Справа № 513/76/22
Провадження № 3/513/77/22
Саратський районний суд Одеської області
31 травня 2022 року Саратський районний суд Одеської області в складі: головуючого судді Рязанової К.Ю., за участю: секретаря судового засідання Фабрикатор Н.В., розглянувши матеріали які надійшли з відділення поліції №1 Білгород-Дністровського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 2 ст. 130 КУпАП,
16 січня 2022 року о 19 годині 37 хвилин, ОСОБА_1 , в с.Плахтіївка по вул. Куйбишева, керував транспортним засобом Мерседес-Бенз, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння (запах з порожнини рота) від проходження медичного огляду на виявлення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестера Драгер та проведення такого огляду у медичному закладі відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст.130 КУпАП.
ОСОБА_1 до суду не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення, причини своєї неявки суду не повідомив.
З огляду на те, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, будучи обізнаною про складання щодо неї протоколу про адміністративне правопорушення, не вжив заходів для явки до суду, не подав письмових заперечень проти протоколу, суд вважає, що наведена поведінка учасника процесу є такою, що направлена на затягування розгляду справи, з метою спливу строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого статтею 38 КУпАП.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 268 КУпАП участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи за ч. 1 ст. 130 КУпАП не є обов'язковою.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі Смірнов проти України згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням п.1 ст.6 даної Конвенції.
Зважаючи на викладені обставини, ОСОБА_1 був належно сповіщений про час і місце розгляду справи, також був обізнаний про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, однак не подав письмових заперечень проти протоколу, пояснень та доказів, до суду не з'явився, тому його поведінка свідчить про небажання брати участь у розгляді справи. Проте, подальше відкладення розгляду справи нівелюватиме завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП). Розгляд справи у розумні строки з одного боку забезпечує можливість своєчасного відновлення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у випадку необґрунтованості та безпідставності провадження у справі стосовно неї, а з іншого своєчасне вжиття заходів спрямованих на запобігання іншим правопорушенням, у випадку наявності підстав застосування адміністративного стягнення з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття (стаття 23 КУпАП). У будь-якому випадку відповідні дії мають бути вчинені своєчасно, з метою недопущення негативних наслідків, пов'язаних із тривалим розглядом справи та не вирішенням її по суті.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини у справах Шевченко проти України від 26.04.2007, Трух проти України від 14.10.2003, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Також суддя враховує, що на офіційному сайті Саратського районного суду Одеської області (https://st.od.court.gov.ua/sud1526/), в розділі Громадянам у вкладці Список судових справ, призначених до розгляду з моменту призначення даної справи до розгляду було зазначено дату, час та місце розгляду справи, однак ОСОБА_1 клопотання про відкладення судових засідань не подавав, про причини неявки не повідомляв, станом розгляду справи не цікавився.
Відтак, суд відповідно до вимог ч.1 ст.268 КУпАП, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності
Вирішуючи питання про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, суд дійшов до таких висновків.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України Про Національну поліцію визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України Про дорожній рух від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Так, відповідно до пункту 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідно до пункту 2.9. ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Статтями 251, 280 КУпАП, визначено фактичні дані, обставини на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, зокрема, ці дані встановлюються, у т.ч. протоколом про адміністративне правопорушення, свідків, засобами фото- і кінозйомки, відеозапису.
Законом України від 16 лютого 2021 року Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, внесено зміни, зокрема до ст. 266 КУпАП, що набрали чинності 17 березня 2021 року, та з цього часу закон надає можливість поліцейським під час проведення огляду осіб застосовувати технічні засоби відеозапису, та лише в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.
