01.06.22
33/812/75/22
Справа № 482/576/21 Головуючий у місцевому судді Баранкевич В.О.
Провадження № 33/812/75/22 Головуючий у апеляційному суді Темнікова В.І.
01 червня 2022 року Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Темнікової В.І.,
за участю секретаря - Горковенко В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову судді Новоодеського районного суду Миколаївської області від 28 вересня 2021 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
громадянина України, проживаючого за адресою:
АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в доход держави в розмірі 34000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки, без оплатного вилучення транспортного засобу,
Згідно постанови судді Новоодеського районного суду Миколаївської області від 28 вересня 2021 року, водій ОСОБА_1 01.05.2021 року о 19 годині 30 хвилин в м. Нова Одеса по вул. Ковалівській керував транспортним засобом MAN, номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (порушення мови, запах алкоголю з порожнини рота), від проходження медичного огляду на встановлення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора "Alcotest" та проведення такого огляду у медичному закладі відмовився у присутності двох свідків, чим порушив п. 2,5 Правил дорожнього руху України, відповідальність за що передбачена ст. 130 КУпАП.
Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в доход держави в розмірі 34000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки, без оплатного вилучення транспортного засобу.
Не погодившись з даною постановою суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову судді Новоодеського районного суду Миколаївської області від 28 вересня 2021 року про притягнення його за ч. 2 ст. 130 КУпАП до відповідальності та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення через відсутність в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.
В апеляційній скарзі вказує, що постанова судді є незаконною, необґрунтованою, винесеною з численним порушенням норм матеріального та процесуального права, грубим порушенням прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та такою, що не відповідає обставинам справи.
Посилається на те, що висновки судді не відповідають дійсності, оскільки ОСОБА_1 не керував транспортним засобом в той момент, коли його транспортний засіб нібито зупинили працівники поліції, так як його напарник сам зупинив машину на вул. Ковалівській, і ніякі працівники поліції машину не зупиняли. Працівників поліції він викликав особисто, а коли працівники поліції приїхали, машина вже стояла. Працівники поліції ніяких документів не складали, повідомили, що в них закінчився робочий час та поїхали, а через деякий час приїхали інші працівники поліції. За такого вважає, що викладені в протоколі дані про керування ним транспортним засобом є підробкою.
Зазначає, що оскільки працівники поліції не зупиняли його в період керування транспортним засобом, то відповідно він не міг відмовитися від проходження освідчення на стан сп'яніння. Так, в протоколі вказано, що він керував транспортним засобом о 19 год. 30 хв. в м. Нова Одеса, а протокол складений о 20 год.56хв., тобто через 1 год.30хв., а отже протокол не може підтверджувати факт керування ним транспортним засобом в стані сп'яніння.
Крім того, протокол складний 01 травня 2020 року, а він ніби то керував транспортом 01 травня 2021 року. Суд цьому факту ніякої оцінки не дав та визнав його винним у керуванні транспортом в 2021 році. Отже цей протокол не може слугувати належним і допустимим доказом.
У відповідності до п. 27 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14, під керування транспортним засобом слід розуміти виконання функцій водія під час руху такого засобу .
Склад адміністративного правопорушення ст.130 КУпАП передбачає керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння. Як видно з обставин справи, ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, а тому підстав у працівника поліції для перевірки його на стан сп'яніння не було, так як чинним законодавством України не передбачена перевірка пішохода працівником поліції на стан сп'яніння .
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП. У такій постанові, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Зміст постанови судді не відповідає вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, не наведено доказів, та не зазначені мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених в доводах.
Посилається, що його представник (а. с. 23 ) письмово подав клопотання про виклик і допит свідків, які б спростувати факт керування ОСОБА_1 транспорту в нетверезому стані. Однак суд в порушення його прав цих свідків не викликав і не допитав, про що свідчить постанова суду.
