Справа № 751/3886/19 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/191/22
Категорія - Доповідач ОСОБА_2
26 травня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Чернігові кримінальне провадження, внесене в ЄРДР за №12019270010000387, за апеляційною скаргою захисника-адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02 грудня 2021 року відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернігова, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,
з участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанцій обставини
Вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02 грудня 2021 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та призначено йому покарання у виді 8 років 6 місяців позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 визначено обчислювати з моменту фактичного його затримання.
Міра запобіжного заходу обвинуваченому до набрання вироком законної сили не обиралась.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати на проведення експертиз в розмірі 11300 грн.
Питання про речові докази вирішено в порядку ст.100 КПК України.
Судом першої інстанції встановлено, що в період часу з 21 години 00 хвилин 19 січня 2019 року по 09 годину 00 хвилин 20 січня 2019 року ОСОБА_7 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись за місцем свого проживання в будинку АДРЕСА_1 , з мотивів раптово виниклих особистих неприязних відносин, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, діючи умисно та усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді заподіяння шкоди здоров'ю та бажаючи їх настання, наніс ОСОБА_9 не менше тринадцяти ударів невстановленими досудовим розслідуванням тупими твердими предметами в ділянку голови, чим спричинив останній тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, що включає: крововиливи перенісся та губ, садна лівої половини обличчя та носа, забій головного мозку з субдуральною гематомою, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння, та мають прямий причинно-наслідковий зв'язок з настанням смерті ОСОБА_9 , від яких остання померла на місці події у період часу з 11 години 00 хвилин по 13 годину 00 хвилин 20 січня 2019 року.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі та доповненнях до неї захисник-адвокат ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого просив скасувати вказаний вирок суду та закрити кримінальне провадження у зв'язку із не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпання можливості їх отримати.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що вирок суду обґрунтований недопустимими доказами.
Зокрема, НС(Р)Д щодо ОСОБА_7 було проведено з порушенням його права на свободу гарантованого Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, а також в результаті поводження, що принижує людську гідність, так як після звільнення з ІТТ 21.01.2019 року, цього дня та до 23.01.2019 року був незаконно позбавлений волі працівниками поліції, та у цей час за його участю були проведені вище вказані НС(Р)Д. При цьому, до нього застосовували погрози фізичною розправою та схиляли до самообмови у вчиненні тяжкого злочину. Вказані факти підтверджуються повідомленням відділу поліції, згідно якої ОСОБА_7 перебував в приміщенні поліції тільки 21.01.2019 року, проте згідно даних, що містяться у протоколах НС(Р)Д такі дії проводились з ним 22.01.2019 року в приміщенні Чернігівського ВП. Крім того, потерпілий суду показав, що 23.01.2019 року обвинуваченого до його будинку привезли працівники поліції.
Також в матеріалах справи відсутні оригінали додатків (аудіо, відеозаписів) до протоколів НС(Р)Д, що за практикою Верховного Суду (постанови від 29.05.2018 року справа №397/2588/13-к, від 17.03.2020 р. справа №426/12149/170) є підставою визнавати такі докази недопустимими, внаслідок порушення вимог КПК.
Звертає увагу, що спілкування ОСОБА_7 22.01.2019 року в службовому кабінеті відділу поліції із співробітником поліції та потерпілим за своєю суттю не є приватним спілкуванням, тому така фіксація не є різновидом НС(Р)Д, передбаченого ст. 260 КПК України (правові позиції ВС у справах №654/3305/15-к, №332/2781/15-к).
Вказує, що матеріалами провадження встановлено, що відібрання у ОСОБА_7 біологічних зразків шляхом проведення змивів з рук відбулося з порушенням вимог ст. 241, 245 КПК України, так як прокурором не було прийнято рішення саме про таке відібрання, що свідчить про недопустимість речовин та похідних від них даних, в тому числі і висновків судово-медичних експертиз.
Зазначає, що огляд місця події від 20.01.2019 року, а саме, приміщення оглядового кабінету Чернігівської міської лікарні №2, в ході якого було вилучено одяг обвинуваченого, та приміщення моргу, під час якого вилучено одяг потерпілої, проведений із порушенням вимог ст. ст. 233, 237 КПК України, без дозволу володільця чи ухвали слідчого судді. Окрім того, відповідно до ч. 7 ст. 237 КПК України, вилучений у обвинуваченого одяг є тимчасово вилученим майном, яке мало бути повернуто особі.
