Справа № 640/26607/20 Головуючий у 1 інстанції: Амельохін В.В..
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
31 травня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.
Суддів Грибан І.О.
Лічевецького І.О
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 десятьма мінімальними прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахування пенсії ОСОБА_1 без обмеження її розміру десятьма мінімальними прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, з 01.01.2018 року по теперішній час;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві сплатити ОСОБА_1 заборгованість по пенсії з 01.01.2018 року по жовтень 2020 року у розмірі 328 143,84 грн. та з 01.11.2020 року по день винесення рішення суду у відповідному розмірі, разово та однією сумою;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві сплатити ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 328 000,00 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 серпня 2021 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 десятьма мінімальними прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії без обмеження її розміру десятьма мінімальними прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність з 01.01.2018. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, позивач - ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти в цих частинах нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Також, до суду апеляційної інстанції позивачем - ОСОБА_1 подано клопотання про долучення додаткових доказів до апеляційної скарги.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року продовжено строк розгляду справи.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є військовим пенсіонером, що підтверджується пенсійним посвідченням від 04.02.2011 № НОМЕР_1, перебуває на обліку в Головному управлінні пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію по інвалідності, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі №826/14878/18 визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо неврахування при перерахунку пенсії з 01.01.2018 ОСОБА_1 надбавки за кваліфікацію "майстер" в розмірі 11% посадового окладу, надбавки за секретність в розмірі 15% посадового окладу, надбавки за виконання особливо важливих завдань в розмірі 50% посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, премії в розмірі 25% посадового окладу, надбавки за особливі заслуги в розмірі 20% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність протиправними. Визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України в м Києві щодо зменшення при перерахунку ОСОБА_1 з 01.01.2018 пенсії основного розміру пенсії з 90% на 70% грошового забезпечення протиправними. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018, з урахуванням надбавки за кваліфікацію "майстер" в розмірі 11% посадового окладу, надбавки за секретність в розмірі 15% посадового окладу, надбавки за виконання особливо важливих завдань в розмірі 50% посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, премії в розмірі 25% посадового окладу, надбавки за особливі заслуги в розмірі 20% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2019 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року залишено без змін.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2019 року у вказаній справі №826/14878/18 виправлено описку в рішенні суду від 12.12.2018, а саме: 4 пункт резолютивної частини судового рішення викласти у такій редакції: "Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018, з урахуванням надбавки за кваліфікацію "майстер" в розмірі 11% посадового окладу, надбавки за секретність в розмірі 15% посадового окладу, надбавки за виконання особливо важливих завдань в розмірі 50% посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, премії в розмірі 25% посадового окладу, надбавки за особливі заслуги в розмірі 20% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність з урахуванням основного розміру пенсії 90%".
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2020 року у справі №640/10878/19 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо виплати ОСОБА_1 з 05.03.2019 пенсії з підвищенням у розмірі 75%. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести з 05.03.2019 ОСОБА_1 перерахунок пенсії з урахуванням 100% суми підвищення пенсії та виплатити різницю між фактично отриманою ним пенсією за період з 05.03.2019 і пенсією з урахуванням 100% підвищення за період з 05.03.2019.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року апеляційну скаргу повернуто апелянту Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві.
Таким чином, як зазначає позивач, з урахуванням вказаних судових рішень у справі №826/14878/18 та у справі №640/10878/19 він повинен був отримувати пенсію у розмірі 25796,44 грн., однак, Головне управління обмежило її виплату та позивач отримує пенсію у розмірі 16380,00 грн.
20 травня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою щодо неправомірного обмеження максимального розміру пенсії 10 мінімальними прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність.
Листом від 25 червня 2020 року №13484-13559/П-02/8-2600/20 Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві повідомило, що у травні 2019 року на виконання рішення суду від 12.12.2018 у справі №826/14878/18 позивачу проведено перерахунок пенсії в порядку, встановленому судовим рішенням. Виплата різниці пенсії на виконання обох рішень суду з 01.01.2018, що разом складає 24321,24 грн. буде проведена в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018.
Не погоджуючись із обмеженням граничним розміром пенсі, а також, із наявністю заборгованості по виплаті пенсії, позивач звернуся до суду з вищевказаним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Нормами частини 1 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон №2011-XII) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
В силу частини 1 статті 15 вищевказаного Закону, пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262-ХІІ).
Положеннями ч.ч. 1-2 статті 63 Закону №2262-XII закріплено, що перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Відповідно до частини 4 статті 63 Закону №2262-XII, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
За приписами ч. 18 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.
Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, якою збільшив розмір грошового забезпечення військовослужбовців (далі - Постанова №704).
Згідно пункту 2 Постанови №704, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
У відповідності до пункту 10 Постанови №704, ця постанова набирає чинності з 01 березня 2018 року.
