27 травня 2022 року
м. Київ
справа №702/639/20
провадження № 61-4637ск22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Черкаського апеляційного суду від 04 травня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 04 травня 2022 року в справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Національна Акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого,
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Монастирищенського районного суду Черкаської області з позовом до публічного акціонерного товариства «Національна Акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі - ПАТ НАСК «Оранта»), у якому просила стягнути з ПАТ НАСК «Оранта» на її користь 11 169,00 грн страхового відшкодування за моральну шкоду, заподіяну смертю потерпілої та страхове відшкодування, пов'язане із втратою нею годувальника - 134 028,00 грн.
Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 17 листопада 2021 року позовні вимоги задоволено повністю. Стягнено з ПАТ НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування за моральну шкоду, заподіяну смертю потерпілої ОСОБА_3 у розмірі 11 169,00 грн та 134 028,00 грн відшкодування шкоди, пов'язаної із втратою годувальника внаслідок смерті потерпілої ОСОБА_3 , а всього 145 197,00 грн. Стягнено з ПАТ НАСК «Оранта» на користь держави судовий збір в сумі 1 451,97 грн.
Додатковим рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 02 грудня 2021 року клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнено з ПАТ НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 23 380,00 грн.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 04 травня 2022 року апеляційну скаргу ПАТ НАСК «Оранта» задоволено. Рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 17 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ НАСК «Оранта» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілої - скасовано в частині стягнення з ПАТ НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_1 відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю годувальника у розмірі 134 028,00 грн. Постановлено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. В іншій частині рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 17 листопада 2021 року залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 04 травня 2022 року апеляційну скаргуПАТ НАСК «Оранта» задоволено. Додаткове рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 02 грудня 2021 року, постановлене за клопотанням представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ НАСК «Оранта» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого - скасовано.
23 травня 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 (далі - представник) надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Черкаського апеляційного суду від 04 травня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 04 травня 2022 року.
У касаційній скарзі представник просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Черкаського апеляційного суду від 04 травня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 04 травня 2022 року і залишити в силі рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 17 листопада 2021 року та додаткове рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 02 грудня 2021 року.
Дослідивши касаційну скаргу представника, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); справи про розірвання шлюбу; справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Згідно з пунктами 1, 10 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову в справах про стягнення грошових коштів визначається сумою, яка стягується, а ціна позову у справах, у яких заявлено кілька самостійних вимог, визначається загальною сумою всіх вимог.
Як убачається з матеріалів касаційної скарги предметом позову є стягнення страхового відшкодування за шкоду, заподіяну смертю потерпілого у розмірі 11 169,00 грн та страхового відшкодування, пов'язаного із втратою нею годувальника - 134 028,00 грн, а всього 145 197,00 грн.
Ціна позову в даній справі становить 145 197,00 грн, яка станом на 01 січня 2022 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481,00*100=248 100,00 грн).
Отже зазначена справа є малозначною у силу пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Разом із цим, у касаційній скарзі представник посилається на обставини, передбачені підпунктами а) та в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України та зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки суди апеляційної інстанції ухвалюють рішення, які суперечать один одному при однакових обставинах справи, а також зазначає, що справа має виняткове значення для неї, оскільки предметом її розгляду є стягнення відшкодування заподіяного внаслідок смерті її дочки.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у малозначній справі судом касаційної інстанції не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Верховний Суд звертає увагу, що фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики означає, що представник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції питання, відповідь на яке, у випадку відкриття касаційного провадження, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Наведені представником обставини, передбачені підпунктом а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки судова практика щодо розгляду справ за подібних правовідносин є сталою, а касаційна скарга представника не містить посилань на неоднакове застосування судами одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, що вказувало б на необхідність формування єдиної правозастосовчої практики.
Доводи касаційної скарги про неврахування судами правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 702/639/20, не заслуговують на увагу, оскільки, на відміну від справи, яка переглядається, у справі № 702/639/20 предметом спору є стягнення аліментів на утримання непрацездатної матері, і, крім цього, у справі встановлено, що позивачка є пенсіонеркою, непрацездатною, має важке захворювання, потребує лікуванню, а тому має необхідність у матеріальній допомозі, яку відповідач, який є її сином, не надає.
Посилання представника на неврахування судами правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 577/1316/20-ц є необгрунтованими, оскільки апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 не зверталась до ПАТ НАСК «Оранта» із заявою про виплату їй страхового відшкодування пов'язаного із смертю дочки ОСОБА_3 . На відміну від справи № 577/1316/20-ц, в якій позивачка направляла таку заяву та її повідомили, що страхове відшкодування за моральну шкоду, заподіяну смертю сина, у розмірі 38 400,00 грн буде виплачено найближчим часом, а у задоволенні вимоги відшкодувати витрати, пов'язані із втратою годувальника, відмовлено.
Отже, висновки судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать правовим висновкам, викладеним у вказаних постановах Верховного Суду, оскільки фактичні обставини і застосовані норми права не є подібними.
Ствердження представника на застосування апеляційним судом норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду є підставою касаційного оскарження судових рішень, передбаченою пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, але не є доводом, який в розумінні підпунктів а)-г) пункту 2 частини третьої статті 389 цього Кодексу підтверджує наявність випадку/випадків, який/які дає/дають право вважати судові рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню.
Доводи касаційної скарги також не свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктом в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки незгода представника з оскаржуваним судовим рішенням в цілому, за відсутності інших обставин, не може розглядатися як обставина, що впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.
Оцінка судом «винятковості справи» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Тому особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин в такій скарзі.
Формальне зазначення представником у касаційній скарзі про те, що справа має для відповідача виняткове значення не є обґрунтуванням підстав, передбачених підпунктом в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Отже, відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України рішення суду апеляційної інстанції в даній справі не підлягають касаційному оскарженню.
Інших належних та обґрунтованих доводів, які б свідчили про можливість відкриття касаційного провадження в даній справі, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі не наведено, а тому суд приходить до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Зазначене відповідає Рекомендації № R (95) Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад, справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
З урахуванням указаного, оскільки представник подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Черкаського апеляційного суду від 04 травня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 04 травня 2022 року в справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Національна Акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
В. А. Стрільчук