31 травня 2022 року ЛуцькСправа № 140/3214/22
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Ковальчука В.Д.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волинського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання бездіяльності протиправною, скасування протоколу та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Волинського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - Волинський ОТЦК та СП, відповідач) про визнання бездіяльності протиправною, яка полягає у невстановленні позивачу статусу ветерана військової служби та видачі посвідчення і вручення нагрудного знака “Ветеран військової служби”; скасування протоколу №38 засідання комісії Волинського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки по встановленню (підтвердженню) статусу ветерана військової служби пенсіонерам Міністерства оборони України від 08.12.2021; зобов'язання відповідача вирішити питання та прийняти рішення про надання статусу ветерана військової служби та видачі посвідчення і вручення нагрудного знака “Ветеран військової служби”, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 5 Закону України “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист” та Порядку видачі посвідчення і вручення нагрудного знака “Ветеран військової служби”, затвердженого постановою Kабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1601 “Про порядок видачі посвідчення і вручення нагрудного знака “Ветеран військової служби”.
В обґрунтування позову позивач вказав, що він проходив військову службу в період з 31 липня 1992 року по 04 липня 2013 року. У період з 02 липня 2015 року по травень 2016 року виконував обов'язки командира механізованого батальйону військової частини польова пошта НОМЕР_1 в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті суверенітету й територіальної цілісності України в Донецькій та Луганській областях.
У листопаді 2021 року подав Волинському ОТЦК та СП заяву про встановлення статусу ветерана військової служби на підставі пункту 1 частини 2 статті 5 Закону України “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист”, як особа, що бездоганно прослужила на військовій службі 25 і більше років. Вважає, що подав всі документи для позитивного вирішення даного питання щодо призначення статусу ветерана військової служби та видачі посвідчення і вручення нагрудного знака “Ветеран військової служби”.
Однак Волинським ОТЦК та СП протоколом комісії №38 від 08.12.2021 було відмовлено у наданні йому статусу ветерана військової служби України. Як підставу для відмови у даному протоколі зазначено, що «атестаційними комісіями встановлені грубі порушення військової дисципліни, систематичне невиконання умов контракту, що суперечить визначенню бездоганне проходження військової служби». Повідомлення про прийняте комісією вказаного рішення надане супровідним листом від 21.12.2021 №ССВ/3318 з додатками. Серед документів, які слугували підставою для відмови, є копія постанови Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 07.09.2011 про закриття кримінальної справи відносно нього, копія атестації за період з квітня 2006 року по червень 2011 року, копія атестації за період з червня 2011 року по листопад 2011 року, копія оцінної картки військовослужбовця за листопад 2011 року.
Позивач вказує на те, що на спростування документів, якими оперувала комісія під час прийняття рішення 08.12.2021, подав відповідні документи. Зокрема, на розгляд комісії відповідача надав: довідку МВС про відсутність судимості; лист Департаменту кадрової політики Mіністерства оборони України від 28.12.2011 №4608 про сумнівність висновків за результатами щорічного оцінювання за 2011 рік; лист №212 від 16.01.2012 начальника управління особового складу - заступника начальника штабу Командування Сухопутних військ Збройних Сил України про рішення Міністра оборони України від 29.12.2011 про продовження військової служби; письмові повідомлення військової прокуратури Луцького гарнізону від 09.04.2012 та від 18.04.2012 про скасування рішення командира в/ч НОМЕР_2 про звільнення його з військової служби; оцінну картку військовослужбовця за період з 01.11.2011 по 01.11.2012 про мою відповідність займаній посаді заступника командира військової частини НОМЕР_2 ; службові характеристики від 05.10.2010, від 16.03.2011 та за квітень 2016 року; відомості про державні нагороди; посвідчення серії НОМЕР_3 , видане 11.01.2016, що підтверджує право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Незважаючи на спростування безпідставної відмови відповідача у встановленні статусу ветерана військової служби за пунктом 1 частини 2 статті 5 Закону України “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист”, його повторно листом №ССВ/130 від 25.01.2022 року було повідомлено про відмову у наданні такого статусу. На думку позивача, прийняття відповідачем зазначеного рішення свідчить про допущення останнім протиправної бездіяльності, що порушує його законні права.