Крім того, на думку апелянта, висновки суду про доведеність стороною обвинувачення інкримінованого ОСОБА_7 діяння не відповідають встановленим обставинам справи, так як не підтверджуються дослідженими доказами.
Зокрема, показаннями обвинуваченого встановлено, що він обмовив себе через погрози фізичного насильства зі сторони працівників поліції, повідомлення працівниками про те, що такі дії є самообороною і виключають відповідальність, постійне перебування в приміщенні поліції проти його волі та бажання побути на похоронах потерпілої.
Згідно показань обвинуваченого в суді та під час слідчого експерименту, запису телефонної розмови ОСОБА_7 із працівником поліції, відеозапису із нагрудної камери поліцейського обвинувачений заперечував свою причетність до спричинення тілесних ушкоджень потерпілій.
Окрім іншого, із відеозапису також видно, що на руках обвинуваченого відсутні садна, синці, інші тілесні ушкодження, характерні для нанесення тілесних ушкоджень іншій людині руками, а відповідно до протоколу огляду речей на його взутті не було виявлено будь-яких слідів. Разом з тим, згідно висновку експерта №136 тілесні ушкодження у потерпілої утворилися від дії тупих предметів, при цьому не виключається, що удари могли бути нанесені кулаками або взутою ногою.
Виявлені на одязі, руці обвинуваченого сліди крові, що можуть належати потерпілій, пояснюються його показаннями про переміщенні ним потерпілої з підлоги на ліжко та спільного їх знаходження на ліжку. Сліди крові, які можуть належати потерпілій, виявлені на снігу перед входом в будинок, пояснюються тим, що коли він прокинувся в ліжку з потерпілою, торкнувся штанів, побачив що там кров, а коли йшов до сусіда, щоб повідомити про смерть, витер в дворі руки снігом.
Також апелянт вказує, що на порушення вимог ст. ст. 94, 370, 374 КПК України, у вироку відсутня оцінка всіх доказів, зібраних у справі, зокрема протоколів слідчих експериментів, висновків експертиз, показань свідків, та не зазначені мотиви не прийняття чи відхилення окремих доказів, які не відображені у вироку.
Крім того, не надано оцінку доводам сторони захисту про застосування до ОСОБА_7 заборонених методів слідства.
Вказує, що суд безпідставно визнав показання свідка ОСОБА_10 недостовірними, так як висновки суду про те, що вказаний свідок допитувався під час досудового розслідування та надавав інформацію про обвинуваченого, однак нічого не повідомив про потерпілу, що на думку суду підтверджується рапортами оперуповноважених, не відповідають змісту рапортів, на яких суд посилається.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні обвинувачений та його захисник підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити з викладених в ній підстав.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини та мотиви, з яких суд виходив при ухваленні судового рішення
Відповідно до вимог ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
В судовому засіданні суду 1 та апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_7 вину не визнав та показав, що 19.01.2019 року вони із ОСОБА_9 протягом дня вживали алкогольні напої, також ввечері приблизно після 18-ї години цього ж дня були в гостях у ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , де продовжили вживати алкогольні напої. Він та потерпіла були в стані алкогольного сп'яніння. Через деякий час вони з потерпілою пішли додому, де він закрив хвіртку, не закриваючи її ключем, провів Оксану в будинок, та продовжили разом вживати спиртні напої. Через деякий час ОСОБА_9 вийшла з кімнати, а він заснув, коли прокинувся, то виявив потерпілу лежачою в коридорі будинку на підлозі, вона ще була жива. На його питання, що трапилося, вона не відповіла. Він затягнув її на ліжко, яке знаходилося в іншій кімнаті, сам заснув поруч із нею. Прокинувшись, відчув вологу на своїй нозі, коли встав з ліжка, то побачив, що штани були в крові, а також і його рука від дотику до штанів була в крові, кров була ще рідкою. Подивившись на ОСОБА_9 , виявив, що вона померла. Він зателефонував у швидку, до поліції та сину потерпілої, повідомивши, що ОСОБА_9 померла.
Також показав, що тілесних ушкоджень ОСОБА_9 не заподіював. Зізнавальні показання про те, що він вдарив потерпілу, його спонукали підписати працівники поліції.
