справа№380/3006/22
31 травня 2022 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Гулкевич І.З., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 2 Спеціального центру швидкого реагування державної служби України з надзвичайних ситуацій про стягнення середнього заробітку,-
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до 2 Спеціального центру швидкого реагування державної служби України з надзвичайних ситуацій, в якій з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просить:
-стягнути з 2 Спеціального центру швидкого реагування державної служби України з надзвичайних ситуацій на користь ОСОБА_1 середній заробіток з 17.03.2021 по 25.05.2022 в розмірі 153 105,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16.03.2021 у справі №380/12668/20 задоволено позов ОСОБА_1 до 2 Спеціального центру швидкого реагування державної служби України з надзвичайних ситуацій. Визнано протиправним і скасовано наказ 2 Спеціального центру швидкого реагування державної служби України з надзвичайних ситуацій № 192 від 13 жовтня 2020 року про звільнення старшого сержанта служби цивільного захисту ОСОБА_1 інструктора службового собаківництва пошуково-рятувального відділення групи пошуково-рятувальних робіт аварійно-рятувальної частини 2 Спеціального центру швидкого реагування державної служби України з надзвичайних ситуацій зі служби у запас Збройних Сил України. Поновлено ОСОБА_1 на службі цивільного захисту на посаді інструктора службового собаківництва пошуково-рятувального відділення групи пошуково-рятувальних робіт аварійно-рятувальної частини 2 Спеціального центру швидкого реагування державної служби України з надзвичайних ситуацій з 14.10.2020. Стягнуто з 2 Спеціального центру швидкого реагування державної служби України з надзвичайних ситуацій на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14.10.2020 по 16.03.2021 в сумі 53586,75 грн (п'ятдесят три тисячі п'ятсот вісімдесят шість гривень 75 копійок). Дане рішення не оскаржувалось та набрало законної сили 16.04.2021. На виконання рішення суду №380/12668/20 відповідачем видано наказ №55 від 24.03.2021, яким скасовано наказ 2 СЦШР ДСНС України №192 від 13.10.2020 та викладено у такій редакції : “увільнити старшого сержанта служби цивільного захисту ОСОБА_1 , інструктора службового собаківництва пошуково-рятувального відділення групи пошуково-рятувальних робіт аварійно-рятувальної частини 2 Спеціального центру швидкого реагування державної служби України з надзвичайних ситуацій від виконання обов'язків за посадою у зв'язку з призовом на строкову військову службу до дня фактичного звільнення з військової служби”. Однак рішення суду №380/12668/20 щодо поновлення ОСОБА_1 не було виконано. 04.10.2021 представником позивача подано адвокатський запит щодо надання інформації про поновлення ОСОБА_1 на посаді, копію наказу про поновлення, та інформацію про виплачений середній заробіток. 02.11.2021 представником позивача отримано відповідь від 25.10.2021 №8201-1629/82-01, в якій зазначено, що відповідачем прийнято наказ №213 від 16.09.2021, яким внесено зміни в наказ №55 від 24.03.2021 та поновлено на службі ОСОБА_1 та увільнено.також відповідачем зазначено, що ОСОБА_1 було виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14.10.2020 по 16.03.2021, однак після цього, жодні кошти позивачу не нараховувались та не виплачувались станом і по сьогоднішній день. Відтак, вважає такі дії відповідача протиправними, просить стягнути середній заробіток за період з 17.03.2021 по 25.05.2022. Просить позовні вимоги задовольнити повністю.
Ухвалою суду від 28.02.2022 відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ст.262 КАС України.
