іменем України
31 травня 2022 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 751/8389/20
Головуючий у першій інстанції - Маслюк Н. В.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/83/22
Чернігівський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Скрипки А.А.
суддів: Онищенко О.І., Шарапової О.Л.
сторони:
позивач: Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк"
відповідач: ОСОБА_1
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на заочне рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова у складі судді Маслюк Н.В. від 27 квітня 2021 року, місце ухвалення рішення м.Чернігів, дата складання повного тексту рішення 01 травня 2021 року, у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У грудні 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернулось до суду з даним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №б/н від 02.02.2018 року у розмірі 20 938,11 грн., станом на 26.10.2020 року, яка складається із наступного: 14 089,65 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч.: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту, 14 089,65 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 5 910,60 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 937,86 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит, згідно ст.625 ЦК України; 0,00 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. - нарахована комісія. Також позивач просив стягнути з відповідача на свою користь понесені судові витрати у розмірі 2 102 грн. за подання позовної заяви. Вимоги заявленого позову Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" обґрунтовувало тим, що з метою отримання банківських послуг ОСОБА_1 звернувся до позивача, при цьому, підписав анкету-заяву №б/н від 02.02.2018 року. Позивач вказує, що позичальник підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з "Умовами та Правилами надання банківських послуг", "Тарифами Банку", які викладені на відповідному банківському сайті, складає між сторонами договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом відповідача у заяві. Позивач зазначає, що анкетою-заявою відповідача підтверджується той факт, що ОСОБА_1 був проінформований про умови кредитування в Акціонерному товаристві комерційний банк "ПриватБанк", які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. При цьому, відповідачу було відкрито кредитний рахунок, що підтверджується випискою по рахунку, встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, зазначеному у довідці про зміну умов кредитування. Позивач вказував, що для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку, при цьому, в подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 13 000 грн. Доводи позовної заяви зазначають, що внаслідок порушення ОСОБА_1 зобов'язань за укладеним із банком кредитним договором, станом на 26.10.2020 року у відповідача виникла заборгованість в сумі 20 938,11 грн., яка складається із наступного: 14 089,65 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч.: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту, 14 089,65 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 5 910,60 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 937,86 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит, згідно ст.625 ЦК України; 0,00 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. - нарахована комісія. Вказану суму заборгованості за кредитним договором позивач просить стягнути на свою користь з відповідача, а також відшкодувати понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2 102 грн.
Заочним рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27.04.2021 року позов Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволено частково. Судом стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 02.02.2018 року у розмірі 14 089 грн. 65 коп. У задоволенні решти позовних вимог судом відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" 1 414 грн. 48 коп. судового збору.
В апеляційній скарзі Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції від 27.04.2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог, і у вказаній частині ухвалити нове рішення, яким позовну заяву задовольнити у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" вказують, що заочне рішення суду першої інстанції від 27.04.2021 року у оскаржуваній частині ухвалено судом першої інстанції без повного, всебічного та об'єктивного дослідження обставин справи, без належної оцінки доказів по справі, та з порушенням норм матеріального і процесуального права. В доводах апеляційної скарги Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" зазначає, що відповідач, підписуючи анкету-заяву, користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості, висловив свою згоду із формою договору та його умовами, а також продовжуючи користуватись грошовими коштами, автоматично приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг, що підтверджує укладення відповідачем договору з банком. Доводи апеляційної скарги стверджують, що встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач кредитні кошти не повернув, суд першої інстанції не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту, враховуючи, що при укладанні кредитного договору відсоткова ставка була визначена сторонами. Доводи апеляційної скарги вказують, що позивач разом з анкетою-заявою надав суду копію паспорту споживчого кредиту, підписаного відповідачем, в якому було визначено базову відсоткову ставку за користування кредитом (43,2% річних), також відсоткову ставку, що застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту (86,4% річних), розмір штрафів при порушенні термінів платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених договором, більше, ніж 30 днів. Доводи апеляційної скарги зазначають, що оскільки сторони узгодили всі істотні умови договору, то суд першої інстанції при розгляді даного спору необґрунтовано не прийняв до уваги вказану копію паспорту споживчого кредиту, підписаного відповідачем. Доводи апеляційної скарги стверджують, що укладений між сторонами кредитний договір відповідає вимогам ч.1 статті 207, ч.2 статті 208 ЦК України, і доказів щодо оскарження відповідачем укладеного договору матеріали справи не містять. Доводи апеляційної скарги вказують, що позивачем доведено, що з моменту підписання відповідачем заяви, між банком та відповідачем укладено кредитний договір шляхом приєднання до запропонованого банком договору , а також є доведеним, про відповідач був повідомлений про умови кредитування, в тому числі, і про відсоткову ставку за користування кредитними коштами. Доводи апеляційної скарги зазначають, що суд першої інстанції при розгляді даної справи не прийняв до уваги тієї обставини, що важливою ознакою кредитної операції є те, що вона надається за рахунок залучених грошових коштів.