Отже, підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, наділеного правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців.
Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Таким чином, в апеляційному порядку підлягає перегляду рішення суду першої інстанції виключно в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання відповідача сплатити позивачу заборгованість пенсії з 01.01.2018 по жовтень 2020 року у розмірі 328 143,84грн. та з 01.11.2020 по день винесення рішення суду у відповідному розмірі, разово та однією сумою, суд першої інстанції виходив з того, що здійснення нарахування розміру пенсії є дискреційними повноваженнями органів Пенсійного фонду.
З даного приводу, слід зазначити наступне.
Під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючий рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Суд може прийняти інше рішення, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим частиною 2 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому, завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.
При цьому, у випадку, коли суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
Отже, з метою перевірки тверджень ОСОБА_1 про наявність заборгованості по виплаті пенсії, суд повинен надати правову оцінку діям та рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо визначення розміру пенсії, її нарахування та виплати.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно повідомлення про призначення пенсії від 08.02.2010 №662/05, пенсійна справа №0503005138, ОСОБА_1 з 22 грудня 2009 року призначена пенсія по інвалідності, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (а.с. 16).
При обчисленні пенсії було враховано наступне грошове забезпечення: посадовий оклад 1780,00 грн.; оклад за військовим званням 135,00 грн., процентна надбавка за вислугу років 40% - 766,00 грн.; середньомісячні суми додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці (у т.ч. надбавка за секретність в розмірі 15%, надбавка за кваліфікацію майстер в розмірі 11%, надбавка за виконання особливо важливих завдань в розмірі 50%, премія 25%) - 2248,30 грн. Всього 4 929,30 грн.
Основний розмір пенсії 90% грошового забезпечення (вислуга років 42).
Відповідно до листа Пенсійного фонду України, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» пенсію позивача перераховано з 01 січня 2018 року на підставі довідки про грошове забезпечення станом на 01 березня 2018 року, виданої уповноваженим органом «Міністерство внутрішніх справ», яке становить 15 750,00 грн, в тому числі: оклад за посадою 9 020,00 грн., оклад за спеціальним званням 1480,00 грн. та надбавка за вислугу років (50%) 5 250,00 грн. в розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (зі змінами) (а.с. 17).
Також, у вказаному листі зазначено, що розмір перерахованої пенсії позивача з 01 січня 2018 року складає 8127,50 грн. (з урахуванням 50 відсотків суми підвищення, відповідно до Постанови №103, що становить 3187,90 грн.). Виплата суми підвищення пенсії у 2019 та 2020 роках проводитиметься: у період з 1 січня 2019 року - по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків (4781,85 грн., у період з 1 січня 2020 року - 100 відсотків (6375,80 грн.).
Дані обставини, також, вбачаються з перерахунку пенсії (пенсійна справа №2603031390) з 01 травня 2018 року (а.с. 126).
Крім того, згідно зазначеного перерахунку, основний розмір пенсії становить 70% грошового забезпечення.
Отже, із наведеного вбачається, що при проведенні перерахунку пенсії позивача з 01 січня 2018 року відповідачем не було враховано додаткові види грошового забезпечення, зменшено відсотковий розмір пенсії відносно грошового забезпечення та виплату підвищення до пенсії вирішено проводити поетапно.
Разом з тим, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 року у справі №826/14878/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2019 року, з урахуванням ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.05.2019 року про виправлення описки, визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо неврахування при перерахунку пенсії з 01.01.2018 ОСОБА_1 надбавки за кваліфікацію "майстер" в розмірі 11% посадового окладу, надбавки за секретність в розмірі 15% посадового окладу, надбавки за виконання особливо важливих завдань в розмірі 50% посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, премії в розмірі 25% посадового окладу, надбавки за особливі заслуги в розмірі 20% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність протиправними.
Визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України в м Києві щодо зменшення при перерахунку ОСОБА_1 з 01.01.2018 пенсії основного розміру пенсії з 90% на 70% грошового забезпечення протиправними.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018, з урахуванням надбавки за кваліфікацію "майстер" в розмірі 11% посадового окладу, надбавки за секретність в розмірі 15% посадового окладу, надбавки за виконання особливо важливих завдань в розмірі 50% посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, премії в розмірі 25% посадового окладу, надбавки за особливі заслуги в розмірі 20% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність з урахуванням основного розміру пенсії 90%.
Таким чином, даним судовим рішенням зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок пенсії позивача з 01 січня 2018 року з урахуванням всіх додаткових видів грошового забезпечення та з урахуванням основного розміру пенсії 90%.
