Справа № 308/18025/21
30 травня 2022 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді Логойди І.В.,
за участі секретаря судового засідання Галаговець О.П.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №308/18025/21 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Філії - Закарпатське обласне управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,
за участю:
позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - Мірошнікова П.В.
ОСОБА_1 звернулась до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Філії - Закарпатське обласне управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання незаконним та скасування наказу №546-к від 13.12.2021 АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Закарпатського обласного управління АТ «Державний ощадний банк України» «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 »; стягнення з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії-Закарпатського обласного управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 13 грудня 2021 року по день ухвалення судового рішення у справі або допущення до роботи та судових витрат та витрат на правову допомогу.
Свої позовні вимоги обґрунтовує наступним. Позивач прийнята на посаду завідувача сектору оплати праці відділу організації бухгалтерського обліку, звітності та контролю з 06.11.2018 року у філію Закарпатського обласного управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України». 03 грудня 2021 року та 09 грудня 2021 року Позивача ОСОБА_1 повідомленням б/н було попереджено про обов'язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 для працівників AT «Ощадбанк» з 09.12.2021 року на період дії карантину. 13 грудня 2021 року начальником філії Закарпатського обласного управління AT «Державний ощадний банк України» Німчук С.М. видано наказ №546-к від 13.12.2021 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ». Вважає таке відсторонення незаконним у зв'язку з:
- відсутністю законної підстави для відсторонення позивача від роботи, оскільки це суперечить прямим нормам ст. 21, 42 Конституції України, ст. 46 КЗпП, ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», оскільки щеплення від респіраторної хвороби COVID-19 за статтею 12 Закону не є обов'язковим, а запровадження інших обов'язкових щеплень виключно в порядку, встановленому законом;
- обмеження права на працю позивача в неконституційний спосіб, оскільки ст. 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України; обов'язкової вакцинації від COVID-19 в переліку, визначеному згідно зі ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», немає та цим законом не встановлена, а нормативно-правовий колапс викликаний виключно діями влади, а тому відсторонення працівника з підстав ч.2 ст.12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» є незаконним та безпідставним. Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 24.12.2020 р. №3018 затверджена «Дорожня карта з впровадження вакцини від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і проведення масової вакцинації у відповідь на пан|демію COVID-19 в Україні у 2021-2022 роках» (зі змінами від 13.05.2021 №213), положеннями якої закріплено, що «вакцинація від коронавірусної хвороби COVID-19 в Україні буде добровільною для усіх груп населення та професійних груп». За змістом ст.3 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», вакцинація є методом профілактики, а відтак, є складовою медичної допомоги, яка надається пацієнтові. Рішення про проведення обов'язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об'єктах приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, виконання кримінальних покарань, захисту державного кордону, Служби безпеки України. Таке рішення про проведення обов'язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на території України головним державним санітарним лікарем України не приймалося, а було лише прийнято рішення про затвердження переліку професій;
- неповідомлення позивача про зміну істотних умов праці у порядку ст. 32 КЗпП;
- відсутність передбачених Законом підстав для прийняття спірного наказу: відсутність відмови у вакцинації. Порядок відмови від здійснення обов'язкових профілактичних щеплень визначений у статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» - особа та (або) її законні представники відмовляються від обов'язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків;
- вимога відповідача надати конфіденційну інформацію про стан здоров'я позивача без її згоди є незаконною.
В порядку, визначеному Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, просить стягнути у зв'язку з цим середню заробітну плату за час вимушеного прогулу.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.01.2022 відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання призначено на 03.02.2022, розгляд справи відкладався 01.03.2022, 25.03.2022, 12.05.2022.