В частині задоволення вимог заявленого позову заочне рішення суду першої інстанції від 27.04.2021 року апелянтом не оскаржується.
Відповідно до ч.1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За даних обставин, заочне рішення суду першої інстанції від 27.04.2021 року переглядається апеляційним судом в частині відмови судом першої інстанції у задоволенні позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 .
Згідно приписів ч.1 статті 369 ЦПК України, апеляційний суд розглядає справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на заочне рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27.04.2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, без повідомлення учасників справи.
Відповідно ч.13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони даного спору обізнані про наявність ухвал апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження у справі та про призначення справи до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення (виклику) учасників справи.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що 02.02.2018 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с.10-10, зворот).
Як вбачається з вимог заявленого позову (а.с.1-4), позивач вказує, що внаслідок порушення ОСОБА_1 зобов'язань за укладеним кредитним договором, станом на 26.10.2020 року у відповідача виникла заборгованість в сумі 20 938,11 грн., яка складається із наступного: 14 089,65 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч.: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту, 14 089,65 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 5 910,60 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 937,86 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит, згідно ст.625 ЦК України; 0,00 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. - нарахована комісія.
На підтвердження вимог заявленого позову АТ КБ "ПриватБанк" надано розрахунок заборгованості відповідача, станом на 26.10.2020 року, за договором №б/н від 02.02.2018 року, укладеним між ПриватБанком та ОСОБА_1 (а.с.5-7).
В матеріалах даної справи наявний Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна", (а.с.13), який не містить в собі підпису відповідача ОСОБА_1 .
Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, який додано позивачем до позовної заяви, також не містить в собі підпису відповідача ОСОБА_1 .
Як вбачається із довідки АТ КБ "ПриватБанк" (а.с.140), ОСОБА_1 , відповідно до договору про надання банківських послуг від 02.02.2018 року були надані наступні кредитні картки: № НОМЕР_1 , вид картки: "Універсальна", дата відкриття: 02.02.2018, строк дії: 12/21; № НОМЕР_2 , вид картки: "Універсальна GOLD", дата відкриття: 02.10.2018, термін дії: 09/22.
Заочним рішенням Новозаводського районного суду м.Чернігова від 27.04.2021 року позов Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволено частково. Судом стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 02.02.2018 року у розмірі 14 089 грн. 65 коп. У задоволенні решти вимог - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" 1 414 грн. 48 коп. судового збору.
Як вбачається із заочного рішення суду першої інстанції від 27.04.2021 року у оскаржуваній частині, відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення: 5 910,60 грн. - заборгованості за простроченими відсотками; 937,86 грн. - заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит, згідно ст.625 ЦК України, суд першої інстанції виходив з того, що посилання позивача на Умови та Правила надання банківських послуг, при визначенні розміру відсотків, не можна вважати домовленістю сторін про їх розмір та порядок сплати. Оскільки, як зазначив суд першої інстанції у заочному рішенні від 27.04.2021 року, дані Умови та Правила надання банківських послуг позичальником не підписані, при цьому матеріали справи не містять підтвердження тих обставин, що саме вказані Умови та Правила надання банківських послуг були погоджені з відповідачем при оформленні анкети-заяви. Оскільки, як вказав суд першої інстанції у заочному рішенні від 27.04.2021 року, розмір вказаних платежів сторонами у підписаних ними документах не обумовлено, а надані банком витяги з Тарифів та Умов і Правил, не можуть розцінюватись, як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг неодноразово змінювались АТ КБ "ПриватБанк". Також суд зазначив, що у копії анкети-заяви, наданої позивачем, вказані лише дані про особу позичальника, і у ній не зазначено банківський продукт, який відповідачу надається. При цьому, анкета-заява, підписана відповідачем, не містить в собі домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, та посилання на паспорт споживчого кредиту, як на складову кредитного договору.
При вирішенні позовних вимог у вказаній частині судом першої інстанції прийнято до уваги висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №342/180/17, провадження №14-131цс19.
