справа№380/5246/22
31 травня 2022 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Гулкевич І.З. розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області з такими вимогами:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №134950012411 від 10.09.2021 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 на підставі ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 період роботи на посаді електрозварювальника ручної дугової зварки у ЗАТ “Виробничо-будівельна фірма “АБО” з 05.02.2001 по 25.12.2015; період роботи на посаді електрозварювальника ручної дугової зварки у ТзОВ “СпецБудМонтаж” з 11.03.2016 по 25.07.2015;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах за Списком №2 на підставі ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з 06.09.2021.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 06.09.2021 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2. За результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято оскаржуване рішення №134950012411 від 10.09.2021, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного страхового стажу - 28 років, підтвердивши лише 25 років 01 місяць 19 днів. Як зазначає позивач, відповідач під час вирішення питання про призначення йому пенсії безпідставно не зарахував період роботи на посаді електрозварювальника ручної другової зварки у ЗАТ “Виробничо-будівельна фірма “АБО” з 05.02.2001 по 25.12.2015; період роботи на посаді електрозварювальника ручної дугової зварки у ТзОВ “СпецБудМонтаж” з 11.03.2016 по 25.07.2015, оскільки такий підтверджується відповідними записами у трудовій книжці, а також додатковими документами, які були подані разом із заявою про призначення пенсії. Окрім того, на переконання позивача, необґрунтоване неврахування зазначених вище періодів його трудової діяльності до пільгового стажу суперечить нормам пенсійного законодавства та порушує його право на належний соціальний захист.
Ухвалою суду від 14.03.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
30.03.2022 представником відповідача 1 подано відзив на адміністративний позов, в якому вказує, що рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України у Закарпатській області. Відповідно до наданих документів ОСОБА_1 до страхового стажу не зарахованого період роботи в Росії з 01.01.2004 по 25.07.2018, оскільки підтверджуючі довідки оформлені не належним чином, а також за спірний період відсутня інформація щодо сплати внесків до Пенсійного фонду РФ. Отже, страховий стаж позивача зарахований органом Пенсійного фонду складає 25 років 01 місяць 19 днів, щоє недостатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п.2 ч.2 ст. 114 Закону №1058. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Ухвалою суду від 04.04.2022 залучено до участі у справі №380/5246/22 в якості співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області.
Відповідачем 2 відзив на адміністративний позов не подано.
24.05.2022 на адресу Львівського окружного адміністративного суду від позивача засобами поштового зв'язку надійшла заява про уточнення позовних вимог. Відповідно до вказаної заяви позивач просить суд :
визнати протиправним та скасувати рішення №134950012411 від 10.09.2021 Головного управління Пенсійного фонду в Закарпатській області про відмову у призначенні пенсії за віком на підставі ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком : період роботи на посаді електрозварювальника ручної дугової зварки у ЗАТ “Виробничо-будівельна фірма “АБО” з 05.02.2001 по 25.12.2015; період роботи на посаді електрозварювальника ручної дугової зварки у ТзОВ “СпецБудМонтаж” з 11.03.2016 по 25.07.2018;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на підставі ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, а саме з 06 вересня 2021 року.
Ухвалою суду від 25.05.2022 заяву позивача про уточнення позовних вимог прийнято.
Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з'ясував усі фактичні обставини, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.
ОСОБА_1 06 вересня 2021 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком на підставі ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
10 вересня 2021 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області розглянуто заяву позивача за принципом екстериторіальності та прийнято рішення №134950012411 про відмову в призначенні пенсії за віком. В обґрунтування відмови у призначенні пенсії відповідачем-2 зазначено, що необхідний страховий стаж для призначення пенсії становить не менше 28 років, страховий стаж позивача складає 25 років 01 місяць 19 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи в Росії з 01.01.2004 по 25.07.2018, оскільки підтверджуючі довідки оформлені не належним чином, а також за зазначений період відсутня інформація щодо сплати внесків до Пенсійного фонду РФ.