Відповідач надіслав до суду відзив на позов, згідно з яким заперечує стосовно позовних вимог та того, що відмова працівника від вакцинації не є підставою для відсторонення від роботи, враховуючи норми чинного законодавства, при цьому вважає, що роботодавцем було дотримано процедуру відсторонення без збереження заробітної плати, а належних доводів такого позивачем не подано, відсутності змін в організації виробництва і праці, а отже відсутності підстав для застосування ст. 32 КЗпП, відповідач не зобов'язаний відбирати письмове підтвердження чи акт лікаря про звернення до органу охорони здоров'я. Дії відповідача вважає вчиненими згідно із Законом України «Про інформацію». Заперечує проти стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, оскільки такі є похідними від вимог про визнання дій банку протиправними та скасування наказу, для задоволення яких відсутні підстави. Повідомляє, що 10.02.2022 позивача поновлено у трудових відносинах у звязку з поданням висновку лікаря щодо наявності протипоказань, що вказує на законність підстав відсторонення.
У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити.
У судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов.
Вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши учасників розгляду даної справи, суд приходить до наступних висновків.
Матеріалами даної справи встановлено, що ОСОБА_1 з 06.11.2018 прийнята на роботу до філії «Закарпатське обласне управління 10006» АТ «Державний ощадний банк України» на посаду завідувача сектору оплати праці відділу організації бухгалтерського обліку, звітності та контролю (наказ №1275-к від 05.11.2018), в подальшому філію перейменовано на Закарпатське обласне управління АТ «Державний ощадний банк».
Згідно з попередженням «Про обов'язкове профілактичне щеплення від Covid -19» від 03.12.2021 ОСОБА_1 повідомлено роботодавцем, що з 09 грудня 2021 на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, щеплення проти COVID - 19 відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням від 04.10.2021 №2153 (зі змінами) є обов'язковим для працівників AT «Ощадбанк». Враховуючи вимоги пункту 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 (зі змінами), просить до 08 грудня 2021 року надати документ, який підтверджує наявність профілактичного щеплення проти COVID - 19, наприклад: документ який підтверджує, що отримано повний курс вакцинації або одну дозу дводозної вакцини від COVID - 19, включеної ВООЗ до переліку дозволеної для використання в надзвичайних ситуаціях; міжнародний, внутрішній сертифікат або іноземний сертифікат, що підтверджує вакцинацію від COVID - 19 однією дозою дводозної вакцини (жовтий сертифікат) або однією дозою однодозної вакцини, чи двома дозами дводозної вакцини (зелений сертифікат), які включені ВООЗ до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях; у разі наявності протипоказань до проведення профілактичних щеплень проти COVID-19 - надати медичний висновок установленої форми, виданий закладом охорони здоров'я України. Ненадання жодного із зазначених документів до 08 грудня 2021 року визначається відмовою або ухиленням від проведення обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID - 19 і є підставою для відсторонення від роботи без збереження заробітної плати на підставі ст. 46 КЗпП України та ст. 12 Закону «Про захист населення від інфекційних хвороб». В період відсторонення від роботи без збереження заробітної плати не увійде до страхового стажу для призначення пенсій та оплати тимчасової непрацездатності, адже за цей період роботодавець не сплачуватиме страховий внесок. Період відсторонення від роботи не ввійде і до стажу, що дає право на щорічну відпустку (ст. 9 Закону України «Про відпустки»).
Згідно з попередженням ОСОБА_1 від 09.12.2021 подібного змісту, що наведений вище, вказано, що у разі ненадання жодних з вищезазначених документів працівника буде відсторонено від роботи з 13 грудня 2021 року наказом по банку.
Обидва попередження підписані відповідачем із запереченнями про незгоду з їх змістом.
Згідно з поданою заявою від 25.11.2021 ОСОБА_1 відмовилась від участі у випробуванні експериментального препарату, а відсторонення від роботи за не пред'явлення сертифікату не передбачено.
Згідно з наказом Закарпатського обласного управління АТ «Державний ощадний банк України» від 13.1.22021 №546-к «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 », керуючись статтею 46 КЗпП, частиною 2 статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" від 06 квітня 2000 року №1645-111, наказом Міністерства охорони здоров'я України "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням" від 04.10.2021 №2153 (зі змінами), відсторонено від роботи ОСОБА_1 , завідувача сектору оплати праці відділу організації бухгалтерського обліку, звітності та контролю філії - Закарпатського обласного управління AT "Ощадбанк" з 13 грудня 2021 року без збереження заробітної плати, до усунення причин, що зумовили таке відсторонення і отримання допуску до роботи. Підстава: заява ОСОБА_1 від 25.11.2021 р., письмове попередження про обов'язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 ОСОБА_1 від 03.12.2021, письмове попередження про обов'язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 ОСОБА_1 від 09.12.2021, службова записка головного бухгалтера - начальника відділу організації бухгалтерського обліку, звітності та контролю філії - Закарпатського обласного управління від 13.12.2021 ОСОБА_3 про відсторонення працівника з викладенням обставин, чому такий працівник має бути відсторонений.
