23 травня 2022 року
м. Київ
справа №212/11207/21
провадження № 61-4448ск22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
розглянув касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області в особі Криворізького відділення на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 січня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 квітня 2022 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про стягнення моральної шкоди,
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області (далі - Фонд), в якому просила стягнути з Фонду моральну шкоду в розмірі 230 000,00 грн, оскільки у вересні 2004 року їй первинно встановлено втрату професійної працездатності внаслідок професійного захворювання 20 %, а згідно довідки медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) від 09 листопада 2006 року - безстроково 25 % та встановлено ІІІ групу інвалідності.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 січня 2022 року позов задоволено частково. Стягнено з Фонду на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 80 000,00 грн без утримання податку з доходу фізичних осіб, та на користь держави стягнуто судовий збір у сумі 1 500,00 грн.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 квітня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Фонду задоволено частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 січня 2022 року змінено в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, стягнутого з Фонду на користь ОСОБА_1 , зменшивши цей розмір з 80 000,00 грн до 60 000,00 грн. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
13 березня 2022 року Фонд надіслав засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 січня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 квітня 2022 року.
У касаційній скарзі Фонд просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 січня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 квітня 2022 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши касаційну скаргу Фонду, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); справи про розірвання шлюбу; справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щовиникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Згідно з пунктами 1, 10 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову в справах про стягнення грошових коштів визначається сумою, яка стягується, а ціна позову у справах, у яких заявлено кілька самостійних вимог, визначається загальною сумою всіх вимог.
Як убачається з касаційної скарги, предметом позову є стягнення моральної шкоди у розмірі 230 000,00 грн.
Ціна позову в даній справі складає 230 000,00 грн, яка станом на 01 січня 2022 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481,00*100=248 100,00 грн).
Отже зазначена справа є малозначною у силу пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Разом із цим, у касаційній скарзі Фонд посилається на обставини, передбачені підпунктом а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України та зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки Фондом було виявлено неоднакове застосування норм права щодо відшкодування моральної шкоди працівникам у зв'язку з ушкодженням їх здоров'я на виробництві. Зазначає, що висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 21 серпня 2018 року у справі № 579/951/16-ц, від 21 серпня 2018 року у справі № 219/1245/16-ц суперечить висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц, від 23 січня 2019 року у справі № 210/2104/16-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 210/3177/17.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у малозначній справі судом касаційної інстанції не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення, а виключно встановлюється наявність чи відсутність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Верховний Суд звертає увагу, що фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики означає, що заявник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції питання, відповідь на яке, у випадку відкриття касаційного провадження, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Наведені Фондом обставини, передбачені підпунктом а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки судова практика щодо розгляду справ за подібних правовідносин є сталою.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17 зазначено, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 210/3177/17, яка ухвалена пізніше, ніж постанови Верховного Суду від 21 серпня 2018 року у справі № 579/951/16-ц, від 21 серпня 2018 року у справі № 219/1245/16-ц, на які послався Фонд, зазначено: «у Рішенні від 08 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 Конституційний Суд України не встановлював ретроспективну дію законодавства і обов'язок роботодавця відшкодувати моральну шкоду, отже, відповідні спори повинні вирішуватися на підставі норм права (Закон №1105-XIV), які були чинними на момент виникнення в потерпілого права на її відшкодування. Право на відшкодування моральної шкоди внаслідок професійного захворювання настає з дня первинного встановлення МСЕК потерпілому стійкої втрати працездатності.» Вказаний правовий висновок був застосований судами першої та апеляційної інстанцій.
Отже, відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України рішення суду першої та апеляційної інстанцій в даній справі не підлягають касаційному оскарженню.
Інших належних та обґрунтованих доводів, які б свідчили про можливість відкриття касаційного провадження в даній справі, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі не наведено, а тому суд приходить до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Зазначене відповідає Рекомендації № R (95) Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад, справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
З урахуванням указаного, оскільки Фонд подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області в особі Криворізького відділення на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 січня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 квітня 2022 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про стягнення моральної шкоди.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
В. А. Стрільчук