Ширяївський районний суд Одеської області
31.05.2022 Справа №: 522/3143/21 Провадження № 2/518/55/2022
31.05.2022 року Ширяївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді: Алексєєвої О.В.,
при секретарі: Надир І.Л.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, -
22.02.2021 року ОСОБА_1 звернулася до Приморського районного суду м. Одеси з позовними вимогами до ОСОБА_2 , в яких просить збільшити розмір аліментів, які сплачує відповідач за рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 05.12.2011 року у справі № 2/1522/10652/11 на її користь на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 800 грн. до 3000 грн.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що розмір аліментів, які сплачує відповідач, є занадто низьким, оскільки мінімальний розмір аліментів збільшився. Крім того, позивач постійно несе витрати на лікування доньки, якій встановлено діагноз - анізометропія, міопія, погіршення зору (покупка лінз щомісячно), у дитини часткова втрата зору, яка погіршується, а також мігрень з аурою диспансерної групи (умовно-епилетивної форми активності) та група ризику діабету (в зв'язку з травмою голови в дитинстві) з постійним лікуванням та обстеженням та себорейний псоріаз. Затрати на здоров'я дитини в позивача на місяць складають від 3000 грн. до 6000 грн., однак її доходи не дозволяють в повній мірі забезпечити всім необхідним доньку.
Позивач вважає, що відповідач може сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої дитини в більшому розмірі, ніж 800 грн., оскільки його матеріальне положення змінилося (в 2019 році придбав транспортний засіб ЗАЗ НОМЕР_1 , який оформив на свою матір) та не сплатив заборгованість по аліментам перед дитиною в розмірі 75 840,21 грн. (станом на 01.07.2019 р.).
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 11.03.2021 року справу направлено за підсудністю до Ширяївського районного суду Одеської області.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 14.06.2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 11.03.2021 року про передачу за підсудністю цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів повернуто особі, яка подала апеляційну скаргу.
17.08.2021 року справа надійшла до Ширяївського районного суду Одеської області та відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.08.2021 року передана судді Алексєєвій О.В.
Ухвалою суду від 18.10.2021 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позивач копію ухвали про відкриття провадження у справі від 18.10.2021 року отримала 08.11.2022 року.
Відповідач копію ухвали про відкриття провадження у справі від 18.10.2021 року, копію позову з додатками отримав 09.01.2022 року.
17.01.2022 року до суду надійшов відзив на позов ОСОБА_2 , відповідно до якого він просив залишити розмір аліментів без змін, тобто у розмірі половини прожиткового мінімуму для дітей від 6 до 18 років.
Також вказав, що його матеріальне становище дійсно змінилося за цей час, але не в ліпшу сторону, а в гіршу. А саме - станом на теперішній час він знаходиться у шлюбі з ОСОБА_4 та на його утриманні знаходиться їхня з ОСОБА_4 малолітня дитина, 2018 р.н. Також на його забезпеченні знаходиться мати, ОСОБА_5 , 1953 р.н., непрацездатного віку. На даний час він працює водієм підприємства «Чорноморська техно-комерційна компанія» з 8-годинним робочим днем, тобто на умовах повної зайнятості. Автомобіль ЗАЗ 1102 НОМЕР_1 , який знаходиться у його власності, був придбаний в червні 2019 року за гроші, які його дружина отримала в якості оплати за лікарняний по вагітності і пологам. Ринкова вартість автомобіля в середньому становить 15 000- 20 000 грн. та не перевищує десятикратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Автомобіль був придбаний вимушено тому, що молодша дитина відповідача, ОСОБА_6 , 2018 р.н., часто та тяжко хворів у зв'язку з тим, що вони пересувалися виключно громадським транспортом, саме тому на сімейній нараді було прийнято рішення придбати найдешевше авто для того, аби уберегти дитину від вірусів. Зараз цей автомобіль знаходиться на штраф-стоянці у зв'язку з арештом майна відповідача.
Також відповідач зазначає, що позивачка вводить в оману суд надаючи завідомо неправдиві свідчення у своїй позовній заяві, а саме - зазначає у позові про те, що з ОСОБА_2 утримуються аліменти на її користь в розмірі 800 грн. у твердій грошовій сумі. Насправді у розрахунку заборгованості від 10.01.2019 р. вказано суми, які насправді стягуються на користь ОСОБА_1 (розмір аліментів було проіндексовано та доведено до половини прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років). Також позивачка в позові вказує рік придбання автомобіля, марку та державний номер і дає неправдиві відомості про те, що відповідач оформив цей транспортний засіб на свою матір, хоча він був оформлений виключно на відповідача і вона не могла не знати про це.
27.01.2022 року до суду надійшла відповідь на відзив ОСОБА_1 в якій вона вказала, що мати відповідача непрацездатного віку отримує пенсійне забезпечення від держави. Крім того, відповідач не є єдиним сином, в нього є брат ОСОБА_7 . Також мати відповідача має домогосподарство в АДРЕСА_1 .