Не дивлячись на не визнання вини обвинуваченим ОСОБА_7 , його вина у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується доказами зібраними у кримінальному провадженні.
Зокрема, допитаний судом 1 інстанції потерпілий ОСОБА_13 , син загиблої ОСОБА_9 , повідомив, що його матір останні пару років співмешкала з обвинуваченим. 20.01.2019 року, в денний час, йому зателефонував обвинувачений та повідомив, що мати померла. Після телефонного дзвінка він з ОСОБА_14 одразу побігли до господарства по АДРЕСА_1 , (йти приблизно 5 хвилин), при цьому хвіртка була замкнена з середини. ОСОБА_15 відчинив хвіртку (підняв засов), в нього був істеричний стан, паніка, його трусило, він раз за разом повторював: «я не хотів, я не винуватий, я не спеціально, я хотів у виховних цілях». Відстань від хвіртки до будинку 4-5 метрів, у дворі на снігу він бачив сліди крові, але не звернув уваги, чи була кров на руках обвинуваченого. Вони втрьох зайшли до будинку, де він побачив труп матері. Незабаром прибули поліцейські. На його запитання, що сталося, обвинувачений повідомив, що вдарив потерпілу кулаком. На куртці та штанах обвинуваченого він бачив кров. В ході розмови ОСОБА_7 неодноразово повторював, що «не хотів вбивати, не спеціально та тільки у виховних цілях». Жодних інших версій щодо отримання матір'ю тілесних ушкоджень ОСОБА_7 йому не повідомляв.Також потерпілий показав, що коли матір з ОСОБА_7 проживали у господарстві по АДРЕСА_1 , то на ніч хвіртку зачиняли, з середини ручка хвіртки блокується гайкою. Також, потерпілий зазначив, що між його матір'ю та обвинуваченим виникали конфлікти і раніше, зокрема під час вживання алкогольних напоїв. Знаходячись у стані алкогольного сп'яніння ОСОБА_7 буває не контрольований, мати за характером була запальна, у стані алкогольного сп'яніння любила поговорити, могла зірватись. Бувало таке, що він бачив синці на тілі матері, але від відповідей вона ухилялась. Такі синці почали з'являтись у матері під час співмешкання з обвинуваченим. Також вказав, що в ході розмов з обвинуваченим в кабінеті відділу поліції та біля під'їзду (під час проведення НСРД) ОСОБА_7 вже не казав про випадковість, казав, що ударив матір, щоб заспокоїти, оскільки вони випили та посварились, суть конфлікту та точних даних щодо кількості ударів не повідомляв. Розмовляли вони з обвинуваченим удвох, ОСОБА_7 розповідав щиро, його ніхто не примушував, кайданок на ньому не було, оскільки вони стояли та палили.
Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні показав, що 20.01.2019 року він був разом з потерпілим та чув, що йому телефонував ОСОБА_7 . Після розмови потерпілий повідомив, що його мати померла. Вони прибули з потерпілим на АДРЕСА_1 , хвіртка була зачинена, обвинувачений був у дворі, вони його покликали, він відчинив хвіртку, його трусило, він боявся, заїкався, перебирав пальці, не міг слова зв'язати, до приїзду поліції обвинувачений казав, що «не хотів її трогати, хотів її провчити», а після приїзду поліції «я не хотів та я цього не робив», а в подальшому що «то не я зробив». Інших версій події не повідомляв. Також свідок вказав, що бачив сліди крові у дворі на доріжці та на кучугурі біля сараю. Померла лежала на ліжку. Також під час спілкування з ОСОБА_7 він помітив на руках останнього синці, садна навколо кісточок та кров між пальців.
В судовому засіданні суду 1 інстанції свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 показали, що 19.01.2019 року, у вечірній час, до них приходили обвинувачений із загиблою та розпивали спиртні напої. Через деякий час останні пішли до свого господарства по АДРЕСА_1 , ОСОБА_11 їх проводила та допомагала йти ОСОБА_9 . Окрім іншого, близько 19-30 год. - 20.00 год. свідок ОСОБА_11 проходила повз господарства обвинуваченого, хвіртка була зачинена. 20.01.2019 року, приблизно після 12-00 год., до них у господарство прийшов ОСОБА_7 та повідомив, що ОСОБА_9 мертва. Крім того, свідок ОСОБА_11 повідомила про наявність плям крові у дворі обвинуваченого на снігу. Про події 20.01.2019 року, коли обвинувачений виявив потерпілу мертвою, надали показання аналогічні показанням самого обвинуваченого.
