Справа № 530/1315/19 Номер провадження 22-ц/814/1291/22Головуючий у 1-й інстанції Должко С. Р. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.
18 травня 2022 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючого судді Бутенко С. Б.
Суддів Обідіної О. І., Прядкіної О. В.
за участю секретаря: Ракович Д. Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою заступника керівника Полтавської обласної прокуратури
на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 19 квітня 2021 року у складі судді Должко С. Р.
у цивільній справі за позовом заступника керівника Миргородської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Зіньківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів за фактичне землекористування,
В жовтні 2019 року заступник керівника Миргородської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Зіньківської міської ради звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів за фактичне землекористування.
Позов мотивовано тим, що до Миргородської місцевої прокуратури звернувся голова Зіньківської міської ради з проханням представляти інтереси держави в особі Зіньківської міської ради при вирішенні питання щодо відшкодування збитків, завданих відповідачем, яким не сплачуються кошти за фактичне користування земельною ділянкою, розташованою в АДРЕСА_1 , площею 0,39 га.
Рішеннями Зіньківської міської ради від 27 березня 2014 року та від 04 липня 2014 року відповідачу ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки земель житлової та громадської забудови, для будівництва і обслуговування будівель торгівлі, загальною площею 0,39 га, в межах населених пунктів за адресою: АДРЕСА_1 , затверджено проект землеустрою та вирішено передати в оренду ОСОБА_1 вказану земельну ділянку, зобов'язано відповідача укласти договір оренди землі.
Проте, відповідач на момент звернення до суду із цим позовом не уклав договору оренди спірної земельної ділянки та не сплачує кошти за фактичне користування земельною ділянкою.
Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 кошти за фактичне землекористування за період з 01 жовтня 2016 року до 30 квітня 2019 року в розмірі 229 236,99 грн та судові витрати.
Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 19 квітня 2021 року у задоволенні позову заступника керівника Миргородської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Зіньківської міської ради відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що прокурор не мав права здійснювати представництво інтересів держави в особі Зіньківської міської ради у даній справі з огляду на відсутність в органу місцевого самоврядування набутого у встановлений законодавством спосіб права власності на спірну земельну ділянку. Отже, у міської ради відсутня можливість здійснювати захист права власності, у тому числі способами, передбаченими статтею 152 ЗК України. Також суд зазначив про необґрунтованість розрахунку розміру безпідставно збережених відповідачем коштів у вигляді орендної плати.
Не погодившись з вказаним рішенням, заступник керівника Полтавської обласної прокуратури подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність рішення, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах м. Зіньків, а тому міська рада має повноваження щодо розпорядження нею, в тому числі укладення договорів оренди землі, отримання прибутку у вигляді орендної плати, а отже має право на відшкодування збитків у випадку, коли земельні ділянки знаходяться у користуванні осіб, які не мають правовстановлюючих документів на таке землекористування.
Зазначає, що висновки суду про те, що прокурором не доведено, що саме Зіньківська міська рада є власником спірної земельної ділянки не відповідають дослідженим у справі доказам та свідчать про неправильне встановлення судом обставин, що мають значення для справи, оскільки згідно витягу з Державного земельного кадастру про спірну земельну ділянку слідує, що вона перебуває в комунальній власності, а відсутність відомостей про власника не спростовує права власності Зіньківської міської ради на таку ділянку.
Вказує, що прокурором надано вичерпні докази бездіяльності Зіньківської міської ради та наведено беззаперечні підстави для звернення до суду з позовом в інтересах держави, які судом не було взято до уваги.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Кулик В. О. просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
Справа переглядалась апеляційним судом та постановою від 11 жовтня 2021 року оскаржуване рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 19 квітня 2021 року було скасовано, позов прокурора залишено без розгляду
Постановою Верховного Суду від 16 лютого 2022 року за касаційною скаргою заступника керівника Полтавської обласної прокуратури постанову Полтавського апеляційного суду від 11 жовтня 2021 року скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення з ухваленням по справі нового рішення по суті позовних вимог, виходячи з наступного.
Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту 2 частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України є невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
По справі встановлено, що відповідно до Інформаційної довідки № 149417062 від 13 грудня 2018 року ОСОБА_1 з 07 лютого 2013 року є власником нерухомого майна - об'єкта незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
26 березня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Зіньківської міської ради із заявою, у якій просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування будівель торгівлі (оптової торгівлі сільгосппродуктами) площею 0,39 га в межах населених пунктів за адресою АДРЕСА_1 , що був наданий йому рішенням сорок третьої сесії шостого скликання Зіньківської міської ради від 27 березня 2014 року за рахунок земель промисловості, які перебувають в запасі на території Зіньківської міської ради із зміною цільового призначення.
Рішенням сорок третьої сесії шостого скликання Зіньківської міської ради від 04 липня 2014 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка передається в оренду ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування будівель торгівлі, загальною площею 0,39 га, в межах населених пунктів на території Зіньківської міської ради, Зіньківського району, Полтавської області та вирішено передати ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку кадастровий номер 5321310100:50:008:0310 терміном на 49 років, зобов'язано відповідача укласти договір оренди землі з Зіньківською міською радою та зареєструвати право оренди відповідно до чинного законодавства.
Проте, договір оренди землі з міською радою відповідач не уклав та фактично користується спірною земельною ділянкою, не сплачуючи орендної плати, чим завдає збитки у вигляді неодержаних доходів, пов'язаних з використанням земельної ділянки без відповідного договору оренди.
Протоколом засідання тимчасової комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам № 2 від 10.05.2019 підтверджено факт порушення з боку відповідача законодавства, а саме: визнано збитками у вигляді неодержання орендної плати Зіньківською міською радою за час фактичного зайняття земельної ділянки розмішеним на ній майном ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 за період з 01.10.2016 по 30.04.2019 в розмірі 229 236,99 грн.
Голова Зіньківської міської ради звернувся з листом від 02 травня 2019 року № 02-28/466 до Миргородської місцевої прокуратури з проханням представляти інтереси держави в особі Зіньківської міської ради при вирішенні питання щодо відшкодування збитків, завданих ОСОБА_1 , яким не сплачуються кошти за фактичне користування земельною ділянкою, розташованою в АДРЕСА_1 , площею 0,39 га, оскільки міська рада пред'явити позов до відповідача самостійно не в змозі через відсутність коштів для сплати судового збору (а.с. 9, т. 1).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог заступника керівника Миргородської місцевої прокуратури Полтавської області, суд першої інстанції виходив з того, що у прокурора відсутні підстави для здійснення представництва інтересів Зіньківської міської ради у цій справі, а в органу місцевого самоврядування відсутнє набуте у встановлений законодавством спосіб право власності на спірну земельну ділянку та, як наслідок, відсутня можливість здійснювати захист права власності, в тому числі способами передбаченими статтею 152 Земельного кодексу України, а також позивачем не обґрунтовано розрахунок розміру безпідставно збережених відповідачем коштів у вигляді орендної плати.
Колегія суддів з висновками суду першої інстанції погодитися не може, з огляду на наступне.
Повноваження прокурора у спірних правовідносинах визначено, зокрема, Конституцією України та Законом України «Про прокуратуру».
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з положеннями частин третьої та четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» у редакції, чинній на час пред'явлення прокурором позову, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 зазначила, що сам факт незвернення до суду сільської ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
У справі, що переглядається, прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру», частини четвертої статті 56 ЦПК України обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді через нездійснення Зіньківською міською радою упродовж тривалого часу захисту інтересів територіальної громади м. Зіньків, що дає підстави для звернення до суду з цим позовом на захист суспільно значущих інтересів щодо стягнення коштів за фактичне користування земельною ділянкою, що належить народу України.
Саме неналежне здійснення компетентним органом - Зіньківською міською радою своїх повноважень при достовірній обізнаності про допущене відповідачем порушення закону дає обґрунтовані підстави для захисту прокурором інтересів держави в суді та звернення з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці ЄСПЛ.
Відповідно до статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Суб'єктами права на землі комунальної власності згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою, чи ні.
