Справа № 308/17150/21
31 травня 2022 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Дергачової Н.В., за участі секретаря судового засідання Стегней К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді в порядку окремого провадження заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Міністерство оборони України про встановлення факту, що має юридичне значення, -
Заявник - ОСОБА_1 , заінтересована особа - Міністерства оборони України, звернувся до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, за якою просить суд: встановити факт, що має юридичне значення, а саме: що громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у складі груп розмінування залучався до безпосереднього виконання завдань щодо розмінування, виявлення та знищення вибухонебезпечних предметів на території України, зокрема під час проходження строкової військової служби у військовій частині НОМЕР_2 Міністерства оборони України, у складі групи розмінування військової частини НОМЕР_2 , 22 жовтня 2003 року, 19 квітня 2004 року та 02 жовтня 2004 року, виконував роботи по розмінуванню місцевості та знищенню вибухонебезпечних предметів на території Мукачівського району Закарпатської області.
За ухвалою від 20.12.2021 року судом було прийнято до розгляду вищезазначену заяву та відкрито провадження у справі № 308/17150/21 в порядку окремого провадження.
Заявник до суду не прибув, незважаючи на той факт, що про час і місце розгляду заяви був судом належним чином повідомлений.
Як зазначено у ч. 3, 4 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Заінтересована особа - Міністерство оборони України подала до суду клопотання про відкладення розгляду справи через неможливість забезпечення участі представника в судове засідання через введення воєнного стану або про зупинення провадження у цій справі до закінчення воєнного стану з аналогічних підстав.
Відповідач як на підставу для відкладення розгляду справи також посилається на інформацію з сайту Ради суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, однак відповідна інформація має рекомендаційний, а не обов'язковий характер. В той же час відповідачем не указано про необхідність витребування додаткових доказів, надання додаткових пояснень, чи вчинення інших дій, які потребують обов'язкової участі сторони у справі. Тобто обставин, які перешкоджають, або унеможливлюють розгляд справи - не встановлено. Відтак суд не вбачає жодних документально обґрунтованих підстав задля зупинення провадження у цій справі або відкладення її розгляду.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи, суд приходить до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, заявник - ОСОБА_1 , заінтересована особа - Міністерства оборони України, просить суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме: що громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у складі груп розмінування залучався до безпосереднього виконання завдань щодо розмінування, виявлення та знищення вибухонебезпечних предметів на території України, зокрема під час проходження строкової військової служби у військовій частині НОМЕР_2 Міністерства оборони України, у складі групи розмінування військової частини НОМЕР_2 , 22 жовтня 2003 року, 19 квітня 2004 року та 02 жовтня 2004 року, виконував роботи по розмінуванню місцевості та знищенню вибухонебезпечних предметів на території Мукачівського району Закарпатської області.
В обґрунтування заяви заявник посилається на той факт, що наявні у нього документи, які підтверджують що заявник під час проходження строкової військової служби у військовій частині А-1673 Міністерства оборони України, у складі груп розмінування військової частини НОМЕР_2 , 22 жовтня 2003 року, 19 квітня 2004 року та 02 жовтня 2004 року, виконував роботи по розмінуванню місцевості та знищенню вибухонебезпечних предметів на території Мукачівського району Закарпатської області, з метою отримання статуту учасника бойових дій, подані ним до Закарпатського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України. Проте вказані документи повернуті на доопрацюваня, що засвідчує витяг із протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни та спірних питань щодо зарахування до вислуги років для призначення пенсії окремих періодів служби в календарному обчисленні або на пільгових умовах від 11 листопада 2021 року № 14 і лист Закарпатського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 29 листопада 2021 року № 8757/9.
Згідно витягу із протоколу від 11.11.2021 року № 14 засідання комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни та спірних питань щодо зарахування до вислуги років для призначення пенсії окремих періодів служби в календарному обчисленні або на пільгових умовах в ході розгляду документів заявника було ухвалено рішення: у відповідності до пункту 11 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» документи громадянина ОСОБА_1 повернути на доопрацювання з метою подальшого розшуку підтверджуючих матеріалів стосовно його участі в розмінуванні. Таке рішення було прийняти комісією Закарпатського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України.
За змістом ч. 2 ст. 315 ЦПК України встановлення факту, що має юридичне значення, в судовому порядку можливе тоді, коли діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в п. 2 Постанови № 5 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" при вирішенні питання про підвідомчість справи суди мають право враховувати норми законодавчих актів, якими передбачено несудовий порядок встановлення певних фактів або визначено факти, які в даних правовідносинах можуть підтверджуватися рішенням суду.
