П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
30 травня 2022 р. м.ОдесаСправа № 420/13143/21
Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М.М.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Осіпова Ю.В., суддів: Косцової І.П., Скрипченка В.О., розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправними та скасування постанов, зобов'язання вчинити дії,
27.07.2021р. ОСОБА_2 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Другого Приморського ВДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), в якому просив суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця 2-го Приморського ВДВС у м.Одесі ГТУЮ в Одеській області Кубрака К.В. від 06.08.2019р. про накладення на нього штрафу у сумі 76 800 грн., винесену у межах виконавчого провадження №53355475;
- зобов'язати державного виконавця здійснити розрахунок розміру аліментів (ВП №53355475) із врахуванням сплаченої ним суми штрафу у розмірі 76800 грн. в рахунок сплати аліментів;
- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Другого Приморського ВДВС у м.Одесі ГТУЮ в Одеській області Кубрака К.В. від 02.09.2019р. про стягнення з нього виконавчого збору у сумі 33280 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сплата заборгованості позивача у межах виконавчого провадження №53355475 здійснена з урахуванням винесеної державним виконавцем постанови про накладення на позивача штрафу у сумі 76800 грн. У той же час, позивач не погоджується із постановою про накладення штрафу, а зараховані на погашення штрафу суми вважає за необхідне направити на погашення аліментів.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2021 року позов ОСОБА_2 - задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Другого Приморського ВДВС у м.Одесі ГТУЮ в Одеській області Кубрака К.В. від 06.08.2019р. про накладення штрафу у сумі 76800 грн. на позивача у виконавчому провадженні №53355475, а також зобов'язано державного виконавця здійснити розрахунок розміру аліментів (ВП №53355475) із врахуванням сплаченої ОСОБА_2 суми штрафу у розмірі 76800 грн. в рахунок сплати аліментів. Визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Другого Приморського ВДВС у м.Одесі ГТУЮ в Одеській області Кубрака К.В. від 02.09.2019р. про стягнення із ОСОБА_2 виконавчого збору у сумі 33280 грн. Стягнуто з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1100,80 грн.
На зазначене рішення суду, 07.09.2021р. ОСОБА_1 (колишня дружина позивача), яка не брала участі у розгляді справи в суді першої інстанції, однак, яка вважала, що оскаржуваним судовим рішенням вирішено питання про її права, інтереси та обов'язки, подала апеляційну скаргу.
Враховуючи, що у даній справі правовідносини виникли виключно між органом державної виконавчої служби, який здійснював певні виконавчі дії у виконавчому провадженні №53355475, та ОСОБА_2 (боржником у вказаному виконавчому провадженні), а рішенням суду першої інстанції питання про права, свободи, інтереси чи обов'язки заявниці - ОСОБА_1 не вирішувалось, ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20.09.2021р. відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на підставі ст.293 КАС України.
Вважаючи ухвалу суду апеляційної інстанції від 20.09.2021р. постановленою із порушенням вимог процесуального закону, 15.11.2021р. ОСОБА_1 подала касаційну скаргу.
Разом із тим, не погоджуючись із рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.08.2021р., відповідач 21.09.2021р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив про те, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення, було порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалами П'ятого апеляційного адміністративного суду від 01.11.2021р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 10.11.2021р.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2021р. апеляційну скаргу Другого Приморського ВДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) - залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.08.2021р. - без змін.
Однак, за результатами касаційного розгляду, 12.05.2022р. Верховний Суд ухвалив постанову про задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 , скасування ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20.09.2021р. та направлення справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду (на стадії вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження).
23.05.2022р. матеріали справи повторно надійшли до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Так, вирішуючи питання про можливість розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 та перевіряючи її доводи, колегія суддів виходить з наступного.
Як вбачається зі змісту апеляційних скарг ОСОБА_1 і відповідача у справі - Другого Приморського ВДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), такі мотивовані незгодою із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для поновлення строку звернення до суду, визначеного ст.287 КАС України, оскільки ОСОБА_2 , будучи зацікавленою стороною виконавчого провадження, не був позбавлений можливості цікавитися провадженням та добросовісно користуватися належними йому правами, як сторона виконавчого провадження. Позивач, ознайомившись із матеріалами справи 30.07.2019р. та маючи ідентифікатор доступу до виконавчого провадження, мав змогу ознайомитися із матеріалами цього виконавчого провадження у будь-який час, що свідчить про відсутність поважних причин для поновлення строку звернення до суду.