Також суд повинен був врахувати висновки Європейського суду з прав людини, викладені зокрема в рішенні від 09.09.2011 року у справі «Лучанінова проти України», від 15.05.2018 року у справі «Надточій проти України», який неодноразово зазначав, що до провадження в справах про адміністративні правопорушення застосовується кримінальний аспект та відповідні гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема згідно яких кожен, хто звинувачений у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Зміст стандарту доведення поза розумним сумнівом надано, зокрема, в постанові Верховного Суду від 04.07.2018 року по справі № 688/788/15-к, згідно якої вказаний стандарт означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний достатнім доказом, який би свідчив про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, оскільки, як вбачається з матеріалів справи та пояснень учасників судового розгляду, в тому числі потерпілого, працівник поліції, який склав протокол, не був безпосереднім свідком керування ОСОБА_1 автомобілем у нетверезому стані, так як приїхав на заміну працівнику поліції, у якого закінчився робочий час. Тобто він об'єктивного не міг складати протокол про керування машиною в нетверезому стані ОСОБА_1 , про що свідчить час складання протоколу.
В постанові суд вказав, що суд дослідив пояснення свідків, в присутності яких ОСОБА_1 відмовився від медичного огляду. Але ці пояснення не можуть слугувати доказами, так як вони отримані в порушення принципу безпосередності. Крім того ці особи не могли підтвердити, що він нібито керував транспортним засобом в нетверезому стані, так як цей протокол складався набагато пізніше, тобто тоді, коли машина вже стояла.
Також ОСОБА_1 посилається на те, що він не був повідомлений про час і місце розгляду справи після 01.06.2021 року і до дня винесення постанови. Так, в матеріалах справи є конверти з відміткою про повернення через його відсутність за вказаною адресою ( а. с. 36, 57). Викладене свідчить про те, що суд не повідомив його належним чином про час і місце розгляду справи.
Всі листи свідкам двічі також повернуті з відміткою що вони відсутні за вказаною адресою.
Крім того, ОСОБА_1 звертає увагу на те, що його представник адвокат Павловський І.І. також не був повідомлений про час і місце розгляду справи, так як в справі відсутні будь які докази його повідомлення, що також є доказом порушення його прав.
За таких обставин вважає, що суддя першої інстанції помилково прийшов до висновку про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.130 КУпАП та наклав адміністративне стягнення.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Згідно «критеріїв Енгеля», сформованих Європейським судом з прав людини у справі «Енгель та інші проти Нідерландів» (1976 рік), критеріями для визначення поняття «кримінальне обвинувачення» є: критерій національного права (чи підпадає певне протиправне діяння під ознаки злочину згідно з національними нормами); критерій кола адресатів (якщо відповідальність поширюється на невизначене коло осіб, то правопорушення підлягає кваліфікації як кримінальне); критерій мети та тяжкості наслідків (у випадку, якщо у санкції наявний саме елемент покарання, а передбачені санкції є достатньо суворими, скоєне правопорушення розглядається за природою кримінального злочину).
Системний аналіз норм ст. 130 КУпАП, відповідальність за якою поширюється на невизначене коло осіб та передбачає накладення стягнення у виді штрафу та обмеження у користуванні водійськими правами, дозволяє дійти до висновку, що за своєю суттю це є кримінальним порушенням /обвинуваченням.
Кваліфікація порушення/обвинувачення як «кримінального» дає особі додаткові гарантії, які передбачені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі обов'язок довести вину особи, який передбачений ч. 2 ст. 6 Конвенції, та заборону подвійного притягнення до відповідальності за одне порушення (ст. 4 Протоколу 7 до Конвенції).
Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Відповідно до положень статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Відповідно до положень статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до вимог статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень статті 251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Згідно усталеної судової практики ЄСПЛ (рішення від 30 травня 2013 року у справі «Малофєєва проти Росії» (Malofeyeva v. Russia), заява № 36673/04); рішення від 20 вересня 2016 року у справі «Карелін проти Росії»(Karelin v. Russia), заява № 926/08) у випадку, «коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 208663 від 01.05.2020 року, водій ОСОБА_1 01.05.2021 року о 19 годині 30 хвилин в м. Нова Одеса по вул. Ковалівській керував транспортним засобом MAN, номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (порушення мови, запах алкоголю з порожнини рота), від проходження медичного огляду на встановлення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора "Alcotest" та проведення такого огляду у медичному закладі відмовився у присутності двох свідків, чим порушив п. 2,5 Правил дорожнього руху України, відповідальність за що передбачена ч.2 ст. 130 КУпАП.
