадрокоптера. Експерт вказав, що зіткнення відбулося в момент зниження швидкості автомобілем «Mercedes-Benz», приблизно з 130 км/год до 90 км/год, та зазначив, що водій автомобіля «Mercedes-Benz» не міг уникнути зіткнення шляхом екстреного гальмування та його дії не пов'язані з настанням зіткнення, тоді як дії водія автомобіля «BMW» мають причинний зв'язок з ним, оскільки водій, перед тим як вчиняти маневр, має переконатися у відсутності транспортних засобів та у разі їх наявності, надати їм перевагу. Експертом також були надані роз'яснення щодо порядку обчислення радіусу розвороту автомобіля «BMW».

80.Експерт ОСОБА_19 при роз'ясненні свого висновку від 04.02.2021 під час судового розгляду вказав, яким чином були проведені розрахунки радіусу розвороту автомобіля «BMW» та його положення перед виконанням маневру. Він також пояснив, що момент виникнення небезпеки з технічної точки зору визначається тоді, коли автомобіль «BMW» починає здійснювати маневр розвороту і в'їжджає в смугу руху автомобіля «Mercedes-Benz», зазначивши, що відстань від моменту покидання автомобілем «Mercedes-Benz» зони оглядовості відеокамери квадрокоптера до місця зіткнення становила 32 м, а швидкість автомобіля «Mercedes-Benz» в цей момент складала близько 133 км/год, тому заявлені водієм автомобіля «Mercedes-Benz» обставини щодо зниження ним швидкості руху до 90 км/год є неспроможними з технічної точки зору. Експерт зазначив, що уникнути зіткнення автомобілів було можливо в тому випадку, якби водій автомобіля «BMW» виконав вимоги п.п. 10.1 та 10.4 ПДР, оскільки перед початком руху він мав впевнитися, що це буде безпечно для інших учасників руху.

81.З урахуванням того, що за даними обох висновків експертиз від 03.11.2020 та від 04.02.2021 автомобіль «BMW» перед виконанням маневру повороту ліворуч (розвороту) знаходився не у крайньому лівому положенні на проїзній частині, а у її крайньому правому (за даними висновку від 03.11.2020 - повністю на правому узбіччі дороги, а за даними висновку від 04.02.2021 - правою половиною автомобіля на правому узбіччі дороги, а лівою на правій проїзній частині), то при визначенні причини виникнення аварійної ситуації та причинно-наслідкового зв'язку між порушеннями ПДР та наслідками суттєвого значення де саме точно автомобіль «BMW» знаходився - чи то як вказано у висновку від 03.11.2020, чи то як вказано у висновку від 04.02.2021 - немає. Визначальне значення у цьому випадку має саме той факт, що автомобіль «BMW» під керуванням ОСОБА_4 безпосередньо перед виконанням маневру розвороту ліворуч не знаходився у крайньому лівому положенні на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, а у її крайньому правому. Ці обставини як під час судового розгляду так і під час досудового розслідування в ході проведення слідчих експериментів підтвердили і обвинувачений ОСОБА_4 та потерпілий ОСОБА_8 з такими ж відмінностями, що і у зазначених висновках експерта, тобто, за показаннями ОСОБА_4 , його автомобіль був розташований правою стороною на правому узбіччі на відстані 0,6 м від правого краю дороги до лівої осі автомобіля, а лівою стороною - на проїзній частині, а, за показаннями ОСОБА_8 , автомобіль ОСОБА_4 знаходився на правому узбіччі на відстані 0,8 м від правого краю дороги по ходу руху транспортних засобів до лівої осі автомобіля.

82.Саме тому суд не вбачає необхідності точно встановлювати місцезнаходження автомобіля «BMW» під керуванням ОСОБА_4 безпосередньо перед виконанням маневру розвороту ліворуч: чи то за версією водія ОСОБА_4 , чи то за версією водія ОСОБА_8 .

83.Верховний Суд у постанові від 10.12.2019 у справі № 759/2926/16-к у п.13 визнав, що порушення учасником дорожнього руху правил саме по собі не виключає винуватість іншого учасника руху, і створення небезпеки учасником дорожнього руху, яку водій був у стані виявити, не звільняє того від обов'язку вжити заходи, необхідні для уникнення або зменшення шкідливих наслідків від створеної небезпеки.

84.Обґрунтовуючи свою позицію, сторона захисту посилаючись на висновок експерта від 04.02.2021, доводить те, що у зв'язку з тим, що потерпілий ОСОБА_8 перед ДТП рухався зі швидкістю 133 км/год, чим перевищив дозволену максимальну швидкість руху на 43 км/год, то саме його дії з технічної точки зору були безпосередньою причиною ДТП, і саме його дії створили необхідні та достатні умови для зіткнення.

