Справа №751/5218/21
Провадження №2/751/252/22
19 травня 2022 року місто Чернігів
в складі: головуючого - судді Деркача О. Г.
секретаря судового засідання Гармаш - Лящинської М.В., Коробович А.Ю.,
за участю: представника позивача - Савицького І.О.,
представника відповідача Чернігівської обласної прокуратури - Косенко О.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратуру або суд,
20.07.2021 року адвокат Савицький І.О., який діє в інтересах позивача - ОСОБА_1 , звернувся до Новозаводського районного суду м. Чернігова з позовом до Чернігівської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратуру і суду та просить стягнути з Державного бюджету України на його користь у відшкодування моральної шкоди 3 000 000 грн., у відшкодування втраченого заробітку в сумі 129514 грн. 00 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.02.2019 року позивачу було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 1201927011000059 від 10.02.2019 р. за ч.3 ст. 185 КК України. 04.03.2019 р. йому повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 1201927011000059 від 10.02.2019 р. за ч.3 ст. 185 КК України; ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України. 31.03.2019 р. позивачу повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 1201927011000059 від 10.02.2019 р. за ч.3 ст. 185 КК України; ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, ч. 2 ст. 185 КК України. Ухвалою слідчого судді Городнянського районного суду Чернігівської області від 05.04.2019 року, у справі №732/319/19, відмолено у задоволенні клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 1201927011000059 від 10.02.2019 р. за ч.3 ст. 185 КК України; ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, ч. 2 ст. 185 КК України та застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. 24.04.2019 р. було вручено обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 1201927011000059 від 10.02.2019 р. за ч.3 ст. 185 КК України; ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, ч. 2 ст. 185 КК України. Ухвалою Городнянського районного суду Чернігівської області від 04.06.2019 р. у справі № 732/760/19 клопотання прокурора Городнянського відділу Менської місцевої прокуратури Чернігівської області Деркач Я.В. про зміну запобіжного заходу з домашнього арешту на тримання під вартою задоволено та застосовано до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів, обчислюючи строк тримання під вартою з моменту його затримання у залі суду, тобто з 16 год. 30 хв. 04 червня 2019 року. З цього часу запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не змінювався і позивач перебував в Державній установі «Чернігівський слідчий ізолятор». Вироком Городнянського районного суду Чернігівської області від 09.10.2019 року у справі № 732/760/19 ОСОБА_1 визнано винним в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 і ч. 3 ст. 185 КК України, і призначено покарання по цій статті у виді трьох років позбавлення волі та визнано винним в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, і призначено покарання по цій статті у виді трьох років трьох місяців позбавлення волі. Відповідно до ст. 71 КК України до покарання, призначеного позивачу за даним вироком, частково приєднано не відбуте покарання за вироком Городнянського районного суду Чернігівської області 27.02.2018 року, призначено остаточне покарання за сукупністю вироків у виді трьох років шести місяців позбавлення волі. Строк відбування покарання зараховано з моменту його затримання, з 16 год. 30 хв. 04.06.2019 року. Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили залишено без змін - тримання під вартою. Стягнуто з позивача на користь держави процесуальні витрати за проведення товарознавчої експертизи в сумі 572 грн. 00 коп. За епізодом обвинувачення за ч.2 ст.185 КК України ОСОБА_1 виправдано у зв'язку з недоведеністю винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України. За епізодом обвинувачення за ч.3 ст. 185 КК України за фактом крадіжки лещат з господарства ОСОБА_2 виправдано у зв'язку з недоведеністю винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України. Не погодившись з вироком, у поданій прокурором апеляційній скарзі ставилося питання про скасування рішення суду першої інстанції та винесення нового вироку, яким ОСОБА_1 слід було визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185; ч.3 ст.15, ч.3 ст.185; ч.3 ст.185 КК України, та призначити останньому покарання за: ч.2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки; за ч. 2 ст. 15, ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ст.71 КК України, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком, визначити остаточно покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців. В поданій позивачем апеляційній скарзі ставилось питання про скасування рішення суду та призначення нового судового розгляду у суді першої інстанції. В своїй апеляційній скарзі захисник Савицький І.О. просив скасувати вирок місцевого суду та закрити кримінальне провадження. Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та захисника Савицького І.О. в його інтересах залишено без задоволення. Апеляційну скаргу прокурора задоволено частково. Вирок Городнянського районного суду Чернігівської області від 09 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_1 змінено в частині призначеного покарання та призначено покарання за: ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 роки; ч.3 ст.185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці. На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці. Відповідно до ст.71 КК України, до покарання за цим вироком частково приєднано не відбуте покарання за вироком Городнянського районного суду від 27.02.2018 року та остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців. У решті цей же вирок залишено без змін.
11.02.2020 р. позивача направлено для відбування покарання в Державній установі «Райківська виправна колонія (№73)». Постановою Верховного Суду від 4 червня 2020 року касаційну скаргу захисника Савицького І.О. задоволено частково. Ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року щодо ОСОБА_1 скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції і останнього звільнено з-під варти. На виконання зазначеної постанови Верховного Суду позивача було звільнено з Державної установи «Райківська виправна колонія (№73)» 09 червня 2020р.
Вироком Чернігівського апеляційного суду від 12 січня 2021 року апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та захисника-адвоката Савицького І.О. в його інтересах залишено без задоволення. Апеляційну скаргу прокурора Городнянського відділу Менської місцевої прокуратури Деркач Я.В. задоволено частково. Вирок Городнянського районного суду Чернігівської області від 09 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_1 скасовано в частині призначеного покарання. Ухвалено новий вирок, яким призначено покарання за: ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки; ч.3 ст.185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 3 (три) місяці. На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, позивачу призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 3 (три) місяці. Відповідно до ст.71 КК України, до покарання за цим вироком частково приєднано невідбуте покарання за вироком Городнянського районного суду від 27 лютого 2018 року та остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців. Строк відбування покарання рахувати з дати фактичного затримання і зараховано у строк покарання строк перебування ОСОБА_1 під
вартою з 16 год. 30 хв. 04 червня 2019 року по 4 червня 2020 року. У решті цей же вирок залишено без змін. 18.01.2021р. на виконання вказаного вироку позивача було затримано та поміщено до ІТТ №6 (м. Сновськ), потім до ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор», а з 19.02.21 р. направлено для відбування покарання до Державної установи «Білоцерківська виправна колонія №35». Постановою Верховного Суду від 22 квітня 2021 року касаційну скаргу захисника Савицького О.І. в інтересах ОСОБА_1 задоволено. Вирок Городнянського районного суду Чернігівської області від 09 жовтня 2019 року та вирок Чернігівського апеляційного суду від 12 січня 2021 року у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_1 скасовано і закрито кримінальне провадження стосовно останнього на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України. Крім того, позивач зазначає, що він продовжував перебувати в Державній установі «Білоцерківська виправна колонія №35» і був звільнений звідти тільки 17.05.2021 року. На підставі вищевикладеного, позивач просить стягнути 3 000 000 грн. моральної шкоди та 129514 грн. 00 коп. у відшкодування втраченого заробітку.
Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 07.10.2021 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Відповідач - Чернігівська обласна прокуратура подала відзив на позов, в якому заперечує проти позовних вимог і просить відмовити в їх задоволенні зазначаючи, що в позові не наведено конкретних і суттєвих обставин в чому саме виражається завдана моральна шкода, та не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту заподіяння моральних чи фізичних страждань, які полягали б у фізичному або душевному болю, погіршенні здібностей позивача або позбавлення його можливості їх реалізації, та не доведено зв'язок вказаних факторів з можливими неправомірними діями прокуратури Чернігівської області та наявності інших складових, які підлягають доказуванню у суді, а також обґрунтованого їх розміру. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обрано слідчим суддею після оголошення ОСОБА_1 підозри у вчинені кримінального правопорушення, при цьому підозрюваний не заперечував проти його застосування, а тому повністю виключається факт можливих неправомірних дій. Рішення суду з цих питань неправосудним не визнавалося. Відповідно до правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20.09.2018 у справі №686/23731/15ц, за відсутності рішення суду про визнання неправомірними дій органу досудового розслідування чи прокуратури або встановлення у такому рішенні факту незаконного вчинення процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, у позивача не виникає право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених Законом №266/94-ВР.
Відповідач - Державна казначейська служба України подала відзив на позов, в якому заперечує проти позовних вимог і просить відмовити в їх задоволенні посилаючись на те, що Казначейство жодних прав та інтересів позивача не порушувало, не вступало у правовідносини з ним і жодної шкоди позивачеві на завдало, а тому не може нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу діями інших суб'єктів.
Відповідач - Головне управління національної поліції в Чернігівській області подало відзив на позов, в якому заперечує проти позовних вимог і просить відмовити в їх задоволенні, зазначаючи, що позивач жодних дій під час досудового розслідування не оскаржував. Також позивачем не надано відповідних доказів заподіяння моральної шкоди відповідачами, не наведено мотивів обґрунтування її розміру та не наведено підстав які призвели до заподіяння душевних страждань у зв'язку із незаконними діями правоохоронних органів та призвело до порушення нормальних життєвих зв'язків та вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 23.11.2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Савицький І.О. позовні вимоги підтримав та просить їх задовольнити.
В судовому засіданні представника відповідача - Чернігівської обласної прокуратури заперечує проти позову і просить відмовити в його задоволенні, посилаючись на підстави, викладені у відзиві на позов.
Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 28.02.2019 року позивачу було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 1201927011000059 від 10.02.2019 р. за ч.3 ст. 185 КК України.
04.03.2019 р. йому повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 1201927011000059 від 10.02.2019 р. за ч.3 ст. 185 КК України, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України.
31.03.2019 р. позивачу повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 1201927011000059 від 10.02.2019 р. за ч.3 ст. 185 КК України, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, ч. 2 ст. 185 КК України.
Ухвалою слідчого судді Городнянського районного суду Чернігівської області від 05.04.2019 року у справі №732/319/19 відмолено у задоволенні клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні відомості про яке внесені до ЄРДР за № 1201927011000059 від 10.02.2019 р. за ч.3 ст. 185 КК України, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, ч. 2 ст. 185 КК України та застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
24.04.2019 р. було вручено обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 1201927011000059 від 10.02.2019 р. за ч.3 ст. 185 КК України, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, ч. 2 ст. 185 КК України.
Ухвалою Городнянського районного суду Чернігівської області від 04.06.2019 р. у справі № 732/760/19 клопотання прокурора Городнянського відділу Менської місцевої прокуратури Чернігівської області Деркач Я.В. про зміну запобіжного заходу з домашнього арешту на тримання під вартою задоволено та застосовано до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів, обчислюючи строк тримання під вартою з моменту його затримання у залі суду, тобто з 16 год. 30 хв. 04 червня 2019 року.
З цього часу запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не змінювався і позивач перебував в Державній установі «Чернігівський слідчий ізолятор».
Вироком Городнянського районного суду Чернігівської області від 09.10.2019 року у справі № 732/760/19 ОСОБА_1 визнано винним в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 і ч. 3 ст. 185 КК України, і призначено покарання по цій статті у виді трьох років позбавлення волі та визнано винним в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, і призначено покарання по цій статті у виді трьох років трьох місяців позбавлення волі. Відповідно до ст. 71 КК України до покарання, призначеного позивачу за даним вироком, частково приєднано не відбуте покарання за вироком Городнянського районного суду Чернігівської області 27.02.2018 року, призначено остаточне покарання за сукупністю вироків у виді трьох років шести місяців позбавлення волі. Строк відбування покарання зараховано з моменту його затримання, з 16 год. 30 хв. 04.06.2019 року. Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили залишено без змін - тримання під вартою. Стягнуто з позивача на користь держави процесуальні витрати за проведення товарознавчої експертизи в сумі 572 грн. 00 коп. За епізодом обвинувачення за ч.2 ст.185 КК України ОСОБА_1 виправдано у зв'язку з недоведеністю винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України. За епізодом обвинувачення за ч.3 ст. 185 КК України за фактом крадіжки лещат з господарства ОСОБА_2 виправдано у зв'язку з недоведеністю винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Не погодившись з вироком, у поданій прокурором апеляційній скарзі ставилося питання про скасування рішення суду першої інстанції та винесення нового вироку, яким ОСОБА_1 слід було визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.15, ч.3 ст.185, ч.3 ст.185 КК України, та призначити останньому покарання за: ч.2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки; за ч. 2 ст. 15, ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ст.71 КК України, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком, визначити остаточно покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців. В поданій позивачем апеляційній скарзі ставилось питання про скасування рішення суду та призначення нового судового розгляду у суді першої інстанції. В своїй апеляційній скарзі захисник Савицький І.О. просив скасувати вирок місцевого суду та закрити кримінальне провадження.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та захисника Савицького І.О. в його інтересах залишено без задоволення. Апеляційну скаргу прокурора задоволено частково. Вирок Городнянського районного суду Чернігівської області від 09 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_1 змінено в частині призначеного покарання та призначено покарання за: ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 роки; ч.3 ст.185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці. На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці. Відповідно до ст.71 КК України, до покарання за цим вироком частково приєднано не відбуте покарання за вироком Городнянського районного суду від 27.02.2018 року та остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців. У решті цей же вирок залишено без змін. 11.02.2020 р. позивача направлено для відбування покарання в Державній установі «Райківська виправна колонія (№73)».
Постановою Верховного Суду від 4 червня 2020 року касаційну скаргу захисника Савицького І.О. задоволено частково. Ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року щодо ОСОБА_1 скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції і останнього звільнено з-під варти. На виконання зазначеної постанови Верховного Суду позивача було звільнено з Державної установи «Райківська виправна колонія (№73)» 09 червня 2020р.
Вироком Чернігівського апеляційного суду від 12 січня 2021 року апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та захисника-адвоката Савицького І.О. в його інтересах залишено без задоволення. Апеляційну скаргу прокурора Городнянського відділу Менської місцевої прокуратури Деркач Я.В. задоволено частково. Вирок Городнянського районного суду Чернігівської області від 09 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_1 скасовано в частині призначеного покарання. Ухвалено новий вирок, яким призначено покарання за: ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки; ч.3 ст.185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 3 (три) місяці. На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, позивачу призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 3 (три) місяці. Відповідно до ст.71 КК України, до покарання за цим вироком частково приєднано невідбуте покарання за вироком Городнянського районного суду від 27 лютого 2018 року та остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців. Строк відбування покарання рахувати з дати фактичного затримання і зараховано у строк покарання строк перебування ОСОБА_1 під вартою з 16 год. 30 хв. 04 червня 2019 року по 4 червня 2020 року. У решті цей же вирок залишено без змін.
18.01.2021 на виконання вказаного вироку позивача було затримано та поміщено до ІТТ №6 (м. Сновськ), потім до ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор», а з 19.02.2021 направлено для відбування покарання до Державної установи «Білоцерківська виправна колонія №35».
Постановою Верховного Суду від 22 квітня 2021 року касаційну скаргу захисника Савицького О.І. в інтересах ОСОБА_1 задоволено. Вирок Городнянського районного суду Чернігівської області від 09 жовтня 2019 року та вирок Чернігівського апеляційного суду від 12 січня 2021 року у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_1 скасовано і закрито кримінальне провадження стосовно останнього на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України.
Разом з тим, позивач продовжував перебувати в Державній установі «Білоцерківська виправна колонія №35» і був остаточно звільнений з під варти тільки 17.05.2021.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Частиною другою статті 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом, до яких належать й інші способи відшкодування шкоди.
Положеннями частин першої, другої, сьомої статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
Як свідчить тлумачення статті 1176 ЦК України шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності умов для застосування частини першої статті 1176 ЦК, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто на основі загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК).
Аналогічний висновок про застосування статей 1166, 1167, 1173, 1174, 1176 ЦК України зроблено Верховним Судом України у постанові від 25 травня 2016 року у справі № 6-440цс16.
Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» № 266/94-ВР.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 цього Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає в тому числі і у випадку закриття кримінального провадження за не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
Постановою Верховного Суду від 22 квітня 2021 року касаційну скаргу захисника Савицького О.І. в інтересах ОСОБА_1 задоволено. Вирок Городнянського районного суду Чернігівської області від 09 жовтня 2019 року та вирок Чернігівського апеляційного суду від 12 січня 2021 року у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_1 скасовано і закрито кримінальне провадження стосовно останнього на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України.
Згідно зі статтею 3 Закону № 266/94-ВР у разі незаконного засудження громадянинові відшкодовується: 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.
Відшкодування шкоди в таких випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету (стаття 4 Закону № 266/94-ВР).
Статтею 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» № 266/94 ВР від 01 грудня 1994 року передбачено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок:
1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;
2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу;
3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «;Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.
У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.
В постанові Великої Палати Верховного суду від 20 вересня 2018 року у справі №686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок, що «моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з'ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості».
Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Як свідчить тлумачення статей 23, 1176 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі незаконною бездіяльністю органу державної влади відшкодовується державою і при визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Судом встановлено, що відносно ОСОБА_1 закрито кримінальне провадження на підставі того, що не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.
Відповідно до ст. 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Положеннями п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань з урахуванням у кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, ураховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках.
Перебування позивача під слідством, а також в умовах ізоляції порушило його звичний уклад життя, вимагало від нього додаткових зусиль для організації життя та погіршило відносини з оточуючими людьми і відношення останніх до його особистості, чим позивачу завдано моральної шкоди, що становить підставу її відшкодування.
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд враховує глибину фізичних та душевних страждань, завданих ОСОБА_1 , наявність перешкод у реалізації своїх життєвих планів, а також вимоги розумності та справедливості і дійшов висновку про відшкодування моральної шкоди частково.
Згідно положень статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Суд визначає мінімальний розмір моральної шкоди виходячи з установленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати на момент розгляду справи судом за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто, цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом.
Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
В пунктах 1.1, 1.2 Рішення Конституційного Суду України від 27.10.1999 року у справі №1-15/99 зазначено що кримінальна відповідальність настає з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду. Притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред'явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину.
Таким чином, період перебування під слідством та судом у спірних правовідносинах має бути обрахований за час, починаючи з моменту вручення особі письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення до набрання остаточного рішення суду у справі законної сили.
Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 13.08.2020 року у справі № 607/10144/18.
Враховуючи зазначене, період під слідством та судом ОСОБА_1 має бути обрахований з моменту вручення останньому повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення 28.02.2019 року до 17.05.2021 - до дати фактичного звільнення з установи відбуття покарання.
Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 6500 гривень.
Разом з тим, визначений законом розмір є мінімальним, який гарантований державою, а тому суд, виходячи із обставин конкретної справи може визначити і більший розмір відшкодування, оскільки обмежень щодо максимального розміру закон не містить.
Визначаючи остаточний розмір відшкодування, суд враховує обсяг заподіяної шкоди, глибину та тривалість моральних страждань, яких зазнав ОСОБА_1 , час перебування останнього під слідством та судом, бере до уваги, як перебування позивача протягом тривалого часу під вартою, що призвело до погіршення його репутації і порушення нормальних життєвих зв'язків, так і те, що ухвалення судом вищезгаданого реабілітуючого рішення було досягнуто саме внаслідок реалізації принципів змагальності та диспозитивності, досягнення яких було зумовлене в т.ч. і смертю ключового свідка, і застосовує до спірних правовідносин положення Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та з урахуванням засад розумності і справедливості визначає розмір відшкодування 250 000 грн.
Щодо доводів позивача про стягнення втраченого заробітку, суд зазначає наступне.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).
Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо трудової діяльності позивача, наявності у нього заробітку або поважності причини його відсутності саме у період до початку його переслідування.
Суд не бере до уваги, наявний витяг із медичної картки стаціонарного хворого №1136, оскільки він містить відомості про лікування позивача у період з 20.03.2019 по 29.03.2019, тобто вже після притягнення його до кримінальної відповідальності.
За таких обставин, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Крім того, аргументи Державної казначейської служби України про те, що вони не порушували прав та інтересів позивача, не вступали у правовідносини з ним і шкоди йому не завдавала, а тому не може нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу діями інших суб'єктів, є неспроможними з огляду на таке.
Статтею 43 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) встановлено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.
Згідно з пунктами 1, 3 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, Державна казначейська служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України. Державна казначейська служба України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Основними завданнями Державної казначейської служби України є: 1) внесення пропозицій щодо формування державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів; 2) реалізація державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Державна казначейська служба України відповідно до покладених на неї завдань: здійснює через систему електронних платежів Національного банку України розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів, спільних із міжнародними фінансовими організаціями проектів; здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду (пункт 4 Положення про Державну казначейську службу України).
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 7, частини другої статті 23 БК України бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями, які встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Статтею 25 БК України встановлено, що Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Списання грошових коштів проводиться держказначейством з відповідного казначейського рахунку.
Покладаючи відшкодування завданої ОСОБА_1 моральної шкоди на державу, суд зобов'язує саме Державну казначейську службу України як центральний орган виконавчої влади, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, списати ці кошти з відповідного казначейського рахунку, що відповідає визначеній законодавством процедурі.
Більш того, відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
З викладеного вбачається, що суд зобов'язаний вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому. Участь Державної казначейської служби України в якості співвідповідача жодним чином не змінює цивільно-правового характеру даного спору.
На підставі викладеного та керуючись ст. 1176 ЦК України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», ст. 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Чернігівської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратуру або суд - задовольнити частково.
Стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , 250000 (двісті п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди, шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно - розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
В задоволенні позову в іншій частині відмовити.
Судові витрати зі сплати судового збору віднести на рахунок держави.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду або через Новозаводський районний суд м. Чернігова.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: Чернігівська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02910114, місцезнаходження: 14000, м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 9
Відповідач: Державна казначейська служби України, код ЄДРПОУ 37567646, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна,6.
Відповідач: Головне управління Національної поліції в Чернігівській області, код ЄДРПОУ 40108651, місцезнаходження: 14000, м. Чернігів, проспект Перемоги, 74.
Повний текст рішення суду виготовлено 30.05.2022 року.
Головуючий - суддя О. Г. Деркач