31 травня 2022 року
м. Київ
справа № 560/947/21
адміністративне провадження № К/990/12156/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Стрелець Т.Г., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 березня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2021 року в адміністративній справі № 560/947/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання рішення і відмови протиправними, дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,-
Як вбачається з касаційної скарги та відомостей Єдиного Державного реєстру судових рішень у лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просив:
- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні зарахування до його страхового стажу періоду його роботи у Полонському підприємстві водопровідно-каналізаційного господарства з березня 2015 року по серпень 2016 року та відповідно у проведенні відповідного перерахунку пенсії з дня її призначення - 05 вересня 2016 року, з урахуванням збільшеного страхового стажу;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи у Полонському підприємстві водопровідно-каналізаційного господарства з березня 2015 року по серпень 2016 року та провести відповідний перерахунок пенсії, починаючи з 05 вересня 2016 року, з урахуванням збільшеного страхового стажу;
- визнати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від вересня 2020 про відмову у зарахуванні до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком № 2 період роботи з 21 червня 1994 року по 17 квітня 2000 року в ПАТ «Південьзахідшляхбуд» на посаді аккумуляторника протиправним;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком № 2 період роботи з 21 червня 1994 року по 17 квітня 2000 року в ПАТ «Південьзахідшляхбуд» на посаді аккумуляторника протиправним;
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у застосуванні для обчислення розміру пенсії ОСОБА_1 періоду роботи з 21 червня 1994 року по 17 квітня 2000 року в ПАТ «Південьзахідшляхбуд», загального страхового стажу 30 років та проведені перерахунку пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області застосувати для обчислення розміру пенсії ОСОБА_1 періоду роботи з 21 червня 1994 року по 17 квітня 2000 року в ПАТ «Південьзахідшляхбуд», загального страхового стажу 30 років та провести перерахунок пенсії.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 березня 2021 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним не врахування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи на Полонському підприємстві водопровідно-каналізаційного господарства з березня 2015 по серпень 2016 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи на Полонському підприємстві водопровідно-каналізаційного господарства з березня 2015 по серпень 2016 року, та провести перерахунок і виплату пенсії з дати її призначення - 02 січня 2017 року з урахуванням збільшеного страхового стажу.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області задоволено частково.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 березня 2021 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи у Полонському підприємстві водопровідно-каналізаційного господарства з березня 2015 по серпень 2016 року.
Адміністративний позов ОСОБА_1 в частині зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області провести позивачу перерахунок і виплату пенсії з урахуванням збільшеного страхового стажу за період з 02.01.2017 по 26.07.2020 (включно) залишено без розгляду.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи у Полонському підприємстві водопровідно-каналізаційного господарства з березня 2015 по серпень 2016 року, та провести перерахунок і виплату пенсії з 27 липня 2020 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції, ОСОБА_1 направив до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 березня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року в адміністративній справі № 560/947/21 та справу направити на новий розгляд.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги передбачені ст. 330 КАС України.
Згідно з п. 4 ч. 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Згідно з ч. 4 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених ч. 2 і 3 ст. 353 цього Кодексу.
Скаржник у касаційній скарзі не вказує будь-якої із підстав, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, для касаційного оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 березня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року в адміністративній справі № 560/947/21, та не наводить відповідного правового обґрунтування, як того вимагає абз. 4 п. 4 ч. 2 ст. 330 КАС України.
Згідно частини 4 статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».
Відповідно до частини 1 статті 257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За визначенням пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Згідно пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, віднесено до категорії справ незначної складності.
В силу пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
У даній справі суд першої інстанції, врахувавши наведені положення КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. За предметом спору дана справа не належить до тих, які повинні розглядатися виключно за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв'язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
При цьому, доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
У касаційній скарзі скаржник не обґрунтовує підстави передбачені частиною п'ятою статті 328 КАС України.
Зазначене свідчить, що скаржник формально підійшов до питання належного оформлення касаційної скарги, зокрема, у частині зазначення підстав касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції з урахуванням вимог щодо права на касаційне оскарження відповідно до частини п'ятої статті 328 КАС України.
Суд касаційної інстанції позбавлений можливості самостійно визначати підстави касаційного оскарження. Цей обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.
Керуючись статтями 328, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 березня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2021 року в адміністративній справі № 560/947/21 - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Г. Стрелець