Справа № 537/2965/20 Номер провадження 11-кп/814/105/22Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
25 травня 2022 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючої - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
за участі прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12020170110000907 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 на вирок Крюківського районного суду м. Кременчук Полтавської області від 29 жовтня 2020 року,
встановила:
Цим вироком
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , росіянин, громадянин України, уродженець хутора Зундов Мартиновського району Ростовської області, вдівець, не працюючий, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі статті 89 КК України не судимий,
засуджений за:
- ч. 2 ст. 263 КК України на 3 роки позбавлення волі;
- п. 4, п. 5 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_8 покарання у виді довічного позбавлення волі.
Вирішено питання про речові докази, судові витрати та арешт майна.
Згідно з вироком суду ОСОБА_8 визнаний винуватим у вчиненні злочинів за таких обставин.
04 червня 2020 року приблизно о 16:00 год. ОСОБА_8 , маючи при собі заздалегідь підготовлену ємність із сумішшю легкозаймистої речовини та пальник, зайшов у приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: АДРЕСА_2 , який знаходиться на першому поверсі житлового будинку та в якому працювала продавцем його дружина ОСОБА_9 , з мотивів ревності та з метою позбавлення життя ОСОБА_9 , діючи з особливою жорстокістю, усвідомлюючи, що тим самим створює небезпеку для життя інших осіб, облив потерпілу сумішшю легкозаймистої речовини та підпалив пальником. Від отриманих травм ОСОБА_9 померла на місці події.
Окрім цього, 04 червня 2020 року приблизно о 15:00 год. ОСОБА_8 , не маючи передбаченого законом дозволу переніс ніж, який є коротко-клинковою холодною зброєю, виготовленою заводським способом, приховавши його від оточуючих у чорній спортивній сумці, від місця свого проживання по АДРЕСА_1 , до магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » по АДРЕСА_2 , де ніж був виявлений та вилучений під час обшуку приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в сумці, яка належить ОСОБА_8 .
В апеляційних скаргах обвинувачений та його захисник просять перекваліфікувати дії ОСОБА_8 з п. 4, п. 5 ч. 2 ст. 115 КК України на ч.1 ст. 115 КК України та призначити обвинуваченому мінімальний строк покарання.
Свої вимоги мотивують тим, що обвинувачений не завдавав потерпілій особливих страждань, оскільки ОСОБА_9 померла швидко. При цьому, експерт у своєму висновку не зазначив про особливе фізичне страждання потерпілої.
Вважають, що спосіб вбивства не був небезпечним для життя багатьох осіб, оскільки ОСОБА_8 у магазині зачинив за собою двері, щоб ніхто не зайшов і не постраждав, час горіння був не більше однієї хвилини і вогонь згас швидко, а рідина у балоні не могла вибухнути, так як в балон він додав скидний клапан.
При цьому суд недостатньо врахував те, що обвинувачений несудимий, визнав вину, активно сприяв розкриттю злочину, має на утриманні неповнолітню дитину та непрацездатну матір, відсутність обставин, які обтяжують покарання, та те, що під час вчинення злочину обвинувачений перебував в тяжкому психоемоційному стані.
Захисник також вказує, що суд неправильно зазначив дату початку строку відбування покарання, так як строк необхідно рахувати з дати затримання, тобто з 04 червня 2020 року.
Інші учасники провадження вирок не оскаржували.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого та його захисника в підтримку апеляційних скарг, прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційних скарг, перевіривши доводи апеляційних скарг та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.
Висновок суду про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, та кваліфікацію його дій є правильним та ґрунтується на належних і допустимих доказах, що були безпосередньо досліджені в суді першої інстанції та отримали належну оцінку.
Винуватість ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, ніким із учасників провадження не оспорюється.
Факт умисного вбивства потерпілої ОСОБА_8 також визнає і апеляційні скарги з цього приводу не подавались.
Доводи обвинуваченого та його захисника про необхідність зміни правової кваліфікації дій ОСОБА_8 є необґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України №2 від 07 лютого 2003 року «Про судову практику у справах проти життя та здоров'я особи» умисне вбивство визнається вчиненим з особливою жорстокістю, якщо винний, позбавляючи потерпілого життя, усвідомлював, що завдає йому особливих фізичних (шляхом заподіяння великої кількості тілесних ушкоджень, тортур, мордування, мучення, в тому числі з використанням вогню, струму, кислоти, лугу, радіоактивних речовин, отрути, яка завдає нестерпного болю, тощо), психічних чи моральних (шляхом зганьблення честі, приниження гідності, заподіяння тяжких душевних переживань, глумління тощо) страждань, а також якщо воно було поєднане із глумлінням над трупом або вчинювалося в присутності близьких потерпілому осіб і винний усвідомлював, що такими діями завдає останнім особливих психічних чи моральних страждань.
