ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
02.06.2022Справа № 910/1179/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец-Автомаш"
до Комунального підприємства "Київпастранс"
про стягнення 27 170,52 грн
Суддя Картавцева Ю.В.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Спец-Автомаш» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Київпастранс» про стягнення 27 170,52 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов Договору №52.19-511 від 09.10.2019 в частині здійснення оплати за поставлений товар, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 22 932,00 грн, пеню у розмірі 496,67 грн, інфляційні втрати у розмірі 2 828,56 грн та 3% річних у розмірі 913,29 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2022 позовну заяву залишено без руху.
14.02.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
З огляду на наведене, оскільки у справі № 910/1179/22 ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд доходить висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Так, враховуючи, що предметом позову у даній справі є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву; встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.
25.05.2022 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач, зокрема, просив визнати поважними причини пропуску строку на подання відзиву, з огляду на введення в Україні воєнного стану.
Частинами 1, 2 статті 119 ГПК України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Відтак, з огляду на поважність причин пропуску строку на подання відповідачем відзиву у справі № 910/1179/22, суд поновлює пропущений процесуальний строк та приймає відзив Комунального підприємства "Київпастранс" до розгляду.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві та відповідачем у відзиві, суд
09.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СПЕЦ-АВТОМАШ" (Постачальник; позивач) та Комунальним підприємством "Київпастранс" (Покупець; відповідач) укладено Договір поставки № 52.19-511 (далі - Договір), згідно з п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупцю «Частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху» код 34630006-2 за ДК 021:2015 (вмикачі, датчики, циліндри, ремкомплекти до циліндрів та пневморозподілювачів для тролейбусів), надалі - Товар, а Покупець сплатити за Товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у Специфікації (Додаток № 1), що додається до цього Договору та є його невід'ємною частиною.
За змістом п. 3.1 Договору, сума цього Договору (ціна Договору) визначається згідно з Специфікацією (Додаток № 1), що є невід'ємною частиною цього Договору і становить 3 591 357,66 грн з ПДВ.
Пунктом 4.1 Договору передбачено, що розрахунок за поставлений Товар здійснюється Покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати підписання Покупцем видаткової накладної на фактично поставлену окрему партію Товару.
Строк поставки Товару: протягом строку дії Договору (п. 5.1 Договору).
Поставка Товару здійснюється на умовах ООР згідно з ШСОТЕК.М5 -2010 за адресою: м. Київ, філії та відокремлені підрозділи КГ1 «Київпастранс», перелік яких зазначається у Додатку № 4 до цього Договору. При цьому транспортування Товару проводиться за кошти Постачальника, і вартість такої доставки входить в ціну Договору (п. 5.2. Договору).
Згідно п. 6.1.1. та 6.1.2. Договору покупець зобов'язаний прийняти поставлений Товар, який відповідає технічним і якісним характеристикам. Своєчасно та в повному обсязі сплатити за поставлений Товар, який відповідає технічним і якісним характеристикам.
Цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 09.10.2020 року включно, але у будь-якому випадку - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань, які виникли під час дії цього договору (п. 11.1. Договору).
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що відповідно до Видаткової накладної №60 від 21.05.2020, підписаної та скріпленої печатками сторін без зауважень, постачальник передав, а покупець отримав товар (вологомасловідділювач у кількісті 5шт.) вартістю 22 932,00 грн з ПДВ.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача з Претензією щодо сплати заборгованості за поставлений товар у розмірі 22 932,00 грн (докази надіслання претензії містяться в матеріалах справи), однак, як зазначає позивач, вказані вимоги відповідачем задоволені не були.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов Договору №52.19-511 від 09.10.2019 в частині здійснення оплати за поставлений товар, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 22 932,00 грн, пеню у розмірі 496,67 грн, інфляційні втрати у розмірі 2 828,56 грн та 3% річних у розмірі 913,29 грн.
Відповідач у поданому відзиві частково заперечив проти задоволення позову, а саме у частині стягнення пені в розмірі 496,67 грн. Обґрунтовуючи свої заперечення відповідач зазначає, що строк звернення з позовними вимогами про стягнення пені по видатковій накладній №60 від 21.05.2020 за період з 17.11.2020 по 21.01.2021 сплинув 20.01.2022, тоді як позовна заява була надіслана засобами поштового зв'язку 26.01.2022.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, між ТОВ "СПЕЦ-АВТОМАШ" та КП "Київпастранс" укладено Договір поставки № 52.19-511 від 09.10.2019, згідно з п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупцю «Частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху» код 34630006-2 за ДК 021:2015 (вмикачі, датчики, циліндри, ремкомплекти до циліндрів та пневморозподілювачів для тролейбусів), надалі - Товар, а Покупець сплатити за Товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у Специфікації (Додаток № 1), що додається до цього Договору та є його невід'ємною частиною.
Судом було встановлено, що відповідно до Видаткової накладної №60 від 21.05.2020, підписаної та скріпленої печатками сторін без зауважень, постачальник передав, а покупець отримав товар (вологомасловідділювач у кількості 5шт) вартістю 22 932,00 грн з ПДВ.
Пунктом 4.1 Договору передбачено, що розрахунок за поставлений Товар здійснюється Покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати підписання Покупцем видаткової накладної на фактично поставлену окрему партію Товару.
За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 ЦК України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відтак, враховуючи вищезазначені норми законодавства та п. 4.1. Договору, суд дійшов висновку, що відповідач був зобов'язаний здійснити оплату поставленого за Видатковою накладною №60 від 21.05.2020 товару, до 20.07.2020 включно.
Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів сплати позивачу грошових коштів у розмірі 22 932,00 грн, не надано будь-яких інших доказів у підтвердження відсутності його обов'язку зі сплати заявленої в позові заборгованості, у зв'язку з чим суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості у розмірі 22 932,00 грн, а відтак, задоволення позовних вимог у цій частині в повному обсязі.
Крім того позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 2 828,56 грн та 3% річних у розмірі 913,29 грн за період з 21.07.2020 по 17.11.2021.
Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за період з 21.07.2020 по 17.11.2021, суд зазначає, що визначений позивачем період нарахування є обґрунтованими, а розрахунок арифметично правильним, відтак, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 2 828,56 грн та 3% річних у розмірі 913,29 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.
Позивачем, також, заявлено до стягнення з відповідача пеню у сумі 496,67 грн.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 7.3 Договору визначено, що за порушення термінів оплати Товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості поставленого в строк Товару, за кожен день прострочення оплати.
Як було встановлено вище, відповідач мав здійснити оплату поставленого за Видатковою накладною №60 від 21.05.2020 товару, до 20.07.2020 включно, відтак,враховуючи приписи ч. 6 ст.232 ГК України, обґрунтованим строком нарахування пені є строк з 21.07.2020 по 21.01.2021.
При цьому, суд звертає увагу, що формулювання п. 7.3 Договору («за кожен день прострочення оплати») не встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж той, що визначений ч. 6 ст.232 ГК України, а розкриває механізм нарахування пені, оскільки, в силу приписів ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
З огляду на викладене, суд зазначає, що визначений позивачем період нарахування пені: з 17.11.2020 по 21.01.2021 є обґрунтованим та узгоджується з вищенаведеними приписами законодавства.
Разом з тим, у відзиві на позов міститься заява про застосування до вимог позивача про стягнення пені строку позовної давності, що встановлений статтею 258 ЦК України.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Із наведених норм убачається, що позовна давність до вимог про стягнення пені обчислюється окремо за кожен день прострочення.
Судом встановлено, що датою звернення позивача із даним позовом до суду є 26.01.2022 (позов направлено за допомогою засобів поштового зв'язку), а період нарахування пені становить з 17.11.2020 по 21.01.2021.
Законом України від 30.03.2020 N 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.".
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , прийнятої відповідно до ст.29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , на усій території України встановлений карантин з 12 березня 2020 року, який у свою чергу постановами Кабінету Міністрів України неодноразово продовжувався.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 (зі змінами) з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), встановлено з 19 грудня 2020 р. до 31 травня 2022 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).
Таким чином, з огляду на приписи статей 256, 258, 549, пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, та встановлені судом обставини, а саме, дату звернення позивача із даним позовом до суду - 26.01.2022, та період нарахування штрафних санкцій (з 17.11.2020 по 21.01.2021), суд приходить до висновку, що річний строк позовної давності щодо вимоги про стягнення пені у даній справі позивачем не пропущено.
Відтак, перевіривши розрахунки пені, судом встановлено, що вказані розрахунки здійснено правильно, визначений позивачем період нарахування є обґрунтованим, з огляду на що позовні вимоги про стягнення пені у сумі 496,67 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Так, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача з огляду на задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Київпастранс" (04070, місто Київ, вулиця Набережне Шосе, будинок 2; ідентифікаційний код: 31725604) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦ-АВТОМАШ" (02099, місто Київ, вулиця Бориспільська, будинок 9; ідентифікаційний код: 42169799) суму основного боргу у розмірі 22 932 (двадцять дві тисячі дев'ятсот тридцять дві) грн 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 2 828 (дві тисячі вісімсот двадцять вісім) грн 56 коп., 3% річних у розмірі 913 (дев'ятсот тринадцять) грн 29 коп., пеню у розмірі 496 (чотириста дев'яносто шість) грн 67 коп. та судовий збір у розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.В. Картавцева