31 травня 2022 року ЛуцькСправа № 140/3084/22
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лозовського О.А.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до Волинської митниці Державної митної служби України про визнання про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2022/000008/1 від 18.01.2022.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17.01.2022 ОСОБА_2 , на підставі довіреності, виданої приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Плахотнюк О.В. 04.01.2022, здійснював від імені та в інтересах ОСОБА_1 митне оформлення в режимі імпорту товару - легковий автомобіль марки - RENAULT, моделі - ESPACE, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_1 , загальна кількість місць включаючи місце водія - 7, призначений для використання по дорогах загального користування (перевезення пасажирів), тип двигуна - дизельний, робочий об'єм циліндрів - 1995 см3, потужність - 110 kW, тип кузову - універсал, колісна формула - 4x2, бувший у використанні, модельний рік виготовлення 2014, календарний рік виготовлення 2014 року, вартістю 3 700,00 Євро. Позивачем було оформлено та подано до Волинської митниці митну декларацію UA205140/2022/004164, в якій визначено митну вартість товару в сумі 131 154,90 грн, що згідно курсу валюти, зазначеній в графі 23 декларації становить 3 700,00 євро. Однак, Волинська митниця не погодилася із вище зазначеною митною вартістю, 18.01.2022 видано картку відмови №UA205140/2022/000129 в прийнятті митної декларації UA205140/2022/004164. Зазначеною карткою митним органом відмовлено в прийнятті поданої для митного оформлення митної декларації від 17.01.2022 № UA205140/2022/004164 та винесено рішення від 18.01.2022 № UA 205140/2022/000008/1 про коригування митної вартості товарів з тих підстав, що:
- реалізацію транспортного засобу в сумі 3700 EUR здійснено на підставі інвойсу від 12.01.2022 № Б/Н, згідно якого продавцем товару є JAGALIA GEORG (DE,Німеччина), в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 20.05.2021 № НОМЕР_2 в гр. С «Власник ПІБ власника» зазначено відомості про особу, на яку був зареєстрований транспортний засіб - JAGALIA GEORG (DE) з реєстраційним номером - НОМЕР_3 , проте в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, яке видано країною Литва №19611668 від 12.01.2022 та особою ALGIRDAS DOMRAUSKAS з реєстраційним номером НОМЕР_4 ;
- декларант додатково надав декларацію країни відправлення від 14.01.2022 22PL301010Е0031006, однак даний документ є декларацією країни відправлення Польща, та згідно якої відправником є особа ОСОБА_3 , яка не стосується даної зовнішньоекономічної операції;
- в даній декларації країни відправлення зазначена вартість 171100, що не відповідає вартості згідно товаросупровідних документів Декларація країни відправлення Німеччини (згідно товаросупровідних документів) до митного оформлення не подана;
- декларант надав фактуру від 12.01.2022 № BLA472575, згідно якої продавцем є також особа KULEVICIAUS IMONE KESTUCIO (Литва), яка не стосується даної зовнішньоекономічної операції. В даному документі відсутня вартість даного т/з;
- ненадання інших додаткових запитуваних документів.
Позивач не погоджується із прийнятим рішенням про коригування митної вартості, вказує, що власником даного автомобіля JAGAL1A GEORG, який дійсно зареєстрований в Німечинні, передано на реалізацію торгуючій організації KULEVICIAUS 1MONE KESTUCIO (Литва). Тому фактично реалізація транспортного засобу відбувалась в Литві.
Як вбачається з договору купівлі-продажу від 12.01.2022 позивачем пошук автомобіля здійснювався через Інтернет ресурс www.autoscout24.com.ua.
ОСОБА_2 , діючи від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на підставі довіреності, виданої приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Плахотнюк О.В. 04.01.2022, здійснив підписання даного договору купівлі-продажу з фактичним власником ОСОБА_4 Договорі купівлі-продажу наявне підтвердження отримання власником вартості транспортного засобу 3700,00 євро.