На даний час відповідач працює водієм підприємства, але насправді займається виготовленням та установкою тентів, а не перевезеннями, й мінімальна заробітна плата за вказану роботу складає 12000 грн.
Зазначила,що автомобіль ЗАЗ 1102 НОМЕР_1 , який знаходиться у власності відповідача, був придбаний у червні 2019 року, коли прожитковий мінімум становив 1921 грн. на місяць - тобто 10-кратний розмір покупки 19210 грн. явно перевищував.
На сьогодні заборгованість по аліментам становить 91 785,50 грн. Дитина за останні роки тяжко хворіє та їй встановлені діагнози. Позивач несе суттєві щомісячні витрати. По комісії ВКК дитина перебуває на індивідуальному навчанні за станом здоров'я, тому позивач не розуміє, чому відповідач ухиляється від обов'язку перед дитиною, надає неправдиві факти суду та не погашає багаторічну заборгованість по аліментам. Позивач самотужки забезпечувала дитину, так само маючи матір пенсійного віку. Дитині встановлені діагнози та в зв'язку з тяжкими захворюваннями вона часто пропускає уроки, приступи мігрені тривають кілька днів. Цього року дитина вступатиме до ВНЗ і для цього позивач найматиме репетиторів, тому що через хворобу дитина відстає від шкільної програми.
Враховуючи викладене, просила встановити аліменти в розмірі 3000 грн, або не менш двох прожиткових розмірів на дитину.
08.02.2022 року відповідач надав відповідь на заперечення, відповідно до яких вказав, що його мати отримує пенсію в розмірі 1934 грн., що є прожитковим мінімумом для осіб, які втратили працездатність, а це свідчить про те, що вона потребує матеріальної допомоги.
Також зазначив, що він працює офіційно і довідка про доходи з місця роботи законні, попри заяви позивачки про їх фіктивність. При придбанні відповідачем автомобілю позивачка не була присутня. А також позивачка плутає поняття «допомога при народженні дитини» а «лікарняний у зв'язку з вагітністю та пологами». Відповідач вказує, що позивач зазначає, що додає скрін продажу одного авто ЗАЗ 1999 року, а насправді додає скрін оголошення про продаж авто 2006 року випуску. Автомобіль, який знаходиться у власності відповідача ЗАЗ 1102 1991 р.в. та рік випуску суттєво впливає на вартість авто.
Також відповідач вказує на то, що в нього дійсно є заборгованість по аліментах, але вона виникла не з його вини. В них з позивачкою була усна домовленість про те, що він при розлученні не подає заяву на розділ майна сумісної власності, а вона в свою чергу не приводила до примусового виконання виконавчий лист. Зазначає, що всі ці роки він допомагав позивачці матеріально та за першим покликом виконував всю чоловічу роботу в квартирі та дачі. Відповідач біля двох років сплачував аліменти у розмірі 1000 грн. за реквізитами, які йому дали у виконавчій службі. У 2021 році відповідач випадково дізнався про те, що позивачка не надає ніяких даних про сплачені ним аліменти до виконавчої служби, хоча вона регулярно робила запити по розрахунку заборгованості. Виконавець відмовив відповідачу у прийнятті квитанцій в якості аліментів, хоча саме працівник ВС ввів його в оману, надаючи неправдиві пояснення щодо механізму сплати аліментів.
Крім того, відповідач зазначив, що позивачка порушує його права згідно ст. 150 СК України, оскільки вона з 2019 року перешкоджає йому у спілкуванні з їх спільною донькою.
09.02.2022 року до суду надійшла відповідь на відзив на позов ОСОБА_1 відповідно до якого позивач вказує, що вона так само як і відповідач має матір пенсійного віку, ОСОБА_8 (переселенку Луганської області, м. Краснодон, тимчасово окупованого), тобто вона в такому ж становищі, крім цього її мати без житла, позивач збирає кошти на покупку житла матері. Вважає, що надані відповідачем квитанції з 2018 року по 2019 року на суму 20 000 грн. до аліментів не мають відношення, оскільки це є поверненням боргу від ОСОБА_2 .
Також зазначила, що вона не порушує права відповідача на спілкування з дитиною, оскільки донька сама вирішила припинити спілкування з батьком через його безвідповідальність і постійних образ відповідачем позивача, через що вона змушена була звернутися в правоохоронні органи, де з відповідачем провели бесіду. На сьогодні заборгованість відповідача по аліментам становить 91 785,50 грн.
Позивач постійно несе витрати на лікування доньки. Дитині встановлено діагноз - анізометропія, міопія, погіршення зору (покупка лінз щомісячно 1198 грн.), так як у дитини часткова втрата зору, яка погіршується, а також мігрень з аурою диспансерної групи (умовно-епилетивної форми активності), себорейний псоріаз. Крім цього, за 2021 рік дитині встановлено додатковий діагноз Теріодіт (автоімунне захворювання), панкреатит та розлад психіки у зв'язку з розлученням батьків. Просить суд встановити аліменти в розмірі 3000 грн., або не менш двох прожиткових розмірів на дитину. Відповідач не погашає заборгованість, а також несвоєчасно та не в повному розмірі виплачує поточні нарахування. При новому розмірі аліментів та необхідності підприємства перераховувати із зарплати, дитина має шанс отримувати мінімальну суму на розвиток та лікування (половину необхідного).