В доводах апеляційної скарги Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" зазначає, що відповідач, підписуючи анкету-заяву, користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості, висловив свою згоду із формою договору та його умовами, а також продовжуючи користуватись грошовими коштами, автоматично приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг, що підтверджує укладення відповідачем договору з банком. Доводи апеляційної скарги стверджують, що встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач кредитні кошти не повернув, суд першої інстанції не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту, враховуючи, що при укладанні кредитного договору відсоткова ставка була визначена сторонами. Доводи апеляційної скарги вказують, що позивач разом з анкетою-заявою надав суду копію паспорту споживчого кредиту, підписаного відповідачем, в якому було визначено базову відсоткову ставку за користування кредитом (43,2% річних), також відсоткову ставку, що застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту (86,4% річних), розмір штрафів при порушенні термінів платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених договором, більше, ніж 30 днів. Доводи апеляційної скарги зазначають, що оскільки сторони узгодили всі істотні умови договору, то суд першої інстанції при розгляді даного спору необґрунтовано не прийняв до уваги вказану копію паспорту споживчого кредиту, підписаного відповідачем. Доводи апеляційної скарги стверджують, що укладений між сторонами кредитний договір відповідає вимогам ч.1 статті 207, ч.2 статті 208 ЦК України, і доказів щодо оскарження відповідачем укладеного договору матеріали справи не містять. Доводи апеляційної скарги вказують, що позивачем доведено, що з моменту підписання відповідачем заяви, між банком та відповідачем укладено кредитний договір шляхом приєднання до запропонованого банком договору , а також є доведеним, про відповідач був повідомлений про умови кредитування, в тому числі, і про відсоткову ставку за користування кредитними коштами.
Апеляційний суд вважає, що вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування заочного рішення суду першої інстанції від 27.04.2021 року у оскаржуваній частині, виходячи із наступного.
Відповідно до ч.1, ч.2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ч.1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 628 ЦК України визначає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно ч.1, ч.2 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частини 1,2 статті 1055 ЦК України визначають, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Необхідно зазначити, що у анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 02.02.2018 року, яка підписана відповідачем, процентна ставка не зазначена (а.с.10-10, зворот).
Як вбачається із вимог заявленого позову (а.с.1-4), позивач, крім заборгованості за простроченим тілом кредиту, просив також стягнути з відповідача на свою користь: 5 910,60 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 937,86 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит, згідно ст.625 ЦК України.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у вказаній частині позовних вимог, в тому числі, їх розмір і порядок нарахування, крім розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Тарифів банку та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на відповідному банківському сайті www.privatbank.ua.
Витягом з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на вказаному банківському сайті, наданих позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог, визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема, пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку розумів відповідач, та ознайомився і погодився з даним документом, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Матеріали справи також не містять в собі належних підтверджень відносно того, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, і щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені,штрафів), та, зокрема саме у зазначених в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки даний доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування.
В позовній заяві банк посилається на те, що в редакції Умов та Правил, що почала діяти з 01.03.2019 року, згідно до п.2.1.1.2.12. сторони дійшли згоди, що в разі, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов'язань клієнта з погашення кредиту, клієнт зобов'язується сплатити на користь Банку заборгованість по кредиту, а також відсотки від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України, встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої заборгованості в розмірі: 86,4% - для картки "Універсальна"; 84,0% - для картки "Універсальна голд".
Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що вказана редакція Умов та Правил надання банківських послуг не містить в собі підпису відповідача ОСОБА_1 , а тому відсутні підстави вважати, що сторони договору дійшли згоди відносно того, що починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов'язань клієнта з погашення кредиту, клієнт зобов'язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої заборгованості в розмірі: 86,4% - для картки "Універсальна"; 84,0% - для картки "Універсальна голд".
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку заочного рішення суду першої інстанції від 27.04.2021 року щодо відмови у задоволенні вимог заявленого позову про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит, згідно ст. 625 ЦК України.
З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до приписів ч.2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В позовній заяві банк посилається на те, що в редакції Умов та Правил, що почала діяти з 01.03.2019 року, згідно до п.2.1.1.2.12. сторони дійшли згоди, що в разі, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов'язань клієнта з погашення кредиту, клієнт зобов'язується сплатити на користь Банку заборгованість по кредиту, а також відсотки від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України, встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої заборгованості в розмірі: 86,4% - для картки "Універсальна"; 84,0% - для картки "Універсальна голд".
Разом з тим, як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, належні докази наявності вищевказаної письмової домовленості між банком та відповідачем в матеріалах справи відсутні, оскільки Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг не підписаний позичальником, і за даних обставин, не може вважатись складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору. У зв'язку із даними обставинами, наведений позивачем у розрахунку заборгованості розмір відсотків, нарахованих на прострочений кредит - 84% річних, не може бути підставою для задоволення вимог заявленого позову у вказаній частині. При цьому, позивач вимог про стягнення з відповідача трьох відсотків річних від простроченої суми, згідно ч.2 статті 625 ЦК України, не заявляв. Відповідно до приписів ч.1 статті 13 ЦПК України, яка регламентує диспозитивність цивільного судочинства, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог, і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. За даних обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції відносно того, що відсутні підстави стверджувати, що сторони спору обумовили у письмовому вигляді умови щодо сплати відсотків, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України, у розмірі 84% річних, і на підставі наведеного, відсутні підстави для задоволення вимог заявленого позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит, згідно ст.625 ЦК України в сумі 937,86 грн.