Наведені свідчення потерпілого та свідків суд обґрунтовано поклав в основу вироку, дав їм належну оцінку та правильно визнав їх достовірними, оскільки вони підтверджують обставини вчинення обвинуваченим інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, узгоджуються між собою та підтверджуються іншими доказами, зібраними у кримінальному провадженні.
Колегія суддів погоджується з висновками суду 1 інстанції про недостовірність показань свідка ОСОБА_10 , оскільки вони не узгоджуються з доказами, зібраними у провадженні.
Вина обвинуваченого підтверджується також письмовими доказами, які містять матеріали кримінального провадження, які були досліджені в судовому засіданні суду першої інстанції.
Протоколом огляду місця події від 20.01.2019 року зафіксовано, що за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено труп ОСОБА_9 з обличчям набряклим, синюшним, наявними синцями обличчя, губ, саднами та ранами перенісся, підборіддя. Потьоки крові з носа. З ложа трупу, а саме в області, де знаходилась голова трупа, на простині та на матраці виявлено сліди речовини бурого кольору, зовні схожі на кров.
Висновками судово-медичних експертиз №110 від 30.01.2019 року, №136 від 31.01.2019 р., №827 від 04.11.2020 р., №26 від 08.09.2021 року встановлено, що причиною смерті ОСОБА_9 , є набряк-набухання головного мозку, що виник внаслідок закритої черепно-мозкової травми (крововиливи та садна обличчя, забій головного мозку з субдуральним крововиливом; гістологічно-дрібні крововиливи без клітинної реакції в м'яких мозкових оболонках фрагменту лівої скроневої долі, мозочка та в товщі білої речовини, крововиливи без клітинної реакції в м'яких мозкових оболонках фрагменту правої скроневої долі, крововиливи в твердій мозковій оболонці без клітинної реакції, виражений набряк головного мозку). Виявлена закрита черепно-мозкова травма, що включає: крововиливи перенісся та губ (загалом 3), садна лівої половини обличчя та носа (загалом 10), забій головного мозку з субдуральною гематомою, утворена дією твердих тупих предметів, за механізмами ударів та тертя, незадовго до настання смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , має ознаки тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя, має прямий причинно-наслідковий зв'язок з її смертю. Увесь комплекс тілесних ушкоджень ОСОБА_9 знаходиться у межах досяжності її власних рук. Зважаючи на тяжкість травми, можливість самоушкодження у даному випадку, малоймовірна. При судово-токсикологічній експертизі крові від трупа громадянки ОСОБА_9 виявлено етанол в концентрації - 2,8 г/л, що для живої людини відповідає сильній алкогольній інтоксикації. Комплекс тілесних ушкоджень, виявлений при судово-медичній експертизі трупу ОСОБА_9 , утворений внаслідок, не менше 13 травматичних дій, у ділянку голови, в короткий проміжок часу, що вимірюється хвилинами. Враховуючи морфологію тілесних ушкоджень, після їх отримання потерпіла могла жити невеликий проміжок часу, що вимірюється годинами до 2-4 годин. За умов надання потерпілій своєчасної медичної допомоги, вона могла залишитись живою. Всі з описаних вище тілесних ушкоджень є наслідком дії тупих предметів (якими в тому числі могли бути кулаки або нога взута в черевик). Описаний вище комплекс тілесних ушкоджень не міг утворитись внаслідок одноразового падіння потерпілого з висоти власного зросту (як попереднім наданням тілу прискорення так і без такого) з подальшим ударом об площину, виступаючі предмети. Описаний вище комплекс тілесних ушкоджень не міг утворитись внаслідок неодноразового падіння потерпілого з висоти власного зросту (як попереднім наданням тілу прискорення так і без такого) з подальшим ударом об площину, виступаючі предмети .
Смерть ОСОБА_9 могла настати приблизно 20.01.2020 року в проміжок часу з 11 до 13 годин. З моменту отримання всього комплексу черепно-мозкової травми і до моменту втрати свідомості (внаслідок прогресування явищ набряку-набухання речовини головного мозку) ОСОБА_9 могла здійснювати певний обсяг цілеспрямованих рухів (в тому числі ходити).
