79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"30" травня 2022 р. Справа № 907/93/20
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді Т.Б. Бонк,
суддів О.І. Матущак,
Г.Г. Якімець,
без повідомлення учасників справи
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Велт» від 06.12.2021 (вх.суду від 08.12.2021 №01-05/4094/21)
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 27.04.2021, повний текст рішення складено 14.05.2021, суддя Ремецькі О.ФІ., м. Ужгород
у справі № 907/93/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Домус Фрігус», м. Дніпро
до Приватного підприємства «Ніка Транс», м. Ужгород
про стягнення суми 2 678,50 євро,
та за зустрічним позовом Приватного підприємства «Ніка Транс», м. Ужгород
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Домус Фрігус", м. Дніпро
про стягнення 36 000,00 грн.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 13.12.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Велт" від 06.12.2021 (вх.суду від 08.12.2021 №01-05/4094/21) на рішення Господарського суду Закарпатської області від 27.04.2021 у справі №907/93/20, вирішено здійснити розгляд справи №907/93/20 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, а також у порядку ч. 5 ст. 262 ГПК України зупинено дію оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Відповідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV практика Європейського суду з прав людини застосовується українськими судами як джерело права.
Згідно з практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття «розумний строк» вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі «Броуган та інші проти Сполученого Королівства»).
Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення «Бараона проти Португалії», 1987 рік, «Хосце проти Нідерландів», 1998 рік; «Бухкольц проти Німеччини», 1981 рік; «Бочан проти України», 2007 рік).
Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до частини 1 статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
За приписами ж частини першої статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Оскаржуване судове рішення повинно безпосередньо стосуватися про права, інтереси та (або) обов'язки цієї особи, яку не залученою до участі в справі, тобто суд має розглянути і вирішити спір про право у правовідносинах, учасником яких на час розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або містить судження про права, інтереси та (або) обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі в справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або в резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов'язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що випливають зі сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може бути взято до уваги.
За змістом статей 17, 254 ГПК України особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку цих статей ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо зазначено про його права, інтереси та (або) обов'язки, та про які саме.
Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з'ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов'язки скаржника і які конкретно. Установивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі пункту 4 частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь - якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки цієї особи не вирішувалося, апеляційний господарський суд своєю ухвалою має закрити апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України.
Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з'ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов'язків скаржника, та лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про залучення такої особи у якості третьої особи та про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.
Аналогічні правові висновки про правильний порядок застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права у випадку оскарження рішення суду першої інстанції особою, яка не брала участі в справі в суді першої інстанції викладено Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постановах від 10.05.2018 зі справи №910/22354/15, від 17.05.2018 у справі №904/5618/17, від 19.06.2018 зі справи №910/18705/17, від 11.07.2018 зі справи №911/2635/17, від 21.09.2018 у справі №909/68/18, від 04.10.2018 у справі №5017/461/2012, від 29.11.2018 у справі №918/115/16, від 04.12.2018 у справі №906/1764/15, від 06.12.2018 у справі №910/22354/15, від 11.12.2018 №916/2878/14, від 18.12.2018 у справі №911/1316/17, від 15.01.2019 у справі №7/74, від 27.02.2019 у справі №903/825/18, від 11.04.2019 у справі №8/71-НМ, від 16.04.2019 у справі №12/91, від 15.05.2019 у справі №911/337/18, від 03.06.2019 у справі №910/6767/17, від 16.01.2020 у справі №925/1600/16, від 27.02.2020 у справі №916/2878/14, від 12.05.2020 у справі №910/18271/16, від 02.10.2020 у справі №920/691/18.
Судом встановлено, що 02.03.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Домус Фрігус" звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Приватного підприємства "Ніка Транс" про стягнення 2 678,50 Євро вартості пошкодженого майна.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 17.09.2019 між ТзОВ "Домус Фрігус" (Замовник) та ПП "Ніка Транс" (Експедитор) укладено договір-заявку на транспортно-експедиторські послуги N 17092019. Відповідно до умов даного договору Експедитор зобов'язується надати послуги перевезення, а Замовник зобов'язується їх прийняти та оплатити. Позивач зазначає, що через пошкодження товару відповідачем під час транспортування, позивач був змушений закупити новий (такий самий) товар для поставки кінцевому покупцю.
12.03.2020 Приватне підприємство "Ніка Транс" звернулось до Господарського суду Закарпатської області з зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Домус Фрігус" про стягнення 36 000,00 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ТзОВ "Домус Фрігус", уникає сплати суми 36 000,00 грн. за надані послуги з перевезення згідно укладеного сторонами договору-заявки на транспортно-експедиторські послуги N 17092019 від 17.09.2019 року. З огляду на прострочення просить суд стягнути суму 36 000,00 грн. за надані послуги.