85.Суд не погоджується з таким тлумаченням ситуації. Перевищення водієм ОСОБА_8 максимально дозволеної швидкості руху не означає, що водій ОСОБА_4 вправі був ігнорувати дійсну дорожню обстановку, яка склалася на момент прийняття ним рішення, у тому числі й небезпеку, що виникла внаслідок порушення ПДР іншим учасником.

86.Так, відповідно до п. 1.4 ПДР, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Це означає, що водій може розраховувати на те, що певний вид небезпеки не виникне внаслідок того, що всі учасники дорожнього руху дотримуються правил. Наприклад, водій, який розпочинає рух на перехресті на відповідний сигнал світлофора або регулювальника, вправі розраховувати, що протягом певного часу водії, яким проїзд заборонений, не розпочнуть рух і не створять перешкод для руху його автомобіля. За певних обставин це може позначитися на здатності водія своєчасно виявити небезпеку та відреагувати на неї, а, відповідно, за певних обставин зняти з нього відповідальність за наслідки ДТП.

Однак це не означає, що у разі, коли водій на момент, коли йому дозволено розпочати рух, виявляє на смузі свого руху перешкоду, наприклад, пішохода або автомобіль, що не встиг закінчити маневр, зелене світло або знак пріоритету дає йому право не звертати уваги на це і продовжувати рух, ігноруючи перешкоду.

87.Таким чином, основним чинником, який визначає відповідальність водія у разі створення небезпеки під час дорожнього руху, залишається його можливість вчасно виявити цю небезпеку і здійснити відповідні заходи для її уникнення чи зменшення. Причина, через яку створена небезпека для руху, не має значення, якщо встановлено, що водій мав можливість її вчасно виявити.

88.Пункти 10.1 та 10.4 ПДР регламентують дії водія перед будь-якою зміною напрямку руху та перед поворотом ліворуч або розворотом.

89.Так, відповідно до 10.1 ПДР, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

90.Згідно ж п. 10.4 ПДР, перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в'їзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, установленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою.

Водій, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям з відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку, повинен дати дорогу зустрічним транспортним засобам, а при виконанні цих маневрів не з крайнього лівого положення на проїзній частині - і попутним транспортним засобам.

91.Такий спосіб організації руху за визначенням передбачає, що кожен учасник дорожнього руху має діяти, виходячи з дорожньої обстановки, що склалася на момент здійснення маневру. З вказаних пунктів ПДР випливає, що вони вимагають від водія, який виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям не з крайнього лівого положення на проїзній частині дати дорогу зустрічним і попутним транспортним засобам, які, виходячи з цих правил, мають перевагу в русі. Вибір способу поведінки, яка дозволить виконати вимоги вказаних пунктів ПДР, залишаються на розсуд водія, який має взяти до уваги багато факторів, що залежать як від дорожньої обстановки, так і від технічних характеристик автомобіля, яким він керує.

92.В обставинах цієї справи не викликає сумніву, що обвинувачений ОСОБА_4 усвідомлював, що він має діяти таким чином, щоб не створити перешкод учасникам руху, які мають перевагу. Організація дорожнього руху на цій ділянці дороги зобов'язувала його розподіляти свою увагу між різними напрямами, а також зосередитися на головному факторі, який він мав врахувати перед здійсненням маневру: на розташуванні, швидкості та інших важливих факторах руху транспортних засобів, що мали перевагу, аби переконатися, що актуальна дорожня обстановка дозволяє здійснити маневр. До цього його також зобов'язував і п/п. «б» п. 2.3 ПДР, згідно якому для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

93.При цьому, дорожня обстановка, погодні умови, відмінна оглядовість на ділянці дороги, на який обвинувачений здійснював маневр розвороту, не позбавляли його можливості побачити автомобіль «Mercedes-Benz», що він під час судового розгляду не тільки не заперечував, а й зазначив, що бачив вказаний автомобіль, але вважав, що він йому не заважає виконати маневр розвороту та він встигне його виконати, але не встиг через перевищення швидкості цим автомобілем. Обвинувачений ОСОБА_4 також зазначив, що під час виконання маневру йому заважали оцінити ситуацію інші автомобілі, що знаходилися як на проїзній частині дороги, так і на її обочині. Фактично доводи сторони захисту в цьому аспекті зводяться до того, що якщо якийсь фактор дорожньої обстановки заважає водію переконатися у безпечності маневру, то він може здійснити маневр, не переконавшись у його безпечності.

