Справа № 553/583/14-к Номер провадження 11-кп/814/602/22Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
25 травня 2022 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
за участі прокурора - ОСОБА_6 ,
представника установи - ОСОБА_7 ,
засудженого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційною скаргою прокурора Полтавської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_9 на ухвалу Ленінського районного суду м. Полтава від 29 березня 2022 року,
Цією ухвалою задоволено подання в.о. начальника Державної установи "Полтавська виправна колонія № 64" Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України і голови спостережної комісії Подільської районної в м. Полтаві ради та
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полтави, українця, громадянина України,
засудженого 10.06.2014 Апеляційним судом Полтавської області за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 115 КК України на 10 років позбавлення волі,
звільнено умовно-достроково від відбування невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі на 1 рік 03 місяці 07 днів.
Своє рішення суд мотивував тим, що хоча на початку строку відбування покарання близько двох з половиною років засуджений допускав порушення порядку відбування покарання, разом з тим, в подальшому змінив поведінку, в період протягом п'яти років послідовно та стабільно своєю поведінкою демонстрував прагнення досягти виправлення, тому суд дійшов переконливого висновку про наявність достатніх підстав стверджувати, що засуджений своєю поведінкою та ставленням до праці довів виправлення та як особа, що відбула 3/4 частини призначеного покарання, на підставі ст. 81 КК України, підлягає умовно-достроковому звільненню від невідбутої частини покарання.
Не погоджуючись з рішенням суду прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та постановити нову, якою відмовити у задоволенні подання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_8 .
Свої апеляційні вимоги мотивував тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки поведінці засудженого протягом усього часу відбування покарання, зокрема наявності 14 стягнень, 3 з яких поміщення в ДІЗО, те, що в установі працював не постійно, систематично почав залучатися до праці з вересня 2017 року, у той час як відбуває покарання з червня 2014 року, значну частину строку відбування покарання засуджений характеризувався нестабільною поведінкою, а також суд неповно врахував тяжкість вчиненого злочину та його суспільну небезпечність.
Інші учасники судового розгляду ухвалу не оскаржили.
Заслухавши доповідача, прокурора в підтримку апеляційної скарги, засудженого, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу залишити без змін, представника установи, який зазначив, що засуджений своєю поведінкою та ставленням до праці довів виправлення та прохав ухвалу суду першої інстанції щодо ОСОБА_8 залишити без змін, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали провадження та особової справи, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не в повній мірі дотримався зазначених вимог закону та дійшов неправильного висновку про задоволення подання.
Відповідно до частини 1 статті 81 КК України до осіб, що відбувають покарання у виді позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
На підставі п.3 ч.3 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисне кримінальне правопорушення протягом невідбутої частини покарання.
Необхідною умовою застосування положень статті 81 КК України є те, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, про що, зокрема, може свідчити дотримання засудженим правил внутрішнього розпорядку, беззаперечне виконання законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи, відсутність порушень дисципліни, зайняття трудовою діяльністю, добросовісне відношення до трудових обов'язків.
Так, під час апеляційного перегляду встановлено, що ОСОБА_8 засуджений 10.06.2014 Апеляційним судом Полтавської області за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 115 КК України на 10 років позбавлення волі.
Початок строку покарання ОСОБА_8 рахується з 23.12.2013, кінець строку покарання - 06.07.2023.
У місцях позбавлення волі ОСОБА_8 перебуває з 23.12.2013. Під час утримання в ДУ «Полтавська установа виконання покарань №23» характеризувався посередньо, стягнень та заохочень не мав.
З 20.06.2014 відбував покарання в ДУ «Полтавська виправна колонія №64». За час відбування покарання 14 разів притягувався до дисциплінарної відповідальності. Під впливом проведених профілактичних виховних заходів зробив правильні висновки та змінив свою поведінку на краще. Стягнення погашені, характеризується позитивно, дотримується норм та умов відбування покарання, за що отримав 6 заохочень. 06.03.2019 був переведений для подальшого відбування покарання до дільниці соціальної реабілітації, як засуджений, який стає на шлях виправлення. За час відбування отримав 4 заохочення.
З 13.07.2020 відбував покарання в ДУ «Снігурівська виправна колонія №5». За час відбування характеризувався добре, стягнень та заохочень не мав.
З 23.09.2020 відбуває покарання в ДУ «Полтавська виправна колонія № 64». 07.10.2020 переведений для подальшого відбування покарання до дільниці соціальної реабілітації, як засуджений, який стає на шлях виправлення. Отримав 5 заохочень, до дисциплінарної відповідальності не притягувався. Працевлаштований на контрагентській дільниці ВАТ ПТМЗ з погодинною формою оплати праці. До виконання покладених завдань ставиться сумлінно. Дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом установи. До виконання робіт із благоустрою установи ставиться з розумною ініціативою. Бере участь в програмах диференційованого виховного впливу. Рішенням комісії установи від 30.07.2020 відмовлено в заміні невідбутої частини покарання більш м'яким.
З матеріалів особової справи вбачається, що під час відбування покарання засуджений за період з 24.09.2014 по 26.01.2017 отримав 14 стягнень, з яких 3 рази поміщався в ДІЗО та 4 рази притягувався до дисциплінарної відповідальності за відсутність на робочому місці.
Відповідно до ст. 6 КВК України виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Ресоціалізація - свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві. Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого.
Однією із головних умов для умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування покарання є доведеність виправлення засудженого, тобто доведеність готовності засудженого до: самокерованої поведінки, сприйняття встановлених у суспільстві норм та правил поведінки, дотримання норм чинного законодавства.
Сумлінна поведінка і ставлення до праці є необхідним і достатнім доказом виправлення засудженого. При цьому висновок суду про виправлення засудженого повинен ґрунтуватися на всебічному врахуванні даних про його поведінку і ставлення до праці за весь час відбування покарання, а не за час, який безпосередньо передує настанню строку, після відбування якого можливе умовно-дострокове звільнення.
Враховуючи суспільну небезпеку вчинених ОСОБА_8 злочинів, зокрема особливо тяжкого проти життя, обставини вчинення злочинів, а також те, що засуджений працював не протягом усього часу відбування покарання, отримував стягнення за відсутність на робочому місці, має значну кількість стягнень, у тому числі за злісні порушення умов і порядку відбування покарання, злочин вчинив за наявність обтяжуючої обставини, в стані алкогольного сп'яніння, а також в установі відбування покарання притягувався до дисциплінарної відповідальності за зберігання хлібної закваски, тобто продуктів бродіння, колегія суддів дійшла висновку, що строк відбутого засудженим покарання є недостатнім для його виправлення та досягнення мети покарання, передбаченої ст. 50 КК України.
З урахуванням викладеного, зважаючи на встановлені обставини, враховуючи поведінку засудженого за весь час відбування покарання, який не впродовж усього періоду відбування покарання характеризувався позитивно, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов передчасного рішення щодо задоволення клопотання про умовно-дострокове звільнення, так як засуджений не досяг необхідного ступеню виправлення.
Сама позитивна характеристика ОСОБА_8 відповідає нормальній поведінці свідомого засудженого і не може бути єдиною підставою для застосування щодо нього пільги.
З огляду на вказане апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню з постановленням нової ухвали.
Керуючись ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Полтава від 29 березня 2022 року щодо ОСОБА_8 - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні подання в.о. начальника Державної установи "Полтавська виправна колонія № 64" Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України і голови спостережної комісії Подільської районної в м. Полтаві ради про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання, призначеного вироком Апеляційного суду Полтавської області від 10.06.2014.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4