Зі змістом наказу працівник ознайомлена 13.12.2021, зі змістом такого повністю не погоджується.
Згідно з доданою заявою від 10.02.2022 ОСОБА_1 просить допустити її до роботи з 10.02.2022, додає висновок лікаря від 08.02.2022 щодо наявності протипоказань до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом, з терміном до 22.04.2022. На підставі даного висновку та заяви ОСОБА_1 згідно з наказом від 10.02.2022 №54-к таку допущено до роботи з 10.02.2022.
Відносини між сторонами регулюються нормами Конституції України, Кодексу законів про працю України, Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими нормативними актами.
Частиною 1 статті 46 Кодексу законі про працю України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством. До інших передбачених законодавством випадків належить, зокрема, відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництв та організацій, для яких таке щеплення є обов'язковим.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 Кодексу законів про працю України (справа про тлумачення терміну "законодавство") від 9 липня 1998 року у справі № 12-рп/98 вказано, що термін "законодавство" досить широко використовується у правовій системі в основному у значенні як сукупності законів та інших нормативно-правових актів, які регламентують ту чи іншу сферу суспільних відносин і є джерелами певної галузі права. Тобто, випадки відсторонення від посади, передбачені ч. 1 ст. 46 Кодексу законів про працю України можуть бути передбачені як законами, так і підзаконними нормативними актами.
Частиною 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов'язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов'язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» інфекційні хвороби - розлади здоров'я людей, що викликаються живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими, грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогенними паразитами), продуктами їх життєдіяльності (токсинами), патогенними білками (пріонами), передаються від заражених осіб здоровим і схильні до масового поширення. Профілактичні щеплення - введення в організм людини медичних імунобіологічних препаратів для створення специфічної несприйнятливості до інфекційних хвороб.
Поряд з цим, статтею 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» визначено, що профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір в Україні є обов'язковими. Обов'язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв'язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необгрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються. Групи населення та категорії працівників, які підлягають профілактичним щепленням, у тому числі обов'язковим, а також порядок і терміни їх проведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Наказом Міністерства охорони здоров'я від 04.10.2021 № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2021 р. за № 1306/36928, визначено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням, до яких, зокрема, віднесено підприємства, установи та організації, включені до Переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83. До останніх входить, зокрема, АТ "Державний ощадний банк України", 00032129. Така застосовується в разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 16 вересня 2011 року № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за № 1161/19899 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 11 жовтня 2019 року № 2070).
Згідно з п. 41-6 Постанови КМУ від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» передбачено обов'язок керівників державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій забезпечити: 1) контроль за проведенням обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов'язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я від 4 жовтня 2021 р. № 2153; відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов'язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу", крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров'я; взяття до відома, що: на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України "Про оплату праці" та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу"; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов'язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.
Позивач є працівником підприємства, що включено до Переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.
Так, статтею 43 Конституції України передбачено право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Поряд з цим, рівнозначною іншим нормам Конституції України є стаття 22, згідно з якою кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов'язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості.
Згідно зі ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Згідно з ч. 4 ст. 49 Конституції України держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя. Тобто, дані зобов'язання із забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя є для держави позитивними. А конституційні права людини, в тому числі і право на працю, не є абсолютними та безвідносними, а підлягають застосуванню і дотриманню з урахуванням прав інших людей, зокрема, на право інших людей на працю, належні, здорові і безпечні їх умови, враховуючи вимоги ст. 22 Конституції України.