У зв'язку з вищенаведеним позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 13.04.2022 відкрито провадження у справі за цим позовом та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
Ухвалу про відкриття провадження в адміністративній справі відповідач отримав 20.04.2022 про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, проте у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав.
Згідно із частиною шостою статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, перевіривши доводи позивача, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України в період з 31 липня 1992 року по 04 липня 2013 року та був звільнений з військової служби з посади командира 51 окремої механізованої бригади 13 армійського корпусу у запас за частиною шостою, пунктом “б” статті 26 “Про військовий обов'язок і військову службу”, про що свідчить витяг із наказу начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 04 липня 2013 року №466. Як слідує з цього наказу, вислуга ОСОБА_1 у Збройних Силах України становить календарно 23 роки 07 місяців.
ОСОБА_1 є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 .
Позивач звернувся до Волинським ОТЦК та СП із заявою про встановлення статусу ветерана військової служби та видачі відповідного посвідчення відповідно до пункту 1 статті 5 Закону України “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист”.
Листом від 09.12.2021 № ССВ/3254 ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомив ОСОБА_1 про те, що згідно документів, які знаходяться у його особово-пенсійній справі №ХА-18757, встановлено грубі порушення військової дисципліни, систематичне невиконання умов контракту, що суперечить визначенню бездоганне проходження військової служби, у зв'язку з чим комісією Волинського ОТЦК та СП по встановленню (підтвердженню) статусу ветерана військової служби було проведено засідання та протоколом №38 від 08.12.2021 прийнято рішення - відмовити у встановленні статусу відповідно до поданої ним заяви по пункту 1 статті 5 Закону України “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист”.
Як слідує з протоколу №38 від 08.12.2021 засідання комісії Волинського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки по встановленню (підтвердженню) статусу ветерана військової служби пенсіонерам Міністерства оборони України, ОСОБА_1 відмовлено у встановленні статусу ветерана військової служби України відповідно до пункту 1 статті 5 Закону України “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист”, оскільки в період проходження військової служби атестаційними комісіями встановлені грубі порушення військової дисципліни, систематичне невиконання умов контракту, що суперечить визначенню бездоганне проходження військової служби. Даним протоколом підтверджено загальну та календарну вислугу у кількості 25 років позивача.
Позивач не погодився із висновками цього протоколу та подав голові комісії письмові пояснення та заперечення від 10.01.2022. У відповідь на вказану заяву Волинський ОТЦК та СП листом від 25.01.2022 № ССВ/130 повідомив ОСОБА_1 про те, що з аналізу протоколів засідання вищевказаної належної комісії Волинського ОТЦК та СП вбачається, що у листопаді 2021 року він вже звертався до згаданої комісії з аналогічною заявою. Протокольним рішенням №38 від 08 грудня 2021 року (пункт 1) ОСОБА_1 було відмовлено у встановленні статусу ветерана військової служби у зв'язку з відсутністю належних правових підстав. Про вказане рішення та його характер позивача було повідомлено засобами поштового зв'язку листом за вих. № ССВ/3254 від 09.12.2021. Вищезазначене протокольне рішення комісії не було скасоване чи змінене у встановленому законодавством порядку, а тому підлягає до застосування.
Аналогічну інформацію відповідач також повідомив позивача листом від 28 лютого 2022 року №291, а також про відмову у поверненні заяви від 10.01.2022 з додатками.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд враховує такі нормативно-правові акти.
Відповідно до пункту 1 статті 5 Закону України “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист” ветеранами військової служби, органів внутрішніх справ, Національної поліції України, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, державної пожежної охорони, Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України визнаються громадяни України, які бездоганно прослужили на військовій службі, в органах внутрішніх справ, Національній поліції, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України 25 і більше років у календарному або 30 та більше років у пільговому обчисленні (з яких не менше 20 років становить вислуга у календарному обчисленні) і звільнені в запас або у відставку відповідно до законодавства України або колишнього Союзу РСР чи держав СНД.