В подальшому, з метою доставки автомобіля до України, зокрема транспортування по Литві, враховуючи специфіку Литовського законодавства, торгуючою організацією KULEVICIAUS IMONE KESTUCIO виписано довідку-рахунок від 12.01.2022 № BLA472575.
Як слідує з перекладу довідки-рахунку, торгуючою організацією KULEVICIAUS IMONE KESTUCIO передано Троць В.В. (який діє в інтересах ОСОБА_1 , і є фактичним перевізником) автомобіль RENAULT ESPACE, vin: НОМЕР_1 , при чому в супереч зауваження митного органу наявне підтвердження оплати транспортного засобу в сумі 3700,00 євро. Це додатково підтверджує задекларовану митну і фактичну вартість транспортного засобу. Форма довідки-рахунку передбачає лише зазначення даних покупця транспортного засобу та торгуючої організації, яка оформила продаж.
В подальшому, ОСОБА_2 оформлено транзитні номера та свідоцтво про тимчасову реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_5 від 12.01.2022 з метою транспортування автомобіля по території Литви і подальшому його вивезення за межі ЄС.
Торгуюча організація KULEVICIAUS IMONE KESTUCIO, маючи на законних підставах право здійснювати торгівельну діяльність не тільки на території Литви, а і Польщі, оформила експортну декларацію від 14.01.2022 22PL301010E0031006 в Польщі, і відповідно виступила як відправник, що узгоджується з нормами чинного законодавства ЄС і України.
Щодо вартості в декларації країни відправлення - 171100,00, то оскільки декларація є Польською, відповідно і вартість транспортного засобу зазначена в польських злотих по курсу до євро в еквіваленті 3700,00 євро на момент формування декларації торгуючою організацією.
Щодо договору (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку, митна вартість яких визначається, то угод з іншими третіми особами про поставку товару не укладались, а відтак не можуть бути надані.
Щодо рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, то декларант не володіє інформацією стосовно таких рахунків чи платежів, при тому що вичерпний пакет документів стосовно поставки товару, вартість якого визначається декларантом надано.
Щодо виписки з бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни товару, слід зауважити, що виписка з бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни товару це документи які належать і формуються експортером (продавцем товару). Оскільки чинним законодавством, а також умовами договору не передбачено обов'язку надання цих документів, а також враховуючи, що вони можуть містити ознаки комерційної таємниці, дана документація не була надана експортером. Отже дана вимога не може і не могла бути виконана підчас митного оформлення товару, не може носити обов'язковий характер, а відтак не може бут причиною відмови у митному оформлені за поданими документами.
Щодо висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, тоу позивача в особі перевізника ОСОБА_2 були відсутні додаткові кошти для оплати послуг оцінювача, а відтак декларант не зміг виконати дану вимогу. Крім того, слід зауважити, що декларантом наданий вичерпний повний пакет документів на підтвердження заявленої митної вартості, які не містять розбіжностей, а вимога митного органу надати звіт тягне додаткові витрати для фізичної особи, а відтак не може носити обов'язків характер.
Отже, відсутність таких документів у декларанта, при чому на законних підставах, як таких що не створювались і не мали бути створені, не може вважатись не виконаною декларантом вимогою, а відтак не може бути підставою для відмови у прийнятті митної декларації за заявленою декларантом митною вартістю та прийняття рішення про коригування митної вартості.