21.02.2022 року ОСОБА_2 надав відповідь на заперечення на відзив від 08.02.2022 року відповідно до якої зазначив, що слід звернути увагу на те, що потреба матеріальної допомоги батькам полягає в тому, що вони не мають можливості забезпечити своє гідне існування у зв'язку з відсутністю пенсій чи їх низького розміру, а також у зв'язку з відсутністю у них інших джерел існування. Окремо зазначив, що позивач теж є не єдиною дитиною у своєї матері та у власності позивача є (принаймні станом на 2020 р.) 3 об'єкти нерухомості, тобто її заяви про скрутне становище перебільшено.
Постанову про відкриття виконавчого провадження датовано 15.01.2018 року (в якому вказано розмір аліментів в твердій грошовій сумі 800 грн.), а перша квитанція датована 01.02.2018 року (в якій вказано сума 1000 грн.), що доводить, що всі перекази є сплатою аліментів.
Також пояснив, що він весь цей час намагався зв'язатися з донькою у будь-який доступний йому спосіб. Донька деякий час спілкувалася з ним попри заборону матері, тому відповідач припускає, що донька стала жертвою морального тиску позивачки. Вважає, що позивачка забороняє та всіляко перешкоджає їхньому з донькою спілкуванню.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 05.12.2011 року (справа № 2/1522/10652/11) з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 800 грн.
Згідно довідки Ширяївського РВДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) № 12938 від 21.12.2020 року станом на 01.12.2020 року ОСОБА_2 має заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 79 910,21 грн.
Згідно довідок Підприємства «Чорноморська техно-комерційна компанія» і вигляді ТОВ № 2, 3 від 12.01.2022 року ОСОБА_2 працює в даному підприємстві на посаді водія з 16.01.2021 року та розмір його заробітної за 12 місяців плати склав: січень 2021 р. - 3532,00 грн., лютий 2021 р. - 6100,00 грн. березень 2021 р.- 6100,00 грн., квітень 2021 р. - 6100,00 грн., квітень 2021 р. - 6100,00 грн., травень 2021 р. - 6100 грн., червень 2021 р. - 6177,18 грн., липень 2021 р. - 6500,00 грн., серпень 2021 р. - 7500,00 грн., вересень 2021 р. - 6500,00 грн., жовтень 2021 р. - 6500,00 грн., листопад 2021 р. - 6500,00 грн., грудень 2021 р. - 6500,00 грн.
Відповідно до матеріалів справи позивач просить збільшити розмір аліментів, які стягуються за рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 05.12.2011 року в розмірі 800 грн. до 3000 грн. з підстав збільшення мінімального розміру аліментів; понесення витрати на лікування доньки; зміни матеріального положення відповідача в кращу сторону.
Що стосується вимог позивача з підстав збільшення мінімального розміру аліментів суд вважає, що вони не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Так, у частині першій статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження.
Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Аналіз змісту статті 192 СК України свідчить, що зміна законодавцем мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України.
Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII частину першу статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» доповнено абзацом другим, яким передбачено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Тобто законодавством передбачений механізм, який надає можливість забезпечити виплату аліментів у розмірі не нижче мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України навіть при наявності постановлених раніше судових рішень про стягнення аліментів у розмірі, нижчому ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом на час стягнення.
Вказана позиція викладена у Постанові Великої палати Верховного суду від 04.03.2020 р. у справі №682/3112/18.
Також суд вважає, що не підлягають задоволенню вимоги позивача про збільшення розміру аліментів у зв'язку з понесенням витрат на лікування доньки.
Участь батьків у додаткових витратах на дитину регламентовано статтею 185 СК України. Відповідно до положень вказаної статті, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Таким чином, у разі понесення витрат на лікування дитини, позивач має право звернутися до суду з позовом про стягнення додаткових витрат на дитину.
Слід також зазначити, що при зверненні позивача до суду нею не було додано до позовної заяви жодного доказу понесення витрат на лікування дитини, а також будь-яких документів, що підтверджують наявність у дитини зазначених захворювань.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті12, частини першої статті81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частинах першій та другій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Крім того, суд вважає, що не підлягають задоволенню вимоги позивача з підстав зміни матеріального положення відповідача в кращу сторону, у зв'язку з недоведеністю поліпшення матеріального стану відповідача.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати слід віднести за рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів - відмовити.
Копію даного рішення направити позивачу та відповідачу.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду в 30-денний строк з дня проголошення рішення (з урахуванням п. 3 розділу ХІІ "Прикінцеві положення" ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя: О.В. Алексєєва