вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"24" травня 2022 р. Cправа № 902/1300/21
за позовом: Акціонерного товариства "Акціонерний банк" "Радабанк" (проспект Олександра Поля, буд. 46, м. Дніпр, 49069)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Енерджи" (вул. Марії Литвиненко - Вольгемут, 31-А, м. Вінниця, 21018)
до: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 1543187,98 грн
Суддя Яремчук Ю.О.
Секретар судового засідання Гнатик Є.Б.
за участю представників сторін:
позивача: Пітюренко Є.В.
відповідачів: не з'явились
28.12.2021 р. акціонерне товариство "Акціонерний банк" "Радабанк" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Енерджи" до ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 1 543 187,98 грн
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали позовної заяви (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи № 902/1300/21) передано на розгляд судді Яремчуку Ю.О.
Ухвалою суду від 12.01.2022 р. відкрито провадження у справі № 902/1300/21. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 25.01.2022 р.
На визначену дату судом в судове засідання представник позивача та представник відповідача не з'явились, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлені ухвалою 12.01.2022 р.
Суд зауважує, що на електронну адресу суду надійшла заява від представника позивача про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника.
Судом відкладено розгляд справи на 01.03.2022 р.
01.03.2022р. в судове засідання сторони не з'явились.
Ухвалою суду від 01.03.2022 р. підготовче засідання у справі відкладено на 29.03.2022 р.
На визначену дату судом представники сторін не з'явились, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлені ухвалою суду від 01.03.2022 р.
За результатами проведеного судового засідання суд дійшов висновку про відкладення підготовчого засідання у справі на 26.04.2022 р.
Ухвалою суду від 29.03.2022 р. продовжено строк підготовчого провадження по справі № 902/1300/21на 30 днів. Слухання справі призначено на 26.04.2022 р. Встановлено учасникам справи строк для вчинення процесуальних дій до 13.04.2021 р.
На визначену дату судом в судове засідання з'явився представник позивача. Представники відповідачів не з'явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 29.03.2022 р.
За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення судового розгляду справи по суті, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою суду від 26.04.2022 р. повідомлено учасників справи про судовий розгляд справи по суті, що відбудеться 24.05.2022 р.
На визначену дату судом в судове засідання з'явився представник позивача.
Представники відповідачів в судове засідання не з'явились, про дату час та місце судового засідання належним повідомлені ухвалою суду від 26.04.2022 р.
Водночас, відповідачам ухвала суду від 26.04.2022 р. вручена останнім 30.04.2022 р., 19.05.2022 р., 19.05.2022 р. відповідно, що підтверджується витягами з сервісу відстежень підприємства "Укрпошта".
Суд вважає за необхідне зазначити, що при неявці в судове засідання представників відповідачів суд враховує, що відповідно до ч.4 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" обов'язок щодо внесення змін про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, з поміж іншого і стосовно місцезнаходження, покладається на останню.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
Крім того, частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").
Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").
Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).
До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).
Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
З огляду на вищезазначене суд приходить висновку, що відповідачі належним чином були повідомлені про дане судове засідання. Неявка останніх є підставою до розгляду справи за його відсутності, що передбачено п.1 ч.3 ст.202 ГПК України.
Водночас слід зазначити, що положеннями ст.178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем (ами) відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, суд встановив наступне.
Між акціонерним товариством «Акціонерний банк Радабанк» та Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Енерджи" (надалі - Позичальник, відповідач-1) було укладено договір овердрафту №2821/ЮКР-КП/0 від 26.02.2021 р.
Між сторонами умовами кредитного договору було погоджено про трактування термінів, що вживаються в цьому договорі. Зокрема, овердрафт - короткостроковий кредит, що надається кредитором понад залишок коштів позичальника на поточному рахунку в межах заздалегідь обумовленої суми (ліміту овердрафту), шляхом дебетування його рахунку.
Відповідно до умов пункту 1.1. кредитного договору кредитор, за наявності вільних грошових коштів, зобов'язується на умовах цього договору надати позичальнику короткостроковий кредит (надалі - овердрафт) шляхом оплати з поточного рахунку позичальника IBAN № НОМЕР_1 (надалі за текстом - поточний рахунок), відкритого у АТ «АБ «РАДАБАНК» м. Дніпро, розрахункових документів на суму, що перевищує залишок на такому рахунку, але в межах визначеного цим договором ліміту овердрафту.