Також, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.03.2020 у справі №640/10878/19 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо виплати ОСОБА_1 з 05.03.2019 пенсії з підвищенням у розмірі 75%. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести з 05.03.2019 ОСОБА_1 перерахунок пенсії з урахуванням 100% суми підвищення пенсії та виплатити різницю між фактично отриманою ним пенсією за період з 05.03.2019 і пенсією з урахуванням 100% підвищення за період з 05.03.2019.
Як вбачається з перерахунку пенсії (пенсійна справа №2603031390), на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 року у справі №826/14878/18, відповідачем 06 вересня 2019 року проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення, а саме:
- надбавки за секретність в розмірі 15% - 267,00 грн;
- надбавки за кваліфікацію майстер в розмірі 11% - 195,80 грн.;
- надбавки за виконання особливо важливих завдань в розмірі 50% - 1340,50 грн.;
- премії 25% - 445,00 грн. (а.с. 138).
Апелянт стверджує, що Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві з 01 січня 2018 року здійснює виплату пенсії у меншому розмірі, у зв'язку з чим, виникла заборгованість.
Так, апелянт зазначає, що замість того, щоб обчислювати вищезазначені надбавки з нових розмірів посадового окладу (9020,00 грн.), окладу за військовим званням (1480,00 грн.) та надбавки за вислугу років (50% - 5250,00 грн.), встановлених відповідно до Постанови № 704, Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснює їх обчислення та нарахування з тих розмірів посадового окладу (1780,00 грн.), окладу за військовим званням (135,00 грн.) та надбавки за вислугу років (40% - 766,00 грн.), які діяли на момент його звільнення у 2009 році, і які на даний час не відповідають імперативним вимогам Постанови №704.
Із матеріалів справи вбачається, що перерахунок пенсії з 01 січня 2018 року був проведений позивачу на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» з розміру грошового забезпечення, визначеного Постановою №704, зокрема, з посадового окладу 9 020,00 грн.
Отже, розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії необхідно визначати у відсотковому відношенні до розміру посадового окладу, станом на час здійснення перерахунку пенсії, в даному випадку, розміру посадового окладу визначеного Постановою №704.
Як було вищезазначено, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 року у справі №826/14878/18, зокрема, зобов'язано відповідача провести перерахунок пенсії позивачу з 01.01.2018, з урахуванням надбавки за кваліфікацію "майстер" в розмірі 11% посадового окладу, надбавки за секретність в розмірі 15% посадового окладу, надбавки за виконання особливо важливих завдань в розмірі 50% посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, премії в розмірі 25% посадового окладу, надбавки за особливі заслуги в розмірі 20% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.
Таким чином, загальний розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, які враховуються до розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 повинен становити 12 475,20 грн. та складається з: надбавки за кваліфікацію "майстер" в розмірі 11% посадового окладу - 992,20 грн. (9020,00*11%), надбавки за секретність в розмірі 15% посадового окладу - 1353,00 грн. (9020,00*15%), надбавки за виконання особливо важливих завдань в розмірі 50% посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років - 7875,00 грн. ((9020,00 + 1 480,00 + 5 250,00)*50%), в розмірі 25% посадового окладу - 2 255,00 грн. (9020,00*25%).
Однак, як вбачається з перерахунків пенсії (пенсійна справа №2603031390), пенсійним органом при перерахунку пенсії позивача з 01 січня 2018 року та в подальшому було враховано додаткові види грошового забезпечення та премію в загальному розмірі 2 248,30 грн. (а.с. 138, 126, 147).
Враховуючи вищезазначене, керуючись частиною 2 статті 9 КАС України, з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів, колегія суддів вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії з 01 січня 2018 року у меншому розмірі.
Щодо зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві сплатити ОСОБА_1 заборгованість по пенсії з 01.01.2018 року по жовтень 2020 року у розмірі 328 143,84 грн. та з 01.11.2020 року по день винесення рішення суду у відповідному розмірі, разово та однією сумою, колегія суддів вважає таку вимогу передчасною, з огляду на відсутність факту нарахування відповідачем вказаної суми, та вважає, що належним способом захисту буде зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії з 01 січня 2018 року з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення, обчислених з посадового окладу, визначеного відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704.
З приводу зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві сплатити ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 328 000,00 грн., слід зазначити наступне.
Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява N 40450/04, пункт 64, від 15 жовтня 2009 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.
Таким чином, адекватне відшкодування шкоди, зокрема, й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Сама лише констатація у судовому рішення порушення прав позивача не завжди може бути достатньою для того, щоб захист міг вважатися ефективним. Особливо якщо позивач вважає, що шкоду йому заподіяно.
Відповідно до частини 1 статті 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
За приписами п.п. 2,4 ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Частинами 4-5 статті 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 09 серпня 2019 року у справі №755/12160/17 зазначив наступне: «…У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, в силу ст. 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов'язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України)».