Також, у поданих апеляційних скаргах, останні посилалися на необґрунтованість висновку суду першої інстанції про те, що оскільки заборгованість ОСОБА_2 відносно сплати аліментів стягувачу утворилася з 2016р., а відповідальність у формі штрафу за таку несплату, передбачену у ч.14 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження», була введена лише 28.08.2018р., позивач не міг передбачити настання такої відповідальності (за несвоєчасну сплату аліментів). Натомість, на переконання апелянтів, заборгованість у позивача виникла на підставі постанови Одеського апеляційного суду від 04.06.2019р., тобто на момент, коли вищезазначена норма діяла, а тому й розповсюджувала дію на дані правовідносини, а позивач міг та був зобов'язаний передбачити настання відповідальності у зв'язку із несвоєчасною сплатою аліментів.
У свою чергу, погашення заборгованості сталося внаслідок вчинення державним виконавцем всіх необхідних дій у виконавчому провадженні, а позиція суду 1-ї інстанції про те, що відповідач не здійснив заходів примусового характеру щодо стягнення суми заборгованості по аліментах та боржник самостійно сплатив таку суму - не відповідають дійсності.
Отже, дослідивши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення суду 1-ї інстанції від 25.08.2021р., судом апеляційної інстанції встановлено, що доводи та мотиви останньої за своїм змістом повністю аналогічні та збігаються з доводами та мотивами, викладеними в апеляційній скарзі відповідача, за наслідками розгляду якої П'ятим апеляційним адміністративним судом в цьому же складі було прийнято постанову від 17.11.2021р., в якій надано оцінку вказаним доводам за результатами розгляду такої скарги.
За таких обставин, судова колегія зазначає, що станом на 23.05.2022р. (дата надходження справи до суду для продовження розгляду) за наслідками розгляду апеляційної скарги Другого Приморського ВДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) існує судове рішення, яке набрало законної сили між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
При цьому, касаційна скарга ОСОБА_1 розглянута та задоволена Верховним Судом лише 12.05.2022р., тобто після закінчення апеляційного перегляду справи та прийняття судового рішення 17.11.2021р.
У відповідності до ст.ст.55,129 Конституції України, застосування та користування правами на судовий захист, апеляційний перегляд справи здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом. Тобто, реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення, ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, в даному випадку - КАС України.
Згідно з ч.1 ст.13 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
За правилами ч.1 ст.293 КАС України, учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Частиною 1,4 ст.323 КАС України передбачено, що якщо апеляційна скарга надійшла до суду 2-ї інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає її за правилами цієї глави.
Суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, зазначену в ч.1 цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.
Однак, варто наголосити на тому, що суд відмовляє у відкритті провадження за апеляційною скаргою, поданою відповідно до ч.1 цієї статті, якщо суд розглянув наведені у ній доводи під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи (ч.5 ст.323 КАС України).
Тобто, з аналізу наведених норм вбачається, що у разі надходження апеляційної скарги, в якій викладені доводи, аналогічні тим, яким судом вже було надано оцінку під час розгляду апеляційної скарги іншої особи, вже після винесення судом апеляційної інстанції відповідного рішення, суд 2-ї інстанції, у силу імперативних вимог ст.323 КАС України, має відмовити у відкритті апеляційного провадження за такою апеляційною скаргою.
Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції у постанові від 17.11.2021р. за результатами розгляду апеляційної скарги відповідача (органу державної виконавчої служби) надано оцінку всім доводам, які є аналогічними доводам апеляційної скарги ОСОБА_1 (відтворюють зміст), колегія суддів вважає неможливим розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.08.2021р., оскільки фактично це буде новий перегляд судовою колегією апеляційного суду спору, який вже вирішено судом та зводитиметься до повторного апеляційного перегляду судового рішення у справі.
За змістом ч.2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Європейський Суд з прав людини в рішенні у справі «Правєдная проти Росії» від 18.11.2004р. зазначає, що одним із аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що, якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду. Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало законної сили, лише задля нового судового розгляду і нового рішення по суті. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин.
Як вказано Європейським судом з прав людини в рішеннях у справах «Пономарьов проти України» та «Брумареску проти Румунії», одним з фундаментальних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Мушта проти України» зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.
З огляду на викладене та враховуючи, що судом апеляційної інстанції в межах розгляду даної справи №420/13143/21 надано оцінку всім доводам, наведеним ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, хоча і за результатами розгляду апеляційної скарги іншої особи, дотримуючись принципу юридичної визначеності, колегія суддів доходить висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .
При цьому, колегія суддів наголошує на тому, що ОСОБА_1 , як особа, що не згодна з постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2021р., не позбавлена права на її касаційне оскарження, незважаючи на те, що апеляційний розгляд проводився не за її скаргою, а за скаргою відповідача - Другого Приморського ВДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).
Керуючись ст.ст.243,293,323 КАС України, апеляційний суд
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2021 року - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Осіпов Ю.В.
Судді Косцова І.П.
Скрипченко В.О.