Статтею 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» передбачено, зокрема, обов'язки громадян у сфері охорони здоров'я, серед яких - піклуватись про своє здоров'я та здоров'я дітей, не шкодити здоров'ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.
У зв'язку з наведеним, доводи позивача про відсутність законної підстави для відсторонення від роботи та в неконституційний спосіб є такими, що суперечать нормам чинного законодавства України.
Позивачем не наведено жодних обставин щодо обмежень зі сторони роботодавця на проходження нею медичного огляду, який передує профілактичному щепленню, а саме, не вжиття організаційних заходів для отримання працівниками щеплень. Таким чином, відсторонення позивачки від роботи було здійснено відповідно до вимог законодавства, оскільки нею не було надано відомостей про отримання профілактичного щеплення проти COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання до проведення такого щеплення. Проведення чи не проведення щеплення є прямим наслідком вибору позивача - відмовитися пройти вакцинацію, метою якого є захист здоров'я.
Також доводи стосовно відсутності календаря щеплень для вакцинації від Covid -19 є неспроможними, оскільки такий встановлений як обов'язковий для інших інфекційних хвороб. Вимогами законодавства не передбачено, що вакцинації від Covid -19 є обов'язковою для всього населення, однак, з положень Конституції України, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та Наказу Міністерства охорони здоров'я від 04.10.2021 № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням» така є обов'язковою для певних визначених категорій працівників.
Стосовно доводів позивача про відсутність повідомлення про зміну істотних умов праці суд вважає їх такими, що не заслуговують на увагу, оскільки зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою відбувається у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.
Відповідно до частини третьої статті 32 КЗпП України, у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.
Перелік істотних умов праці не є вичерпним, а тому цей термін є оціночним оскільки не конкретизований законодавцем та уточнюється щоразу в процесі правозастосування. Зокрема, до зміни істотних умов праці можна віднести встановлення або скасування деяких додаткових елементів у трудовій функції, якщо основна трудова функція при цьому не змінюється. Тобто коли відбуваються збільшення або зменшення обсягу роботи, ступеня самостійності і відповідальності працівника, ступеня шкідливості виконуваної роботи, впровадження нових технологій, вдосконаленням структури підприємства, установи, організації, режиму робочого часу, управлінської діяльності, перехід з індивідуальної на колективну організацію праці і навпаки або створюються інші умови. Однак всі ці умови стосуються безпосередньо виконуваної працівником роботи та характеризують саме трудовий процес. При цьому, якщо колишні істотні умови не можуть бути збережені, а працівник не згодний на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір (контракт про службу) припиняється згідно п.6 ст.36 КЗпП України.
У даному випадку, вакцинація не є змінами в організації виробництва і праці у розумінні ч. 3 ст. 32 КЗпП , а лише умовою за дотриманням якої працівник допускається до виконання своїх трудових обов'язків. Крім того, у випадку якщо працівник відмовляється або ухиляється від профілактичного щеплення, він підлягає відстороненню від виконання своїх професійних обов'язків, а не звільненню, як це відбувається при зміні істотних умов.
Обов'язкова вакцинація жодним чином не пов'язана зі змінами в організації виробництва і праці, тому не може вважатися зміною істотних умов праці, у зв'язку з чим відсутні підстави для попередження про їх зміну.
Виняток у відстороненні становить лише медичне протипоказання працівника до цього щеплення. Однак, позивачем не подано роботодавцю чи суду доказів останнього за період до допуску її до роботи 10.02.2022.
Стосовно доводів позивача про відсутність у наказі посилання на відсутність на зафіксований у порядку, встановленому законом, факт відмови позивача від профілактичного щеплення від Covid -19, що є порушенням ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», то такою передбачено лише порядок відмови, і не регламентує ухилення.
