Справа № 523/10856/21
Провадження №2/523/899/22
(заочне)
"30" травня 2022 р. Суворовський районний суд міста Одеси в складі
головуючого - судді Сувертак І.В.
при секретарі Мельніченко Г. О.,
розглянув в відкритому судовому засіданні в залі суду №5 в місті Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) про стягнення аліментів на утримання сина та стягнення моральної шкоди,-
Установив
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання сина та стягнення моральної шкоди.
Позовна заява обґрунтована тим, що у 2014 році ОСОБА_1 познайомився з ОСОБА_2 . У процесі спілкування між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникло почуття любові, вони почали проживати разом без реєстрації шлюбу.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 народила дитину - ОСОБА_3 , батьком якого є Позивач.
З 2014 року і до початку 2020 року Позивач і ОСОБА_2 з дитиною проживали разом за адресою - АДРЕСА_3 , у квартирі, що належить матері Позивача - ОСОБА_4 .
12/13 лютого 2020 року (точної дати Позивач не пам'ятає) ОСОБА_2 пояснюючи свої дії потребою у особистій свободі, «перерві» у стосунках з ОСОБА_1 , забрала дитину і поїхала від Позивача. Вказане рішення було прийняте парою без бурхливих емоцій, сварок з метою уникнення можливості травмування дитини, якій станом на момент звернення до суду з даним позовом повних 5 років, та з огляду на те, що за поясненнями ОСОБА_2 , наданими ОСОБА_1 , припинення їх спільного проживання є тимчасовим заходом, який, як запевнила ОСОБА_2 , жодним чином не вплине на можливість спілкування батька з сином.
Позивач 23 березня 2020 року звернувся до служби у справах дітей ОМР з заявою про визначення способів його участі у вихованні сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у процесі вирішення якої також було проведено обстеження умов проживання дитини разом з батьком. Актом від 14 травня 2020 року встановлено, що житло - квартира АДРЕСА_3 - складається з 2х кімнат, загальною площею 74,9 кв.м., житловою площею 45 кв.м., в якому кімнати великі, світлі, сухі, є дитячі іграшки, дитяче ліжко, письмовий стіл для дитини, заповнена шафа для одягу. Тоді ж Позивачем висловлено бажання повністю взяти на себе обов'язок щодо виховання дитини, визначивши її місце проживання разом з батьком.
З 11 червня 2020 року дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом з батьком - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 .
ОСОБА_1 ініціював судовий процес щодо визначення місця проживання дитини разом з батьком (справа № 947/19793/20, Суворовський районний суд м. Одеси, головуючий - суддя Середа І.В.).
Згідно Висновку про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Таїровської селищної ради № 59 від 18.03.2021 року визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси від 13 липня 2021 року було відкрито спрощене провадження по справі з викликом сторін по справі та надано відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи в загальному порядку. Окрім того відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву. (а.с. 46,47).
Позивач в судове засідання не з'явився. Представником позивача - адвокатом Данилюк А. Б. подано до суду заяву, в котрій він підтримав пред'явлені позовні вимоги, просить розглянути справу у його відсутність, проти проголошення заочного рішення не заперечував. (а.с. 75).
Відповідач в судове засідання не прибув, про розгляд справи повідомлявся у встановленому Законом порядку, причин неявки суду не сповістив та з заявами про відкладення розгляду справи не звертався. (а.с. 57,58,61-63,73-74).
Відповідач, у встановлений судом строк, на адресу суду клопотань про розгляд справи з повідомленням сторін у загальному порядку та відзиву на позовну заяву не надав.
Враховуючи вимоги ст. 223 ЦПК України та ст.6 Конвенції Про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом України 17.07.1997 року, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд вважає за необхідне розгляд справи провести за відсутності відповідача.
Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе ухвалити по справі заочне рішення за письмовою згодою сторони позивача. (а.с. 75).
Вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд проходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що у 2014 році ОСОБА_1 познайомився з ОСОБА_2 . У процесі спілкування між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , сторони почали проживати разом без реєстрації шлюбу.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 народила дитину - ОСОБА_3 , батьком якого є Позивач, що підтверджується Свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_1 , виданим повторно Одеським міським відділом реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 04.03.2020 року.
З 2014 року і до початку 2020 року Позивач і ОСОБА_2 з дитиною проживали разом за адресою - АДРЕСА_3 , у квартирі, що належить матері Позивача - ОСОБА_4 .
13 лютого 2020 ОСОБА_2 пояснюючи свої дії потребою у особистій свободі, «перерві» у стосунках з ОСОБА_1 , забрала дитину і поїхала від Позивача. Вказане рішення було прийняте парою без бурхливих емоцій, сварок з метою уникнення можливості травмування дитини, якій станом на момент звернення до суду з даним позовом повних 5 років, та з огляду на те, що за поясненнями ОСОБА_2 , наданими ОСОБА_1 , припинення їх спільного проживання є тимчасовим заходом, який, як запевнила ОСОБА_2 , жодним чином не вплине на можливість спілкування батька з сином.