В матеріалах справи міститься копія трудової книжки ОСОБА_1 , якою визначено трудовий шлях останнього.
Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, з метою захисту свого порушеного права на пенсійне забезпечення, позивач звернувся із даною позовною заявою до суду.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
У відповідності до ч.1 ст. 4 Закону №1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
У відповідності до абзацу першого частини першої статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно із абзацом першим частини другої статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Згідно із статтею 26 Закону 1058-IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
Положеннями ст. 62 Закону № 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Згідно з пунктом 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Таким чином, нормою вказаного Порядку № 637 чітко визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. І лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 , останній працював в Російській Федерації, у наступні періоди, а саме: 05.02.2001 по 10.05.2001 у ЗАТ “Виробничо-будівельна фірма “АБО” електрозварювальник ручної дугової сварки 5-то розряду; 05.06.2001 по 25.12.2008 у ЗАТ “Виробничо-будівельна фірма “АБО” електрозварювальник ручної дугової сварки 5-то розряду; 10.01.2009 по 31.03.2010 у ЗАТ “Виробничо-будівельна фірма “АБО” електрозварювальник ручної дугової сварки 5-то розряду; 01.11.2013 по 04.10.2014 у ЗАТ “Виробничо-будівельна фірма “АБО” електрозварювальник ручної дугової сварки; 16.01.2015 по 14.07.2015 у ЗАТ “Виробничо-будівельна фірма “АБО” електрозварювальник ручної дугової сварки; 11.03.2016 по 24.06.2016 ТзОВ “СпецБудМонтаж” електрозварювальник ручної дугової сварки 5-то розряду; 08.11.2016 по 21.12.2016 ТзОВ “СпецБудМонтаж” електрозварювальник ручної дугової сварки 5-то розряду; 19.05.2017 по 29.09.2017 ТзОВ “СпецБудМонтаж” електрозварювальник ручної дугової сварки 5-то розряду; 10.10.2017 по 25.07.2018 ТзОВ “СпецБудМонтаж” електрозварювальник ручної дугової сварки 5-то розряду.
Період роботи з 05.02.2001 по 10.05.2001 та з 05.06.2001 по 25.12.2008 у ЗАТ “Виробничо-будівельна фірма “АБО” підтверджується довідкою №71 від 25.12.2008 та довідками від 28.12.2012, 25.12.2015 про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії при відсутності трудової книжки або записів в ній.
Період роботи з 11.03.2016 по 24.06.2016 та з 05.07.2016 по 25.07.2018 у ТзОВ “СпецБудМонтаж” підтверджується довідкою №183 від 25.07.2018 про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії при відсутності трудової книжки або записів в ній.
Згідно розрахунку стажу ОСОБА_1 не зараховано в страховий стаж період роботи з 01.01.2004 по 25.07.2018 у ЗАТ “Виробничо-будівельна фірма “АБО” та ТзОВ “СпецБудМонтаж”.
Суд зазначає, що ч. 4 статті 1 Закону №1788-XII передбачено, що у тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачені інші правила, ніж ті, які містяться в цьому законі, то застосовуються правила за цими договорами (угодами).
Відповідно до частини 2 статті 6 Угоди “Про гарантії прав громадян держав - учасників Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення” від 13 березня 1992 року, укладеною між Україною і Росією, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь - якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди.
Згідно із абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом РФ “Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн” від 14 січня 1993 року трудовий стаж, включаючи стаж який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.
Частиною 2 статті 4 Угоди “Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів” від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, РФ, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 14 листопада 2019 року у справі № 676/6166/16-а та від 16 квітня 2020 року у справі № 555/2250/16-а.
Так відповідач стверджує, що для зарахування до страхового стажу період роботи позивача, починаючи з 01.01.2004 по 25.07.2018 повинні бути підтвердження сплати страхових внесків до Пенсійного фонду Російської Федерації, оскільки підтверджуючі довідки оформлені не належним чином.
При цьому, відповідачами, як суб'єктами владних повноважень, не доведено належними та допустимими доказами відсутність сплати страхових внесків за позивача до Пенсійного фонду Російської Федерації.