З наведених підстав просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 11.04.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
03.05.2022 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовних вимог не визнала, повідомила, що для митного оформлення товарів декларантом подано МД №UA205140/2022/004164 на товар відповідно «Легковий автомобіль марки RENAULT, модель ESPACE...». Згідно вказаних декларацій митну вартість товару заявлено за основним методом визначення вартості за ціною договору. Разом із МД №UA205140/2022/004164 декларантом на підтвердження заявленої митної вартості товару подано наступні документи, визначені ст. 335 МК України, згідно Класифікатору документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 року №1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій» та зазначені у графі 44 МД:
0380 рахунок-фактура (інвойс)
0862 Декларація про походження товару
1701 Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу
2800 Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу 3007 Документ, що підтверджує вартість перевезення товару 4202 Внутрішній договір (контракт) доручення 9000 Інші некласифіковані документи
9201 Платіжне доручення, що підтверджує сплату митних та інших платежів 9201 Платіжне доручення, що підтверджує сплату митних та інших платежів
9801 Паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України
9802 Паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України
Під час перевірки документів, поданих декларантом в митних цілях було встановлено розбіжності та неточності, відтак у митного органу виникли сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товару, а саме митна вартість товару, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності:
- реалізацію транспортного засобу в сумі 3700 EUR здійснено на підставі інвойсу від 12.01.202 № б/н. згідно якого продавцем товару є JAGALIA GEORG (DE, Німеччина), в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 20.05.2021 № НОМЕР_2 в графі С «Власник. ПІБ власника» зазначено відомості про особу, на яку був зареєстрований транспортний засіб JAGALIA GEORG (DE) з реєстраційним номером НОМЕР_6 . проте в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, яке видано країною Литва №19611668 від 12.01.2022 та особою ALGIRDAS DOMRAUSKAS з реєстраційним номером НОМЕР_4 , що не кореспондується із відомостями стосовно сторони зовнішньоекономічної операції згідно інвойсу від 12.01.2022 № б/н.
Порядком №651 передбачено, що у графі 42 Ціна товару митної декларації наводиться фактурна вартість товару у валюті, в якій складені рахунки або інші документи, що визначають вартість товару, а у графі 46 Статистична вартість митної декларації зазначається у валюті України поділене на 1000 й округлене до п'яти знаків у дробовій частині: значення митної вартості товару, наведене в графі 45 МД, якщо графа 45 МД заповнюється; значення фактурної вартості товару, наведене в графі 42 МД, перераховане у валюту України за курсом, указаним у графі 23 МД, в інших випадках.
У зв'язку з тим, що документи, подані для підтвердження митної вартості товарів не містили усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також містили розбіжності, декларанту було запропоновано згідно ст. ст. 53, 54 МК України в 10-ти денний термін надати: договір (угоду, контракт) із третіми особам, пов'язаний з договором (угодою) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписки з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; документально підтверджені витрати на страхування та транспортування.
Декларант додатково надав декларацію країни відправлення 22РЬ301010Е0031006 від 14.01.2022, однак даний документ є декларацією країни відправлення Польща та згідно якої відправником є особа KULEVIAUS 1MONE KESTUS10, яка не стосується даної зовнішньоекономічної операції. В даному документі відсутня вартість даного т/з. Декларант не надав інших додаткових документів для підтвердження митної вартості, про що повідомив митницю листом від 18.01.2022.
Митницею відповідно до положень статей 55, 57 МК України з декларантом проведена консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару. У зв'язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (стаття 59 МК України) та методу 26 (статті 60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (статті 62 МК України) та методу 2г (статті 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статті 64 МК України відповідно цінової інформації сайту mobile.de митна вартість становить 11100 євро/шт., з врахуванням транспортних витрат, понесених покупцем.
З огляду на вказане представник митного органу просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
11.05.2022 представником позивача подано до суду відповідь на відзив, в якій останній просив задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних мотивів та підстав.
Судом встановлено, що 12.01.2022 ОСОБА_1 придбала у JAGALIA GEORG (Німеччина) легковий автомобіль марки - RENAULT, моделі - ESPACE, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_1 за ціною 3700,00 євро, що підтверджується договором купівлі-продажу транспортного засобу від 12.01.2022.