Стосовно доводів про незаконність надання конфіденційної інформації про стан здоров'я позивача слід відзначити наступне. Статтею 39-1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» передбачено, що пацієнт має право на таємницю про стан свого здоров'я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при його медичному обстеженні. Забороняється вимагати та надавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування пацієнта. Статтею 1 Закону України «Про інформацію» передбачено, що не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження. На переконання суду, дотримання вимог п. 41-6 Постанови КМУ від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» не суперечить та не порушує ст. 39-1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» та ст. 11 Закону України «Про інформацію», а є спробою сторони довести перед судом правомірність ненадання таких документів, однак, такі не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки не відповідають таким критеріям. Поряд з цим до матеріалів справи додано письмове повідомлення про права, визначені законодавством у сфері захисту персональних даних, мету обробки персональних даних, осіб, яким передаються дані від 05.11.2018 та письмова згода на обробку персональних даних від 05.11.2018
У постанові від 10.03.2021 року у справі №331/5291/19 Верховний Суд зазначив, що згідно зі статтею 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю в Україні. Інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні безпеки життя і здоров'я її громадян.
ЄСПЛ в рішенні від 15.03.2012 року у справі «Соломахін проти України» (заява №24429/03) сформулював правовий висновок, що обов'язкове щеплення, як примусовий медичний захід, є втручанням у гарантоване пунктом 1 статті 8 Конвенції право на повагу до приватного життя особи, що включає фізичну та психологічну недоторканність особи. Порушення фізичної недоторканності заявника можна вважати виправданим для дотримання цілей охорони здоров'я населення та необхідності контролювати поширення інфекційного захворювання.
Європейська соціальна хартія, ратифікована Україною, в ч. 3 ст. 11 містить положення, згідно з яким із метою забезпечення ефективного здійснення права на охорону здоров'я Сторони зобов'язуються самостійно або в співробітництві з громадськими чи приватними організаціями вживати відповідних заходів для того, щоб запобігати в міру можливості епідемічним, ендемічним та іншим захворюванням, а також нещасним випадкам. Це вимагає від держав забезпечити високий рівень імунізації, щоб не просто зменшити частоту цих захворювань, а й нейтралізувати запаси вірусів і таким чином досягти цілей, встановлених Всесвітньою організацією охорони здоров'я.
У своєму остаточному рішенні від 8 квітня 2021 р. у справі "Vavшiиka and Others v. The Czech Republic" (applications no. 47621/13 and five other applications, 8 April 2021) [19] ЄСПЛ дійшов висновку, що обов'язкове вакцинування є цілком законним із боку реалізації прав людини, передбачених Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Зміст «трискладового тесту» для оцінки відповідності втручання у право особи європейським стандартам правомірності такого втручання охоплює такі критерії, які мають оцінюватися у сукупності: 1) законність вручання; 2) легітимна мета (виправданість втручання загальним інтересом); 3) дотримання принципу пропорційності між використовуваними засобами і переслідуваною метою, тобто необхідність в демократичному суспільстві.
Якщо дотримуватись критерію трискладового тесту, що застосовується Європейським судом з прав людини у аналізі норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема статті 8, що втручання вважатиметься «необхідним у демократичному суспільстві» для досягнення законної мети, якщо воно відповідає «нагальній соціальній потребі», якщо причини, наведені національними органами влади для його обґрунтування, є «актуальними й достатніми та якщо це пропорційно законній меті, яка переслідується». Окрім того, на переконання суду, у даному випадку не виникає конституційних порушень та порушень ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки втручання у право на повагу до приватного і сімейного життя здійснено «згідно із законом» та є «необхідним у демократичному суспільстві».
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
У зв'язку з наведеним, позовні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу №546-к від 13.12.2021 АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Закарпатського обласного управління АТ «Державний ощадний банк України» «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » не підлягають задоволенню, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог про стягнення з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії-Закарпатського обласного управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 13 грудня 2021 року по день ухвалення судового рішення у справі або допущення до роботи слід відмовити.
У задоволенні позову слід відмовити повністю.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати покласти на позивача.
Керуючись ст.ст.12,13,76-89,95,258,259,263-265,280-284 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Філії - Закарпатське обласне управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу - відмовити повністю.
Судові витрати покласти на позивача.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту до Закарпатського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії-Закарпатське обласне управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (ЄДРПОУ 09312190, 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Корзо, 15).
Повний текст рішення виготовлено 30.05.2022.
Суддя Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області І.В. Логойда