Ухвала
24 травня 2022 року
м. Київ
справа № 175/2367/21
провадження № 61-4537ск22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,
розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Жижина Руслана Валерійовича на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 січня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 травня 2022 року в справі за позовом Асоціації «Власників житлових будинків «Золоті Ключі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У червні 2021 року Асоціація «Власників житлових будинків «Золоті Ключі» звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за надані комунальні послуги в розмірі 28 003,76 грн та інфляційні втрати в сумі 2 263,76 грн.
Позов мотивовано тим, що у 2009 році власниками житлових будинків, розташованих на території житлового мікрорайону «Золоті ключі» смт Ювілейне Дніпропетровського району Дніпропетровської області, була створена Асоціація «Власників житлових будинків «Золоті Ключі». З 08 жовтня 2018 року ОСОБА_1 є власником будинку загальною площею 111,9 кв. м, розташованого в мікрорайоні «Золоті ключі» в АДРЕСА_1 , здійснює користування внутрішньоквартальними мережами, які перебувають в оперативному управління Асоціації «Власників житлових будинків «Золоті Ключі», і бере участь у Зборах Асоціації. Статутом Асоціації «Власників житлових будинків «Золоті Ключі» визначено порядок відшкодування за рахунок внесків членів Асоціації витрат на утримання майна, яке перебуває у спільному користуванні членів Асоціації. Також передбачено, що розміри внесків затверджуються Загальними зборами Асоціації. Згідно з протоколом від 06 січня 2020 року внесок складав 1 038 грн з додаванням нарахувань за вивіз твердих побутових відходів, компенсації за водопостачання, водовідведення згідно з показаннями приладів обліку. Відповідач повинна була здійснювати сплату щомісячних платежів за отримані житлово-комунальні послуги та утримання, ремонт загального майна на користь Асоціації, однак вона лише частково сплатила членські внески, і на час пред'явлення позову в неї утворилася заборгованість в розмірі 28 003,76 грн. З урахуванням суми заборгованості розмір інфляційних втрат становить 2 263,76 грн.
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 січня 2022 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Асоціації «Власників житлових будинків «Золоті Ключі» заборгованість в розмірі 28 003,76 грн та інфляційні втрати в розмірі 2 263,76 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 травня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Жижина Р. В. залишено без задоволення, а рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 січня 2022 року - без змін.
19 травня 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Жижин Р. В. подав засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 січня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 травня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до частини дев'ятої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» передбачено, що у 2022 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2022 року (на час подання касаційної скарги) - 2 481 грн.
Ціна позову в цій справі становить 30 267,52 грн (28 003,76 + 2 263,76), що станом на 01 січня 2022 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481 грн х 100 = 248 100 грн). Тобто справа № 175/2367/21 є малозначною в силу вимог закону.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню.
Посилання заявника на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах є підставою касаційного оскарження судових рішень, передбаченою пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, втім не є доводом, який у розумінні підпунктів а)-г) пункту 2 частини третьої статті 389 цього Кодексу підтверджує наявність випадку/випадків, який/які дає/дають право вважати судові рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню.
Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки є винятком із загального правила, і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, за статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).
Зазначення апеляційним судом в оскаржуваній постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову в цій справі та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на відмову у відкритті касаційного провадження.
Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі не підлягає окремому розгляду клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Жижина Р. В. про зупинення виконання рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 січня 2022 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 06 травня 2022 року.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Жижина Руслана Валерійовича на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 січня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 травня 2022 року в справі за позовом Асоціації «Власників житлових будинків «Золоті Ключі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:В. А. Стрільчук
В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко