Справа № 357/14661/21
2/357/707/22
Категорія 67
(ЗАОЧНЕ)
02 червня 2022 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Бебешко М. М. ,
при секретарі - Кравченко О. Г.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Біла Церква цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,-
В грудні 2021 року ОСОБА_1 через свого представника Федоркіна Андрія Володимировича звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з вищевказаним позовом до ОСОБА_2 , в якому просить суд: 1) поділити спільне майно подружжя, а саме автомобіль марки «MERSEDES-BENZ» модель 312, 2018 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , стяґнувши на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) грошову компенсацію 1\2 частини вартості автомобіля марки «MERSEDES-BENZ» модель 312, 2018 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , в розмірі 85 546,00 грн.; 2) визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) право власності на автомобіль марки «MERSEDES-BENZ» модель 312, 2018 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 .
В обґрунтування позовних вимог вказано, що з 24 липня 2014 року сторони перебували у шлюбі, який було розірвано рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 30 вересня 2019 року. Під час перебування у шлюбі подружжям було придбано транспортний засіб автомобіль марки «MERSEDES-BENZ» модель 312, 2018 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 зареєстровано за ОСОБА_2 . Під час розгляду справи про розірвання шлюбу жодних питань щодо поділу майна, набутого у шлюбі, не вирішувалося. Жодних договорів про поділ майна сторонами не уклалося. Сторонами не досягнуто згоди щодо поділу майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності, тому позивач звернувся до суду для вирішення спору. Автомобіль на даний час знаходиться в оренді ТОВ «Автосервіс», в якому позивач працює водієм. Згідно висновку про вартість транспортного засобу, ранкова вартість автобуса BENZ» модель 312, 2018 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 171 091,00 грн., а вартість ? частини складає 85 546,00 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями, вказана справа 06 грудня 2021 року розподілена судді Бебешко М.М.
Ухвалою суду від 30 грудня 2021 року позовну заву залишено без руху для усунення недоліків.
Після усунення недоліків позовної заяви, ухвалою суду від 11 січня 2021 року відкрито провадження у вказаній справі та призначено судове засіданні на 24 лютого 2022 року на 14.30 год.
У зв'язку з неявкою учасників справи в судове засідання, призначене на 24 лютого 2022 року, розгляд справи відкладено на 09 квітня 2022 року на 14.30 год.
25 лютого 2022 року на адресу суду надійшло клопотання представника позивача - адвоката Федоркіна А.В. про надання дозволу позивачу на внесення коштів на депозит, яке ухвалою суду від 03 березня 2022 року задоволено та надано дозвіл на прийняття на депозитний рахунок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області коштів від ОСОБА_1 в сумі 85 546,00 грн. в рахунок компенсації за 50 відсотків оціночної вартості автомобіля марки «MERSEDES-BENZ» модель 312, 2018 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 в даній цивільній справі.
05 квітня 2022 року на адресу суду надійшло клопотання представника позивача - адвоката Федоркіна А.В. про відкладення судового розгляду, призначеного на 09 квітня 2022 року у зв'язку запровадженням воєнного стану. Задоволивши вказане клопотання, судом відкладено розгляд справи на 02 червня 2022 року на 14.30 год.
02 червня 2022 року на адресу суду надійшло клопотання від представника позивача - адвоката Федоркіна А.В, про долучення до матеріалів справи оригіналу квитанції № 61842886 від 31 травня 2021 року АТ «Укргазбанк» про внесення на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області грошових коштів в сумі 85 546,00 грн.
Цього ж дня, від представника позивача у справі - адвоката Федоркіан А.В, на адресу суду надійшла заява про розгляд справи бей його участі, підтримання ним позовних вимог в повному обсязі та відсутність заперечень проти винесення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_2 в судові засідання, призначені на 24 лютого 2022 року, 08 квітня 2022 року та 02 червня 2022 року не з'явилася. Про день, час та місце розгляду справи повідомлялася судом своєчасно.
Рекомендоване повідомлення про вручення відповідачу поштового відправлення з ухвалою про відкриття провадження у справі та призначення судового розгляду на 24 лютого 2022 року, повернулося на адресу суду з відміткою про його вручення відповідачу 24.02.2022 року. Рекомендоване повідомлення про вручення відповідачу поштового відправлення з судовою повісткою про призначення судового розгляду справи на 08 квітня 2022 року повернулося на адресу суду 21 березня 2022 року з відміткою про опущення його до поштової скриньки 13.03.2022 року. Рекомендоване повідомлення про вручення відповідачу поштового відправлення з судовою повісткою про призначення судового розгляду справи на 02 червня 2022 року повернулося на адресу суду 19 квітня 2022 року з відміткою про опущення його до поштової скриньки 18.04.2022 року.