Смерть ОСОБА_9 настала внаслідок набряку-набухання речовини головного мозку, який ускладнив перебіг описаного вище комплексу черепно-мозкової травми (в сукупності) (які зазначені у «Висновку експерта» № 110 від 30.01.2019 року). Між цими ушкодженнями та настанням смерті існує причинно-наслідковий зв'язок. Можна приблизно вважати, що смерть ОСОБА_9 настала в першу половину дня ІНФОРМАЦІЯ_2 , в тому числі в часовому проміжку, зазначеному у «Висновку експерта» № 827 від 04.11.2020 року, тобто з 11 до 13 години. …можна об'єктивно стверджувати, що між нанесенням ушкоджень та настанням смерті пройшов проміжок часу 4-14 годин.
У судовому засіданні суду 1 інстанції судово-медичний експерт ОСОБА_17 уточнив, що у висновку судово-медичної експертизи № 827 від 04.11.2020 року (додаткової до № 136 від 31.01.2019 р.) ним зроблено описку щодо року в даті смерті ОСОБА_9 , замість неправильного зазначеного «20.01.2020 року», правильним є « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
Під час проведення огляду місця події від 20.01.2019 року за адресою: АДРЕСА_2 , Чернігівська міська лікарня № 2 виявлені та вилучені речі, належні ОСОБА_7 , зокрема, чоловічі черевики, куртка чорного кольору з біркою «Siwo YS Ernuo» на манжетах якої містяться плями речовини бурого кольору, шкарпетки, труси, кофта темно-синього кольору з капюшоном, кофта чорного кольору з капюшоном, з переду якої на грудях вишитий надпис «Sneaker Freak», під даним надписом маються сліди речовини бурого кольору, штани чорного кольору, під правою кишенею яких маються плями речовини бурого кольору.
Посилання сторони захисту на те, що такий огляд місця події проведено без відповідної ухвали слідчого судді про дозвіл на обшук є необґрунтованими.
Згідно зі ст. 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів. Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.
Виходячи із системного аналізу кримінальних процесуальних норм, які містяться у ст. ст. 233, 234, 237 КПК України, огляд житла чи іншого володіння особи може бути проведено за добровільною згодою особи, яка ним володіє, за умови, що були наявні процесуальні гарантії, які захищали здатність особи висловлювати свою справжню думку при наданні такої згоди.
Матеріалами кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_18 , молодша медична сестра, надала добровільну згоду на огляд оглядового кабінету ЧМЛ №2 з метою фіксації слідів кримінального правопорушення. Наведені обставини не ставлять під сумнів добровільність її згоди на огляд приміщення, оскільки були наявні всі процесуальні гарантії, які захищали її здатність висловлювати свою справжню думку.
Постановою слідчого від 20.01.2019 року всі вилученні згідно з протоколами огляду речі були визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
Посилання сторони захисту на те, що вилучення під час огляду місця події належні обвинуваченому речі суперечить положенням ст. ст. 167-169, 171 КПК України, є необґрунтованим, оскільки наведене не узгоджується з положенням ст. 237 КПК України, яка допускає можливість вилучення в ході огляду, окрім іншого, предметів, які мають значення для кримінального провадження.
З вказаних вище підстав не заслуговують на увагу і доводи захисника про недопустимість як доказу протоколу огляду місця події від 20.01.2019 року, під час якого було вилучено одяг ОСОБА_9 , а так само похідні від нього докази - висновки судових експертиз.
Протоколом огляду місця події від 20.01.2019 року, під час якого було оглянуто домогосподарство за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено, окрім іншого, змив речовини бурого кольору зі снігу (зліва від входу на територію господарства), змив речовини бурого кольору зі снігу (біля шафи при вході до будинку), змив речовини бурого кольору з шафи ( біля входу до будинку), змив речовини бурого кольору зі стіни (з коридору загального користування), наматрацник з речовиною бурого кольору, фрагмент матрацу з речовиною бурого кольору, фрагмент паралону з матрацу з речовиною бурого кольору, фрагмент ковдри з речовиною бурого кольору (з ліжка в кімнаті, де знаходився труп ОСОБА_9 ).