Отже, у ході з'ясування, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов'язків скаржника, судом апеляційної інстанції встановлено, що предметом первісного позову в даній справі є вимоги замовника до експедитора про стягнення вартості вантажу, який було пошкоджено під час перевезення, а предметом зустрічного позову є вимоги експедитора до замовника про оплату наданих послуг з перевезення вантажу.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 27.04.2021 року у справі №907/93/20 (суддя О.Ф Ремецькі) первісний позов задоволено частково. Провадження у справі за первісним позовом в частині стягнення суми боргу у розмірі 1 093,17 Євро закрито. Стягнуто з Приватного підприємства "Ніка Транс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Домус Фрігус" - суму 1 585,33 Євро завданих збитків. Стягнуто з Приватного підприємства "Ніка Транс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Домус Фрігус" - суму 1 244,12 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору. Провадження у справі за зустрічним позовом закрито.
В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що вантаж відповідачем (за первісним позовом) було прийнято цілісним, а доставлено у пошкодженому вигляді, який унеможливлює його ремонт та експлуатацію, що свідчить про те, що перевізник зобов'язаний відшкодувати завдану шкоду, в розмірі вартості вантажу, так як пошкодження вантажу відбулось під час перевезення, яке він здійснював. Водночас, зустрічний позов зумовлений порушенням ТзОВ "Домус Фрігус" свого зобов'язання, щодо сплати суми 36 000,00 грн. за виконання укладеного сторонами договору-заявки на транспортно-експедиторські послуги N 17092019 від 17.09.2019 року. Разом з тим, суд врахував заяву ТзОВ "Домус Фрігус" від 11.03.2021 року за N 163 про зарахування зустрічних грошових вимог та дійшов висновку про відсутність предмета спору за зустрічним позовом та необхідність закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України за первісним позовом в частині стягнення суми 1 093,17 Євро. Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТзОВ "Домус Фрігус" підлягають задоволенню в сумі 1 585,33 Євро.
Особа, яка не брала участі в розгяді справи в суді першої інстанції - ТОВ «Велт» звернулось з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.
В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що:
1)оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте про права, інтереси та обов?язки ТОВ «Велт», яке не брало участі в розгляді справи в суді першої інстанції, оскільки саме цим товариством безпосередньо здійснювалось перевезення вантажу, пошкодження якого встановлено в оскаржуваному рішенні, а тому таке підлягає скасуванню в силу п. 4 ч. 3 ст. 277 ГПК України;
2)місцевий господарський суд не врахував, що пошкодження вантажу, який перевозив апелянт сталося не з його вини, внаслідок неналежного упакування відправником вантажу;
3)судом першої інстанції не враховано правові висновки Верховного Суду від 05.02.2018 у справі №903/181/18 у подібних правовідносинах;
4)відповідач належним чином не був повідомлений про час, дату та місце слухання справи, а тому не мав процесуальної можливості належним чином реалізувати свої процесуальні права;
5)сума стягнення, заявлена ПП «Ніка Транс» у зустрічному позові, не підлягала зменшенню за рахунок задоволених судом вимог ТОВ «Домус Фрігус» первісного позову, а тому суд першої інстанції безпідставно закрив провадження у справі за зустрічним позовом у зв?язку з відсутністю предмета спору.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач погодився з висновками місцевого господарського суду та навів мотиви, аналогічні викладеним в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Таким чином, апеляційним господарським судом встановлено, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції питання про права, інтереси або обов'язки апелянта не вирішувалось, оскільки предметом дослідження були лише договірні відносини між замовником та експедитором. Оскаржуваним рішенням не вирішувалось питання щодо апелянта, який фактично здійснював спірне перевезення. Доказів протилежного апелянтом не надано. Правовідносини, які стосуються апелянта можуть бути предметом дослідження в межах іншої справи, де позовні вимоги будуть спрямовані до ТОВ «Велт».
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою, яка не брала участі у справі, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
З урахуванням наведеного, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про те, що оскаржуваним судовим рішенням не вирішувалось питання про права, інтереси та обов'язки апелянта, а тому наявні підстави для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі в розгляді справи у суді першої інстанції - Товариства з обмеженою відповідальністю «Велт» на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 234, 235, 264, 286-289 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,
закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не була учасником справи Товариства з обмеженою відповідальністю «Велт» від 06.12.2021 (вх.суду від 08.12.2021 №01-05/4094/21) на рішення Господарського суду Закарпатської області від 27.04.2021 року у справі №907/93/20.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду на підставі ст.ст. 286-289 ГПК України
Головуючий суддя Т.Б. Бонк
Судді О.І. Матущак
Г.Г. Якімець