Згідно пункту 2.9-А Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 № 1306 (далі - Правила), водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Невиконання вказаних вимог утворюють склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, згідно диспозиції якої адміністративна відповідальність настає не тільки у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само, і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до диспозиції частини 2 статті 130 КУпАП адміністративна відповідальність настає у разі повторного протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою статті 130 КУпАП.
Тобто елементами об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, є вчинення саме повторно протягом року одного з діянь, передбачених ч.1 ст. 130 КУпАП.
Як слідує зі змісту мотивувальної частини оскаржуваної постанови, суддя, пославшись на притягнення 04 листопада 2020 року ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, зробив висновок про скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, як повторне протягом року вчинення порушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Однак, такий висновок судді місцевого суду не ґрунтується на вимогах закону.
Як убачається із змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 208663 від 01.05.2020 року, складеного відносно ОСОБА_1 , в ньому працівником поліції, не дивлячись на кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 130 КУпАП, не зазначено про те, що порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху, передбачених п. 2,5 ПДР України, вчинено повторно протягом року після вчинення раніше одного з діянь, передбачених ч.1 ст. 130 КУпАП, а також того коли та яке саме діяння ним було вчинено раніше.
Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст. 130 КУпАП, не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки не містить даних, які характеризують об'єктивну сторону складу правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП (вчинення повторного протягом року будь-якого з порушень, передбачених частиною першою статті 130 КУпАП), що прямо закладено в диспозиції даної статті.
За змістом статей 7, 251, 254, 279 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється тільки щодо правопорушника і підставою для її розгляду є протокол про адміністративне правопорушення, тобто справа розглядається в межах протоколу про адміністративне правопорушення та на підставі доказів, зібраних особами, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.
З огляду на наведене суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення був обмежений лише тими обставинами правопорушення, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення.
Проте, суддя місцевого суду вийшов за межі цих обставин, вказавши про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП 04 листопада 2020 року та зробивши висновок про скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Крім того, протокол датований 01 травня 2020р., в той час як в тексті протоколу зазначено, що правопорушення було скоєне 01 травня 2021року.
Слід зазначити, що порядок збору і процесуального закріплення доказів визначений законодавством України про адміністративні правопорушення, а тому як доказ протокол про адміністративне правопорушення може бути використаний у відповідній справі тільки в тому випадку, якщо він складений в порядку і з джерел, передбачених цим законодавством.
При цьому необхідно враховувати, що у справі протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 208663 від 01.05.2020 року є не тільки джерелом доказів, але й виступає ще як юридичний документ, акт (процесуальна дія і процесуальне рішення компетентної особи, яка уповноважена його складати), який свідчить про порушення компетентною особою Національної поліції справи про адміністративне правопорушення у сфері дотримання правил дорожнього руху (ст.254 і 255 КУпАП), тому є не тільки обов'язковим процесуальним документом, але і займає ключове положення серед інших джерел (доказів).
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, виходячи з положень статті 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Таким чином, оцінюючи вказаний доказ відповідно ст. 252 КУпАП, слід дійти висновку, що протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 208663 від 01.05.2020 року складений без дотримання вимог процесуального закону, що тягне за собою визнання цього доказу недопустимим.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст. 130 КУпАП підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу саме вказаного адміністративного правопорушення але з підстав, викладених в тексті постанови апеляційного суду, а не з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Суд першої інстанції зазначеним обставинам належної правової оцінки не дав та помилково визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП, а тому постанова судді підлягає скасуванню, з ухваленням у справі нового судового рішення про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, ст. ст. 61, 62 Конституції України, ст. ст. 280, 283, 284, 294 КУпАП, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Новоодеського районного суду Миколаївської області від 28 вересня 2021 року скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП, закрити у зв'язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Миколаївського
апеляційного суду В.І. Темнікова