З метою проведення митного оформлення товару декларантом в інтересах ОСОБА_1 подано МД від 17.01.2022 №UA205140/2022/004164, в якій заявлено товар «Легковий автомобіль - 1шт: марка - RENAULT, модель: ESPACE, що був у вжитку, календарний рік виготовлення: 2014; модельний рік виготовлення: 2014; тип двигуна: дизельний; об'єм двигуна: 1995 см3; потужність: 110 Kw; кузов № НОМЕР_1 ; тип кузова: універсал, кількість місць включаючи місце водія - 7; колісна формула: 4х2. Призначений для перевезення пасажирів по дорогах загального користування, категорія ТЗ-М1. Митна вартість автомобіля визначена на рівні 3700,00 євро за основним методом (за ціною договору (контракту).
Разом із вказаною МД до митного оформлення надано наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) б/н від 12.01.2022; декларація про походження товару б/н від 12.01.2022; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA205020/2022/300351 від 15.01.2022; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 від 20.05.2021; документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 17.01.2022; внутрішній договір (контракт) доручення №04 від 04.01.2022; заява на посвідчення від 17.01.2022; платіжні доручення, що підтверджує сплату митних та інших платежів №0.0.2414431107.1 від 13.01.2022; №60419408 від 17.01.2022; паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України FE107150 від 29.01.2016; паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України АТ 039895 від 11.09.2013.
За результатами опрацювання митницею поданих документів декларанту 17.01.2022 надіслано електронне повідомлення, з вимогою надати додаткові документи про підтвердження визначеної митної вартості транспортного засобу, що імпортувався.
18.01.2022 позивач повідомила митний орган листом, що всі необхідні наявні документи для визначеності митної вартості задекларованих товарів були додані, а саме: декларація країни відправлення та платіжний документ щодо вартості товару. Більше додаткових документів надаватись не буде.
Волинською митницею 18.01.2022 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2022/000008/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2022/000137.
У графі 33 рішення про коригування митної вартості від 18.01.2022 №UA205140/2022/000008/1 зазначено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом. У зв'язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, також в зв'язку з тим, що подані документи містять розбіжності, а саме: реалізацію транспортного засобу в сумі 3700 EUR здійснено на підставі інвойсу від 12.01.2022 № Б/Н, згідно якого продавцем товару є JAGALIA GEORG (DE, Німеччина). В свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 20.05.2021 № НОМЕР_2 в гр. С «Власник ПІБ власника» зазначено відомості про особу, на яку був зареєстрований транспортний засіб - JAGALIA GEORG (DE) з реєстраційними номером - НОМЕР_3 , проте в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, яке видане країною Литва №19611668 від 12.01.2022 та особою ALGIRDAS DOMRAUSKAS з реєстраційними номером - НОМЕР_4 . Литва, що не кореспондується із відомостями стосовно сторони зовнішньоекономічної операції згідно інвойсу від 12.01.2022 № Б/Н. Вказане свідчить про наявність ризиків, заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов придбання транспортного засобу.
Декларант додатково надав декларацію країни відправлення від 14.01.2022 22PL301010Е0031006, однак даний документе є декларацією країни відправлення Польща, та згідно якої відправником є особа KULEVICIAUS IMONE KESTUCIO, яка не стосується даної зовнішньоекономічної операції. В даній декларації країни відправлення зазначена вартість 171100, що не відповідає вартості згідно товаросупровідних документів. Декларація країни відправлення Німеччини згідно товаросупровідних документів до митного оформлення не подана. Декларант надав фактуру від 12.01.2022 № BLA472575, згідно якої продавцем є також особа KULEVICIAUS IMONE KESTUCIO (Литва), яка не стосується даної зовнішньоекономічної операції. В даному документі відсутня вартість даного т/з. Декларант не надав інших додаткових документів для підтвердження митної вартості, про що повідомив листом від 18.01.2022.