Пунктом 1.2. кредитного договору встановлено, що безперервний строк наявності дебетового сальдо по поточному рахунку Позичальника, що виникає внаслідок користування овердрафтом (або його частиною) на умовах даного Договору, не повинен перевищувати 30 календарних днів. Тобто не рідше ніж 1 раз на 30 календарних днів Позичальник зобов'язаний забезпечити нульовий або кредитовий/пасивний залишок на кінець операційного дня банку на поточному рахунку, за яким встановлено овердрафт.
Відповідно до пункту 1.3. кредитного договору ліміт овердрафту за цим договором встановлюється в розмірі 1 000 000,00 (один мільйон) гривень 00 копійок. При цьому, враховуючи умови, що викладені у цьому пункті Договору, кредитор жодним чином не пов'язаний зобов'язаннями щодо надання овердрафту у зазначеному розмірі протягом всього строку дії цього Договору. Розмір ліміту овердрафту є змінною величиною, яка встановлюється Кредитором щомісяця один раз на місяць (протягом перших 10 днів після закінчення попереднього календарного місяця). Розрахунок ліміту овердрафту здійснюється відповідно до внутрішньобанківських нормативних документів на підставі даних про рух коштів по поточному рахунку, балансу та звіту про фінансові результати позичальника на останню звітну дату, показників ліквідності діяльності, співвідношення власних і позичкових коштів, платоспроможності, кредитної історії, ситуації на грошово-кредитному ринку та інше.
Кінцевий термін погашення овердрафту за кредитним договором встановлюється сторонами « 25» серпня 2021 року. Кінцевий термін може бути змінений у випадках, передбачених умовами договору (п.1.4. кредитного договору).
Процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється у розмірі 16 % річних. Процентна ставка за даним договором є фіксованою (п.1.5 кредитного договору).
При порушенні Позичальником строку (терміну) погашення овердрафту, встановленого п.1.2., п.1.4. цього Договору, наступного робочого дня вся заборгованість вважається простроченою, а нарахування процентів здійснюється з розрахунку: 30 (тридцять) процентів річних на суму простроченої заборгованості з першого дня порушення строку погашення Кредиту (його частки) до повного погашення простроченої заборгованості або по 30-й день (включно) наявності простроченої заборгованості; 40 % (сорок) процентів річних на суму простроченої заборгованості починаючи з 31-го дня наявності простроченої заборгованості та до повного погашення простроченої заборгованості.
Нарахування процентів за вказаною у попередньому абзаці ставкою не звільняє Позичальника від сплати пені, передбаченої Розділом 9 цього Договору, іншої неустойки та інших платежів, передбачених цим Договором.
Відповідно до п. 3.2. кредитного договору нарахування процентів за користування овердрафтом проводиться щоденно за методом факт/факт (метод «факт/факт» передбачає, що Для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці та році) на суму найбільшого залишку по дебету поточного рахунку Позичальника, який склався протягом операційного банківського дня та на залишок заборгованості на кінець дня в разі, якщо день є неробочим.
Відповідно до п.п.6.1., 6.2, 6.3. 6.11 позичальник зобов'язаний використати кредитні кошти на зазначені у Договорі цілі і забезпечити повернення одержаного овердрафту та сплату нарахованих процентів, комісійних винагород на умовах, передбачених цим договором; погасити заборгованість за овердрафтом у строки, встановлені п.1.2 цього договору з остаточним погашенням не пізніше останнього дня користування овердрафтом, зазначеного в п.1.4., якщо інше не встановлено цим договором; сплачувати проценти за користування овердрафтом в порядку, передбаченому пунктом 3.3., та комісійні винагороди в порядку, передбаченому пунктом 1.6. договору; у разі невиконання (порушення) умов договору сплачувати кредитору окремо від нарахованих процентів за користування овердрафтом, неустойку, передбачену пунктами 9.1., 9.2. цього договору; погашати заборгованість за цим договором в порядку, передбаченому пунктами 3.3.-3.5. цього договору.
Пунктом 9.1. кредитного договору передбачено, що за порушення строків погашення (повернення) овердрафту, в т.ч. перевищення строку наявності безперервного дебетового сальдо, встановленого пунктом 1.2. цього Договору, порушення терміну повернення овердрафту, передбаченого п.1.4 цього Договору, порушення строків сплати процентів за користування овердрафтом, передбачених пунктом 3.3. даного Договору та комісійних винагород, передбачених п.1.6 цього договору, Позичальник зобов'язується сплатити на користь та на вимогу Кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, нарахованої на суму простроченого платежу, за кожний день прострочення. День усунення порушення не включається при розрахунку пені.