94.Суд не погоджується з таким доводом і вважає що водій зобов'язаний врахувати будь-яку обставину, яка заважає йому переконатися у безпечності маневру, у тому числі швидкість руху інших учасників, що мають пріоритет в русі, та наявність інших перешкод у сприйнятті ситуації. В контексті події, яка розглядається у цій справі, питання про те, чи дотримувався інший учасник дорожнього руху, що мав пріоритет в русі, швидкісного режиму та чи заважала інша обстановка у сприйнятті ситуації, не мають вирішального значення для встановлення винуватості обвинуваченого у порушенні ПДР. Навіть якщо автомобіль «Mercedes-Benz» під керуванням потерпілого ОСОБА_8 , що мав пріоритет в русі у розглядуваній ситуації, рухався з перевищенням максимально дозволеної швидкості руху, а також якщо припустити, що інші автомобілі обмежували обвинуваченому оглядовість, ці обставини зобов'язували останнього врахувати ці фактори і здійснити відповідні заходи для того, щоб отримати можливість переконатися у безпечності маневру, а не здійснювати маневр в умовах, коли його здатність оцінити головний фактор потенційної небезпеки - рух транспорту, що мав перевагу, - була обмежена. Цей висновок суду повністю співвідноситься з висновком Верховного Суду, викладеного у його постанові від 19.05.2020 у справі №490/10025/17.

95.Тому суд відхиляє ці доводи сторони захисту. Враховуючи цей висновок, суд не вважає ту обставину, що у висновках експертів від 03.11.2020 та від 04.02.2021 містяться деякі розбіжності в даних про точне місце розташування автомобіля «BMW» під керуванням ОСОБА_4 і вони не були усунуті шляхом проведення іншої експертизи, такою, що могла істотно вплинути на правильність оцінки судом ситуації, адже дані зазначених висновків експертів у сукупності з показаннями як обвинуваченого, так і потерпілого свідчать про виконання маневру розвороту ОСОБА_4 не з крайнього лівого положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку. Більше того, данні вказаних усіх доказів у сукупності достеменно свідчать про те, що ОСОБА_4 здійснював розворот з крайнього правого положення на проїзній частині, як мінімум, перебуваючи правими колесами на узбіччі дороги так, що половина корпусу автомобіля знаходилася за межами проїзної частини.

96.Як зазначав Верховний Суд у постанові від 16.10.2019 у справі №163/1753/17, у випадку виникнення ДТП за участю декількох водіїв наявність чи відсутність в їх діях складу кримінального правопорушення, передбаченого відповідними частинами ст. 286 КК, потребує встановлення причинного зв'язку між діянням (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, дослідження характеру та черговості порушень, які вчинив кожен із водіїв, того, хто з них створив небезпечну дорожню обстановку (аварійну ситуацію), тобто з'ясування ступеня участі (внеску) кожного з них у спричиненні кримінально протиправного наслідку.

97.З урахуванням наведеного висновку Верховного Суду, виходячи з встановлених судом обставин у розглядуваній справі, характеру та черговості порушень, які вчинив кожен із водіїв, на думку суду, саме порушенням п.п. 10.1 та 10.4 ПДР ОСОБА_4 створив небезпечну дорожню обстановку (аварійну ситуацію), адже, незалежно від швидкості руху іншого учасника дорожнього руху, що мав перевагу в русі, він зобов'язаний був надати йому дорогу, і саме ці порушення, допущені ОСОБА_4 , перебувають у причинному зв'язку з наслідками, що настали, а не невиконання ОСОБА_8 з технічної точки зору вимог п.12.3 та п/п «ґ» п. 12.6 ПДР, незважаючи на наявність у останнього технічної можливості запобігти зіткненню шляхом застосування своєчасного гальмування і повної зупинки свого транспортного засобу до місця зіткнення при максимально допустимій швидкості руху, про що зазначено у висновку експерта від 04.02.2021. Адже у випадку належного виконання ОСОБА_4 вимог п.п. 10.1 та 10.4 ПДР, то небезпечна дорожня обстановка (аварійна ситуація) не виникла би. При цьому за даними висновків експертів як від 03.11.2020, так і від 04.02.2021, факторів технічного характеру, які б перешкоджали ОСОБА_4 виконати належним чином вимоги п.п. 10.1 та 10.4 ПДР, не вбачається.

98.У зазначеній постанові від 16.10.2019 у справі №163/1753/17 Верховний Суд також звернув увагу на те, що причинний зв'язок в автотранспортних злочинах відрізняється тим, що він встановлюється не між діями водія та наслідками, що настали, а між порушеннями правил дорожнього руху й відповідними наслідками. При цьому виключається кримінальна відповідальність особи, яка порушила правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, яка була учасником дорожнього руху.

