Справа №295/4603/22
1-кс/295/2371/22
25.05.2022 року м. Житомир
Слідчий суддя Богунського районного суду м.Житомира ОСОБА_1 ,
розглянувши матеріали клопотання про арешт майна,
поданого слідчим СВ ВП №1 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області
ОСОБА_2 ,
погоджене прокурором Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_3 ,
у кримінальному провадженні №12022060410000223 від 24.05.2022,
за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.246 КК України,
Слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя враховує наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
В обґрунтування клопотання слідчий послався на необхідність збереження речових доказів.
В той же час, частиною 2 ст. 173 КПК України визначено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати, серед іншого, правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України).
Правові підстави для накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів визначені частиною третьою ст. 170 КПК України, згідно з якою арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Згідно ч. 2 ст. 98 КПК України документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Сукупний аналіз ст.ст. 98, 170, 171, 173 КПК України дає підстави слідчому судді вважати, що клопотання про арешт повинно містити відповідне обґрунтування з абсолютним дотриманням викладених правових норм. У разі подання клопотання про арешт майна у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України, в ньому повинно бути зазначено, яким з ознак, визначених в ч. 1 ст. 98 КПК України, відповідає майно, на яке слідчий просить накласти арешт, з відповідним мотивуванням відповідно до обставин конкретного кримінального провадження.
У клопотанні про арешт майна слідчий просить накласти арешт на транспортний засіб з напівпричепом; на колоди деревини без поколодного маркування, а також на колоди деревини з поколодним маркуванням; товарно-транспортні накладні. У клопотанні зазначено, що під час огляду слідчому було надано товарно-транспортні накладні, однак слідчим встановлено відсутність низки поколодних маркувань, тому виникли сумніви у походженні деревини.
Диспозиція ч.1 ст.246 КК України передбачає кримінальну відповідальність за незаконну порубку дерев або чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, перевезення, зберігання, збут незаконно зрубаних дерев або чагарників, що заподіяли істотну шкоду.
Разом з тим, слідчий у клопотанні просить накласти арешт на колоди деревини як без поколодного маркування, так і на колоди деревини з поколодним маркуванням, а також на товарно-транспортні накладні та посилається на те, що деревина є об'єктом вчинення злочину. Однаквсупереч викладеним вище нормам КПК України в клопотанні про арешт майна не наведено обставини, які можуть свідчити про незаконність походження деревини, яка містить поколодне маркування, не конкретизовано підстави та мету накладення арешту відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту зазначеного майна; якому з критеріїв, зазначених в ч. 1 ст. 98 КПК України, відповідають колоди деревини з поколодним маркуванням, на які слідчий просить накласти арешт; в чому полягає загроза приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження вже вилученого майна.
Ні клопотання про накладення арешту, ні постанова про визнання предметів речовими доказами не містять належного мотивування, яким з критеріїв ст. 98 КПК України відповідають колоди деревини з поколодним маркуванням, яким чином вказане майно може бути використано як доказ в даному кримінальному провадженні.
Окрім того, відповідно до ч.1 ст.172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Уклопотанні зазначено власника та користувача автомобіля з напівпричепом, однак слідчим у клопотанні не вказано власника (володільця) деревини та товарно-транспортних накладних, а також контактних даних такої особи (осіб), які б давали можливість слідчому судді оперативно повідомити учасника провадження про розгляд клопотання про накладення арешту на майно у строк, визначений КПК.
Вказані недоліки слід усунути у разі повторного звернення до слідчого судді з належним чином оформленим клопотанням.
Відповідно до ч.3 ст.172 КПК України, слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 40, 132, 171, 172 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання слідчого СВ ВП №1 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_2 про арешт майна у кримінальному провадженні №12022060410000223 від 24.05.2022, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.246 КК України - повернути для усунення недоліків.
Встановити строк для усунення зазначених недоліків, що не перевищує 72 години з моменту отримання копії ухвали.
Після усунення недоліків сторона кримінального провадження не позбавлена права повторно звернутися із даним клопотанням до слідчого судді в загальному порядку.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1