м. Вінниця
30 травня 2022 р. Справа № 120/700/22-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Томчука А.В., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницького міського центру зайнятості про визнання протиправним та скасування рішення
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовною заявою до Вінницького міського центру зайнятості (далі - Вінницький МЦЗ, відповідач), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 09.09.2021 про відмову у наданні ОСОБА_1 статусу безробітного та виплатах по безробіттю, прийнятого за результатами розгляду електронної заяви від 08.09.2021 №20210908-1774157;
- зобов'язати повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.09.2021 №20210908-1774157 на отримання допомоги по безробіттю та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що 08.09.2021 через онлайн-сервіс державних послуг "Дія" звернувся до Вінницького МЦЗ з заявою про надання статусу безробітного та виплатах по безробіттю. Разом з тим, відповідач відмовив у задоволені заяви позивача за умови встановлення факту зайнятості позивача на посаді керівника ОСББ "Пододолянка-2".
Не погоджуючись з таким рішенням суб'єкта владних повноважень з метою захисту своїх охоронюваних законом прав та інтересів, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою від 15.02.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку визначеному статтею 262 КАС України.
У строк встановлений судом, відповідач відзиву на адресу суду не направив, хоча в матеріалах справи наявні докази своєчасного отримання ухвали та позовної заяви з додатками.
В силу частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ухвалою від 13.05.2022 витребувано у сторони відповідача додаткові докази.
20.05.2022 на виконання вимог ухвали від 13.05.2022 представником відповідача подано до суду відповідні документи, а саме: копію витягу із наказів про прийняття рішення від 09.09.2021, витяг з Довідника ПОУ (ЕДРС).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Відповідно до ст. 12 Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Частинами першою, другою статті 26 цього Закону визначено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
Водночас законних підстав для зупинення провадження у цій справі не встановлено.
З огляду на викладене та враховуючи, що учасники справи скористалися своїм правом на подання заяв по суті справи, суд доходить висновку про відсутність правових перешкод для ухвалення рішення в цій адміністративній справі.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 від 14.01.2005 серії НОМЕР_1 , позивач з 28.08.2018 по 20.08.2021 займав посаду менеджера з постачання ТОВ "ФранцАгро".
08.09.2021 ОСОБА_1 через онлайн-сервіс державних послуг "Дія" звернувся до центру зайнятості з метою отримання статусу безробітного.
09.09.2021 відповідач відмовив позивачу у наданні статусу безробітного відповідно до п. 16, 23 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу.
Цього ж дня, як вказує позивач, він отримав рішення центру зайнятості на свою електронну пошту, причиною для відмови у наданні статусу безробітного та виплатах по безробіттю визначено: встановлення факту зайнятості особи (а.с. 8).
Не погоджуючись з таким рішенням суб'єкта владних повноважень, вказуючи, що виконує обов'язки голови ОСББ "Подолянка -2" на добровільних засадах, доходу від трудової діяльності не отримує, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Визначаючись щодо заявлених вимог в контексті цієї спірної ситуації, суд керується та виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про зайнятість населення" від 05 липня 2012 року № 5067-VI (далі - Закон № 5067-VI, в редакції чиній на момент виникнення спірних правовідносин) безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 43 Закону № 5067-VI статусу безробітного може набути: особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.
Згідно з частиною другою статті 43 Закону № 5067-VI статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою (у тому числі поданою засобами електронної ідентифікації) у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.
Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, визначається Кабінетом Міністрів України.
Так порядок реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу визначено постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2018 р. № 792 (далі - Порядок №792).
Згідно з пунктом 1 Порядку № 792 особливості реєстрації, перереєстрації безробітних, надання статусу безробітного та призначення виплати допомоги по безробіттю у період встановлення карантину визначаються Державним центром зайнятості.
Так, в силу положень Порядку № 792 реєстрація безробітного - надання особі, яка шукає роботу, статусу зареєстрованого безробітного.
Статус безробітного надається особам, які зазначені у частині першій статті 43 Закону України “Про зайнятість населення” (пункт 14 Порядку № 792).