Згідно висновку судово-медичної імунологічної експертизи № 16(б) від 08.05.2019 р., на кофті чорного кольору з капюшоном з переду якої на грудях вишитий надпис «Sneaker Freak» та штанах чорного кольору, належних ОСОБА_7 , виявлено сліди крові, яка за груповою належністю може походити від потерпілої ОСОБА_9 .
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 55 від 05.02.2019р.-13.02.2019 р. в слідах на наматрацнику, фрагменті паралону, фрагменті бавовняної тканини, що були вилучені при огляді місця події за адресою: АДРЕСА_1 , знайдено кров за груповою належністю аналогічною крові трупа ОСОБА_9 .
Відповідно до протоколів про результати проведення аудіо-, відео контролю особи, досліджених у ході судового розгляду, обвинувачений ОСОБА_7 у розмові із потерпілим зазначав про те, що «не хотів щоб так вийшло, а лише хотів провчити ОСОБА_9 », «не розрахував силу удару» та вибачався перед сином померлої. Зазначив, що допомагав їй йти, бо вона погано ходила. Також, в ході розмови обвинуваченого з потерпілим, він повідомив, що хотів заспокоїти ОСОБА_19 та вдарив її, не знає чому вдарив кулаком, а не долонею.
Вказані докази отримані у спосіб та порядок, встановлений Кримінальним процесуальним кодексом України, тому доводи апелянта про протилежне є необґрунтованими. Також під час апеляційного розгляду не було встановлено підстав для визнання вказаних доказів недопустимими через істотне порушення прав людини і основоположних свобод.
Крім того, постановою Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29.03.2021 року (справа № 554/5090/16-к) встановлено, що у ч. 3 ст. 99 КПК України законодавець визначив, що оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа - ще і його відображення, якому надається таке ж значення як документу. При цьому відповідно до ч. 1 ст. 99 КПК України документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об'єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у тому числі матеріали звукозапису та електронні носії інформації.
Ототожнення електронного доказу як засобу доказування та матеріального носія такого документа є безпідставним, оскільки характерною рисою електронного документа є відсутність жорсткої прив'язки до конкретного матеріального носія.
Для виконання завдань кримінального провадження, з огляду на положення Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», допустимість електронного документа як доказу не можна заперечувати винятково на підставі того, що він має електронну форму (ч. 2 ст. 8). Відповідно до ст. 7 цього Закону у випадку його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа. Один і той же електронний документ може існувати на різних носіях. Усі ідентичні за своїм змістом екземпляри електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом і датою створення.
Протоколи НСРД також не можуть визнаватися недопустимим доказом через відсутність оригінальних примірників технічних носіїв, з наведених вище підстав.
В ході допиту судом 1 інстанції потерпілого та обвинуваченого останні підтвердили дійсність розмов між ними, які в тому числі зафіксовано в ході проведення НСРД відносно обвинуваченого.
Показаннями в суді 1 інстанції оперуповноваженої ОСОБА_20 встановлено, що інформація здобута в ході проведення НСРД фіксується на флеш-носії та дублюється на компакт-дисках, інформація на них ідентична оскільки перевіряється відповідність вмісту флеш-носія з вмістом на диску.
Аналізуючи висновки судово-медичних експертиз, зміст показань потерпілого та свідка ОСОБА_16 , дані, що встановлені під час проведення аудіо-, відео контролю особи, а так само під час проведення огляду місця події, зокрема, домогосподарства обвинуваченого, колегія суддів вважає безпідставними твердження сторони захисту про непричетність ОСОБА_7 до заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень, які призвели до її смерті, спричинення їй ударів іншою особою поза межами будинку обвинуваченого, оскільки одразу після скоєння злочину обвинувачений повідомляв потерпілого та свідка ОСОБА_16 , що не хотів вбивати потерпілу, він хотів лише провчити її та не розрахував силу удару. Крім того, під час огляду місця події біля домогосподарства обвинуваченого та на його подвір'ї, зокрема хвіртки та стежки до будинку, слідів крові, які б свідчили про пересування потерпілої з виявленими тілесними ушкодженнями, виявлено не було. При цьому, походження виявлених на території домогосподарства слідів речовини бурого кольору обвинувачений пояснив тим, що коли він прокинувся у ліжку з потерпілою, відчув, що у нього вологі штани, він торкнувся до них рукою, то була кров, яку він в подальшому витер у дворі снігом. Тому, на думку колегії суддів, зважаючи на вище вказані докази, обвинувачений об'єктивно був єдиним, хто міг заподіяти ОСОБА_9 відповідні тілесні ушкодження, від яких остання померла.