При цьому, бажаючи завдати потерпілому (іншій особі) особливі страждання, вбивця обирає спосіб вчинення злочину, який охоплює діяння зайві (надмірні) для позбавлення життя потерпілого. Звичайний спосіб вбивства (який є характерним для змісту діяння, що складає об'єктивну сторону некваліфікованого вбивства) не дає вбивці можливості повністю реалізувати його злочинний намір.
Як встановлено місцевим судом і ніким не оспорюється, ОСОБА_8 ретельно готувався до злочину, детально його спланував, при цьому обрав спосіб, який не лише позбавить потерпілу життя, а ще й вочевидь спричинить їй особливі фізичні страждання, які не були необхідними для настання смерті потерпілої.
Так, обвинувачений демонстративно, на очах у охорони, облив потерпілу заздалегідь заготовленою легкозаймистою сумішшю та підпалив її із пристрою, схожого на вогнемет.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №503/1 від 08 липня 2020 року ОСОБА_9 піддавалася дії відкритого полум'я та на її тілі утворились термічні опіки ІІ-ІІІ ступеня на площині 70-79 % поверхні тіла, які ускладнились опіковим шоком.
Викладене свідчить про спрямованість умислу ОСОБА_8 саме на умисне вбивство потерпілої з особливою жорстокістю.
При цьому, всупереч доводам захисника, відсутність експертного висновку про особливе фізичне страждання потерпілої не виключає такого страждання.
Необґрунтованими є і доводи сторони захисту про те, що обраний спосіб вбивства не був небезпечним для життя багатьох осіб.
Так, у приміщенні магазину на першому поверсі багатоквартирного житлового будинку, у якому вочевидь могли перебувати інші люди, ОСОБА_8 вилив на потерпілу легкозаймисту суміш та підпалив її за допомогою імпровізованого вогнемету, полум'я швидко розповсюдилось по приміщенню магазину, що могло потягнути за собою загоряння всього будинку та створити небезпеку для життя його мешканців чи відвідувачів.
Отже, місцевим судом правильно встановлено, ОСОБА_8 вчинив умисне вбивство ОСОБА_9 з особливою жорстокістю та способом, небезпечним для життя багатьох осіб.
Тому дії ОСОБА_8 за п. 4 та п. 5 ч. 2 ст. 115 КК України кваліфіковано правильно, а отже, підстави для перекваліфікації дій ОСОБА_8 , про що просять обвинувачений та його захисник в апеляційних скаргах, відсутні.
Безпідставними є і доводи апеляційних скарг про призначення обвинуваченому занадто суворого покарання.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.
Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації це покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.
Положеннями ст. 64 КК України передбачено, що довічне позбавлення волі призначається за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених КК України, якщо суд не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, місцевий суд при призначені ОСОБА_8 покарання у виді довічного позбавлення волі врахував дані про особу обвинуваченого, який негативно характеризується, стан його здоров'я, відсутність обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання. Також місцевий суд врахував обставини вчинення злочину, ставлення до своїх дій обвинуваченого, який у вчиненому не розкаявся та вважає власну поведінку правомірною, непоправні наслідки, що настали, у виді смерті молодої жінки, матері двох неповнолітніх дітей, та дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_8 становить виключну суспільну небезпеку.
Колегія суддів також враховує, що під час вчинення злочину ОСОБА_8 діяв цілеспрямовано, здійснив тривалу ретельну підготовку до нього, не вважаючи життя людини найвищою цінністю, зневажливо ставлячись до закону та загальноприйнятих норм моралі, безжально вбив потерпілу в присутності працівників охорони, керуючись при цьому лише власним уявленням про допустимі норми поведінки потерпілої та уявною образою його почуттів.
Тому висновок місцевого суду про неможливість призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на певний строк є правильним.
Таким чином, врахувавши викладені обставини, місцевий суд правильно призначив ОСОБА_8 покарання в межах санкцій відповідних статей кримінального закону за кожним із злочинів та обрав йому виняткову міру покарання за ч. 2 ст. 115 КК України та остаточно за сукупністю злочинів у виді довічного позбавлення волі.
Призначене покарання є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів.
Переконливих доводів про необхідність призначення ОСОБА_8 менш суворого покарання у апеляційних скаргах обвинуваченого та його захисника не наведено.
Є неприйнятними і доводи захисника щодо визначення судом помилкової дати початку строку відбування покарання. Так місцевий суд у відповідності до вимог закону визначив початок строку відбування покарання обвинуваченим з дати постановлення вироку, зарахувавши у строк покарання період попереднього ув'язнення з моменту затримання ОСОБА_8 до дати постановлення вироку. Будь-яких порушень суд і в цій частині не допустив.
З огляду на викладене вище підстав, передбачених ст. 409 КПК України, для зміни чи скасування ухваленого по справі судового рішення щодо ОСОБА_8 колегія суддів не вбачає. У зв'язку з цим апеляційні скарги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Крюківського районного суду м. Кременчук Полтавської області від 29 жовтня 2020 року щодо ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - у той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
Головуюча ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4