Ухвала
01 червня 2022 року
м. Київ
справа № 565/1101/20
провадження № 61-4726ск22
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Зайцева А. Ю., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 03 серпня 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 01 лютого 2022 року у справі ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про визнання договорів дарування недійсними, визнання житлового будинку об'єктом права спільної власності та поділ майна, що є у спільній власності,
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати недійсними договір дарування від 26 грудня 2010 року 3/4 часток житлового будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Кузнецовського міського нотаріального округу Рівненської області Сусь Л. У., зареєстрований в реєстрі за № 2556 та договір дарування від 26 грудня 2010 року 3/4 часток земельної ділянки, площею 0,10 га, на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5610700000:01:011:0013 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Кузнецовського міського нотаріального округу Рівненської області Сусь Л. У., зареєстрований в реєстрі за № 2558;
визнати житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 об'єктом права спільної власності ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ;
поділити майно, що є у спільній сумісній власності та визнати за позивачем право власності на 1/2 частки житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Кузнецовський міський суд Рівненської області рішенням від 03 серпня 2021 року в задоволенні позову відмовив.
Рівненський апеляційний суд постановою від 01 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 03 серпня 2021 року - без змін.
ОСОБА_1 23 травня 2022 року подав засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 03 серпня 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 01 лютого 2022 року з пропуском строку на касаційне оскарження.
В касаційній скарзі ОСОБА_1 заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження з посиланням на те, що в судовому засіданні апеляційного суду 01 лютого 2022 року було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, повний текст оскаржуваної постанови апеляційного суду від 01 лютого 2022 року отримано ним 22 квітня 2022 року в суді першої інстанції, що підтверджується доданою копією розписки. Поштовим відправленням чи будь-яким іншим чином копію оскаржуваного судового рішення він не отримував, а через обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень у зв'язку із запровадженням воєнного стану також був позбавлений можливості ознайомитися з текстом оскаржуваного судового рішення.
Клопотання підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Доводи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження ухвалених у цій справі судових рішень та надані матеріали свідчать про поважність причин пропуску цього строку та наявність підстав для його поновлення.
Разом із цим, подана касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки в порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, заявником у касаційній скарзі не вказано підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 узагальнено посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює вирішення питання про відкриття касаційного провадження
Враховуючи викладене, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надіслати на адресу суду нову редакцію касаційної скарги, в якій згрупувати, систематизувати та чітко зазначити конкретну обов'язкову підставу (підстави) касаційного оскарження судових рішень у відповідності до визначеного статтею 389 ЦПК України переліку підстав для касаційного оскарження судових рішень та їх відповідне мотивування, надати копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Також, в порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Ставка судового збору, чинна на час подання касаційної скарги на рішення суду, встановлена підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» та визначена у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» заявнику необхідно сплатити судовий збір за ставками, встановленими за подання касаційної скарги на рішення суду, яким вирішено позовну заяву майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Позовну заяву подано у вересні 2020 року, ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою становила 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, позовної заяви немайнового характеру фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (прожитковий мінімум для працездатних осіб - 2 102,00 грн, підпункти 1, 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, чинній станом на час подання позову у справі).
Судовий збір за подання касаційної скарги за три немайнові вимоги (визнання недійсними двох договорів дарування та визнання житлового будинку об'єктом права спільної власності ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 становить 5 044,80 грн (840,80 грн х 3 х 200 %).
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про визнання права власності на майно або його витребування чи повернення ціна позову визначається вартістю майна.
З касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень неможливо встановити вартість житлового будинку АДРЕСА_1 , тому заявнику необхідно надати суду докази на підтвердження вартості нерухомого майна та, виходячи із розрахованої до неї суми, сплатити судовий збір за вимогу майнового характеру відповідно до положень Закону України «Про судовий збір».
Судовий збір за подання касаційної скарги за вимогу майнового характеру (визнання права власності на 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 ) з урахування їх вартості має становити 1 % ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (840,80 грн) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (10 510 грн), х 200 %.
Враховуючи наведене, ОСОБА_1 необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги за немайнові вимоги в розмірі 5 044,80 грн та за майнову вимогу 1 % ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, х 200 %.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано за наступними реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету - 22030102; найменування податку, збору, платежу - Судовий збір (Верховний Суд, 055).
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження оплати судового збору необхідно надати Верховному Суду квитанцію (платіжне доручення).
Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Отже, касаційну скаргу слід залишити без руху з наданням можливості усунути вищевказані недоліки.
Керуючись статтями 185, 389, 390, 392, 393 ЦПК України,
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 03 серпня 2021 року та постанови Рівненського апеляційного суду від 01 лютого 2022 року.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 03 серпня 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 01 лютого 2022 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною і буде повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А. Ю. Зайцев