Як слідує з матеріалів справи Позивачем виконано умови кредитного договору в повному обсязі, на підтвердження виконання банком своїх зобов'язань за кредитним договором в матеріалах справи міститься Виписки по особовим рахункам № НОМЕР_2 - рух грошових коштів по рахунку, виписка по рахунку № НОМЕР_3 - поточна заборгованість по процентам яка була вчасно погашена, № НОМЕР_2 - прострочена заборгованість з нарахованих відсотків.
Натомість, Позичальник не виконав належним чином зобов'язання по своєчасному та повному поверненню кредиту, оплати процентів та пені за кредитним договором, чим порушив умови пунктів 1.1., 1.2., 6.1., 6.2, 6.3. 6.11, 9.1. цього договору. Дата виникнення простроченої заборгованості - 27.08.2021 р.
10.12.2021 р. банк в порядку п.12.2 кредитного договору листом вих.№6557-1/02- надіслав позичальнику вимогу про оплату заборгованості, із зазначенням, що заборгованість Позичальника за договором овердрафту 2821/ЮКР-КП/О від 26.02.2021 р. станом на 01.12.2021 р. становить 1 543 187,98 грн а саме: прострочена заборгованість по кредит у 912 010,78 грн; прострочена заборгованість по нарахованими процентами 95 950,88 грн; пеня на прострочену заборгованість по кредиту 52 888,36 грн; пеня на прострочену заборгованість по нарахованим процентам 2 337,96 грн. Штраф за невиконання пп.6.4, 6.5, 6.7 - 480 000,00 грн.
Водночас з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника перед кредитором, між кредитором, позичальником та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) (далі - Поручитель, Відповідач-2) 26.02.2021 р. було укладено договір поруки №2821/ЮКР-КП/0-П1. Також з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника перед кредитором, між кредитором, позичальником та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) (далі - Поручитель, Відповідач-3) 26.02.2021р. було укладено договір поруки №2821/ЮКР-КП/0-П2.
Відповідно до п.1.1 договору поруки Поручитель зобов'язується відповідати за повне та своєчасне виконання Позичальником його Боргових зобов'язань перед Кредитором за Кредитним Договором, в повному обсязі таких зобов'язань. Поручитель та Позичальник відповідають перед Кредитором як солідарні боржники, Кредитор може звернутись з вимогою про виконання боргових зобов'язань як до Позичальника, так і до поручителя, чи до обох одночасно.
Пунктом 1.2.2 договору поруки передбачено, що боргові зобов'язання - це зобов'язання позичальника перед кредитором щодо повернення суми кредиту, плати за користування кредитом (проценти, комісії), штрафних санкцій (пені, штрафи), витрат (судові, поштові, відрядження та інші) та збитків кредитора у зв'язку з невиконанням позичальником своїх зобов'язань перед кредитором за кредитним договором.
Відповідно до п. 2.1. договору поруки Поручитель зобов'язаний:
2.1.1. у випадку невиконання Позичальником зобов'язань перед Кредитором за Кредитним Договором здійснити виконання Боргових зобов'язань в обсязі, заявленому Кредитором, на протязі 7 (семи) днів з дати отримання письмової вимоги Кредитора. Погашення здійснюється Поручителем шляхом перерахування в безготівковій формі або шляхом внесення готівкових коштів на рахунок IBAN № НОМЕР_6 в АТ «АБ «Радабанк».
2.1.2. у разі невиконання Позичальником забезпеченого порукою зобов'язання повністю або частковою відповідати перед Кредитором як солідарний боржник всім майном яке, згідно з чинним законодавством України, може бути звернено стягнення.
Згідно п. 2.3. договору поруки Кредитор має право:
2.3.1. у випадку невиконання Позичальником зобов'язань перед Кредитором за кредитним договором, заявити Поручителю вимогу про погашення заборгованості;
2.3.2. у випадку не виконання Поручителем вимогу Кредитора у добровільному порядку у строк встановлений у пункті 2.1.1., звернутися за стягненням заборгованості до суду;
2.3.3. у разі порушення Поручителем вимог пункту 2.1.1. договору нарахувати та вимагати оплату пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у цей період, від суми не виконаного забезпечення порукою зобов'язання, за кожен день прострочення.