Відповідачем подано відзив на адміністративний позов, в якому позовні вимоги не визнає повністю. В обґрунтування відзиву вказав, що гарантія у вигляді збереження середнього заробітку за працівником, призваним на строкову військову службу діє протягом часу проходження ним такої служби, факт чого підтверджується військовим квитком з наявністю у нього запису про призов на військову службу та відсутністю запису про виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини. Відповідач є бюджетною установою, що передбачає утримання (здійснення відповідних видатків) за рахунок коштів державного бюджету. Відповідно до п.23 ч.1 ст. 116 Бюджетного кодексу України здійснення платежів за рахунок бюджетних коштів без реєстрації бюджетних зобов'язань, за відсутності підтвердних документів є порушенням бюджетного законодавства учасником бюджетного процесу. Тобто відсутність підтвердних документів щодо поширення на особу гарантії у вигляді збереження середнього заробітку (копії військового квитка з наявністю у нього запису про призов на військову службу та відсутністю запису про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини або інших офіційних документів) зумовлює неможливість проведення відповідних видатків за рахунок бюджетних коштів, оскільки право особи на певні пільги, гарантії чи компенсації не можу бути реалізоване шляхом вчинення дій, які визнаються законодавством правопорушенням. ОСОБА_1 жодного разу не звертався до відповідача з наданням копій офіційних документів, які вищезазначені та могли би бути підставою для проведення відповідних виплат. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16.03.2021 у справі №380/12668/20 підтверджено факт призову позивача на строкову військову службу та стягнуто на його користь середній заробіток, однак таке рішення не може бути підставою виплати середнього заробітку на майбутнє, оскільки середній заробіток зберігається на час проходження такої служби, яке, відповідно може бути припинено в будь-який час до закінчення визначених ст. 23 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” строків. Таким чином, умовою задоволення заявленої позовної вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку є прийняття судом рішення про визнання бездіяльності відповідача протиправною, що, враховуючи вищенаведене не відповідатиме фактичним обставинам справи, оскільки така бездіяльність зумовлена вимогами бюджетного законодавства та невчиненням відповідних дій, які є обов'язковою передумовою для виплати середнього заробітку, саме позивачем. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Представником позивача подано відповідь на відзив.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16.03.2021 року у справі №380/12668/20 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправним і скасовано наказ 2 Спеціального центру швидкого реагування державної служби України з надзвичайних ситуацій № 192 від 13 жовтня 2020 року про звільнення старшого сержанта служби цивільного захисту ОСОБА_1 інструктора службового собаківництва пошуково-рятувального відділення групи пошуково-рятувальних робіт аварійно-рятувальної частини 2 Спеціального центру швидкого реагування державної служби України з надзвичайних ситуацій зі служби у запас Збройних Сил України. Поновлено ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) на службі цивільного захисту на посаді інструктора службового собаківництва пошуково-рятувального відділення групи пошуково-рятувальних робіт аварійно-рятувальної частини 2 Спеціального центру швидкого реагування державної служби України з надзвичайних ситуацій з 14.10.2020. Стягнуто з 2 Спеціального центру швидкого реагування державної служби України з надзвичайних ситуацій (вул. Спортивна, 44, м. Дрогобич Львівська область, 82100; код ЄДРПОУ 14372923) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14.10.2020 по 16.03.2021 в сумі 53586,75 грн (п'ятдесят три тисячі п'ятсот вісімдесят шість гривень 75 копійок). Рішення суду в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 та стягнення середнього заробітку за один місяць допущено до негайного виконання.
Наказом 2 Спеціального центру швидкого реагування державної служби України з надзвичайних ситуацій від 24.03.2021 №55 скасовано наказ 2 Спеціального центру швидкого реагування державної служби України з надзвичайних ситуацій № 192 від 13 жовтня 2020 року про звільнення старшого сержанта служби цивільного захисту ОСОБА_1 інструктора службового собаківництва пошуково-рятувального відділення групи пошуково-рятувальних робіт аварійно-рятувальної частини 2 Спеціального центру швидкого реагування державної служби України з надзвичайних ситуацій зі служби у запас Збройних Сил України. Викладено наказ 2 СЦШР ДСНС України (по особовому складу) від 13.10.2020 №192 “Про виключення з кадрів ДСНС України ОСОБА_1 ” в наступній редакції: “Увільнити старшого сержанта служби цивільного захисту ОСОБА_1 , інструктора службового собаківництва пошуково-рятувального відділення групи пошуково-рятувальних робіт аварійно-рятувальної частини 2 Спеціального центру швидкого реагування державної служби України з надзвичайних ситуацій від виконання обов'язків за посадою у зв'язку з призовом на строкову військову службу до дня фактичного звільнення з військової служби”. Підставою винесення наказу слугувало рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.03.2021 у справі №380/12668/20.