Згідно пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на приписи частини 1 статті 6 КАС України, відповідно до яких, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Першочерговим завданням судочинства є захист порушених прав та свобод людини, які визнаються найвищою цінністю. З цією метою сторонам забезпечується рівність та свобода у наданні суду доказів, що підтверджують заявлені ними вимоги.
Відповідно до висновку Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеного у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №464/3789/17, моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.
Колегія суддів зазначає, що порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого».
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №464/3789/17.
На обгрунтування моральної шкоди, позивач зазначає, що неправомірними діями відповідача йому нанесено не тільки матеріального збитку, але й непоправної моральної шкоди, оскільки, понад 2 роки, починаючи з березня 2018 року, порушуються його права.
Позивач зазначає, що на численні його звернення Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві надає формальні відповіді.
Також, ОСОБА_1 вказує, що винесені на його користь судові рішення Окружного адміністративного суду міста Києва ігноруються відповідачем, а розмір пенсії відповідач визначає на власний розсуд.
Апелянт зазначає, що за невиконання судового рішення по справі № 826/14878/18 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві 10.09.2019 року було винесено постанову про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві штрафу у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 5 100 грн., а 15.01.2021 постанову про накладення штрафу у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 10 200 гривень. Також, 18.01.2021 року до Шевченківського УП ГУНП в м. Києві було направлено повідомлення про притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності, згідно статті 382 КК України та 27.01.2021 відкрито кримінальне провадження, що підтверджується Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Крім того, апелянт посилається на те, що за невиконання судового рішення по справі № 640/10878/19 Головним державним виконавцем було винесено постанови про накладення штрафу у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 5 100 гривень, а згодом у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 10200 грн., а 02.08.2021 року до Шевченківського УП ГУНП в м. Києві було направлено ще одне повідомлення про притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності, згідно статті 382 КК України 13.09.2021 відкрито кримінальне провадження
Як зазначає апелянт, оскільки, відповідач ігнорує закон, рішення судів та вимоги державних виконавців, він майже протягом трьох років вимушений здійснювати фізично і морально виснажливі дії щодо захисту своїх порушених прав у Головному управлінні ПФУ в м. Києві, у Міністерстві соціального захисту України, у Президента України та врешті-решт у судах.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, зазначає, що упродовж тривалого часу позивачу довелося захищати свої права, порушені протиправним діями відповідача, що вимагало від нього значних фізичних і моральних зусиль і, відповідно, не могло не відобразитися на його стані здоров'я та організації життя. При цьому, факт неналежного виконання відповідачем своїх управлінських функцій мав триваючий характер.
Таким чином, колегія суддів вважає, що протиправні дії відповідача, що виразилася у нарахуванні та виплаті позивачу пенсії з 01 січня 2018 року у меншому розмірі, може бути підставою для відшкодування моральної шкоди.
З приводу розміру моральної шкоди, слід зазначити наступне.
Так, колегія суддів враховує висновки Верховного Суд у складі Касаційного адміністративного суду, викладені у вищезазначеній постанові від 10 квітня 2019 року у справі №464/3789/17, згідно яких, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. З огляду на те, що «розумність» і «справедливість» є оціночними поняттями, суди які заслуховують сторін та встановлюють фактичні обставини справи, мають широку свободу розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди.
При цьому, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 15 серпня 2019 року у справі №823/782/16 вказав, що «…відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, має на меті, як компенсацію потерпілому завданих збитків, так і запобігання вчинення суб'єктом владних повноважень такого у майбутньому, зокрема, шляхом здійснення превентивних заходів для удосконалення виконання своїх функцій, спрямованих на інтереси людини.
Разом з тим, моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз».
З огляду на вищезазначене, враховуючи наведені ОСОБА_1 обставини, характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат, зокрема, тяжкість вимушених змін у його життєвій ситуації, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, виходячи з принципів «розумності» та «справедливості», колегія суддів вважає за необхідне визначити позивачу та стягнути з відповідача суму моральної шкоди в загальному розмірі 5 000,00 грн.
Надаючи оцінку доводам апелянта, судова колегія приймає до уваги Висновок № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому зазначено, що при викладенні підстав для прийняття рішення суд повинен надати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд апеляційної інстанції, також, враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Крім того, у рішеннях ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що …хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частинах, а тому рішення суду підлягає скасуванню в цих частинах з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі частково спростовують висновки суду першої інстанції та частково знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 серпня 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та прийняти в цих частинах нове рішення, яким позовні вимоги - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії з 01 січня 2018 року у меншому розмірі.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01 січня 2018 року з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення, обчислених з посадового окладу, визначеного відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди.
В решті рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 серпня 2021 року залишити без змін.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в загальному розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.
Судді Грибан І.О.
Лічевецький І.О.