Невиконання позичальником умов кредитного договору порушує права позивача, у зв'язку з чим позивач звертається до суду за захистом порушеного права шляхом стягнення з відповідача-1, відповідача-2 та відповідача-3 заборгованості за кредитним договором.
За наслідками розгляду справи суд дійшов наступних висновків.
Згідно із ст.174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтею 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1056 Цивільного кодексу України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Водночас ст. 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до умов кредитного договору, Позичальник не виконав належним чином зобов'язання по своєчасному та повному поверненню кредиту, оплати процентів та пені за кредитним договором, чим порушив умови пунктів 1.1., 1.2., 6.1., 6.2, 6.3. 6.11, 9.1. цього договору. Дата виникнення простроченої заборгованості - 27.08.2021 р.
В порушення договірних умов у Позичальника виникла заборгованість в розмірі 1 543 187,98 грн а саме: прострочена заборгованість по кредит у 912 010,78 грн; прострочена заборгованість по нарахованими процентами 95 950,88 грн; пеня на прострочену заборгованість по кредиту 52 888,36 грн; пеня на прострочену заборгованість по нарахованим процентам 2 337,96 грн. Штраф за невиконання пп.6.4, 6.5, 6.7 - 480 000,00 грн.
10.12.2021 р. банк в порядку п.12.2 кредитного договору листом вих.№6557-1/02- надіслав позичальнику вимогу про оплату заборгованості, із зазначенням, що заборгованість Позичальника за договором овердрафту 2821/ЮКР-КП/О від 26.02.2021 р. станом на 01.12.2021 р. становить 1 543 187,98 грн а саме: прострочена заборгованість по кредит у 912 010,78 грн; прострочена заборгованість по нарахованими процентами 95 950,88 грн; пеня на прострочену заборгованість по кредиту 52 888,36 грн; пеня на прострочену заборгованість по нарахованим процентам 2 337,96 грн. Штраф за невиконання пп.6.4, 6.5, 6.7 - 480 000,00 грн.
Відповідачем 1 ТОВ «Глобал Енерджи» не подано жодних документальних доказів, які б спростовували доводи позивача щодо неналежного виконання останнім договірних зобов'язань щодо повернення кредитних коштів за кредитним договором .
Водночас з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника перед кредитором, між кредитором, позичальником та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) (далі - Поручитель, Відповідач-2) 26.02.2021 р. було укладено договір поруки №2821/ЮКР-КП/0-П1. Також з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника перед кредитором, між кредитором, позичальником та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) (далі - Поручитель, Відповідач-3) 26.02.2021р. було укладено договір поруки №2821/ЮКР-КП/0-П2.
Приписами ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Згідно ч.2 ст. 554 Цивільного кодексу України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Частиною 1 статті 543 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Відповідно до п.1.1 договору поруки Поручитель зобов'язується відповідати за повне та своєчасне виконання Позичальником його Боргових зобов'язань перед Кредитором за Кредитним Договором, в повному обсязі таких зобов'язань. Поручитель та Позичальник відповідають перед Кредитором як солідарні боржники, Кредитор може звернутись з вимогою про виконання боргових зобов'язань як до Позичальника, так і до поручителя, чи до обох одночасно.
Пунктом 1.2.2 договору поруки передбачено, що боргові зобов'язання - це зобов'язання позичальника перед кредитором щодо повернення суми кредиту, плати за користування кредитом (проценти, комісії), штрафних санкцій (пені, штрафи), витрат (судові, поштові, відрядження та інші) та збитків кредитора у зв'язку з невиконанням позичальником своїх зобов'язань перед кредитором за кредитним договором.
Відповідно до ч.1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.
Судом встановлено, що позивач належним чином виконав прийняті на себе зобов'язання згідно кредитного договору, однак, відповідачем 1 порушено договірні зобов'язання, отже у позивача (кредитора), виникло право вимоги до поручителів про виконання забезпеченого згідно договорів поруки.
Відповідачами не подано документальних доказів, які б спростовували доводи позивача щодо неналежного виконання відповідачами договірних зобов'язань щодо повернення кредитних коштів, пені за прострочення кредиту, простроченого боргу по процентам.