Позивач 23 березня 2020 року звернувся до служби у справах дітей ОМР з заявою про визначення способів його участі у вихованні сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у процесі вирішення якої також було проведено обстеження умов проживання дитини разом з батьком. Актом від 14 травня 2020 року встановлено, що житло - квартира АДРЕСА_3 - складається з 2х кімнат, загальною площею 74,9 кв.м., житловою площею 45 кв.м., в якому кімнати великі, світлі, сухі, є дитячі іграшки, дитяче ліжко, письмовий стіл для дитини, заповнена шафа для одягу. Тоді ж Позивачем висловлено бажання повністю взяти на себе обов'язок щодо виховання дитини, визначивши її місце проживання разом з батьком.
З 11 червня 2020 року дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом з батьком - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 .
ОСОБА_1 ініціював судовий процес щодо визначення місця проживання дитини разом з батьком (справа № 947/19793/20, Суворовський районний суд м. Одеси, головуючий - суддя Середа І.В.).
Згідно Висновку про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Таїровської селищної ради № 59 від 18.03.2021 року визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до положень СК України незалежно від того чи перебувають батьки дитини між собою у шлюбі, той з них, хто проживає окремо, має брати участь в утриманні дитини в грошовій і (або) натуральній формі.
Таким чином, Відповідачка, як мати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має брати участь в утриманні сина.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками відповідного обов'язку визначаються за домовленістю між ними.
У разі якщо бажаної домовленості не досягнуто, відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України кошти на утримання дитини (аліменти) можуть бути присуджені за рішенням суду у частці від доходу її матері/батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Як визначено ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів враховується:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Частиною 1 ст. 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Так, ст. 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року, визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Конвенцією також гарантовано право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. При цьому батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Частиною 1 ст. 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Аналогічні положення закріплені чинним національним законодавством, зокрема відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
При цьому, відповідно до ст. 11 Міжнародного пакту про економічні соціальні і культурні права, 1966 року, достатній життєвий рівень для кожного включає в себе не лише достатнє харчування, одяг і житло, але й неухильне поліпшення умов життя.
За таких умов обов'язком батьків малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є забезпечення дитині звичного для нього рівня життя та неухильне його поліпшення, що пов'язано з розвитком дитини - появою нових інтересів, вподобань, необхідністю розвитку здібностей до спорту, навчання тощо.
Суд дійшов висновку, що розмір аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що повинна сплачувати Відповідачка повинен становити 4 000 грн. у місяць.
Щодо стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.
У результаті вищевказаної протиправної поведінки відповідачки дитині була завдана моральна шкода, яка полягає у її тривалих душевних хвилюваннях, викликаних порушенням прав, суттєво порушений, як спокій дитини так і позивача ОСОБА_1 , що негативно вплинуло на повсякденний образ життя, позивач вимушений витрачати багато часу на вирішення питань, пов'язаних із захистом порушених прав, постійно обмірковувати зазначені події. Це в свою чергу негативно відображається і на дитині, вона також обмірковує ці події, засмучується і час від часу плаче.
Дитина зі страхом згадує ті дні, коли була змушена до жебракування, коли мама його заставляла працювати (збирати «білі бумажки»), коли вечорами мама відпочиваючи з іншим чоловіком перебувала в нетверезому стані тощо.
Як встановлено у ст. 2 Конвенції «Про права дитини» від 20.11.1989 року (далі - Конвенція), Держави-учасниці поважають і забезпечують всі права, передбачені цією Конвенцією, за кожною дитиною, яка перебуває в межах їх юрисдикції, без будь-якої дискримінації.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 3 Конвенції, з якою також кореспондуються і частина 8 ст. СК України, - в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, судами, адміністративними чи законодавчими органами, - першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини і, тим більше, при захисті одного із основних прав дитини - права на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття. Відповідно до ст. 27 Конвенції держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини в межах своїх здібностей і фінансових можливостей.
Крім того, ст. 23 Конвенції встановлено, що Держави-учасниці визнають, що неповноцінна в розумовому або фізичному відношенні дитина має вести повноцінне і достойне життя в умовах, які забезпечують її гідність, сприяють почуттю впевненості в собі і полегшують її активну участь у житті суспільства, визнають право неповноцінної дитини на особливе піклування. Як передбачено ст. 39 Конвенції, Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів для сприяння фізичному та психологічному відновленню та соціальній інтеграції дитини, яка є жертвою будь-яких видів нехтування, чи будь-яких жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження, тощо.
Таким чином, вказаними нормами міжнародного права, що у будь-якому разі привалюють над нормами національного законодавства, задекларовано:
1. Що за дитиною забезпечуються усі права без будь-якої дискримінації.
2.Що в усіх діях щодо дітей, в тому числі і які здійснюються судами, - першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів самої дитини, зокрема і одного із основних прав дитини - права на належне утримання.
3.Що кожна дитина має право на достойний рівень життя, і батьки несуть відповідальність за забезпечення цих умов в межах своїх фінансових можливостей.