Зокрема, пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 року № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" визначено та роз'яснено судам, що не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов'язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Відповідно до п. 11 ст. 6 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасниками бойових дій визнаються, зокрема, особи, які у складі груп піротехнічних робіт (груп розмінування) залучалися до безпосереднього виконання завдань щодо розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів на території України, та особи, які на мінних тральщиках брали участь у траленні бойових мін у територіальних і нейтральних водах у воєнний і повоєнний час.
15.09.2021 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про визнання учасником бойових дій до комісії Закарпатського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України.
Положення про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни було затверджено Наказом Міністерства
оборони України 16 квітня 2020 року № 122 та зареєстровано в Міністерстві
юстиції України 24 квітня 2020 р. за № 379/34662 (далі за текстом Положення).
Згідно п. 1 Положення Комісії створюються:
у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони) - з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни;
у Генеральному штабі Збройних Сил України (далі - Генеральний штаб), Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту (далі - Адміністрація ДССТ), військових частинах НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , командуваннях видів Збройних Сил України, оперативних командуваннях "Північ", "Південь", "Схід" та "Захід" (далі - оперативні командування) - з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій (далі - Комісії).
Згідно пп. «а» п. 6 Положення на Комісію Міноборони покладається вирішення питань про визнання: учасниками бойових дій: відповідно до пунктів 1 - 5, 7 - 18 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Відповідно до п.п. 3 п. 13 Положення комісії приймають рішення про надання особам статусу учасника бойових дій на підставі таких документів: для військовослужбовців, які брали участь у розмінуванні чи траленні бойових мін:
заява військовослужбовця або клопотання командира (начальника);
копія посвідчення спеціаліста з розмінування;
витяг із наказу командира військової частини про призначення до групи розмінування (тралення бойових мін);
витяг із наказу командира військової частини про виїзд у складі групи на розмінування (тралення бойових мін);
акт про виконання робіт із розчищення місцевості (територіальних і нейтральних вод) від вибухонебезпечних речовин (бойових мін).
Зазначені архівні матеріали та інші документи мають бути завірені підписом керівника чи уповноваженої особи установи, яка видала документ, і скріплені печаткою такої установи.
За відсутності в особи з незалежних від неї причин необхідних документів, які підтверджують її право на отримання статусу учасника бойових дій, дозволяється брати до уваги завірені в установленому законодавством порядку показання свідків (не менше двох), які в період, що потребує підтвердження, разом із такою особою брали участь у збройній боротьбі у складі організацій, структур та формувань, зазначених в абзаці першому цього підпункту, та отримали статус учасника бойових дій за такий період.
Згідно п. 15 Положення крім документів, зазначених у пунктах 13 - 14 цього Положення, підставами для надання статусу учасника бойових дій, учасника війни можуть бути такі документи:
оригінали довідок відповідного періоду, підписані й завірені печаткою;
партизанський квиток;
посвідчення учасника підпілля;
посвідчення до знака "За розмінування";
грамоти, фотографії (оригінали);
газетні матеріали періоду, який потребує підтвердження;
історичні довідки, документи та інші архівні матеріали;
документи потрібного періоду, де зазначено прізвище, ім'я, по батькові заявника;
документи, які підтверджують службу чи роботу заявника у відповідний період;
інші документи, на підставі яких можна зробити достовірний висновок про участь у бойових діях.
Відповідно до п. 17 Положення у разі встановлення судом факту участі особи в бойових діях чи інших подіях, що надає право на визнання її учасником бойових дій, учасником війни, відповідно до частини першої статті 6 та статті 9 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", таке рішення суду є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій, учасника війни. Рішення суду підлягає зберіганню разом з іншими документами.
Як зазначено у п. 12 Положення комісії зобов'язані:
приймати до розгляду заяви громадян про визнання їх учасниками бойових дій, учасниками війни відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
реєструвати заяви в спеціальній книзі обліку;
розглядати заяви та інші документи в місячний строк з дня їх отримання;
робити запити до відповідних архівних установ (за потреби), про що повідомляти заявника;
заслуховувати (за потреби) пояснення осіб, які подали заяви, свідків, досліджувати інші докази особистої участі заявника в бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (сил);
доводити рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві, до відома громадянина в письмовій формі, а також роз'яснювати порядок його оскарження;
розглядати документи стосовно надання статусу учасника бойових дій, учасника війни відповідно до частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а в разі відсутності підстав, що підтверджуються документами, - повертати їх до військових частин (органів, підрозділів), установ, закладів чи особисто заявнику з метою подальшого доопрацювання;
проводити засідання Комісії не рідше ніж один раз на місяць (за наявності документів).
Згідно із п. 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ", вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється за Кодексом адміністративного судочинства України.
