31 травня 2022 року м.Суми
Справа №592/8234/21
Номер провадження 22-ц/816/352/22
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
суддів - Кононенко О. Ю. , Криворотенка В. І.
за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,
у присутності :
відповідача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»
на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 13 грудня 2021 року у складі судді Катрич О.М., ухваленого в м. Суми,
у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У липні 2021 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»)звернулося до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_1 , мотивуючи позовні вимоги тим, що 30 листопада 2011 року між банком та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунокзі сплатою процентів за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер позичальник ОСОБА_2 , станом на дату його смерті за кредитним договором виникла заборгованість, яка становила 6090 грн 57 коп. Спадкоємицею після смерті ОСОБА_2 є його дружина - ОСОБА_1 , яка на час відкриття спадщини проживала разом із спадкодавцем.
Посилаючись на те, що направлена банком претензія до спадкоємця задоволена не була, просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у розмірі 6090 грн 57 коп. за кредитним договором №б/н від 30 листопада 2011 року, а також вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 13 грудня 2021 року у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено за необґрунтованістю.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач є такою, що фактично прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 та повинна відповідати перед кредитором, так як зобов'язання нею були успадковані нарівні з правами, встановити склад спадщини позивач позбавлений можливості, а тому для повного і всебічного з'ясування обставин справи, суд повинен був самостійно встановити дану інформацію. Крім того, вказує на те, що відповідачем не було доведено відсутність у померлого боржника спадкового майна або те, що його вартість є меншою аніж заявлені кредитором вимоги.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечила проти її задоволення посилаючись на законність та обґрунтованість оскарженого судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача, яка заперечила проти задоволення апеляційної скарги , вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 30 листопада 2011 року ОСОБА_2 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с. 29).
У заяві зазначено, що ОСОБА_2 згоден з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, з яким він ознайомився та згоден з його умовами. Умови та Правила надання банківських послуг розміщенні на офіційному сайті Приватбанку: www.privatbank.ua.
До позовної заяви банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов і правил надання банківських послуг, з яких не вбачається, що вони були підписані ОСОБА_2 (а.с. 30, 31-55).
04 липня 2013 року ОСОБА_2 видано кредитну карту № НОМЕР_1 , яка неодноразово перевипускалася, останнього разу 12 липня 2017 року за №55168742204831972, терміном дії 06/21, що підтверджується наданою банком довідкою (а.с. 56).
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість за вказаним кредитним договором, укладеним з ОСОБА_2 станом на 31 серпня 2019 рок становила 6090 грн 57 коп., що є боргом за тілом кредиту (а.с. 10-13).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер (а.с. 61).
30 червня 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» на адресу Сумської міської нотаріальної контори надіслано претензію кредитора, в якій банк просив включити кредиторські вимоги АТ КБ «ПриватБанк» в спадкову масу, про що зробити запис в книзі обліку спадкових справ та повідомити спадкоємцю померлого про наявність заборгованості перед банком в розмірі 6090 грн 57 коп. (а.с. 133).
Згідно з інформацією, наданою Сумською міською державною нотаріальною конторою, спадкоємицею померлого ОСОБА_2 , за законом є його дружина - ОСОБА_1 , яка прийняла спадщину шляхом спільного проживання з померлим, на час відкриття спадщини, що підтверджується довідками наданими Управлінням ЦНАП у м. Суми від 17 вересня 2020 року (а.с. 134).
03 листопада 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до відповідача ОСОБА_3 , як до спадкоємця боржника ОСОБА_2 , з листом-претензією щодо сплати кредитної заборгованості в сумі 6090 грн 57 коп. (а.с. 65).
Ухвалюючи оскаржуване рішення та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що всупереч положенням ст.ст. 81, 83, 175, 177 ЦПК України позивач не надав суду доказів, які підтверджують, яке саме майно прийняв у спадок відповідач та яка його вартість, що унеможливлює стягнення з нього заявлених позивачем грошових коштів. Більш того, на квартиру АДРЕСА_1 , що на праві власності належала ОСОБА_2 , встановлено обтяження у виді арешту за іпотечним договором № 2312 від 17 жовтня 2006 року.
Проте, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може повністю погодитися, виходячи з наступних обставин.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Законодавством визначено, що у подібних випадках відбувається припинення одних правовідносин і виникнення інших, при цьому правовідносини за змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками.
Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовились від її прийняття, замінюють його у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.
При цьому необхідно враховувати, що спадкування - це вольовий акт (окрім деяких винятків), яким спадкоємець свідомо приймає рішення про прийняття спадщини або свідомо не користується правом відмовитися від такого прийняття спадщини, тобто безпосереднє волевиявлення або презюмується, якщо особа проживала зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини і не відмовилася від її прийняття, або, якщо законний представник неповнолітньої чи недієздатної особи не відмовився від прийняття спадщини.
Виходячи з існування вольового критерію, у цивільних правовідносинах прийнято вважати, що кожен спадкоємець діє добросовісно, як добрий господар, який є зваженим, передбачливим і розсудливим під час прийняття юридично значимих рішень та обранні варіанта власної поведінки. Дотримання наведених норм забезпечуватиме стабільність цивільного обороту.
Відповідно до с. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України).
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що хоча отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов'язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора.
При вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини:
- чи пред'явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1281 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги;
- коло спадкоємців, які прийняли спадщину;
- при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1281 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);
- при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.
Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц, від 29 січня 2020 року у справі № 496/4363/15-ц, від 15 липня 2020 року у справі № 645/1566/16-ц, від 04 березня 2020 року у справі № 2609/30529/12.
У відповідності до положень 1281 ЦК України, в редакції, яка станом на час відкриття спадщини, кредиторові спадкодавця належить пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.
Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.
З матеріалів справи вбачається, що у встановлений ч. 2 ст. 1281 ЦК України строк, АТ КБ «Приватбанк» направлено на адресу Сумської міської нотаріальної контори претензію до спадкоємців боржника ОСОБА_2 та банк просив довести до їх відома про наявність заборгованості у розмірі 6090 грн 57 грн (а.с. 63).
Згідно договору купівлі-продажу квартири від 17 жовтня 2016 року та витягу про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно КП «Сумське міське бюро технічної інвентаризації» від 20 жовтня 2006 року, ОСОБА_2 на праві власності належала квартира АДРЕСА_2 , що за договором іпотеки №10/2006/4081482024 від 17 жовтня 2006 року передана в іпотеку ВАТ КБ «Надра» (а.с. 92, 93-95).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з підстав недоведеності наявності спадкового майна та його вартості, суд першої інстанції не враховував, що виходячи з принципу змагальності закріпленого у статті 81 ЦПК України, доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов'язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що позивачем при звернення до суду з позовом не було доведено існування у померлого ОСОБА_2 на час його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 заборгованості за тілом кредиту в сумі 6090 грн 57 коп.
Так, звертаючись до суду з позовом, АТ КБ «ПриватБанк» вказувало на те, що між банком та ОСОБА_2 був укладений договір, шляхом приєднання останнього до умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.
Відповідно до частин 1 і 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України, встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Надані позивачем Тарифи обслуговування кредитних карт «Універсальна», а також Умови та правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Крім того, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку», які містяться в матеріалах даної справи, не підписані позичальником ОСОБА_2 , а тому, на переконання колегії суддів, їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного 30 листопада 2011 року шляхом підписання анкети-заяви.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивачем, всупереч зазначених вимог закону, не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що між банком та ОСОБА_2 склалися договірні відносини щодо надання банківського кредиту на заявлених умовах банку, зокрема щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами, їх розміру, можливість погашення заборгованості за відсотками за рахунок тіла кредиту.
Крім того, з виписки по кредитному рахунку та розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що неодноразово за рахунок тіла кредиту здійснювалося погашення процентів за користування кредитом, що прямо порушує вимоги ст. 1049 ЦК України. Загальний розмір відсотків погашених за рахунок тіла кредиту перевищує нарахований позивачем розмір боргу по тілу кредиту.
З огляду на викладене, враховуючи те, що позивачем не було доведено на доказах існування станом на час смерті спадкодавця - 02 серпня 2019 року заборгованості за тілом кредиту та його розмір, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення позову АТ КБ «ПриватБанк».
Таким чином, рішення суду першої інстанції на підставі п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, належить змінити в частині мотивів відмови у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 13 грудня 2021 року змінити в частині мотивів відмови у задоволенні позову.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складене 01 червня 2022 року.
Головуючий - О. І. Собина
Судді: О. Ю. Кононенко
В. І. Криворотенко