Земельні ділянки можуть передаватися в оренду, зокрема, громадянам та юридичним особам України (частина друга статті 93 ЗК України).
Відповідно до статей 122, 123, 124 ЗК УКраїни міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Статтями 125, 126 ЗК України передбачено, що право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право користування земельною ділянкою оформлюється відповідно доЗакону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Статтею 182 ЦК України встановлені такі ж вимоги щодо здійснення державної реєстрації речових прав на земельну ділянку.
Згідно з приписами частини першої статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Відповідно до частин першої, третьої, четвертої, дев'ятої статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Згідно частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.
Статтею 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідків події.
Отже, у випадку використання землекористувачем сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості не отриманої орендної плати в порядку статті 1212 ЦК України.
Аналогічні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, від 9 листопада 2021 року у справі № 905/1680/20.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції помилково вважав не доведеним факт належності спірної земельної ділянки Зіньківській міській раді, не звернувши увагу, що згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 12.04.2019 № НВ-5310965882019 земельна ділянка з кадастровим номером 5321310100:50:008:0310 перебуває у комунальній власності.
Крім того, відповідно до частини першої, пункту «а» частини другої статті 83 ЗК України до земель комунальної власності, які належать на праві власності територіальним громадам, відносяться усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності, а спірна земельна ділянка знаходиться у межах м. Зіньків та належить на праві власності територіальній громаді цього міста за законом.
Оскільки сформована земельна ділянка кадастровий номер 5321310100:50:008:0310, як індивідуально визначене майно комунальної власності, набула статусу об'єкта майнових прав з 2014 року та використовувалась відповідачем для розміщення належних йому на праві власності об'єктів нерухомості - незавершеного будівництва адміністративної будівлі без оформлення договору оренди землі та без плати за користування земельною ділянкою, Зіньківська міська рада Зіньківського району Полтавської області, яку у справі представляє прокурор, має право на компенсацію вартості не отриманої орендної плати.
Відповідно до статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України).
Частиною четвертою статті 2 Закону України «Про плату за землю» передбачено, що за земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.
Відповідно до пункту 289.1 статті 289 ПК України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення станом на 1 січня поточного року, за певною формулою (пункт 289.2 статті 289 ПК України).
Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові у справі № 905/1680/20 від 9 листопада 2021 року висловилася щодо належних доказів на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Так, з огляду на те, що земельним законодавством та ПК України не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки.
Матеріали справи містять належні та допустимі докази щодо нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки (а.с. 18, 19 т. 1) та наданий позивачем розрахунок коштів, безпідставно збережених відповідачем за період з 01.10.2016 по 30.04.2019 в розмірі 229 236,99 грн у виді плати за користування земельною ділянкою, відповідає встановленим обставинам та нормам матеріального права і стороною відповідача не спростований.
Відмовляючи у задоволенні позову заступника керівника Миргородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особи Зіньківської міської ради Полтавської області, суд першої інстанції на вказане належної уваги не звернув, не дав належної оцінки наданим доказам, не застосував закон, які підлягає застосуванню до спірних правовідносин, що призвело до помилкового вирішення справи.
За таких обставин оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення про задоволення позову в повному обсязі про стягнення суми збитків, заподіяних територіальній громаді внаслідок фактичного користування відповідачем земельною ділянкою без укладення договору оренди землі та сплати орендної плати, які відповідають площі сформованої земельної ділянки та її нормативній грошовій оцінці.
Відповідно до частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат, які покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури - задовольнити.
Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 19 квітня 2021 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення.
Позов заступника керівника Миргородської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Зіньківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів за фактичне землекористування задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Зіньківської міської ради Полтавської області кошти за фактичне землекористування за період з 01 жовтня 2016 року до 30 квітня 2019 року в розмірі 229 236,99 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Полтавської обласної прокуратури судові витрати зі сплати судового збору за подання до суду позовної заяви в сумі 3439 грн, апеляційної скарги в сумі 5158,50 грн. та касаційної скарги в сумі 6878 грн., а всього 15 475,50грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. Б. Бутенко
Судді О. І. Обідіна
О. В. Прядкіна