Ухвала
31 травня 2022 року
місто Київ
справа № 450/2645/20
провадження № 61-7ск22
Верховний Суд у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. вивчив касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Львівського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням; за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні будинком,
ОСОБА_1 30 грудня 2021 року із застосуванням засобів поштового зв'язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року, рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 липня 2021 року залишити в силі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 11 січня 2022 року цивільну справу № 450/2645/20 (провадження
№ 61-7ск22) призначено судді-доповідачеві ОСОБА_3
Ухвалою від 01 лютого 2022 року Верховний Суд залишив без руху касаційну скаргу та надав заявнику строк для виконання її вимог з метою надання виправленої редакції касаційної скарги з уточненими підставами касаційного оскарження постанови Львівського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року та доказів доплати судового збору за подання касаційної скарги.
ОСОБА_1 19 лютого 2022 року із застосуванням засобів поштового зв'язку направила до Верховного Суду виправлену редакцію касаційної скарги та докази на підтвердження доплати судового збору у розмірі 1 682, 00 грн.
Відповідно до розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 18 травня 2022 року № 605/о/226-22 «Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи», у зв'язку з увільненням від роботи на період мобілізації до Збройних Сил України в Сили територіальної оборони судді ОСОБА_3, призначено повторний автоматизований розподіл судових справ, зокрема справи № 450/2645/20 (провадження
№ 61-7ск22).
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 травня 2022 року зазначену справу призначено судді-доповідачеві Погрібному С. О.
Верховний Суд наголошує на тому, що заявник не повністю виконала вимоги Суду.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
На переконання заявника, суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, як підстави касаційного оскарження наведеного судового рішення визначила те, що:
- (1) суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норми права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 569/4373/16-ц, щодо підстав виселення членів сім'ї власника квартири, у тому числі й колишніх, у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року
у справі № 640/16022/16-ц, відповідно до якого припинення сімейних відносин із власником житла не позбавляє особу права на користування житловим приміщенням, до якого позивач вселилася як член сім'ї власника на законних підставах за його згодою;
- (2) суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норми права без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 28 травня 2020 року у справі № 328/2111/17, відповідно до якого належність на праві власності іншого жилого приміщення не свідчить про втрату права користування житловим приміщенням, у якому особа зареєстрована;
- (3) суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норми права без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 760/16979/15-ц, щодо правил застосування частини третьої статті 367 ЦПК України;
- (4) існує потреба відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду;
- (5) суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про долучення доказів до справи.
Аналіз змісту поданої касаційної скарги дає Верховному Суду підстави для висновку, що наведений заявником четвертий довід (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України) є неналежно викладеним та обґрунтованим з огляду на таке.
Пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
У касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав) (підпункт 1 пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України).
Щодо вимог процесуального закону до викладу підстав касаційного оскарження судових рішень
І. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається певна постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Положеннями зазначеної статті передбачено, що підставою для відкриття касаційного провадження є неврахування в оскаржуваному судовому рішенні висновку Верховного Суду про застосування норми права саме у подібних правовідносинах.
При визначенні справ із подібними правовідносинами враховується предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені судами фактичні обставини справи, однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Особа, яка подала касаційну скаргу, повинна врахувати, що у разі наведення посилання у касаційній скарзі як на підставу, на якій подається касаційна скарга, на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі потрібно зазначити, яку саме норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у наведених у касаційній скарзі постановах Верховного Суду, застосував суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
ІІ. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Підсумовуючи, Суд визначає, що у випадку оскарження судових рішень з підстав невідповідності висновків суду постанові Верховного Суду, що не була врахована в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 1 пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) або у зв'язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного Суду (абзац 2 пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) у касаційній скарзі, крім відповідної постанови Верховного Суду, повинно бути зазначено відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтування і мотивування такої підстави.
ІІІ. Якщо касаційна скарга подана на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, у такій скарзі зазначається, щодо якої саме норми права відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
ІV. При оскарженні судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину першу статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі потрібно зазначити певний пункт частини першої статті 411 ЦПК України, який є обов'язковою підставою для скасування судового рішення з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.
У разі оскарження судових рішень на підставі частини третьої статті 411 ЦПК України у касаційній скарзі потрібно зазначити певний пункт частини третьої статті 411 ЦПК України, з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.
Щодо оцінки наявності визначених заявником підстав касаційного оскарження судових рішень у цій справі
Верховний Суд визнає наведену заявником четверту підставу касаційного оскарження такою, що є неналежно викладеною та невмотивованою, оскільки, посилаючись на потребу відступлення від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду, заявник не навела відповідного обґрунтування, не зазначила, який саме висновок Верховного Суду варто переглянути. Виключно посилання у касаційній скарзі на цю підставу оскарження рішень судів, без належного викладу та зазначення обґрунтування, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов'язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.
Тож заявнику потрібно подати виправлену редакцію касаційної скарги, у якій навести належні підстави касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, що мають бути викладені відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, визначених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Суд роз'яснює, що якщо позивач (тут - заявник) не усуне недоліки позовної заяви (тут - касаційної скарги) у строк, встановлений судом, заява (скарга) вважається неподаною і повертається позивачеві (заявникові) (частина третя статті 185 ЦПК України).
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд
Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю в десять днів від моменту отримання копії цієї ухвали суду, що не підлягатиме подальшому продовженню.
У разі невиконання у встановлений строк вимог ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С. О. Погрібний