99.Отже, не вчинення ОСОБА_8 з технічної точки зору відповідно до висновку експерта від 04.02.2021 певних дій для запобігання зіткненню не становить причинного зв'язку з відповідними наслідками, а такий причинний зв'язок полягає саме у порушеннях ПДР, допущених ОСОБА_4 , з цими наслідками.

100.З постанови Верховного Суду від 24.03.2020 у справі №130/720/17 випливає, що оцінку висновків експертів щодо технічної точку зору слід робити з урахування юридичного аспекту та слід ураховувати положення ч. 2 ст. 94, ч. 10 ст. 101 КПК, відповідно до яких жоден доказ не має наперед установленої сили, а висновок експерта не є обов'язковим для органу, що здійснює провадження.

101.Саме тому, враховуючи встановлені судом обставини, дані висновку експерта від 04.02.2021 про технічні причини настання розглядуваної ДТП не співпадають з причинним зв'язком між порушеннями правил дорожнього руху й відповідними наслідками з юридичної точки зору. Вказане не свідчить про недостовірність даних цього висновку, але вони з урахуванням їх технічного, а не юридичного характеру не є визначальними при оцінці ситуації судом. Саме тому вказаний висновок експерта про технічну причину настання розглядуваної ДТП не свідчить про його юридичну причину, яку має та встановив саме суд. Саме суд уповноважений робити висновки з юридичної точки зору про дотримання чи про порушення ПДР, а не експерт, адже відповідно до ч. 1 ст. 242 КПК не допускається проведення експертизи для з'ясування питань права. Як раз оцінка дій учасників дорожнього руху про дотримання чи порушення ПДР, які є нормативно-правовим актом, віднесено до питань права.

102.До того ж, при роз'ясненні висновку від 04.02.2021 експерт ОСОБА_19 зазначив, що хоча з технічної точки зору дії водія автомобіля «Mercedes-Benz» є необхідною та достатньою умовою настання ДТП та він мав технічну можливість її уникнути, але у випадку виконання водієм автомобіля «BMW» вимог п.п. 10.1 та 10.4 ПДР, то аварійна ситуація не виникла би.

103.Враховуючи встановлений судом причинний зв'язок між порушеннями, що допущені ОСОБА_4 , з наслідками, що настали, то суд відкидає твердження сторони захисту про те, що наслідки настали внаслідок дій потерпілого ОСОБА_8 .

104.Таким чином, аналіз вищезазначених доказів дає підстави суду зробити висновок, що кожний доказ є належним, допустимим та достовірним, а тому не погоджується з доводами сторони захисту про зворотне. У сукупності усі вищезазначені докази є взаємопов'язаними та достатніми для висновку про те, що ОСОБА_4 , керуючи транспортним засобом, діючи з необережності у формі кримінально протиправної самовпевненості, поза розумним сумнівом порушив підп. «б» п. 2.3., п.п. 10.1., 10.4. ПДР, що заподіяло тілесні ушкодження середньої тяжкості потерпілому, та ці суспільно небезпечні наслідки у виді заподіяння тілесних ушкоджень середньої тяжкості потерпілому перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням обвинуваченим ОСОБА_4 зазначених положень ПДР. Отже, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_4 у вчинені ним кримінального правопорушення, та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 286 КК.

Обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання

105.Обставин, які відповідно до ст. 66 КК пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд не вбачає.

106.Стороною обвинувачення не зазначено в обвинувальному акті про наявність обставин, які відповідно до ст. 67 КК обтяжують покарання ОСОБА_4 , та які відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 91, ч. 1 ст. 92 КПК підлягають доказуванню саме прокурором. У силу положень ст. 337 КПК суд позбавлений можливості додатково встановлювати та враховувати обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 та які в обвинувальному акті не зазначені, а також які прокурором не доказувалися, оскільки це погіршить становище обвинуваченого.

Мотиви призначення покарання

107.При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд у відповідності до ст.ст. 65 - 67 КК враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та відсутність обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

108.Як обставина, що має враховуватися судом при призначенні покарання, ступінь тяжкості кримінального правопорушення є оціночною ознакою, яка визначає межі судової дискреції.

109.Суд враховує, що хоча обвинувачений ОСОБА_4 вчинив необережне кримінальне правопорушення, але внаслідок нього були завдані тілесні ушкодження середньої тяжкості одній особі, а сам він отримав тяжкі тілесні ушкодження.

110.За місцем проживання ОСОБА_4 характеризується позитивно (т. 2 а. п. 41).