У зв'язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта. Митну вартість товару 1 визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України, відповідно до наказу ДМСУ від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», на підставі цінової інформації згідно інтернет ресурсу (mobile.de.) на рівні 11100 EUR з врахуванням транспортних витрат, понесених покупцем та положень статті 64 Митного кодексу України. Митницею відповідно до положень ст. 55 та ст.57 МКУ з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару. Рівень митної вартості становить 11100 EUR .
Митне оформлення для випуску у вільний обіг вказаних товарів було здійснено за МД від 19.01.2022 № UA205140/2022/005493.
ОСОБА_1 , не погоджуючись із прийнятим рішенням про коригування митної вартості звернулася із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Правовідносини, пов'язані зі справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Відповідно до положень статті 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Приписами частини 1 статті 51 Митного кодексу України, передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до частин 2, 4, 8, 9 статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.
У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.
Відповідно до норм частин 1-4 статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).
Вимоги частин 1-3, 5 статті 54 Митного кодексу України, передбачають, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Згідно з частиною 6 статті 54 Митного кодексу України, зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з частинами 1, 7- 9 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.
Згідно з нормами статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Суд звертає увагу на те, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, у свою чергу, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару.
З наведеного слідує, що митні органи, дійсно, мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, проте зазначені повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, які зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, та інше.
Варто врахувати, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Тож, з наведеного слідує, що приписи митного законодавства зобов'язують суб'єкта владних повноважень зазначити та відобразити у своєму рішенні конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також, у достатній мірі обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності, і лише за умови наявності сумнівів у повності/достовірності інформації, наданої декларантом, які мають певне вираження, тобто, можуть бути обґрунтовані/доведені, а не загальні, лише з посиланням на наявність права митного органу перевіряти задекларовані суб'єктом господарювання зобов'язання.
Суд наголошує на тому, що рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах та обставинах.
Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.
При цьому, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції), а кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.
З урахуванням наведеного, а також беручи до уваги зміст наявних у справі документів, слід констатувати, що передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, документи, які були подані позивачем до митного оформлення, не містять у собі розбіжностей чи недостовірних відомостей, а наданих митному органу документів було достатньо для визначення ціни, що підлягає сплаті за товари, які ввозяться позивачем.
Натомість, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
Сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товару, які виникли у зв'язку з тим, що, на його думку, не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару та ніби документи не містять достовірних та об'єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особам, пов'язаний з договором (угодою) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписки з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; документально підтверджені витрати на страхування та транспортування.
Однак, суд не може погодитись із наведеними доводами відповідача, оскільки угод з іншими третіми особами про поставку товару позивачем не укладались, а відтак не можуть бути надані.
Щодо рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, то декларант не володіє інформацією стосовно таких рахунків чи платежів, при тому що вичерпний пакет документів стосовно поставки товару, вартість якого визначається декларантом надано.
Щодо виписки з бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни товару, то такі документи належать і формуються експортером (продавцем товару). Оскільки чинним законодавством, а також умовами договору не передбачено обов'язку надання цих документів, дана документація не була надана експортером. Отже дана вимога не може і не могла бути виконана підчас митного оформлення товару, не може носити обов'язковий характер, а відтак не може бути причиною відмови у митному оформлені за поданими документами.
Щодо документального підтвердження витрат на транспортування, то декларантом при митному оформленні автомобіля було надано митниці довідку про транспортні витрати від 17.01.2022, відповідно до якої вартість транспортування вказаного автомобіля становить 400 євро.
Враховуючи те, що експортна декларація транспортного засобу видана митним органом Республіки Польща, то зазначена в ній вартість останнього в розмірі 171100 вказана у валюті польський злотий по курсу до євро в еквіваленті 3700,00 євро на момент формування декларації.
Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 до позовної заяви долучено висновок авто товарознавчого дослідження №24/01/22 від 21.01.2022, виготовлений судовим експертом Панасюком В.С., відповідно до якого митна вартість автомобіль марки RENAULT ESPACE, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , враховуючи пошкодження, на дату оцінки 21.02.2022 становить 3700 євро.
