24 травня 2022 року
м. Київ
справа № 752/3769/14-ц
провадження № 61-681ск22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства «Укрсиббанк» на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 03 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року в справі за заявою акціонерного товариства «УкрСиббанк» про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для пред'явлення виконавчих документів до виконання, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
У січні 2021 року акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - АТ «УкрСиббанк») звернулося до суду з вказаною вище заявою, в якій просило видати дублікати виконавчих листів від 28 серпня 2014 року № 752/3769/14-ц щодо боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , визнати строк пред'явлення виконавчих листів пропущеним з поважних причин та поновити строк для пред'явлення цих виконавчих документів до виконання.
Заяву обґрунтовано тим, що 05 червня 2014 року Голосіївський районний суд м. Києва ухвалив заочне рішення про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 20 511,45 доларів США, що за курсом НБУ становило 204 958,61 грн, пені в розмірі 397,35 доларі США, що за курсом НБУ становило 3 970,48 грн та судового збору в розмірі 2 089,30 грн, а всього - 211 018,39 грн.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 03 лютого 2021 року у задоволенні заяви АТ «УкрСиббанк» відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року апеляційну скаргу акціонерного товариства «УкрСиббанк» залишено без задоволення, а ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 03 лютого 2021 року - без змін.
10 січня 2022 року представник АТ «Укрсиббанк» - Гладиш Я. М. (далі - представник) надіслала засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 03 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року.
У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 03 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року і справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями для розгляду справи визначено суддю-доповідача Ігнатенка В. М.
Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2022 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги до 18 березня 2022 року, який не міг перевищувати десяти днів з дня вручення копії ухвали.
У вищезазначеній ухвалі Верховний Суд вказав, що указану касаційну скаргу представником подано з пропуском строку та у задоволенні заявленого нею клопотання відмовлено, оскільки не було додано до матеріалів касаційного провадження належних доказів (документів) на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 03 лютого 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала Верховного Суду від 15 лютого 2022 року оприлюднена 16 лютого 2022 року.
Копія ухвали Верховного Суду від 15 лютого 2022 отримана представником 21лютого 2022 року, що підтверджується відповідним зворотнім поштовим повідомленням.
Проте, вимоги ухвали суду від 15 лютого 2022 року виконані не були, оскільки представником не надано обґрунтовану заяву про поновлення строку на касаційне оскарження з доданими до нього належними доказами (документами) на підтвердження поважності причин пропуску ним строку на касаційне оскарження ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 03 лютого 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Відповідно до частини першої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення (частина друга статті 390 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 390 ЦПК України строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на касаційне оскарження судових рішень, особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, в тому числі, спрямовані на своєчасне одержання судових рішень, а також підготовку касаційної скарги, яка за своїм змістом і формою буде відповідати усім вимогам процесуального закону.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року в справі № 3236/03 «Пономарьов проти України» зазначено, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (Пономарьов проти України, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).
Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності. У кожній конкретній справі суди мають ґрунтовно перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata.
При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.
Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (Перетяка та Шереметьев проти України, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року).
У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 394 ЦПК України якщо скаржником в строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.
Положення аналогічного змісту містить також частина третя статті 393 ЦПК України.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень постанова Київського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року оприлюднена 05 жовтня 2021 року (повне судове рішення виготовлено 29 вересня 2021 року).
Однак, представник подав касаційну скаргу на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 03 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року лише 10 січня 2022 року.
Наданими раніше документами не підтверджується наявність непереборних причин, які не залежали від волі особи та об'єктивно унеможливлювали подання касаційної скарги у визначений законом строк і не можуть бути підставами для поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 03 лютого 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року.
Разом з тим, у касаційній скарзі не зазначено інших належних та обґрунтованих доводів, які б свідчили про неможливість чи наявність перешкод у представника своєчасно звернутися до Верховного Суду з касаційною скаргою на судові рішення.
Крім того, вимоги ухвали Верховного Суду від 15 лютого 2022 року представником належним чином не виконані.
Отже, оскільки представник подав касаційну скаргу на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 03 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 вересня 2021 рокулише 10 січня 2022 року та на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 15 лютого 2022 року, яка отримана ним 21 лютого 2022 року, станом на 24 травня 2022 року представником не надано обґрунтовану заяву про поновлення строку на касаційне оскарження з доданими до неї доказами (документами) на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження відповідних судових рішень, тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись частиною третьою статті 393, пунктом 4 частини другої статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства «Укрсиббанк» на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 03 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року в справі за заявою акціонерного товариства «УкрСиббанк» про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для пред'явлення виконавчих документів до виконання, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
В. А. Стрільчук