Згідно із положеннями статті 10 Закону України “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист” ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, ветеранам Національної поліції, ветеранам податкової міліції, ветеранам державної пожежної охорони, ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранам служби цивільного захисту, ветеранам Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України вручаються посвідчення та нагрудні знаки. Зразки посвідчень, нагрудних знаків та порядок їх виготовлення і вручення визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1601 від 30 серпня 1999 року затверджено Порядок видачі посвідчення і вручення нагрудного знака “Ветеран військової служби”.
Відповідно до п. 1 Порядку видачі посвідчення і вручення нагрудного знака “Ветеран військової служби”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1601 від 30 серпня 1999 року (далі - Порядок № 1601), у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, посвідчення та нагрудні знаки “Ветеран військової служби” видаються (вручаються) особам, які набули статусу ветеранів військової служби відповідно до Закону України "Про статус ветеранів військової служби та їх соціальний захист".
Згідно із положеннями пункту 3 Порядку № 1601 підставою для видачі посвідчення і вручення нагрудного знака “Ветеран військової служби” є, зокрема, наказ про звільнення з військової служби в запас або у відставку - для осіб, зазначених у пункті 1 статті 5 Закону України “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист” № 203/98-ВР.
Як слідує із витягу із наказу начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 04 липня 2013 року №466, ОСОБА_1 звільнений з військової служби у запас.
Відповідно до пункту 2.8 Інструкції з організації роботи із соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей у Міністерстві оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 937 від 31 грудня 2014 року на обласні військові комісаріати покладаються, зокрема, керівництво та контроль за роботою районних військових комісаріатів із соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, а також здійснення перевірок цієї роботи щодо дотримання ними вимог законодавства; розгляд заяв і скарг з питань соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, що надходять до військового комісаріату, а також прийом громадян, які звернулися з цих питань; організація та проведення роботи з роз'яснення особам, звільненим з військової служби, та членам їх сімей законодавства з питань соціального забезпечення та пільг, установлених для них чинним законодавством, проведення зборів пенсіонерів, консультацій, оформлення наочних посібників, виступи в періодичній пресі тощо.
Відповідно до пункту 11 Положення про військові комісаріати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 389 від 03.06.2013 районні, об'єднані районні, міські, об'єднані міські військові комісаріати, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, видають в установленому порядку особам, які перебувають у запасі або відставці, посвідчення та інші документи на передбачені законодавством пільги.
Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 17.10.2019 по справі № 1340/4376/18.
Разом з тим, внаслідок приведення організаційних заходів у Збройних Силах України мало місце реформування органів військового управління. Відповідно до вимог спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 23.12.2019 № Д-322/1/11 дск “Про формування територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Збройних Сил України” з 31.10.2010 відбулось переформування обласних (об'єднаних) військових комісаріатів та підпорядкованих йому районних (міських) військових комісаріатів у відповідні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України
від 23 лютого 2022 р. № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.
Із наведеного слідує, що на даний час органами військового управління є територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, а не військові комісаріати.
Таким чином, суд зазначає, що суб'єктом владних повноважень, який наділений правом надавати статус ветерана військової служби та видавати посвідчення та нагрудний знак “Ветеран військової служби” є територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.
Як слідує з оскаржуваного протоколу №38 від 08.12.2021 засідання комісії Волинського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки по встановленню (підтвердженню) статусу ветерана військової служби пенсіонерам Міністерства оборони України, ОСОБА_1 відмовлено у встановленні статусу ветерана військової служби України відповідно до пункту 1 статті 5 Закону України “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист”, оскільки в період проходження військової служби атестаційними комісіями встановлені грубі порушення військової дисципліни, систематичне невиконання умов контракту, що суперечить визначенню бездоганне проходження військової служби.
До такого висновку комісія відповідача дійшла на підставі наступних документів, копії яких надані позивачу листом від 21.12.2021 № ССВ/3318, а саме: копія постанови Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 07.09.2011 про закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_1 обвинуваченого по статті 296 Кримінального кодексу України; копія атестації за період з квітня 2006 року по червень 2011 року, копія атестації за період з червня 2011 року по листопад 2011 року; копія оцінної картки військовослужбовця з листопада 2010 року до 01 листопада 2011 року.