До митного органу декларантом надано договір купівлі-продажу транспортного засобу від 12.01.2022, а також довідку-рахунок від 12.01.2022, якими визначено ціну за спірний транспортний засіб у сумі 3700,00 євро.
Відтак, вказані документи дають суду дійти до однозначного висновку про можливість митного органу ідентифікувати вартість транспортного засобу заявленого позивачем до митного оформлення.
Щодо не підтвердження позивачем витрат на страхування товару суд зазначає, що за змістом наведених положень статті 53 Митного кодексу України витрати на транспортування оцінюваних товарів, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, витрати на страхування цих товарів, є складовими митної вартості, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
До того ж, згідно пункту 8 частини другої статті 53 Митного кодексу України страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування є документами, які підтверджують митну вартість товарів, виключно у разі якщо страхування здійснювалось.
Згідно наданих позивачем документів вбачається, що до складових заявленої позивачем митної вартості не включено вартості страхування. Водночас, матеріали справи не свідчать, а відповідачем не доведено, що страхування автомобіля здійснювалось.
Також, суд відхиляє доводи відповідача стосовно того, що розбіжності щодо сторін зовнішньоекономічної операції: продавця товару та власника вказаного в технічному паспорті, жодним чином не є числовим значенням з якого можна встановити (яке впливає) на митну вартість товару, оскільки питання суб'єктного складу учасників правовідносин щодо набуття прав на товар, який проходить митне оформлення, може досліджуватися митним органом з метою встановлення походження товару задля визначення тих документів, які можуть підтвердити митну вартість.
Суд констатує, що в рішенні про коригування митної вартості товарів №UA205140/2022/000008/1 від 18.01.2022 лише зазначено, що на підставі цінової інформації на Європейському ринку, митна вартість на товар становить 33490 Євро за інформацією інтернат джерела: www.mobile.de, жодних пояснення щодо зроблених коригувань, тотожності товару, який оформлявся на підставі указаної МК не наведено.
Верховний Суд, зокрема у постанові від 10.12.2020, справа № 460/3038/19, провадження № К/9901/25807/20, зазначав, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких підстав та враховуючи, що вказані вище твердження відповідача спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи, а будь-яких доведених підстав для коригування митної вартості товару оскаржувані рішення не містять, суд доходить висновку, що подані декларантом документи, в даному випадку, слід вважати належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару за ціною договору, а тому рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2022/000008/1 від 18.01.2022 є протиправним та підлягає скасуванню.
Представник позивача у позовній заяві просив стягнути з відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 992,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн, витрати на послуги з перекладу в розмірі 1445,00 грн, а також «гонорар успіху», який підлягає сплаті адвокатському об'єднанню в розмірі 7658,25 грн.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Водночас частинами четвертою, п'ятою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Разом з тим, відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Виходячи з аналізу вказаних правових норм, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому такі послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
На підтвердження витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, позивачем надано суду договір про надання правової допомоги від 26.01.2022 №26-01/22, укладений між ОСОБА_1 та адвокатським об'єднанням «Бона Фіде», акт виконаних робіт від 07.02.2022.
Відповідно до частин другої, третьої статті 30 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Пунктом 3.1. Договору встановлено,що розмір оплати за надані послуги визначається об'єднанням, погоджується замовником у актах виконаних робіт, що є невід'ємною частиною Договору.
Згідно з пунктом 3.6 Договору замовник додатково сплачує виконавцю винагороду, так званий «гонорар успіху» у розмірі 10% від ціни кожного майнового позову, який буде пред'явлений в рамках надання правової допомоги за цим Договором, після задоволення такого позову судом та прийняття остаточного рішення.
Згідно з актом виконаних робіт адвокатським об'єднанням надано такі послуги: правова (правнича) консультація клієнта, роз'яснення положень законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини та визначення правової позиції (1 год.-500грн); вивчення наданих документів та їхній аналіз (3 год.-1500 грн); підготовка позовної заяви (4 год.-2000 грн).
