про відмову у забезпеченні позову
31 травня 2022 року ЛуцькСправа № 140/4071/22
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Мачульського В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи заяву представника заявника про забезпечення позову, подану до подання позовної заяви до Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті,
30.05.2022 на адресу суду надійшла заява від представника заявника про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом зупинення стягнення штрафу органами державної виконавчої служби на підставі постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №327353 від 10.01.2022 року відносно ОСОБА_1 до набрання чинності рішенням суду.
Заява обґрунтована тим, що 07.12.2021 Поліським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки було проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. За результатами згаданої перевірки, на думку інспектора, було виявлено порушення статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» та складено відповідний акт №312646.
На підставі згаданого вище акту, Державною службою України з безпеки на транспорті відділом державного нагляду (контролю) у Волинській області було винесено відносно ОСОБА_1 постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №327353 від 10.01.2022 у розмірі 17 000,00 грн.
18.04.2022 старшим державним виконавцем Рожищенського відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління юстиції Мельничуком Вячеславом Анатолійовичем на підставі згаданої постанови було винесено ряд наступних постанов: постанова про відкриття виконавчого провадження №68823033 по примусовому стягненню адміністративно-господарського штрафу №327353 від 10.01.2022 року; постанова про стягнення виконавчого збору в рамках виконавчого провадження №68823033; постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №68823033.
Представник позивача вважає, що сума штрафної санкції в розмір 17 000,00 грн. є досить значною і відкрите станом на сьогодні виконавче провадження по її примусовому стягненню може завдати позивачу значних незручностей, що можуть мати прояв у арешті банківських рахунків та застосуванні інших заходів спрямованих на примусове виконання постанови, відтак, такими діями позивачу буде завдано значної шкоди, оскільки він не зможе користуватись своїми коштами, які знаходяться на картковому рахунку.
У зв'язку з вищезазначеним представник позивача просить зупинити стягнення штрафу органами державної виконавчої служби на підставі постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №327353 від 10.01.2020 року до набрання чинності рішенням суду.
Відповідно до частини першої статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Частинами другою та третьою статті 154 КАС України передбачено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Суд вважає за можливе розглянути заяву без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову, дослідивши наявні в матеріалах справи докази обґрунтованості клопотання про забезпечення позову, суд прийшов до такого.
В рамках спірних правовідносин, Державною службою України з безпеки на транспорті відділом державного нагляду (контролю) у Волинській області у відношенні позивача було винесено постанову від 10.01.2022 №327353 про застосування адміністративно-господарських штрафів за надання послуг з перевезення пасажирів без оформлення документів, перелік яких визначено.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд виходить з наступного.
Відповідно до частин першої та другої статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частиною першою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до частини другої статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За своїм змістом забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, яке допускається, якщо не вжиття цих заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Заявник обов'язково повинен обґрунтувати своє клопотання і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі. При цьому тягар доказування при розгляді клопотання покладається виключно на заявника.
У свою чергу суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акту може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акту. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 30 вересня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 22 листопада 2019 року у справі № 640/18007/18, від 20 грудня 2019 року у справі № 640/9158/19.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову, позивач лише зазначає, що сума штрафної санкції в розмірі 17 000,00 грн. є досить значною і відкрите виконавче провадження по її примусовому стягненню може завдати позивачу значних незручностей, що можуть мати прояв у арешті банківських рахунків та застосуванні інших заходів спрямованих на примусове виконання постанови, відтак, такими діями позивачу буде завдано значної шкоди, оскільки він не зможе користуватись своїми коштами, які знаходяться на картковому рахунку.
Разом з тим, позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відкриття виконавчих проваджень з примусового виконання оскаржуваних постанов або здійснення будь-яких заходів із примусового виконання таких постанов. Також не зазначено правові підстави прийняття судом рішення про зупинення виконавчого провадження чи закінчення виконавчого провадження в порядку забезпечення позову.
Суд зауважує, що позивачем лише вказано про можливі негативні наслідки, проте не обґрунтовано в чому полягатимуть такі негативні наслідки, складність та неможливість їх усунення. Зокрема, не надано доказів на підтвердження майнового стану позивача.
Також суд звертає увагу, що існує процедура щодо повернення зайво сплачених (стягнутих) на користь Державного бюджету України коштів.
При цьому суд зазначає, що незгода з рішенням суб'єкта владних повноважень про накладення штрафу, відсутність волевиявлення щодо сплати суми штрафу та оскарження рішення до суду не є підставою для застосування заходів забезпечення позову відповідно до статті 150 КАС України. Заява про забезпечення позову не містить обґрунтувань очевидної протиправності оскаржуваних рішень, в тому числі щодо кожного з них.
Заява про забезпечення позову не містить обґрунтування, які саме права, свободи та інтереси заявник вважає порушеними чи оспорюваними, які неможливо буде поновити (необхідно буде докласти значних зусиль та витрат для захисту цих прав) в разі невжиття заходів забезпечення позову, адже положеннями частини другої статті 150 КАС України передбачено забезпечення позову не у випадку наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, а у випадку необхідності докладання значних зусиль та витрат для виконання рішення суду або в поновленні порушених прав, або якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Таким чином, заявником не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити поновлення його порушених прав та інтересів.
Враховуючи принцип співмірності та співвідношення прав, які просить захистити позивач, суд не вважає, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення адміністративного позову.
У зв'язку із відмовою у задоволені заяви судові витрати зі сплати судового збору позивачу не відшкодовуються.
Керуючись статтями 150-154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні заяви представника заявника про вжиття заходів забезпечення позову, подану до подання позовної заяви до Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті, відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя В.В. Мачульський