26 травня 2022 року м. ТернопільСправа № 921/716/21
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Чопка Ю.О.
при секретарі судового засідання Саловська О.А.
Розглянув справу
за позовом: Байковецької сільської ради (с. Байківці, вул. Січових Стрільців, буд.43, Тернопільський район, Тернопільська область, 47711)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМ ЛАЙТ" (вул. Єфремова, буд. 84/1Б, м. Львів, 79044)
про стягнення заборгованості
За участю представників сторін
Позивача: Федів О.С., представниця за законом
Відповідача: не з'явився
Суть справи:
Байковецька сільська рада звернулася до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМ ЛАЙТ" про стягнення з останнього завданих Байковецькій сільській раді, за договором купівлі - продажу №112 від 19.05.2021, збитків в розмірі 94 414 грн, 12 886,87 грн нарахованих штрафних санкцій та 2 196,10 грн 3% річних.
Позовні вимоги мотивовані порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМ ЛАЙТ" умов договірних зобов'язань (щодо заправки службових транспортних засобів позивача) за договором купівлі - продажу №112 від 19.05.2021.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.11.2021 справу № 921/716/21 передано на розгляд судді Чопко Ю.О
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 12.11.2021 справу №921/716/21 прийнято до провадження; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 06.12.2021.
Подальший хід розгляду даної справи викладено в матеріалах справи та відповідних ухвалах суду.
Ухвалою суду від 11.05.2022 закрито підготовче провадження по справі №921/716/21 та призначено її до розгляду по суті на 26 травня 2022 року.
Повноважна представниця позивача в судовому засіданні 26.05.2022 позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, наведених у позові та заяві про збільшення позовних вимог.
Відповідач участі повноважного представника в судовому засіданні 26.05.2022 не забезпечив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. У поданому суду відзиві на позовну заяву від 11.02.2022 (вх.№1065 від 14.02.2022) проти позовних вимог заперечив та зазначив, що позивач визначає суму заборгованості як збитки. Водночас відповідно до норм ГК України визначення даної суми як збитки вважає некоректним. Також звертає увагу суду на те, що позивачем не додано до матеріалів справи жодних документів, які б підтверджували заявлену до стягнення суму.
Байковеська сільська рада у відповіді на відзив №698 від 06.04.2022 щодо доводів відповідача заперечила посилаючись на те, що відповідно до ст.22 ЦК України, особа якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. У розумінні цієї статті Цивільного кодексу України збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Аналогічні приписи містяться у статті 225 Господарського України згідно із пунктом 1 якої до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість, втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Щодо ненадання доказів на підтвердження позовних вимог надав суду копії актів комісії Байковецької сільської ради, які свідчать про невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань.
Ч. 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до приписів ст.129 Конституції України, ст.2 ГПК України своєчасний розгляд справи є одним із завдань судочинства, що відповідає положенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Зважаючи на те, що явка відповідача не визнавалась судом обов'язковою, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без участі повноважного представника відповідача, за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представницю позивача, господарським судом встановлено наступне:
19.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Прайм Лайт" (Продавець, Постачальник) та Байковецькою сільською радою (Покупець, Замовник) укладено Договір купівлі-продажу №112, відповідно до п.1.1. якого Постачальник зобов'язався передати Замовнику у власність товар, а Замовник зобов'язався прийняти та оплатити Товар на умовах, що викладені в Договорі.
Постачальник зобов'язався поставити Замовнику Товар - код ДК 021:2015:09130000-9 "Бензин А та дизельне паливо у талонах", а Замовник - прийняти і оплатити товар (п.1.2. Договору).
Кількість Товарів, які підлягають поставці - згідно Специфікації (Додаток 1 до договору) (п.1.3. Договору).
Термін дії талонів не менше ніж до 31.12.2021 (п.2.3. Договору).
Сума Договору становить 102 570 грн, у тому числі ПДВ 17 095,00 грн (п.3.1. Договору).
Оплата проводиться після пред'явлення Постачальником видаткової накладної на товар та акт приймання-передачі товару, але не пізніше ніж через 7 робочих днів з дня отримання товару Замовником (п.4.1. Договору)
Згідно п.5.1. Договору, строк поставки (передачі) товару (талонів): до 31.12.2021.
Місце постави товару (талонів) с.Бацківці, вул. Січових Стрільців, 43 (п.5.2. Договору).
Відповідно до п. 5.2.1 Договору, Талони є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки Товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених талонах вважаються виконаними, при цьому Постачальник на може передати Замовнику Товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в талоні.
Пунктом 10.1. Договору сторони погодили, що останній вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2021.