Наказом 2 Спеціального центру швидкого реагування державної служби України з надзвичайних ситуацій №213 від 16.09.2021 внесено зміни до наказу 2 СЦШР ДСНС України від 24.03.2021 №55, яким “Поновлено з 13 жовтня 2020 року на службі цивільного захисту старшого сержанта служби цивільного захисту ОСОБА_1 , інструктора службового собаківництва пошуково-рятувального відділення групи пошуково-рятувальних робіт аварійно-рятувальної частини 2 Спеціального центру швидкого реагування державної служби України з надзвичайних ситуацій та увільнено його від виконання обов'язків за посадою у зв'язку з призовом на строкову військову службу до дня фактичного звільнення з військової служби”.
Також встановлено, що згідно довідки Військової частини НОМЕР_2 №12/230 з 14.06.2021 по теперішній час ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом.
Увільнивши ОСОБА_1 2 Спеціальний центр швидкого реагування державної служби України з надзвичайних ситуацій не виплачує грошове забезпечення останньому.
04.10.2021 представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом, в якому просив надати інформацію, чи було поновлено ОСОБА_1 на службі цивільного захисту на посаді інструктора службового собаківництва пошуково-рятувального відділення групи пошуково-рятувальних робіт аварійно-рятувальної частини 2 Спеціального центру швидкого реагування державної служби України з надзвичайних ситуацій з 14.10.2020 на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.03.2021 по справі №380/12668/20; просив надати наказ (витяг з наказу) про поновлення ОСОБА_1 ; інформацію про те, чи виплачується ОСОБА_1 з моменту його поновлення на роботі/службі грошове забезпечення (середня заробітна плата).
Листом від 25.10.2021 №8201-1629/82-01 представника позивача повідомлено, що ОСОБА_1 згідно рішення суду у справі №380/12668/20 виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14.10.2020 по 16.03.2021 та надано витяги з наказів від 24.03.2021 №55 та від 16.09.2021 №213.
Позивач не погоджується з діями відповідача, щодо невиплати йому середнього заробітку за період з 17.03.2021 по 25.05.2022 (день подання позовної заяви ), що передбачено ст. 119 КЗпП, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними мотивами.
Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” від 25.03.1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає у тому числі проходження військової служби.
Статтею 2 Закону №2232-XII встановлено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Частиною 1 ст. 15 Закону № 2232-XII передбачено, що на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров'я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 27-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу (далі - громадяни призовного віку).
Глава VII Закону № 2232-XII врегульовує особливості призову під час мобілізації.
Так, ч. 1 та 2 ст. 39 Закону № 2232-XII зазначено, що призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”. На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.
Громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 53 і частиною другою статті 57 Закону України “Про освіту”, частиною другою статті 44, частиною першою статті 54 і частиною третьою статті 63 Закону України “Про фахову передвищу освіту”, частиною другою статті 46 Закону України “Про вищу освіту”.
Відповідно до частини 3 статті 119 КЗпП України за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.
Отже, за громадянами, призваними на строкову військову службу, втому числі і за позивачем, зберігаються їх місце роботи, посада і середній заробіток.
Рішенням Ради національної безпеки та оборони України “Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України” від 01.03.2014, яке введене в дію Указом Президента України №189/2014 від 02.03.2014, констатовано виникнення ситуації, яка загрожує національній безпеці України та вимагає необхідності вжиття заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державних кордонів України, недопущення втручання в її внутрішні справи. З моменту прийняття Президентом України Указу від 17.03.2014 №303/2014 “Про часткову мобілізацію” в Україні діє особливий період, Збройні Сили України переведені на функціонування в умовах особливого періоду.
Рішення про повну демобілізацію усіх призваних під час мобілізації військовослужбовців та переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу Президентом України не приймались.
Відповідно до статті 1 Закону України від 6 грудня 1991 року №1932-ХІІ “Про оборону України” особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
За змістом наведених визначень, навіть за невведення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов'язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи.
Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.
Аналогічний підхід застосовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 серпня 2020 року під вирішення справи №813/402/17.
Такої ж позиції дотримувалося й Міністерство оборони України, про що свідчить лист від 01 жовтня 2015 року №322/2/8417, у якому зазначено, що особливий період в Україні настав з 17 березня 2014 року на підставі Указу Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 “Про часткову мобілізацію” та триває дотепер, а його скасування буде здійснено окремим Указом Президента України “Про демобілізацію” після стабілізації обстановки на Сході України.