У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
Таким чином, законодавством України надання статусу учасника бойових дій, і відповідно, встановлення факту участі у таких діях, віднесено до компетенції відповідних комісій. Не передбачено процедури встановлення такого факту судом у порядку окремого провадження у межах цивільної справи, і такий факт, який просить встановити заявник - залучення його у складі груп розмінування до безпосереднього виконання завдань щодо розмінування, виявлення та знищення вибухонебезпечних предметів на території України, є складовою процедури прийняття рішення про надання статусу учасника бойових дій комісією, а отже вказане питання не може бути вирішено судом. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року у справі № 233/2929/17 (провадження №14-284цс19) навела аналогічні висновки: з аналізу норм Порядку та Положення вбачається, що встановлення факту участі особи в АТО є складовою процесу надання їй статусу учасника бойових дій, для якого визначений позасудовий порядок, який здійснюють спеціально уповноважені на це органи (комісії, міжвідомчі комісії). Насамперед передбачено звернення особи, яка претендує на надання статусу учасника бойових дій, до комісії, а в разі відмови в наданні такого статусу особа має право звертатися до суду для оскарження рішення комісії, в тому числі щодо встановлення факту участі в АТО чи інших подіях, які дають право на визнання його учасником бойових дій. Під час вирішення комісією питання про надання особі статусу учасника бойових дій підлягають дослідженню ті самі обставини, на які ОСОБА_1 послався, обґрунтовуючи заяву про встановлення факту його участі у бойових діях.
Розгляд такої заяви судом є фактично перебиранням на себе органом судової влади функції, яку покладено на спеціально уповноважений орган, що має відповідну компетенцію. При цьому заявник не навів обставин, які б свідчили про неможливість отримання документа, що посвідчує його участь у бойових діях в інший спосіб. Адже в силу положень Порядку та Положення показання певних осіб, визначених ними, входить до переліку документів, які підтверджують участь у бойових діях та надаються до відповідної комісії для підтвердження такої участі.
Зазначення у пункті 14 Положення про те, що рішення суду, в якому встановлений факт участі в бойових діях чи інших подіях, що дають право на визнання особи учасником бойових дій, визнається як документ, що підтверджує право громадянина на визнання його учасником бойових дій, не означає, що такий факт може бути встановлений за заявою про встановлення факту, що має юридичне значення. Вказаний факт суд може встановити у випадку оскарження громадянином рішення спеціально уповноваженого органу, що має відповідну компетенцію.
Таким чином, на час звернення ОСОБА_1 до суду із цією заявою чинне законодавство передбачало позасудову процедуру підтвердження особою її участі в бойових діях з метою отримання статусу учасника бойових дій. Визначено орган, який уповноважений приймати таке рішення, встановлено перелік документів, необхідних для підтвердження участі особи в бойових діях. Перекладання на суд функцій такого органу суперечило б вимогам закону, створило б умови для уникнення встановленої законодавством процедури отримання статусу учасника бойових дій та поставило б у нерівні умови осіб, які отримують такий статус з дотриманням цієї процедури. Проте особа, якій рішенням уповноваженого органу (комісії) відмовлено у визнанні учасником бойових дій, не позбавлена права звернутися до суду з метою оскарження такого рішення, і під час дослідження обставин відмови в позовному провадженні можуть досліджуватися, зокрема, докази, надані особою на підтвердження факту участі у бойових діях разом з іншими обставинами, заслуховуватись доводи і заперечення сторін.
З урахуванням наведеного зазначений спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинен вирішуватись у позасудовому порядку відповідно до встановленої законодавством процедури.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням викладеного суд помилково відкрив провадження у цій справі.
Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 2, 3 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Згідно ст. 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Відтак суд вважає за необхідне закрити провадження у цій справі у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Роз'яснити заявнику, що зазначений спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинен вирішуватись у позасудовому порядку відповідно до встановленої законодавством процедури, а у разі відмови комісії її дії можуть бути оскаржені в судовому порядку до відповідного адміністративного суду. У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується, оскільки заявник звільнений від його сплати у встановленому Законом України «Про судовий збір» порядку.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 255, 256, 260, 354, 355 ЦПК України, суд
Закрити провадження № 2-о/308/226/21 у справі № 308/17150/21 за заявою заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Міністерство оборони України про встановлення факту, що має юридичне значення.
Роз'яснити заявнику, що зазначений спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинен вирішуватись у позасудовому порядку відповідно до встановленої законодавством процедури, а у разі відмови комісії її дії можуть бути оскаржені в судовому порядку до відповідного адміністративного суду. У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала набирає зако нної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду Н.В. Дергачова