Відповідно до довідки відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області від 17 грудня 2021 року, відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 28.11.2003 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України - суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:
1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
3) відповідач не подав відзив;
4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких умов суд, відповідно до вимог статті 281 ЦПК України постановляє ухвалу про заочний розгляд справи.
Згідно з вимогами частини другої статті 247 ЦПК України - фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Сторони перебували у шлюбі з 29 липня 2004 року перебували у шлюбі між собою, який було розірвано рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 вересня 2019 року (а.с.6-7).
За час перебування у шлюбі на ім'я відповідача ОСОБА_2 зареєстровано автомобіль марки «MERSEDES-BENZ» модель 312, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 (а.с.5).
Вказаний автомобіль згідно тимчасового реєстраційного талону НОМЕР_6 з 26 березня 2019 року перебуває в користуванні ТОВ «Автосервіс» (а.с.8).
Позивач у справі з 21 липня 2020 року перебуває на посаді водія автотранспортних засобів у ТОВ «Автосервіс» (а.с.15).
Суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_4 04 жовтня 2021 року складено звіт про оцінку майна автобуса «MERSEDES-BENZ» 312, згідно якого ринкова вартість об'єкта оцінки автобуса «MERSEDES-BENZ» 312, 1996 року випуску, № НОМЕР_1 , становить 171 091,00 грн. (а.с.9-14).
При вирішенні справи суд виходить з наступного:
Згідно з вимогами статті 60 Сімейного кодексу України (надалі СК України)- майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу) Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ч. 1 ст. 61 СК України - об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Відповідно до ч.1 ст.69 СК України - дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 70 СК України - у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до ст. 71 СК України - майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Відповідно до статті 355 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) - майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Згідно з ч.1 ст. 368 ЦК України - спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.3 ст. 368 ЦК України).
Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, передбачено ст. 370 ЦК України Так, співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації. Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Згідно ст. 365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Поділ майна, що є у спільній сумісній власності, визначений ст. 372 ЦК України Так, майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Згідно п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-2 СК ( 2947-14 ) та ст. 372 ЦК (435-15 ). Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спір між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК(2947-14), ч.3 ст.368 ЦК) (45-15), відповідно до частин 2,3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Згідно з п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК ( 2947-14 ) щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК ( 435-15 ), за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
Згідно з п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» від 22 грудня 1995 року № 20, вирішуючи питання про грошові стягнення у справах за позовами про захист права приватної власності на майно, суди мають виходити з того, що вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору.
Позивачеві достатньо підтвердити, що спірний об'єкт набутий під час шлюбу. І тоді вже тягар доказування покладається на відповідача, який повинен доводити, що цей об'єкт не є спільною сумісною власністю подружжя. Приклад застосування такого підходу викладено в Постановах Верховного Суду від 7 квітня 2020 року у справі № 199/3645/17, від 27 червня 2018 року у справі № 757/45050/15 та від 12 червня 2019 року у справі № 595/324/17.
Відповідно до висновків постанови Верховного Суду від 03.04.2020 року у справі № 286/1537/16-ц, набуття майна за час перебування у шлюбі створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов'язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю. Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім'я одного із подружжя не спростовує презумпцію права спільної сумісної власності подружжя.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а обов'язок надання доказів покладається на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Оцінка надається як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі.
Приймаючи до уваги те, що позивачем надано суду докази придбання під час перебування у шлюбі сторонами у справі транспортного засобу - автомобіля марки «MERSEDES-BENZ» модель 312, 1996 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , суд вважає, що вказаний транспортний засіб є об'єктом спільної сумісної власності.
У зв'язку з тим, що вказаний транспортний засіб є неподільною річчю, а позивачем, після встановлення його ринкової вартості, внесено на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації грошові кошти в сумі 84 546,00 грн., що становить 50 відсотків від ринкової вартості вказаного транспортного засобу, суд вважає за можливе поділити даний транспортний засіб, визнавши за позивачем право власності на нього та стягнути з позивача на користь відповідача грошову компенсацію 1/2 частки вартості автомобіля.
Правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 24 березня 2021 року у справі № 501/2211/18, провадження № 61-19084 св 20.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України - судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв'язку з прийняттям рішення про задоволення позовних вимог, суд вважає за доцільне стягнути із відповідача на користь позивача судові витрати у справі, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 1816,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задоволити повністю.
Поділити спільне майно подружжя, а саме автомобіль марки «MERSEDES-BENZ» модель 312, 1996 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , стяґнувши на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , АДРЕСА_1 ) з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) грошову компенсацію 1\2 частини вартості автомобіля марки «MERSEDES-BENZ» модель 312, 1996 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , в розмірі 85 546,00 грн.
Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) право власності на автомобіль марки «MERSEDES-BENZ» модель 312, 1996 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у справі, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 1816,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 , АДРЕСА_1 .
СуддяМ. М. Бебешко