Таким чином, за всіма працівниками, призваними на строкову військову службу, на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і компенсується з бюджету середній заробіток на підприємстві, де вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності.
Судом встановлено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16.03.2021 у справі №380/12668/20 визнано протиправним і скасовано наказ 2 Спеціального центру швидкого реагування державної служби України з надзвичайних ситуацій № 192 від 13 жовтня 2020 року про звільнення старшого сержанта служби цивільного захисту ОСОБА_1 інструктора службового собаківництва пошуково-рятувального відділення групи пошуково-рятувальних робіт аварійно-рятувальної частини 2 Спеціального центру швидкого реагування державної служби України з надзвичайних ситуацій зі служби у запас Збройних Сил України.
Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що за позивачем зберігається не тільки місце роботи в установі, в якій він працював на час призову, а також і середній заробіток.
Станом на день розгляду справи до суду не надано доказів того, що позивач закінчив проходження строкової служби. Отже порушення є триваючим.
Отже, є протиправними дії 2 Спеціального центру швидкого реагування державної служби України з надзвичайних ситуацій щодо не нарахування та невиплати середнього заробітку позивачу.
При вирішенні позовних вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку за період з 17.03.2021 року по 25.05.2022 року у розмірі 153105,00 грн., суд виходить з такого.
Положеннями абзацу четвертого пункту 4 розділу ІІІ Порядку №100 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2015 №542) визначено, що працівникам, які були звільнені в запас з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та повторно призвані для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, обчислення середньої заробітної плати проводиться з урахуванням норм цього Порядку. У разі коли розрахована в установленому порядку середня заробітна плата є нижчою від середньої заробітної плати, яка зберігалась за працівником протягом періоду попередньої військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, для розрахунку компенсації застосовується середня заробітна плата, яка зберігалась за працівником протягом періоду попередньої військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період. Тобто, положення абзацу четвертого пункту 4 розділу ІІІ Порядку №100 вказують, що цей Порядок №100 застосовується для обчислення середньої заробітної плати працівників, призваних для проходження військової служби на особливий період.
Згідно із підпунктом “л” пункту 1 розділу І Порядку №100 цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках: інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.
Відповідно до абзацу третього пункту 2 розділу ІІ Порядку №100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Пунктом 3 розділу ІІІ Порядку №100 передбачено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.
Згідно із пунктом 5 розділу IV Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
За правилами пункту 8 розділу IV Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Суд погоджується із доводами позивача про те, що оскільки наказом начальника 2 СЦШР ДСНС України (по особовому складу) від 13.10.2020 року №192 “Про виключення із списків особового складу ОСОБА_1 ” його було звільнено, то відповідні розрахунки повинні обчислюватися виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якої пов'язана відповідна виплата, тобто серпень-вересень 2020 року.
Так, суд бере до уваги, що середньоденне грошове забезпечення рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16.03.2021 у справі № 380/12668/20 визначено у розмірі 510,35 грн.
Відтак, середній заробіток (грошове забезпечення), збереження якого за позивачем передбачене частиною третьою статті 119 КЗпП України, що підлягав виплаті за період з 17.03.2021 по 25.05.2022, складає 153 105,00 грн (510,35 грн х 300 днів).
За правилами ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, згідно зі ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, 262 пп. пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ “Перехідні положення” КАС України, суд -
вирішив:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії 2 Спеціального центру швидкого реагування державної служби України з надзвичайних ситуацій щодо не нарахування та невиплати середнього заробітку ОСОБА_1 за період з 17.03.2021 року по 25.05.2022 року.
Стягнути з 2 Спеціального центру швидкого реагування державної служби України надзвичайних ситуацій (вул. Спортивна, 44, м. Дрогобич, Львівська область, 82100; ЄДРПОУ 14372923) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за період з 17.03.2021 року по 25.05.2022 року в розмірі 153 105,00 грн з врахуванням обов'язкових платежів.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) з 2 Спеціального центру швидкого реагування державної служби України надзвичайних ситуацій (вул. Спортивна, 44, м. Дрогобич, Львівська область, 82100; ЄДРПОУ 14372923) за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 1 531,05 грн (одна тисяча п'ятсот тридцять одна гривня, 05 копійок).
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Гулкевич І.З.