111.З копій свідоцтв про народження вбачається, що ОСОБА_4 має на утриманні двох неповнолітніх дітей, 2003 та 2013 р.н. (т. 2 а.п. 170, 171).

112.Згідно абз. 17 ч. 1 ст. 368 КПК, ухвалюючи вирок суд також приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого ОСОБА_4 , згідно якій ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюються як низькі. Органом пробації зроблений висновок про те, що виправлення ОСОБА_4 можливе без позбавлення або обмеження волі.

113.З урахуванням вказаних обставин, особи обвинуваченого ОСОБА_4 , того, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, того, що у обвинуваченого відсутні як обставини, що пом'якшують його покарання, так і обставини, що його обтяжують, а також його відношення до вчиненого, суд у відповідності до вимог Кримінального кодексу України та передбачених ним санкцій вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 , а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, як ним, так і іншими особами, можливе з призначенням обвинуваченому покарання в межах санкції ч. 1 ст. 286 КК в редакції Закону №586-VI, чинної на час вчинення діяння, у виді штрафу, але в максимальному розмірі.

114.Також, враховуючи зазначені обставини, наслідки, що настали внаслідок грубих порушень ОСОБА_4 очевидних правил дорожнього руху через допущену ним кримінально протиправну самовпевненість, його відношення до цих порушень, а саме категоричне заперечення ним цього, що значно посилює суспільну небезпеку допущених ним порушень порядку користування правом керування транспортними засобами, то йому має бути призначене додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами в межах середнього строку. При цьому суд враховує, що право керування транспортними засобами не пов'язане з основним джерелом доходу обвинуваченого ОСОБА_4 та доходу його сім'ї, оскільки робота обвинуваченого ОСОБА_4 продавця в магазині не вимагає водіння ним транспортних засобів, а тому таке покарання не становитиме надмірного тягаря для обвинуваченого та членів його сім'ї. Натомість, призначення такого додаткового покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання нових кримінальних правопорушень, таке покарання повністю досягне мети його застосування та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченого, які створять у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку

115.Судом встановлено, що ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні не затримувався та під вартою не тримався. Клопотань про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили від прокурора не надійшло.

116.У силу ч. 4 ст. 174 КПК, з набранням вироком законної сили слід скасувати накладений на підставі ухвали слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 18.10.2019 арешт на автомобіль «Mercedes-Benz» номерний знак НОМЕР_2 та автомобіль «BMW» номерний знак НОМЕР_1 , які слід вважати повернутими відповідно ОСОБА_8 та ОСОБА_4 .

117.На підставі ч. 2 ст. 124 КПК з обвинуваченого ОСОБА_4 мають бути стягнуті на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів для проведення судових автотехнічних експертиз № 465-А від 10.08.2020 та № 466-А від 10.08.2020 в сумі по 1 471,05 грн кожна, а також судової транспортно-трасологічної експертизи № 467-А від 13.08.2020 в сумі 4 903,50 грн, а всього з ОСОБА_4 підлягають стягненню процесуальні витрати в загальній сумі 7 845,60 грн.

Керуючись ст. ст. 369 - 371, 373 - 375 КПК, суд -

ухвалив:

1. ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, та призначити йому покарання за ч. 1 ст.286 КК в редакції Закону №586-VI, чинної на час вчинення діяння, у виді штрафу у розмірі п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 (вісім тисяч п'ятсот) грн, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки.

2.Згідно ч. 1 ст. 26 Кримінально-виконавчого кодексу України, обвинувачений ОСОБА_4 зобов'язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це кримінально-виконавчій інспекції за місцем проживання шляхом пред'явлення документа про сплату штрафу.

3.Відповідно до ч. 3 ст. 55 КК, строк додаткового покарання ОСОБА_4 у виді позбавлення права керувати транспортними засобами обчислювати з моменту набрання вироком законної сили.

4.Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення експертів для проведення судових експертиз у загальній сумі 7 845,60 грн (сім тисяч вісімсот сорок п'ять гривень 60 копійок).

5.З набранням вироком законної сили скасувати накладений на підставі ухвали слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 18.10.2019 арешт, та:

- автомобіль марки «Mercedes-Benz» номерний знак НОМЕР_2 , - вважати повернутим законному володільцю - потерпілому ОСОБА_8 , поновивши у нього право розпорядження;

- автомобіль марки «BMW» номерний знак НОМЕР_1 , - вважати повернутим законному володільцю - ОСОБА_4 , поновивши у нього право розпорядження.

6.Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

7.Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Одеським апеляційним судом.

8.Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді, а обвинуваченому та прокурору вручити копію вироку негайно після його проголошення.

СУДДЯ

Ізмаїльського міськрайонного суду ОСОБА_1