Щодо доводів апеляційної скарги захисника про застосування працівниками поліції до обвинуваченого ОСОБА_7 недозволених методів слідства з метою примушування до визнання вини під час досудового розслідування, то вони не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду.
Матеріалами кримінального провадження встановлено, що за повідомленням Департаменту внутрішньої безпеки Чернігівського управління Національної поліції України, ГУНП в Чернігівській області, ТУ ДБР у м. Києві за результатами проведеної перевірки в діях окремих працівників поліції Чернігівського ВП ГУНП в Чернігівській області порушень законності дисципліни не встановлено, підстави для внесення відомостей до ЄРДР відсутні.
Крім того, при оцінці доводів апеляційної скарги про застосування до ОСОБА_7 психічного тиску з метою визнання вини під час слідчих дій, колегія суддів враховує те, що матеріали відеозапису до слідчих дій, зокрема слідчого експерименту та проведення НС(Р)Д за його участю), доводять невимушеність його поведінки під час вказаних слідчих дії, довільне надання ним усіх відомостей, відсутність будь-якого примусу до нього та відсутність будь-яких скарг з боку їх учасників.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги захисника про застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 недозволених методів досудового слідства не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду.
Відповідно до постанови про відібрання біологічних зразків у особи від 21.01.2019 року прокурором прийнято рішення відібрати у ОСОБА_7 біологічні зразки: сліди папілярних узорів правої, лівої руки та правої і лівої долоней, зрізів нігтьових пластин пальців обох рук. Відповідно до протоколу отримання зразків для експертизи від 21.01.2019 року, у ОСОБА_7 , окрім зазначених прокурором зразків були відібрані зразки шляхом проведення змивів із обох долонь, які в подальшому були предметом дослідження судово-медичних експертиз. В даному випадку, отримання таких зразків є порушенням вимог ст. ст. 241, 245 КПК України, однак таке порушення жодним чином не впливає на доведеність вини обвинуваченого.
Висновком судово-психіатричної експертизи №108 від 05.03.2019 р. встановлено, що у ОСОБА_7 психічних розладів на період часу, до якого відноситься кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, психічних розладів не виявлено, за своїм психічним станом він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Під час проведення судово-психіатричного експертного дослідження психічних розладів не виявлено, за своїм психічним станом він може вірно сприймати обставини, які мають значення для справи, та давати про них правильні показання, йому не показане застосування примусових заходів медичного характеру.
Колегія суддів вважає не обґрунтованими доводи захисника про невідповідність вироку суду вимогам ст. 374 КПК України щодо не зазначення у ньому обґрунтування прийняття одних доказів та відхилення інших, оскільки у вироку суд достатньо чітко та вмотивовано, за кожним доводом сторони захисту, зазначив чому саме він визнає частину доказів у справі допустимими та належними, а інші недопустимими та неналежними. Апеляційним судом невідповідність оскаржуваного вироку вимогам ст. ст. 368, 374 КПК України не встановлено, а тому відсутні підстави для задоволення зазначених вимог апеляційної скарги.
При наведених вище доказах, висновок суду 1 інстанції про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_7 в умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілої, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, ґрунтується на сукупності досліджених у судовому засіданні доказах і його дії правильно кваліфіковані за ч. 2 ст.121 КК України.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. А згідно з ч.2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Крім того, відповідно до роз'яснень, що містяться у п.3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.
При призначенні покарання, яке ОСОБА_7 має відбувати реально, суд 1 інстанції урахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до тяжкого злочину, конкретні обставини їх скоєння, характер та спосіб вчиненого, значну суспільну небезпечність вчиненого, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікаря-нарколога та на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, розлучений, за останнім місцем роботи характеризується задовільно, обставини, що обтяжують його покарання, - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння та вчинення злочину щодо іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, а так само відсутність обставин, що його пом'якшують.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які тягнуть за собою безумовне скасування чи зміну вироку під час перегляду апеляційним судом оскарженого вироку не встановлено.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 419, Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02 грудня 2021 року відносно ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути подана касаційна скарга до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженому, який тримається під вартою - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4