4.Що неповноцінна дитина має вести повноцінне і достойне життя, і має право на особливе піклування.
5. Категорично не допускаються будь-які прояви нехтування, чи жорстоке, нелюдське або принижуюче гідність дитини поводження, а Держава має вживати всіх необхідних заходів для сприяння фізичному та психологічному відновленню та соціальній інтеграції дитини, яка стала жертвою такого.
Відповідно до ч.7, 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, яка має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України.
В «Загальній декларації прав людини» ООН проголосила про неухильне додержання таких принципів:
дитина внаслідок її фізичної і розумової незрілості потребує спеціальної охорони і піклування, зокрема належного правового захисту, до і після народження (преамбула Декларації);
людство зобов'язане надати дитині все найкраще, що воно має (преамбула Декларації);
основною метою має бути найкраще забезпечення інтересів дитини (п.2 Декларації);
дитині, яка є неповноправною, мають бути забезпечені спеціальні режим і піклування (п.5 Декларації);
на суспільство та органи публічної влади має бути покладений обов'язок щодо здійснення особливого піклування про дітей, які не мають сім'ї та про дітей, які не мають достатніх засобів існування (п.6 Декларації);
найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом (п.7 Декларації).
Крім того, у Конвенції «Про права дитини», констатується, що:
дітей визнано найбільш ураженою верствою населення планети; першочергова увага має приділятися якнайкращому забезпеченню інтересів саме дітей;
неповноцінні діти мають право на більш особливе піклування; захист прав дитини за будь-що привалює над інтересами їх батьків.
У статі 23-1 Закону України «Про охорону дитинства» також визначено, що «усі дії щодо дитини, яка перебуває у складних життєвих обставинах, спрямовуються на захист прав та інтересів дитини, усунення причин таких обставин і забезпечення безпечних умов її утримання та виховання.
Вищевикладені обставини дають підстави суду дійти висновку, що розмір аліментів, що заявлений ОСОБА_1 до стягнення буде відповідати принципам Міжнародного законодавства в галузі утримання неповнолітніх дітей, а також національного сімейного права та цивільного судочинства, таких як верховенство права, законність, обґрунтованість і справедливість судового рішення.
Як передбачено у статті 8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім'ї та родичами не врегульовані сімейним Кодексом, - вони регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України.
Більше того, статтею 9 ЦК України кореспондується, що положення Цивільного Кодексу застосовуються і до врегулювання сімейних відносин.
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Частиною 3 цієї ж статті передбачається, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
За змістом ч. 1 ст. 10 ЦК України, чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, - є частиною національного цивільного законодавства України.
Зобов'язання батьків утримувати своїх дітей викладене, як в «Декларації прав дитини» від листопада 1959 року, так і в Конвенції ООН «Про права дитини» від 20.11.1989р., що кореспондуються зі ст. 180 СК України.
Крім того, ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію платити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема і з актів цивільного законодавства.
Оскільки у відповідності до ст. 179 СК України аліменти - є власністю дитини, то виходячи з системного аналізу наведених матеріальних норм, вбачається обов'язок платника аліментів надати належне утримання дитині (сплатити гроші), що кореспондується із відповідним правом самої дитини на одержання такого утримання (отримання грошей).
Статтями 610 та 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок порушення прав особи передбачено статтями 23 та 1167 ЦК України.
За змістом вказаних норм права моральна шкода полягає зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї, членів її сім'ї чи близьких родичів. моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.
До вказаного вище висновку про можливість стягнення моральної шкоду у сімейних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 року по справі № 2-3897/10.
З огляду на викладене, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 завідомо знехтувала усіма життєвими потребами малолітнього сина, позбавила його материнської любові і матеріального утримання, що в свою чергу призвело до суттєвого порушення невід'ємних прав дитини і потягнуло за собою спричинення значної моральної шкоди.
За вказаних умов суд вважає, розмір моральної шкоди у розмірі 7 000 грн. є справедливим та доведеним перед судом.
Керуючись ст.ст.23, 1167 ЦК України, ст.ст. 4, 6, 10, 12, 141, 228, 229, 263, 265, 273, 280 - 282, 354 ЦПК України, ст.ст. 7,8, 179 -182 СК України суд, -
Вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) про стягнення аліментів на утримання сина та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП - невідомий, паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Суворовським РВ у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області 22 квітня 2016 року, зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований адреса проживання: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у гривні у розмірі 4000 грн., щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 15 червня 2021 року та до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7 включно.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП - невідомий, паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Суворовським РВ у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області 22 квітня 2016 року, зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований адреса проживання: АДРЕСА_1 ) завдану моральну шкоду у розмірі 7 000 гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП - невідомий, паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Суворовським РВ у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області 22 квітня 2016 року, зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір на користь держави в сумі 908 гривень 00 копійок.
Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача із дотриманням вимог ст.ст. 284 - 285 ЦПК України.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивачем заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку шляхом подання протягом тридцяти днів апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених вище строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга.
Повний текст рішення складено та підписано 30 травня 2022 року.
Суддя