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.
Відповідно до орієнтованого розрахунку судових витрат, що міститься у позовній заяві винагорода, у разі отримання остаточного рішення на користь позивача «гонорар успіху» у даній справі складає 10% від ціни позову 7658,25 грн.
Відповідно до положень статей 134, 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись зазначеними вище критеріями, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву вказала, що вказані послуги щодо консультування клієнта щодо обгрунтованості, вмотивованості і законності рішення Волинської митниці про коригування митної вартості №UA205140/2022/000008/l від 18.01.2022, правова консультація клієнта, роз'яснення положень законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини та визначення правової позиції охоплюються загальною діяльністю адвоката та повинні входити до складу послуги «складання позовної заяви» та не можуть бути самостійною складовою витрат на правову допомогу.
Встановлюючи співмірність заявлених витрат на правову допомогу застосовується такий критерій як обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, проте з огляду на подані позивачем документи вбачається, що адвокатом лише підготовлено позов та здійснено супровід адміністративної справи в суді. За результатом опрацювання пред'явленого позову, вважаємо, що сума коштів, заявлених в адміністративному позові, є завищеним та не співрозмірним з фактично необхідними для підготовки до справи.
Щодо витрат на послуги перекладача, представник відповідача зазначила, що декларант зобов'язаний був надати переклад документів, які подавались до митного оформлення. Зважаючи на положення статті 254 МК України, яка передбачає обов'язок декларанта подавати до митного оформлення разом з оригіналами документів, складених іноземною мовою, також і їх належним чином засвідчений переклад, вважаємо, що заявлена в рамках судової справи вимога позивача про стягнення витрат на перекладача є безпідставною.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи, враховуючи предмет спору, конкретні обставини справи, суть наданих послуг, та приймаючи до уваги клопотання відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу, суд вважає, що заявлений до відшкодування їх розмір є надмірним. При цьому суд зазначає, що правова (правнича) консультація клієнта, роз'яснення положень законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини та визначення правової позиції; вивчення наданих документів та їхній аналіз не має безпосереднього впливу на результат, охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду, а також оскільки розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін, тому до розподілу підлягають судові витрати у сумі 2000,00 грн.
Суд зазначає, що гонорар успіху адвокату за досягнення позитивного рішення у справі, то за своїм змістом і правовою природою така винагорода не є ціною договору (платою за надані послуги) у розумінні статей 632, 903 Цивільного кодексу України та статті 30 та статей 632, 903 Цивільного кодексу України та статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а є платою за сам результат, досягнення якого відповідно до умов договору не ставиться в залежність від фактично наданих послуг.
Великою Палатою Верховного Суду у своїй постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 сформовано правову позицію, згідно якої не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява N 19336/04, § 268)).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява N 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява №35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).
З урахуванням вищенаведеного, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
За приписами частин п'ятої - восьмої статті 137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 31 березня 2020 року (справа №160/7049/19), склад та розмір витрат, пов'язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Для підтвердження витрат, пов'язаних із залученням перекладача у цій справі, позивачем надано копії таких документів: рахунок №09/02/22 від 09.02.2022, виданого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 квитанція №ПН5713 від 09.02.2022.
Проаналізувавши вказані документи неможливо встановити що саме підлягало перекладу, а саме обсяг перекладу виконаного перекладу та у якій саме справі ці витрати понесено, в зв'язку з чим суд дійшов висновку про необґрунтованість вказаних судових витрат.
Таким чином, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судові витрати у сумі 2992,40 грн з них 2000,00 грн - витрати на правничу допомогу адвоката; 992,40 грн - судовий збір.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 ) до Волинської митниці (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, 13, код ЄДРПОУ 43958385) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205140/2022/000008/1 від 18.01.2022.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судові витрати у розмірі 2992 (дві тисячі дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.А. Лозовський