Матеріали справи містять розрахунок, яким позивач обґрунтовує позовні вимоги, згідно якого заборгованість за договором №б/н від 02.02.2018 року, укладеного між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 , станом на 26.10.2020 року, становить 20 938,11 грн., з яких: 14 089,65 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч.: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту, 14 089,65 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 5 910,60 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 937,86 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України; 0,00 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. - нарахована комісія (а.с.5-7).
Як вбачається із довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 (договір б/н), старт карткового рахунку - 02.02.2018 року; зміна кредитного ліміту відбулась 02.02.2018 року, встановлено кредитний ліміт: 600,00; зміна кредитного ліміту відбулась 02.02.2018 року, зменшення кредитного ліміту: 600,00; зміна кредитного ліміту відбулась 25.09.2018 року, збільшення кредитного ліміту: 13 000 грн.; зміна кредитного ліміту відбулась 08.02.2019 року, зменшення кредитного ліміту: 0,00 (а.с.9).
В обґрунтування позовних вимог банком до позовної заяви було додано копію паспорту споживчого кредиту, яким визначено основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, викладена інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та додаткова інформація (а.с.11-12). Паспорт споживчого кредиту підписано споживачем ОСОБА_1 02.02.2018 року.
Посилання апелянта на наявність паспорта споживчого кредиту, який підписано відповідачем ОСОБА_1 , не можуть бути підставою для скасування заочного рішення суду першої інстанції від 27.04.2021 року у оскаржуваній частині.
Позивач вказує, що згідно паспорта споживчого кредиту, відповідач підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, які надані, виходячи із обраних ним умов кредитування. У паспорті зазначена процентна ставка, розмір штрафів при порушенні термінів платежів та інше, і як вказує позивач, сторонами при укладенні кредитного договору були досягнути усі істотні умови договору, при цьому, розрахунок заборгованості здійснено банком на підставі узгоджених сторонами умов кредитування.
Дослідивши надану позивачем копію паспорта споживчого кредиту (а.с.11-12), апеляційний суд приходить дійшов наступного висновку.
Паспорт споживчого кредиту містить в собі положення про те, що інформація, зазначена в даному паспорті, зберігає чинність та є актуальною до 17.02.2018 (а.с.12, зворот). Також у вказаному паспорті споживчого кредиту зазначено, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів, тощо.
У розділі 4 даного паспорта зазначено, що реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.
При цьому, анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку не містить в собі домовленості сторін про сплату будь-яких відсотків за користування кредитними коштами, штрафів за несвоєчасне погашення кредиту та посилання на Паспорт споживчого кредиту, як складову договору.
Необхідно зазначити, що паспорт споживчого кредиту є інформацією, яка була надана ОСОБА_1 , і яка зберігала свою чинність та була актуальною до 17.02.2018 року, тобто, фактично до початку нарахування відсотків, при цьому, матеріали справи не містять відомостей про те, які саме із зазначених у паспорті умов були прийняті позичальником. За даних обставин, вказана інформація не може бути прийнята судом до уваги в якості доказу на підтвердження конкретних умов кредитування.
Приймаючи до уваги вищенаведене, а також висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №342/180/17, провадження №14-131цс19, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновку заочного рішення суду першої інстанції від 27.04.2021 року щодо відмови у задоволенні позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 5 910,60 грн.; заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит, згідно ст.625 ЦК України, у розмірі 937,86 грн.
Враховуючи вищезазначене, доводи апеляційної скарги не містять в собі підстав для скасування заочного рішення суду першої інстанції від 27.04.2021 року у оскаржуваній апелянтом частині, ухваленого на підставі норм права, які регламентують спірні правовідносини та на основі з'ясованих фактичних обставин справи, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом.
За даних обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" необхідно залишити без задоволення, а заочне рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 27.04.2021 року, у оскаржуваній частині, необхідно залишити без змін.
В іншій неоскаржуваній апелянтом частині заочне рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 27.04.2021 року апеляційним судом не переглядається, в силу приписів ч.1 статті 367 ЦПК України.
Керуючись статтями: 367, 369, 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" залишити без задоволення.
Заочне рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 27 квітня 2021 року, у оскаржуваній частині, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених п.2 ч.3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Дата складення повної постанови - 31.05.2022 року.
Головуючий: Судді: