12.05.2022 Справа №607/7464/21
місто Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Герчаківської О. Я.,
за участю секретаря судового засідання Киреньки Г. Я.,
позивачки ОСОБА_1 ,
представника третьої особи ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - орган опіки та піклування в особі управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,
ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - орган опіки та піклування в особі управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що її призначено опікуном над малолітніми дітьми: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , позбавленими батьківського піклування. Позивачка є рідною бабусею до материній лінії вказаних дітей.
Мати дітей ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . З часу смерті матері діти проживають з бабусею - позивачкою ОСОБА_1 та перебувають на повному її утриманні. Батько дітей ОСОБА_3 хворіє на важке психічне захворювання у формі маячного розладу та на даний час перебуває у психіатричній лікарні. Відповідач ОСОБА_3 та померла ОСОБА_7 проживали у зареєстрованому шлюбі, у якому у них народилося троє дітей: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
13 січня 2021 року ОСОБА_6 було оголошено підозру в умисному вбивстві його дружини ОСОБА_7 , тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України. На даний час до підозрюваного ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, а саме до КНП ЛОР «Львівська обласна психіатрична лікарня», що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Кульпарківська, 95, згідно ухвали слідчого судді Франківського районного суду міста Львова від 29 березня 2021 року (справа № 465/209/21).
Досудовим розслідуванням встановлено, що 12 січня 2021 року, близько 07.00 год. ОСОБА_3 , перебуваючи у приміщенні квартири АДРЕСА_1 , маючи умисел на протиправне заподіяння смерті своїй дружині ОСОБА_7 , усвідомлюючи наслідки своїх протиправних дій та бажаючи їх настання, закрив ОСОБА_7 отвори рота та носа, внаслідок чого у останньої наступила механічна асфікція, що призвело до задушення та смерті останньої. Відомості про вказане кримінальне правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 січня 2021 року за ч. 1 ст. 115 КК України.
Згідно п. 22 висновку судово-психіатричного експерта № 26 від 10 березня 2021 pоку, виданого КНП Львівської обласної ради Львівською обласною клінічною психіатричною лікарнею, відповідач ОСОБА_3 хворіє на важке психічне захворювання у формі маячного розладу. Домінують грубі порушення мислення у вигляді численних маячних ідей переслідування. Негативно говорить про дітей, розповідає як вбив дружину. ОСОБА_3 рекомендовано застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом. Згідно п. 23 висновку ОСОБА_3 не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Позивачка зауважила, що впродовж 2020-2021 років ОСОБА_3 дуже змінився, перестав цікавитись своїми дітьми, не брав жодної участі у їх вихованні та самоусунувся від виконання батьківських обов'язків, проявляв байдужість до дітей, не ніс витрат на їх утримання. Спілкування дітей з відповідачем ОСОБА_3 негативно відіб'ється на їх вихованні та психологічному стані в подальшому. Наголосила, що діти проживають у сім'ї позивачки та ОСОБА_8 , які є їхніми рідними бабусею та дідусем по материнській лінії, перебувають на їх утриманні. Діти дуже люблять рідну бабусю та дідуся, часто бачились і проводили літні канікули у них. Місце проживання дітей із бабусею та дідусем: АДРЕСА_2 . Квартира знаходиться в належному для проживання стані, є всі комунальні зручності, необхідні функціональні меблі та побутова техніка. Діти займають окрему кімнату, мають власні ліжка та все необхідне для належного проживання, навчання та розвитку. Малолітні діти відповідача перебувають на утриманні позивачки, будь-якої участі у їх вихованні та матеріальному забезпеченні ОСОБА_3 не бере.
З огляду на зазначене позивачка вважає, що відповідач свідомо ухилявся та ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, а тому просить суд позбавити ОСОБА_3 батьківських прав щодо його малолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ; стягнути аліменти на утримання малолітніх дітей у розмірі 1/2 частини всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_3 , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на користь ОСОБА_1 щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову, і до досягнення дітьми повноліття.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 травня 2021 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Орган опіки та піклування - Служба у справах неповнолітніх та дітей про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів. Постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.
08 липня 2021 року на адресу суду надійшло клопотання представника ОСОБА_3 , адвоката Романик Н. М., у якому вона вказала про порушення процесуальних прав відповідача ОСОБА_3 , оскільки ухвалу про відкриття провадження йому було надіслано та вручено через 2 місяці після відкриття провадження у справі. Повідомила суд, що відповідач заперечує позов в частині позбавлення батьківських прав, бажає брати активну участь у судовому засіданні через представника та в режимі ВКЗ, бажає реалізувати своє право на відзив на позовну заяву.
Протокольною ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 липня 2021 року поновлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалою суду від 08 липня 2021 року матеріали цивільної справи № 607/7464/21 надіслано Управлінню сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради. Зобов'язано Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради надати письмовий висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 щодо малолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
29 вересня 2021 року матеріали справи повернуто до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради із висновком органу опіки та піклування про позбавлення батьківських прав.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 листопада 2021 року відмовлено у задоволенні усної заяви представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_9 про відвід судді Герчаківської О. Я. у цивільній справі.
20 грудня 2021 року представник відповідача, адвокат Романик Н. М. подала суду клопотання про допит дитини ОСОБА_4 , з огляду на необхідність перевірки висновку органу опіки та піклування на предмет достовірності, оскільки зазначені словесні конструкції не притаманні дитині такого віку.
З урахуванням думки учасників судового засідання, суд протокольною ухвалою від 17 січня 2022 року у задоволенні такого клопотання відмовив, закрив підготовче провадження та призначив справу № 607/7464/21 до судового розгляду по суті.
Представник позивачки, адвокат Середзінська Т. Ф. у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, пояснювала, що ОСОБА_3 неналежним чином виконує свої батьківські обов'язки, він жорстоко поводився з дітьми, обвинувачується у вчиненні злочину, внаслідок якого 12 січня 2021 року загинула його дружина. Відповідач ще до смерті матері своїх дітей усунувся від їх виховання, всі обов'язки щодо дітей стали тягарем ОСОБА_10 . Всі ці обставини в сукупності і є підставами для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав та стягнення аліментів.
Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити в повному обсязі. Додатково повідомила, що відповідач не цікавився дітьми, постійно шукав в здорових дітях хвороби. Заварював «чифір» із чебреця і змушував їх пити. Мирослава ледве вмовила ОСОБА_11 , щоб ОСОБА_12 зробили операцію. Він оплачував квартиру, а куди витрачав решту коштів позивачка не знає, бо дочка брала в них гроші для придбання їжі та на власні потреби. ОСОБА_13 , заняття танцями в садочку оплачувала позивачка. Після смерті доньки, ОСОБА_1 з чоловіком забрали дітей та завезли на обстеження до лікарів, діти здорові.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання 12 травня 2022 року не з'явився, відмовився брати участь у судовому засіданні у режимі відеоконференцзв'язку, про що повідомив відповідальний працівник Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня», де відповідач зараз перебуває. Відзиву на позовну заяву не подав. У попередніх судових засіданнях відповідач ОСОБА_3 пояснював суду, що завжди піклувався про дітей, любив та любить їх, проводив з ним час. Коли дружина була вагітна, відповідач повністю займався дітьми, старша донька ОСОБА_14 ходила в садочок на вул. Науковій до 16 год., а середня - в інший садочок, де була 3 години на день. Старша ще відвідувала гімнастичну школу. У зв'язку із впровадженням карантинних обмежень відповідач працював з 08 год. до 13 год. з понеділка по п'ятницю, після 13 год. забирав середню дочку із дитячого садочку та старшу дочку зі школи. Дружина йому ніколи не повідомляла, що її мати дає їй гроші на особисті потреби. Дуже жаліє про те, що сталося, він це зробив не навмисно. Аліменти визнає і буде сплачувати, коли буде мати дохід.
Представник відповідача, адвокат Романик Н. М. у судове засідання також не з'явилася. Попередньо пояснювала суду, що злісне ухилення ОСОБА_3 від виконання батьківських обов'язків не підтверджено. Вважає, що діти мають знати свого батька, тому слід дати йому шанс все їм пояснити.
Представник третьої особи Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримала висновок органу опіки та піклування.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_15 суду показала, що є подругою померлої ОСОБА_7 - хресною мамою ОСОБА_16 . Коли вона народилася, сім'я ОСОБА_17 поїхала жити у м. Львів, потім повернулися до м. Тернополя, де згодом народилася ОСОБА_12 . Коли ОСОБА_10 завагітніла третій раз, сім'я ОСОБА_17 знову переїхала у м. Львів, щоб ОСОБА_11 було спокійніше, бо його дратували батьки ОСОБА_10 . Під час карантину вони знову поїхали до м. Тернополя та пізніше повернулися до м. Львова. Під час третьої вагітності ОСОБА_10 постійно плакала та казала, що ОСОБА_11 не хоче контактувати з дітьми, його нервує їхній плач. Одного разу свідок гуляла з сім'єю ОСОБА_17 у парку та спостерігала як ОСОБА_18 йшов і дивися у гаджет, а вони з ОСОБА_10 ще оглядалися, щоб він кудись не заїхав коляскою. Коли поверталися додому, ОСОБА_10 сама тягнула подвійну коляску, у якій гуляли діти, чим свідок дуже була здивована. Мирослава казала, що має «четверо дітей». У Львові в сім'ї ОСОБА_17 були проблеми з грошима. Останній день перед смертю ОСОБА_10 плакала і розказувала, що в них були сварки і вона сказала ОСОБА_19 , що хоче розлучатися. В гостях у сім'ї ОСОБА_17 свідок була восени 2020 року (вересень-жовтень, точно не пригадує), ОСОБА_18 з дітьми не грався, не хотів говорити, діти гралися в кімнаті самі. ОСОБА_10 розказувала, що в них постійні сварки і проблеми, діти це відчувають і некеровані. ОСОБА_18 постійно агресивно кричить до дітей. Свідок також спостерігала, як ОСОБА_11 агресивно відреагував на витівку дитини - сильно накричав, вона була дуже здивована такою його поведінкою. Дитина дуже злякалася та свідок почула, як остання сказала: «Краще, щоб тато не приїздив сьогодні». З сім'єю ОСОБА_17 свідок знайома з самого початку її створення, спочатку то була гарна сім'я, останні два роки почалися проблеми. Постійно ОСОБА_10 жалілася на чоловіка, якому її батьки не подобалися або ж знаходились інші причини, а тому вона вирішила з ОСОБА_20 та дітьми переїхати до м. Львова. Спілкувалися свідок з ОСОБА_10 по телефону часто, але бачилися рідко. Мирося розповідала, що коли дітей забирали з садочку, то ОСОБА_14 завжди казала, що ще не догралася. Мирося говорила, що розуміє дитину, бо вдома інша атмосфера. Свідок знає, що у м. Львові ОСОБА_18 забирав ОСОБА_14 з гімнастики. ОСОБА_18 сварив ОСОБА_10 і ображав, що вона погана мама, що свідок вважає неправдою, бо ОСОБА_10 з раннього дитинства займалася розвитком своїх дітей. Про побиття чоловіком від померлої ОСОБА_10 нічого не чула.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_21 суду показала, що проживає за адресою: АДРЕСА_3 протягом 43 років. Була сусідкою сім'ї ОСОБА_17 , які проживали у квартирі АДРЕСА_4 десь пів року. Завжди бачила ОСОБА_10 з дітьми та розуміла, що їй тяжко і виходила допомагати з коляскою. Так і познайомились. ОСОБА_11 поводився із дітьми суворо. Мирося займалася дітьми. В коридорі було чути дитячі крики, дівчата заперечували, щоб ОСОБА_10 залишала їх з батьком. Свідок спочатку взагалі не зрозуміла, що ОСОБА_10 має чоловіка. Машина стояла під балконом, але дітей ОСОБА_10 завжди водила сама. Свідок була очевидцем агресивної поведінки ОСОБА_3 відносно дітей, коли вони разом приходила в гості. ОСОБА_18 постійно робив зауваження, щоб діти не кричали. Діти приходили в гості до свідка і не хотіли йти додому, коли там був батько. Мирося нічого не говорила, була тактовною. Свідок бачила, як ОСОБА_11 привозив ОСОБА_14 та ОСОБА_12 з гуртків. У день, коли ОСОБА_10 померла, то свідок бачила машину швидкої допомоги, почала телефонувати ОСОБА_10 на мобільний телефон. Її не впускали у квартиру, була поліція. Потім свідок зайшла і побачила, що діти сидять на дивані, вона забрала дівчаток до себе і повернулася за ОСОБА_22 . Діти мовчали.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_23 суду показав, що також був сусідом сім'ї ОСОБА_17 , проживає за адресою: АДРЕСА_5 років. Спочатку бачив тільки дружину, яка кожного ранку з трьома дітьми виходила, потім познайомився і з чоловіком. Свідок з сім'єю запрошували сім'ю ОСОБА_17 з дітьми у гості, бачили їх поведінку і зробили висновок про неприродню поведінку ОСОБА_11 , склалося неприємне враження щодо нього, він замкнута людина, не хотів спілкуватися. До дітей був байдужим. Свідок часто зустрічав дружину саму без чоловіка з дітьми, допомагав їй. Чоловіка міг зустріти ввечері, останній казав, що віз старших дівчат на гуртки. Агресивну поведінку ОСОБА_11 не міг бачити, тільки у ніч смерті ОСОБА_10 чув страшний крик, більше нічого не чув. Наскільки свідку відомо, ОСОБА_3 перебував вдома ввечері, що робив протягом дня - невідомо. Сварок і бійок не чув, ОСОБА_17 виглядали як ідеальна сім'я. Жили по сусідству із свідком пів року, може трохи більше. Старші дівчатка приходили в гості до сім'ї свідка, займалися дитячими справами, йому нічого не розповідали. На ранок після трагедії свідок збирався на роботу, виходив і побачив маму ОСОБА_11 , запитав, що сталося, на що остання відповіла, що ОСОБА_10 погано, а потім зателефонувала дружина та сказала, що ОСОБА_10 немає. Коли мама ОСОБА_11 приходила, то при зустрічах зі свідком він часто чув від неї запах алкоголю.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_24 суду показала, що є матір'ю ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 сталася страшна трагедія - померла невістка ОСОБА_10 , яка була матір'ю трьох дітей. ОСОБА_11 був чоловіком ОСОБА_10 , працював авіадиспетчером, отримував велику заробітну плату, забезпечував дітей та дружину. Проживали у шлюбі 6 років, орендували трикімнатну квартиру у м. Львові. Діти ходили у приватний дитячий садочок у м. Львові. Невістка після весілля звільнилася та не працювала, переїхали до м. Львова. Після того, як ОСОБА_10 завагітніла, поїхала жити до батьків в м. Тернопіль. ОСОБА_11 дбав про дітей. ОСОБА_12 алергічна дівчинка, а тому ОСОБА_11 запитував спеціалістів, як покращити її стан здоров'я. У 2020 році ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та ОСОБА_12 їздили до м. Києва на операцію. Сім'я відвідувала театри, аквапарки, ОСОБА_14 водили на гімнастику, курси англійської мови і в підготовчу групу. ОСОБА_11 працював і оплачував всі витрати в сім'ї. ОСОБА_11 купав дітей, на ніч читав їм книжки, проводив з ними розвиваючі ігри. ОСОБА_10 та ОСОБА_11 хотіли, щоб їх діти були ідеальними. Про жорстоке ставлення ОСОБА_11 до дітей свідок не чула. Діти завжди чекали, коли приїде тато. З 2020 року у ОСОБА_11 робочий час скоротили навпіл, що було пов'язано з карантином, зарплату також платили половину. До обіду він був на роботі, а після - забирав ОСОБА_12 . ОСОБА_25 возив на гімнастику та на англійську мову. Після того, як сталася трагедія, свідок не спілкувалася з ОСОБА_11 , бо він на лікуванні, через вікно питав про здоров'я дітей. Сім'я відпочивала в ОАЕ, ОСОБА_26 , Чорногорії, остання квартира, яку орендували мала 72 кв.м., ОСОБА_10 та діти не були обмежені ні в чому. У серпні перед Днем народження ОСОБА_11 , свідок з чоловіком забрали дівчат до себе з ночівлею, їздили на дачу, ходили в ліс, як могли, так і допомагали. ОСОБА_11 - нормальний батько. Про обов'язки ОСОБА_11 чула зі слів невістки. Коли ОСОБА_10 народжувала третій раз, то ОСОБА_11 не було, він перебував на лікуванні.
Заслухавши пояснення учасників справи, допитавши свідків, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно 02 квітня 2004 року відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області України, ОСОБА_27 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьки: ОСОБА_8 , ОСОБА_1 .
22 листопада 2014 року ОСОБА_28 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб, про що видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 .
У вказаному шлюбі народилися діти:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 10 вересня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції;
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 04 травня 2018 року Тернопільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області;
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , виданого 25 червня 2020 року Тернопільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).
ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 30 років, що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 , виданим 13 січня 2021 року Тернопільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).
Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 26 від 10 березня 2021 року, складеного експертами Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня щодо ОСОБА_3 , останній на даний час страждає хронічним психічним захворюванням у формі хронічною маячного розладу, не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Під час інкримінованих йому дій (у період часу з 00.00. до 08.00. 12 січня 2021 року) ОСОБА_3 також страждав хронічним психічним захворюванням у формі хронічного маячного розладу, не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. За своїм психічним станом на даний час не може правильно сприймати обставини кримінального провадження та давати по них відповідні покази. Під час інкримінованих йому дій у тимчасовому хворобливому стані не перебував. Абсолютно гіпотетично можна припустити, що виявлене у ОСОБА_3 хронічне психічне захворювання могло зумовити у нього ауто агресивну поведінку із нанесенням собі тілесних ушкоджень. За своїм психічним станом потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом.
13 січня 2021 року старшим слідчим Франківського відділу поліції ГУНП у Львівській області Агаркову Д. С. повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України.
29 березня 2021 року йому повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри.
Ухвалою слідчого судді Франківського районного суду м. Львова № 465/209/21 від 29 березня 2021 року змінено ОСОБА_3 запобіжний захід - тримання під вартою, застосований ухвалою слідчого судді Франківського районного суду м. Львова від 14 січня 2021 року на поміщення ОСОБА_3 до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку. Застосовано до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, а саме до КНП ЛОР «Львівська обласна психіатрична лікарня», що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Кульпарківська, 95, в межах строку досудового розслідування, тобто до 12 квітня 2021 року включно.
Згідно рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 194 від 17 березня 2021 року при розгляді заяви та відповідних документів ОСОБА_1 відносно встановлення опіки над дітьми, позбавленими батьківського піклування ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 встановлено, що рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 24 лютого 2021 року № 91 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 надано статус дітей, позбавлених батьківського піклування. Мати дітей ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . До батька дітей ОСОБА_3 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою згідно ухвали слідчого судді Франківського районного суду міста Львова від 14 січня 2021 року. Вказаним рішенням встановлено опіку над дітьми, позбавленими батьківського піклування ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ; призначено ОСОБА_1 опікуном дітей для захисту їх прав та інтересів та зобов'язано її виконувати обов'язки опікуна дітей.
26 квітня 2021 року ОСББ «Довга, 3» видано довідку № 3 про те, що станом на 01 квітня 2021 року ОСОБА_1 зареєстрована разом із онуками ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6
10 червня 2021 року комунальним некомерційним підприємством Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» надано відповідь № 948/01.4.18 на запит суду про те, що ОСОБА_3 , на даний час перебуває в 23-му відділенні підприємства на підставі ухвали Франківського районного суду м. Львова від 29 березня 2021 року про застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку. Востаннє Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 08 червня 2021 року запобіжний захід було продовжено до 06 серпня 2021 року. Також, на даний час психічний стан ОСОБА_3 дозволяє йому брати участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції. Термін перебування ОСОБА_3 на стаціонарному лікуванні у цьому закладі залежить від рішення суду, яке буде прийматись, зокрема на підставі висновку судово-психіатричного експерта та, можливо, в подальшому комісії лікарів-психіатрів.
Згідно листа № 12, виданого 16 липня 2021 року закладом дошкільної світи № 69 Львівської міської ради, ОСОБА_3 життям у дитячому садку своєї доньки, ОСОБА_16 , не цікавився, не приймав участі у батьківських зборах, не відвідував дитячі свята. Оплату за перебування дитини в садочку, а також за додаткові заняття дитини в гуртках здійснювала покійна мама.
Відповідно до листа Монтессорі центр розвитку дитини СІМ-Я № 14 від 04 серпня 2021 року, ОСОБА_3 розвитком своєї доньки ОСОБА_4 , яка протягом двох років відвідувала корекційні заняття абсолютно не цікавився, не брав участі у батьківському консультуванні та навчання, організованого Монтессорі - терапевтом. Оплату за послуги центру здійснювала покійна мама.
У відповідь на адвокатський запит, Комунальним некомерційним підприємством «Тернопільська міська дитяча комунальна лікарня» надано відповідь № 709 від 17 серпня 2021 року повідомлено, що ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 перебувають на обліку в педіатричному відділенні № 1 з народження, підписано декларації з лікарем-педіатром ОСОБА_29 . На прийом до педіатра з приводу захворювань, профілактичних щеплень, планових медичних оглядів дітей супроводжувала мати. Батько ОСОБА_3 станом здоров'я дітей у педіатра не цікавився, на прийом не супроводжував.
Рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської раді № 820 від 22 вересня 2021 року затверджено висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 стосовно малолітніх дітей ОСОБА_16 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Із змісту описової частини вказано рішення вбачається, що 12 серпня 2021 року з малолітньою ОСОБА_4 проведено бесіду, під час якої з'ясовано, що батько не приймав участі у житті дітей, не цікавився їхнім здоров'ям, часто їх ображав. Діти боялися залишатися з батьком наодинці. Коли матері не було вдома ховались під ліжко, або тікали до сусідів. Зі слів дитини встановлено, що вона усвідомлює, що батько спричинив смерть матері. Дитина категорично не хоче спілкуватись з батьком. Батько дітей ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, не приймав участі на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Тернопільської міської ради, оскільки стосовно нього застосовано запобіжний захід у вигляді поміщення до закладу з наданні психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, а саме до комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна психіатрична лікарня». Від представника ОСОБА_3 , адвоката Романик Н. М. 20 серпня 2021 року засобами електронного зв'язку надійшло повідомлення, що ОСОБА_3 заперечує щодо позбавлення його батьківських прав, оскільки він не ухилявся від виконання батьківських обов'язків. Жодного письмового підтвердження щодо участі батька у вихованні дітей не надано. Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, свідчать, що ОСОБА_3 не виконує батьківські обов'язки щодо виховання та утримання дітей ОСОБА_16 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Відтак, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 стосовно малолітніх дітей ОСОБА_16 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .
На запит адвоката Середзінської Т. Ф. надано акт бесіди з ОСОБА_4 , проведеною 12 серпня 2021 року головними спеціалістами служби у справах дітей управління сім'ї молодіжної політики та захисту дітей. Згідно вказаного акту: Поліна швидко і легко пішла на контакт, емоційний фон бесіди був позитивний, що дало змогу вести з дівчинкою активну та зацікавлену розмову. Поліна проявила себе дуже комунікабельною, активною, дружелюбною. Дівчинка з вересня 2021 року буде навчатися у 1 класі ТЗОШ № 18. Проживає з бабусею ОСОБА_30 , дідусем ОСОБА_31 , сестрою ОСОБА_12 та братом ОСОБА_22 . Конфліктів у сім'ї немає, емоційні взаємовідносини щирі, доброзичливі та дружелюбні. Навчанням та вихованням дітей займається бабуся та дідусь. ОСОБА_14 з тривожністю та смутком повідомила, що дуже сумує за мамою, яка померла. Про батька дівчинка розповідала лише з негативної сторони. ОСОБА_14 повідомила, що не хоче бачитися з татом, оскільки він залишив дітей без мами. Дівчинка також повідомила: «Тато злий, бо він вбив маму, задушив її». ОСОБА_14 також розповіла, що батько часто ображав дітей, не піклувався про них, коли діти хворіли та про них піклувалася лише мама. Дівчинка повідомила, що вона дуже любила гуляти з мамою, а коли вони виходили з татом на піцу, то він не звертав на дітей уваги, пив пиво з друзями та ігнорував доньок і сина. З розповідей ОСОБА_14 було з'ясовано. що діти боялися залишатися з татом наодинці, тому коли мами не було вдома, вони ховалися під ліжком або тікали до сусідів. Враховуючи вищевикладене, дівчинка не заперечує щодо позбавлення батьківських прав батька.
27 квітня 2021 року ОСОБА_1 видана довідка № 1 ФОП ОСОБА_32 про те, що вона перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку з 18 березня 2021 року по ІНФОРМАЦІЯ_6 .
ОСОБА_8 видана довідка № 9 від 26 квітня 2021 року про те, що він працює у приватному акціонерному товариства «Тернопільміськгаз» на посаді водія автотранспортних засобів з 14 січня 2019 року по даний час.
03 травня 2021 року на адресу суду Управлінням сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей було надіслано інформацію про повідомлення ОСОБА_3 щодо засідання комісії з питань захисту прав дитини, яке відбулося 20 серпня 2021 року з розгляду питання про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 . Також суду надано лист адвоката Романик Н. М. в інтересах ОСОБА_3 , який було нею надіслано Управлінню 20 серпня 2021 року. У вказаному листі йдеться про те, що ОСОБА_33 вважає недоцільним і заперечує щодо позбавлення його батьківських прав з наступних причин: до моменту взяття під варту діти перебували на його повному утриманні, а це означає, що він не тільки не ухилявся від виконання батьківських обов'язків, але і виключно він матеріально утримував дітей; до моменту взяття під варту ОСОБА_34 відвідувала дитячий дошкільний заклад, що говорить про виконання батьком обов'язку створення умов для розвитку дитини; до моменту взяття під варту ОСОБА_35 посилено дбав про здоров'я дітей, зокрема реагував на випадки алергічних реакцій у дітей, дбав про правильне харчування, забезпечував можливість проведення тестів на виявлення можливих речовин-алергенів (досить дороговартісне обстеження); ОСОБА_17 не хворіє на алкоголізм чи наркоманію, тобто ті хвороби, які є підставою для позбавлення батьківських прав; для повноцінного розвитку дітей, особливо дівчат є необхідним спілкування з батьком та родичами по батьковій лінії, чому чинять перепони ОСОБА_36 та ОСОБА_37 .
За встановлених судом обставин до виниклих між сторонами правовідносин підлягають застосуванню наступні норми права.
Відповідно до частини першої статті 19 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держава вживає усіх необхідних заходів з метою захисту дитини від відсутності піклування або недбалого ставлення до неї з боку батьків.
За положеннями частин першої, другої статті 27 цієї Конвенції кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
За змістом частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.
Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Виходячи з тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України Суд має підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав виключно за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
У частині першій статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
Згідно з частинами першою-третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд виходить з того, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено статтею 166 СК України. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
Пунктом 1 статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо та необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Із наданих суду пояснень учасників справи, показів свідків та досліджених доказів вбачається, що відповідач ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України - в умисному вбивстві своєї дружини та матері трьох дітей, щодо яких позивачка просить його побавити батьківських прав. Показами свідків встановлено, що ОСОБА_3 був байдужим до своїх дітей, не приділяв їм уваги та часу, не піклувався про них, натомість агресивно реагував на дитячу поведінку, яка йому здавалася неправильною.
До показів свідка ОСОБА_24 суд ставиться критично, оскільки остання є матір'ю відповідача та з її показів слідує, що про обов'язки ОСОБА_3 стосовно дітей їй було відомо зі слів невістки ОСОБА_10 .
Рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської раді № 820 від 22 вересня 2021 року затверджено висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 стосовно малолітніх дітей ОСОБА_16 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .
Під час підготовки вказаного висновку, органом опіки та піклування було опитано старшу доньку ОСОБА_14 , яка повідомила, що діти боялися залишатися з батьком наодинці. Коли матері не було вдома, ховались під ліжко або тікали до сусідів. Дівчинка повідомила, що не хоче бачитися з татом. ОСОБА_14 також розповіла, що батько часто ображав дітей, не піклувався про них, коли діти хворіли та про них піклувалася лише мама. Дитина повідомила, що вона дуже любила гуляти з мамою, а коли вони виходили з татом на піцу, то він не звертав на дітей уваги, пив пиво з друзями та ігнорував доньок і сина.
Також з наданої суду інформації від лікаря-педіатра малолітніх дітей відповідача та з дошкільних закладів, які відвідувала старша доньки ОСОБА_3 - ОСОБА_14 , вбачається, що про неї піклувалася мати ОСОБА_7
ОСОБА_3 брав участь в розгляді справи у режимі відеоконференції з лікувального закладу, де він перебуває згідно рішення суду, однак в жодному із судових засідань відповідач не поцікавився, де проживають його діти, яким є їх стан здоров'я, які гуртки вони відвідують, яким є їх розвиток. ОСОБА_3 не намагався у будь-який спосіб налагодити спілкування з ОСОБА_14 , ОСОБА_12 та ОСОБА_22 , він свідомо самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків, а тому заперечення відповідача щодо позбавлення його батьківських прав є формальним викладом своєї позиції щодо заявлених позовних вимог.
Беручи до уваги вищевикладене, суд вважає за необхідне позов задовольнити та позбавити ОСОБА_3 батьківських прав стосовно малолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Приєднані сторонами фотографії не спростовують висновків суду про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, ОСОБА_3 нехтує потребами своїх дітей, порушує права дітей на належне батьківське виховання. Відповідач не довів зміну своєї поведінки щодо дітей, прагнення здійснювати належне піклування за ними, не спростував, що свідомо нехтував обов'язками батька щодо малолітніх дочок та сина. Факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення його батьківських прав не свідчить про його інтерес до дітей та реальне бажання змінити поведінку.
Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів, суд роз'яснює наступне.
У Принципі 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року зазначено, що дитина для повного та гармонічного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна зростати у піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові, моральної та матеріальної забезпеченості.
Відповідно до ст. 18 Конвенції, Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності. Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів.
Відповідно до ч. 1 ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини (ч. 2 ст. 166 СК України).
Згідно ч. 3 ст. 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов'язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.
Судом встановлено, що діти проживають із бабусею, позивачкою ОСОБА_1 , яка є опікуном над дітьми, позбавленими батьківського піклування ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .
Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі (ч. 2 ст. 181 СК України).
Частиною 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Статтею 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно частиною другою статті 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено, що у 2022 році прожитковий мінімум дітей віком до 6 років: з 1 січня - 2100 гривень, з 1 липня - 2201 гривня, з 1 грудня - 2272 гривні.
У судовому засідання відповідач ОСОБА_3 не заперечував щодо стягнення з нього аліментів на утримання дітей в заявленому позивачкою розмірі, пояснював, що буде їх сплачувати за можливості, що відображено у протоколі судового засідання.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (ч. 4 ст. 206 ЦПК України).
З урахуванням вищенаведених положень законодавства, встановлених обставин справи, зокрема, визнання відповідачем позову в частині стягнення аліментів, суд дійшов до висновку, що заявлені позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, а саме щодо стягнення із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітніх дітей - ОСОБА_16 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , в розмірі Ѕ частини з усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_3 щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня подання позову - 27 квітня 2021 року - і до досягнення старшою дитиною повноліття.
При цьому, слід зазначити, що у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я сторін та в інших випадках, передбачених СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів.
Суд вважає, що менший розмір аліментів не буде достатнім для належного виховання та утримання дітей та забезпечення належного рівня життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .
Згідно ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
За таких обставин суд вважає, що рішення в частині стягнення аліментів за один місяць, слід допустити до негайного виконання.
На підставі ст. 141 ЦПК України слід cтягнути із ОСОБА_3 на користь держави 1 816 грн 00 коп. судового збору.
Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76-78, 206, 258-268, 273, 352-355Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов задовольнити.
Позбавити ОСОБА_3 батьківських прав стосовно малолітніх дітей - ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стягнути із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , на користь ОСОБА_37 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , аліменти на утримання малолітніх дітей - ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі Ѕ частини з усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_3 щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня подання позову - 27 квітня 2021 року - і до досягнення старшою дитиною повноліття.
Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь держави 1 816 (одну тисячу вісімсот шістнадцять) грн 00 коп. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Позивач: ОСОБА_37 ,РНОКПП: НОМЕР_7 , адреса місця проживання: АДРЕСА_6 .
Відповідач: ОСОБА_35 ,ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_7 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Орган опіки та піклування в особі управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, адреса місцезнаходження: бульв. Шевченка, буд. 1, м. Тернопіль, 46001.
Повний текст рішення суду складено 23 травня 2022 року.
Головуючий суддяО. Я. Герчаківська