Норма пункту 1 статті 5 Закону України “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист” передбачає визнання громадян України, які бездоганно прослужили, зокрема, на військовій службі, 25 і більше років у календарному або 30 та більше років у пільговому обчисленні (з яких не менше 20 років становить вислуга у календарному обчисленні) і звільнені в запас або у відставку відповідно до законодавства України або колишнього Союзу РСР чи держав СНД. Тобто, дана норма передбачає відповідний строк бездоганної служби громадян України, які звільнені в запас або у відставку відповідно до законодавства України або колишнього Союзу РСР чи держав СНД.
Як зазначалося вище, позивач звільнений у запас, при цьому календарна вислуга років військової служби ОСОБА_1 становить 25 років, що підтверджується матеріалами справи. Однак відповідач вважає, що позивач не бездоганно проходив військову службу, посилаючись на постанову суду, його атестацію за період з квітня 2006 року по червень 2011 року, за період з червня 2011 року по листопад 2011 року та оцінну картку військовослужбовця з листопада 2010 року до 01 листопада 2011 року. Водночас, суд звертає увагу на те, що постанова Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 07.09.2011 про закриття кримінальної справи стосувалася притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності по статті 296 КК України (хуліганство), що не пов'язане з проходженням позивачем військової служби.
Щодо атестацій позивача за період з квітня 2006 року по червень 2011 року, якою встановлено відповідність позивача займаній посаді та відсутність доцільності у продовженні нового контракту та за період з червня 2011 року по листопад 2011 року, якою встановлено невідповідність займаній посаді та рекомендації щодо звільнення, а також оцінної картки військовослужбовця з листопада 2010 року до 01 листопада 2011 року, якою встановлено невідповідність займаній посаді, слід зазначити наступне.
Листом Департаменту кадрової політики Mіністерства оборони України від 28.12.2011 №4608 встановлено сумнівність висновків за результатами щорічного оцінювання за 2011 рік, яким доручено начальнику Генерального штабу - Головнокомандувачу Збройних Сил України прийняти рішення щодо укладення з ОСОБА_1 нового контракту про проходження військової служби у зв'язку зтим, що за попередні роки офіцер характеризувався позитивно.
Листом тимчасово в. о. начальника управління особового складу штабу Командування Сухопутних військ Збройних Сил України від 28.03.2012 №1231 повідомлено ОСОБА_1 про те, що наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 22.03.2012 № 225 пункт 2 наказу начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 16.03.2012 №198 щодо звільнення його з військової служби скасований.
Листом від 16.01.2012 №212 начальника управління особового складу - заступника начальника штабу Командування Сухопутних військ Збройних Сил України підтверджено рішення Міністра оборони України від 29.12.2011 про продовження з позивачем військової служби на займаній посаді та про остаточне рішення щодо подальшого службового використання прийняття за підсумками реального щорічного оцінювання за 2012 рік.
Крім того, листом військової прокуратури Луцького гарнізону від 04.04.2012 № 888 підтверджено, що командир військової частини НОМЕР_2 не встановив систематичне невиконання умов ОСОБА_1 контракту, оскільки щорічне оцінювання у 2011 році не проводилось. Окрім того, у 2011 році командир військової частини НОМЕР_2 періодичне атестування провів формально та із матеріалів таких атестацій не вбачається, що ОСОБА_1 не виконував будь-яких зобов'язань та інших умов контракту.
Також листом військової прокуратури Луцького гарнізону від 18.04.2012 № 964 підтверджено скасування рішення від 25 січня 2012 року про звільнення ОСОБА_1 з військової служби у запас.
Службовими характеристиками заступника командира військової частини НОМЕР_2 від 16.03.2011 та командира військової частини - польова пошта НОМЕР_1 , а також оцінною карткою військовослужбовця підполковника ОСОБА_1 за період з 01.11.2011 по 01.11.2012 підтверджено відповідність позивача займаній посаді, а також вказано на те, що ОСОБА_1 зарекомендував себе професійно грамотним, дисциплінованим та працелюбним офіцером, вчасно та повно виконує поставлені завдання.