З огляду на встановлені судом обставини, прострочена відповідачем 1 ТОВ «Глобал Енерджи» перед банком заборгованість по кредиту становить прострочена заборгованість по кредит у 912 010,78 грн; прострочена заборгованість по нарахованими процентами 95 950,88 грн.
За наведених обставин позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів простроченої заборгованість по кредит у 912 010,78 грн та простроченої заборгованість по нарахованими процентами 95 950,88 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім того позивачем заявлено до стягнення пені на прострочену заборгованість по нарахованим процентам в розмірі 2 337,96 грн та штраф за невиконання пп.6.4, 6.5, 6.7 в розмірі 480 000,00 грн.
Водночас, суд не може погодитись з визначеним позивачем періодом нарахування пені з огляду на положення пункту 15 розділу Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, яким визначено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.
Аналогічні приписи містяться і у пункті 8 розділу 9 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, згідно яких у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.
При цьому, ч. 2 статті 5 Цивільного кодексу України визначено, що акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
В рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 року у справі №1-7/99 зазначено, що надання зворотної дії в часі законам та іншим нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті. Тобто, вказаний вище Закон має зворотну дію в часі.
Враховуючи наведені положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, строки повернення кредиту та те, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" на усій території України встановлено з 12.03.2020 року карантин, суд дійшов висновку, що починаючи з 12.03.2020 року позичальника звільнено від обов'язку сплати пені за прострочення повернення тіла кредиту та процентів.
Отже, зважаючи на вищенаведені приписи чинного законодавства, які обмежують період нарахування штрафних санкцій, в тому числі і пені, що підлягає стягненню із суб'єкта господарювання у зв'язку з порушенням ним господарського зобов'язання в період карантину, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог про стягнення пені та штрафу слід відмовити, оскільки період нарахування пені та штрафу збігається із періодом карантину, запровадженого на території України.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1статті 74 ГПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 74 ГПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ч. 4 статті 74 ГПК України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 ГПК України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 ГПК України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінка доказів має свій зміст: визнання допустимості, належності, достовірності, вірогідності, достатності і взаємозв'язку всієї сукупності доказів.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
На підставі викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню і з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню простроченої заборгованість по кредит у 912 010,78 грн та простроченої заборгованість по нарахованими процентами 95 950,88 грн. В решті вимог позов задоволенню не підлягає.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”).
У свою чергу, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 р. у справі “Серявін проти України” зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Салов проти України” від 06.09.2005 р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Надточий проти України” від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
З врахуванням вищевикладеного позов задоволенню не підлягає.
Згідно з п.5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.
Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, судові витрати в частині стягнення судового збору покладається на відповідачів солідарно пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст. ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Енерджи" (вул. Марії Литвиненко - Вольгемут, 31-А, м. Вінниця, 21018, ідент. код 39189072) з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_4 ) з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_5 ) на користь Акціонерного товариства "Акціонерний банк" "Радабанк" (проспект Олександра Поля, буд. 46, м. Дніпр, 49069, ідент. код 21322127) заборгованості по кредиту в розмірі 912 010,78 грн та заборгованості по процентам 95 950,88 грн.
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Енерджи" (вул. Марії Литвиненко - Вольгемут, 31-А, м. Вінниця, 21018, ідент. код 39189072) на користь Акціонерного товариства "Акціонерний банк" "Радабанк" (проспект Олександра Поля, буд. 46, м. Дніпр, 49069, ідент. код 21322127) 5 039,81 грн витрат зі сплати судового збору.
4. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_5 ) на користь Акціонерного товариства "Акціонерний банк" "Радабанк" (проспект Олександра Поля, буд. 46, м. Дніпр, 49069, ідент. код 21322127) 5 039,81 грн витрат зі сплати судового збору.
5. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства "Акціонерний банк" "Радабанк" (проспект Олександра Поля, буд. 46, м. Дніпр, 49069, ідент. код 21322127) 5 039,81 грн витрат зі сплати судового збору.
6. В решті позову відмовити.
7. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
8. Згідно з приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
9. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
10. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Повне рішення складено 02 червня 2022 р.
Суддя Яремчук Ю.О.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (проспект Олександра Поля, буд. 46, м. Дніпр, 49069)
3 - відповідачам ( АДРЕСА_2 )
( АДРЕСА_1 ) ( АДРЕСА_1