Тобто положення ч. 2 ст. 266 КУпАП дають підстави вважати, що застосування поліцейськими технічних засобів відеозапису є належним та допустим доказом під час провадження у справах за ч. 1, 2 ст. 130 КУпАП, не залежно від того, чи технічними засобами відеозапису зафіксовано сам огляд особи на стан сп'яніння, що проводився на місці, чи такими засобами зафіксовано відмову особи від огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Залучення свідків до огляду на стан сп'яніння, а так само фіксації відмови водія від огляду, є обов'язковим лише у разі неможливості застосування поліцейськими технічних засобів відеозапису.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів цієї справи, особа, що притягається до адміністративної відповідальності будучи водієм, у вказаній дорожній обстановці, вимог наведених Правил не дотримався, так як його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП повністю доведена, у розумінні ст. 251 того ж Кодексу, належними та допустимими доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, яким зафіксовано місце, час вчинення та суть адміністративного правопорушення та сукупністю досліджених матеріалів, доданих до вказаного протоколу, в тому числі й відео записом з місця події, на якому зафіксована відмова від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Драгер, а також відмова від проходження огляду в медичному закладі, рапортом інспектора СРПП відділення поліції №1 Білгород-Дністровського РВП УНП в Одеській області капітаном поліції Унгурян С.Ю., довідкою відповідно до якої, згідно облікових даних адміністративної практики (ІПНП «Цунамі»), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 впродовж календарного року притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, а також постановою Козелецького районного суду Чернігівської області від 26 жовтня 2021 року та постановою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 13 грудня 2021 року.
Отже, дані протоколу про адміністративне правопорушення та додані до нього докази у своїй сукупності беззаперечно підтверджують той факт, що водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу та в медичному закладі.
За таких обставин, враховуючи вище викладене, суд, у відповідності до положень ст. 251 та ст. 252 КУпАП, вважає, що у діях особи, що притягається до адміністративної відповідальності наявний склад адміністративного правопорушення передбачений ч. 2 ст. 130 КУпАП, а саме повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Відповідно до вимог ст. 17 Закону України Про виконання рішення та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У рішенні по справі О'Голлоран та Франціс проти Сполученого королівства від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завадити серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілем та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 двічі притягувався протягом календарного року до адміністративної відповідальності передбаченої за ч.1 ст. 130 КУпАП, суд, у відповідності до положень ст. 251 та ст. 252 КУпАП, вважає, що у діях особи, що притягається до адміністративної відповідальності наявний склад адміністративного правопорушення передбачений ч. 2 ст. 130 КУпАП, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, вчинена особою яка повторно протягом року вчила будь-яке з порушень, передбачених частиною першою ст.130 КУпАП.
Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення, суд відповідно до ст.33 КУпАП враховує характер адміністративного правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий та сімейний стан. Судом не встановлено обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника.
На підставі наведеного, відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до висновку про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Вирішуючи питання про обрання ОСОБА_1 виду адміністративного стягнення суд, враховує вимоги ст. 23 КУпАП, які передбачають, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Разом з тим, відповідно до п.28 Постанови Пленуму Верховного Суду України Судам Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті від 23 грудня 2005 року №14 (за змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України №18 від 19 грудня 2018 року) суди не вправі застосовувати позбавлення права керувати транспортними засобами тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.
В матеріалах справи інформація щодо отримання посвідчення водія ОСОБА_1 відсутня.
Тому суд приходить до висновку про необхідність накладення на нього адміністративного стягнення у виді адміністративного стягнення, передбаченого санкцією ч.2 ст.130 КУпАП у вигляді штрафу.
Крім того, враховуючи характер вчиненого правопорушення, наявні дані про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, ступінь її вини, відсутність обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, та те, що санкцією ч.2 ст. 130 КУпАП передбачено єдине адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, суд вважає, що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення у межах санкції ч.2 ст. 130 КУпАП у виді штрафу.
Судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення підлягає стягненню відповідно до вимог ст. 40-1 КУпАП.
Керуючись ст.ст.130, 24, 283, 284 КУпАП, суд
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді адміністративного штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень.
Стягнення проводити на користь держави на розрахунковий рахунок № UA848999980313080149000015001, код за ЄДРПОУ отримувача - 37607526, отримувач коштів - ГУК у Одеській області (Одеська обл.) 21081300, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), вид платежу: адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 496 (чотириста дев'яносто шість) гривень 20 копійок - на розрахунковий рахунок № UA908999980313111256000026001, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), отримувач коштів - ГУК у м. Києві (м. Київ) 22030106, призначення платежу - стягнення судового збору на користь держави.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя К. Ю. Рязанова