Як визначено статтею 1 Закону № 1058-ІV страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, яке діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Згідно статті 20 Закону №1058-ІV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до статті 106 Закону № 1058-ІV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів; ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків.
За змістом вищезазначених норм, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Внаслідок невиконання страхувальником обов'язку по сплаті внесків позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Крім того, суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 17.07.2019 у справі №144/669/17, згідно якої, несплата страхувальником страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи на такому підприємстві, оскільки працівник не несе відповідальності за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку сплати страхових внесків.
Суд також наголошує, що по всіх спірних періодах роботи позивача наявні записи в трудовій книжці.
Щодо посилань відповідача на відсутність доказів сплати позивачем страхових внесків за спірні періоди роботи суд зазначає, що чинними міжнародними угодами визначено взаємне зарахування стажу роботи, набутого у країні учасниці угоди відповідно до законодавства країни-роботодавця. Сам факт офіційного працевлаштування позивача підтверджується відповідними записами в трудовій книжці. Будь-яких доказів, які б підтверджували не відрахування страхових внесків до пенсійних органів РФ з вини позивача в суду немає. Таким чином, увесь офіційно набутий трудовий стаж позивача на території РФ підлягає зарахуванню до страхового стажу.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 01.01.2004 року по 25.07.2018 року, оскільки вказаний період підтверджений відповідним записом в трудовій книжці.
В рішенні Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області №134950012411 від 10.09.2021 року відповідачем визнається наявність у позивача страхового стажу 25 років 1 місяць 19 днів.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати період роботи з 05.02.2001 то суд зазначає, що згідно розрахунку стажу ОСОБА_1 період роботи з 05.02.2001 по 10.05.2001 та з 05.06.2001 по 31.12.2003 у ЗАТ “Виробничо-будівельна фірма “АБО” зараховано до страхового стажу позивача, відтак в цій частині вимога не підлягає до задоволення.
Таким чином, оскільки ОСОБА_1 досяг 60 річного пенсійного віку, має страховий стаж з урахуванням висновків суду більше 28 років, він має право призначення пенсії за віком, а тому спірне рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області №134950012411 від 10.09.2021 року про відмову в призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити йому пенсію за віком на підставі ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, а саме з 06 вересня 2021 року, суд зазначає таке.
Згідно із ст.45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
В спірному випадку ОСОБА_1 досяг пенсійного віку 60 років ІНФОРМАЦІЯ_1 , а звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області 06.09.2021 року, тому право на отримання пенсії за віком відповідно до приписів статті 45 Закону №1058-IV у позивача виникло саме з 06 вересня 2021 року (тобто з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку), оскільки звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 3 статті 245 КАС України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Суд вважає, що право позивача, порушене незаконними рішенням відповідача-2 про відмову у призначенні пенсії, має бути відновлено шляхом зобов'язання відповідача-' - територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача - призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, врахувавши до страхового стажу період роботи з 01.01.2014 по 25.07.2018 у ЗАТ “Виробничо-будівельна фірма “АБО” та ТзОВ “СпецБудМонтаж”.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За таких обставин, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів судового збору, сплаченого позивачем при поданні згаданої вказаної позовної заяви, у розмірі 496,20 грн. з кожного.
Керуючись ст. ст. 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 262, 293, 295 КАС України, суд -
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області від 10.09.2021 року №134950012411 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи у ЗАТ “Виробничо-будівельна фірма “АБО” та ТзОВ “СпецБудМонтаж” з 01.01.2004 року по 25.07.2018 року та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з 06.09.2021 року.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016 м. Львів вул. Митрополита Андрея 10; код за ЄДРПОУ 13814885) 496 (чотириста дев'яносто шість) грн 20 коп. сплаченого судового збору.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області (88008, м. Ужгород пл. Народна, 4; код за ЄДРПОУ 20453063) 496 (чотириста дев'яносто шість) грн 20 коп. сплаченого судового збору.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Гулкевич І.З.