Специфікацією (додаток до договору) сторони визначили найменування, кількість, ціну та загальну вартість товарно-матеріальних цінностей.
На виконання умов Договору №112 від 19.05.2021 відповідач надав сільській раді талони на пальне, а позивач перерахував Товариству 102 570 грн, що підтверджується платіжним дорученням №616 від 27.05.2021.
Як зазначив позивач, він отримав талони на пальне, однак використав їх частково.
З 28.06.2021 Байковецька сільська рада була позбавлена можливості заправляти свої транспортні засоби на мережі АЗС, у зв'язку з чим позивач звернувся з листом №1714 від 12.07.2021 з вимогою вказати причини невиконання договору.
Вказаний лист отриманий товариством 19.07.2021.
Позивач 21.07.2021 направив Товариству претензією №1807 з вимогою повернути отриманих коштів в сумі 94 414.
У листі від 11.08.2021 вих. №700/02 відповідач підтвердив свої зобов'язання за договором №112 від 19.05.2021 та зобов'язався продовжити заправку транспорту замовника на АЗС за талонами після усунення технічних несправностей, про що позивача буде повідомлено.
Проте взятих на себе зобов'язань Товариство не виконало.
Актами від 30.03.2022 зафіксовано, що отримати паливо на АЗС за наданими відповідачем талонами неможливо, оскільки вони заблоковані.
З'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд прийшов до висновку про те, що позов слід задовольнити, виходячи з наступних міркувань.
Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.
Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір №112 від 19.05.2021.
До спірних правовідносин застосовуються положення чинного законодавства про поставку та купівлю-продаж.
Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Пунктами 2 і 3 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч.1 ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
З системного аналізу умов договору та суті правовідносин між сторонами, вбачається, що під поставкою товару розуміється саме поставка палива, в свою чергу передача талонів не свідчить про повне виконання умов договору поставки, а лише є формою виконання умов договору, пов'язаною із заправленням транспортного засобу позивача паливом.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивач отримав талони на пальне, частину яких не зміг обміняти на паливо на АЗС з вини відповідача, отже факт поставки палива за відповідною частиною талонів не відбувся з незалежних від позивача обставин.
Таким чином, відповідач не виконав умов договору в частині забезпечення можливості вільного обміну талонів на товар, що не спростовано останнім належними та допустимими доказами.
За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч.2 ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до ч.3 ст.612 Цивільного кодексу України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
У відповідності до ст.615 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
У зв'язку з наведеним, вимога про повернення суми попередньої оплати товару у розмірі 94 414 грн обґрунтовано заявлена та підлягає до задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст.230 ГК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Статтею 230 ГК України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною шостою ст.232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 ГК України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до п.п.7.1., 7.2. Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством.
У випадку несвоєчасного передання товару Продавець сплачує Покупцю штраф у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожний день прострочення виконання зобов'язань.
Згідно розрахунку позивача за період з 28.06.2021 по 06.04.2022 пеня становить 12 886,87 грн.
Розглянувши наданий позивачем розрахунок суми пені, суд приймає його як правомірний та обґрунтований, а позовні вимоги в цій частині вважає такими, що доведені матеріалами справи та підлягають до задоволення.
Також, ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі наведеної норми закону позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в загальній сумі 2 196,10 грн. З наданого позивачем розрахунку 3% річних вбачається, що останні нараховані за період з 28.06.2021 по 06.04.2022.
З огляду на встановлений судом та не заперечений відповідачем факт неналежного виконання останнім взятих на себе зобов'язань щодо виконання Договору №112 від 19.05.2021, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 2 196,10 грн 3% річних є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
У відповідності до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (ч.2 ст.73 ГПК України).
Частиною 1 ст.74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами ст.79 ГПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Пунктами 1, 2 ст.86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 73-75, 79, 86, 129, 233, 236-238, 240, 242 ГПК України, суд
1.Позовні вимоги задовольнити.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Лайт", м.Львів, вул. Єфремова, буд. 84/1Б (код 42151468) на користь Байковецької сільської ради, Тернопільська область, Тернопільський район, с.Байківці, вул. Січових Стрільців, буд. 43 (код 04394846) - 94 414 (дев'яносто чотири тисячі чотириста чотирнадцять) грн. боргу, 12 886 (дванадцять тисяч вісімсот вісімдесят шість) грн. 87 коп. штрафних санкцій, 2 196 (дві тисячі сто дев'яносто шість) грн. 10 коп. 3% річних і 4 751 (чотири тисячі сімсот п'ятдесят одну) грн. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення сторони вправі його оскаржити до Західного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення виготовлено 1 червня 2022 року.
Суддя Ю.О. Чопко