Справа № 308/6499/22
31 травня 2022 року м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Дергачова Н.В., ознайомившись з заявою Комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгород» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 на користь заявника заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання,
Комунальне підприємство «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгород» звернулось до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання в розмірі 40 041,46 грн. та судового збору в сумі 248,10 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Згідно з ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Розглянувши заяву про видачу судового наказу приходжу до наступного висновку.
Згідно п. 3 ч.1 ст.161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Відповідно до ч. 2 ст. 167 ЦПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст.165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу у разі, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою.
Статтею256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
При цьому вказаний строк має обраховуватись як період часу, що становить три роки до подачі заяви до суду, що вбачається із системного аналізу змісту ст. ст. 256, 257 та 261 ЦК України.
Заявник Комунальне підприємство «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгород» просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання за період з травня 2020 року по квітень 2022 року в розмірі 40 041,46 грн.
Заява про видачу судового наказу надійшла до суду 30 травня 2022 року, тобто з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги.
Пропуск позовної давності свідчить про наявність спору між заявником та боржником, а тому підлягає вирішенню в порядку позовного провадження.
При вирішенні питання про стягнення вказаної заборгованості з боржника в порядку наказного провадження, останній буде позбавлений можливості звернутися до суду з відповідною заявою про застосування позовної давності, чим можуть бути обмежені його права.
З урахуванням вказаних обставин, заявлені вимоги не є безспірними, оскільки з'ясування питання щодо дотримання позовної давності можливо лише в порядку позовного провадження.
На підставі викладеного, враховуючи, що з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, приходжу до висновку про відмову у видачі судового наказу на підставі п. 5 ч. 1 ст. 165 ЦПК України.
Згідно ч. 2 ст.164 ЦПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Керуючись ст. ст. 160, 162, 165, 166, 167 Цивільного процесуального кодексу України, суддя,-
Відмовити у видачі судового наказу за заявою Комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгород» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 на користь заявника заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання.
Роз'яснити заявнику, що відповідно до частини 2 статті 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Копію ухвали направити заявнику для відома.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів у порядку ст. 354 ЦПК України.
Суддя Ужгородського міськрайонного
суду Закарпатської області Н.В. Дергачова