Крім того, позивач нагороджений відзнакою начальника Генерального штабу - нагрудним знаком “Учасник АТО” та медалями “За сумлінну службу” ІІІ та ІІ ступеня, а також медаллю “Захиснику Вітчизни”.
Однак вищезазначені документи на спростування висновків протоколу №38 від 08.12.2021 відповідач до уваги не взяв.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що відповідач безпідставно відмовив ОСОБА_1 у встановленні статусу ветерана військової служби, не повно з'ясувавши всі обставини для надання такого статусу, а тому протокол №38 від 08.12.2021 засідання комісії Волинського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки по встановленню (підтвердженню) статусу ветерана військової служби пенсіонерам Міністерства оборони України є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги про визнання бездіяльності відповідача протиправною суд зазначає, що відповідач здійснив дії, а не бездіяльність щодо відмови позивачу у встановленні статусу ветерана військової служби та видачі посвідчення і вручення нагрудного знака “Ветеран військової служби”, які відобразились в оскаржувану рішенні (протоколі комісії), тому з урахування вимог статті 245 КАС України та з метою захисту порушених прав позивача достатнім є визнання протиправним та скасування протоколу комісії №38 від 08.12.2021.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Волинського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки вирішити питання та прийняти рішення про надання позивачу статусу ветерана військової служби та видачі посвідчення і вручення нагрудного знака “Ветеран військової служби”, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 5 Закону України “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист” та Порядку видачі посвідчення і вручення нагрудного знака “Ветеран військової служби”, затвердженого постановою Kабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1601 “Про порядок видачі посвідчення і вручення нагрудного знака “Ветеран військової служби”, суд зазначає наступне.
З системного аналізу положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України в кореспонденції з приписами статті 6 Конституції України, якою закріплений принцип розподілу державної влади та статті 8 Конституції України, якою запроваджений принцип верховенства права, слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення. Перевірка судом інших обставин спірних правовідносин виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі і має своїм фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій суб'єкта владних повноважень, а правовим мотивуванням спірного рішення додатковими фактичними підставами, що не відповідає запровадженому статтею 6 Конституції України принципу розподілу державної влади та запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
При цьому, суд зауважує, що приписи перелічених норм права встановлюють, що суд не має прав перебирати на себе функції органів державної влади, на які законами України покладені певні обов'язки, надані повноваження та віднесені до виключної компетенції такого суб'єкта.
Отже, суд не може перебирати на себе функцій суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язувати його приймати рішення, які входять до його компетенції.
Між тим, відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур (частина перша статті 124 Конституції України, частина друга статті 1 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Суд є конституційно визначеним державним інститутом, який правомочний захищати права і свободи людини і громадянина, завданням якого є здійснення правосуддя, забезпечення права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України (стаття 55, розділ VIII Конституції України, стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Судовий захист вважається найбільш дієвою гарантією відновлення порушених прав і свобод людини і громадянина.
"Ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що судом визнано протиправним та скасовано рішення (протокол засідання) відповідача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання статусу ветерана військової служби з видачею посвідчення і врученням нагрудного знака “Ветеран військової служби”.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на те, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності винесеного рішення щодо відмови позивачу наданні статусу ветерана військової служби, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, доказів понесення ним інших судових витрат матеріали справи не містять, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 243-246, 255, 262, 291, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати протокол №38 засідання комісії Волинського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки по встановленню (підтвердженню) статусу ветерана військової служби пенсіонерам Міністерства оборони України від 08 грудня 2021 року.
Зобов'язати Волинський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (43008, Волинська область, місто Луцьк. вулиця Теремнівська, будинок 85А, код ЄДРПОУ 08013516) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) про надання статусу ветерана військової служби з видачею посвідчення і врученням нагрудного знака “Ветеран військової служби”.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.Д. Ковальчук