Згідно з п.17 Порядку № 792 для надання статусу безробітного особа, яка шукає роботу, подає заяву про надання статусу безробітного (у тому числі засобами електронної ідентифікації) до центру зайнятості, який обирає для обслуговування, пред'являє документи, зазначені в підпункті 1 пункту 4 цього Порядку, а також:
- трудову книжку (цивільно-правовий договір чи документ, який підтверджує припинення останнього виду зайнятості). Особа, яка втратила трудову книжку, пред'являє дублікат трудової книжки чи довідку архівної установи про прийняття та звільнення з роботи;
- документ про освіту або його дублікат (за наявності такого документа або дубліката);
- військово-обліковий документ для осіб, які звільнилися із строкової військової служби.
Форма заяви про надання статусу безробітного затверджується Мінекономіки.
Рішення про надання статусу безробітного чи відмову у наданні такого статусу приймається центром зайнятості не пізніше сьомого календарного дня з дня подання особою, яка шукає роботу, заяви про надання статусу безробітного (п.22 Порядку № 792).
Пунктом 23 Порядку № 792 визначено, що підставами для відмови у наданні статусу безробітного є:
1) відсутність на дату прийняття рішення про надання статусу безробітного документів, зазначених у пунктах 17 і 18 цього Порядку;
2) встановлення факту зайнятості особи, у тому числі отримання повідомлення від роботодавця про працевлаштування особи;
3) подання заяви про надання статусу безробітного особою, яка не зазначена у частині першій статті 43 Закону України “Про зайнятість населення”;
4) письмова відмова особи від пропозиції підходящої роботи;
5) невідвідування роботодавця та неподання в установлений строк без поважних причин особою письмової відповіді роботодавця про результати співбесіди відповідно до виданого центром зайнятості направлення на працевлаштування;
6) неповернення особою коштів, отриманих за період попередньої реєстрації, що припинена на підставі абзаців вісімнадцятого - двадцятого підпункту 1 пункту 30 цього Порядку;
7) наявність в особи статусу безробітного.
У разі прийняття центром зайнятості рішення про відмову у наданні статусу безробітного особа може повторно подати заяву про надання зазначеного статусу не раніше ніж через сім календарних днів з дня прийняття такого рішення.
Рішення центру зайнятості про відмову у наданні статусу безробітного може бути оскаржене в установленому законодавством порядку (п. 24 Порядку № 792).
Як встановлено судом під час розгляду цієї адміністративної справи та вбачається з наданих відповідачем доказів, підставою для відмови ОСОБА_1 у наданні статусу безробітного слугував факт встановлення центром зайнятості позивача, зокрема згідно даних ДРЗДСС останній з 12.12.2016 працевлаштований у Об'єднанні співвласників багатоквартирного будинку "Подолянка-2".
Так, згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 від 14.01.2005 серії НОМЕР_1 , позивач з 28.08.2018 по 20.08.2021 займав посаду менеджера з постачання ТОВ "ФранцАгро". Відповідно до наказу від 20.08.2021 №20082021/1 позивача звільнено з займаної посади за угодою сторін.
Разом з тим, зважаючи на причини для відмови у наданні позивачу статусу безробітного, суд вважає за доцільне зауважити, що позивачем не спростовується факт того, що він здійснює обов'язки керівника ОСББ "Подолянка-2", проте вказані обов'язки виконуються ОСОБА_1 на добровільних засадах. В підтвердження чого матеріали справи містять наказ ОСББ "Подолянка -2" від 24.07.2017 №6-к, згідно якого з 24.07.2017 припинено нарахування заробітної плати голові правління ОСББ "Подолянка-2" ОСОБА_1 у зв'язку з виконанням обов'язків на добровільних засадах.
Вказані обставини додатково підтверджено довідкою ОСББ "Подолянка-2" від 07.10.2021 №01, відповідно до якої серед іншого визначено, що функції з управління неподільним та загальним майном житлового комплексу Академіка Ющенка, 8, здійснює управитель ОСОБА_2 згідно договору від 31.07.2017, розмір заробітної плати якого становить 3200 грн., на місяць.
Крім того, згідно з Статутом ОСББ "Подолянка-2", затвердженим протоколом №1 загальних зборів ОСББ "Подолянка-2" від 21.11.2016, об'єднання є неприбутковою організацією і не має на меті отримання та розподілу доходів (прибутків) або їх частини серед (засновників) учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску).
Так, в силу приписів частини першої статті 4 ЗУ "Про зайнятість населення" до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти та поєднують навчання з роботою.
В контексті цієї спірної ситуації суд зауважує, що системний аналіз наведених норм дає підстави вважати, що ключовою умовою надання особі статусу безробітної є: відсутність заробітку або інших передбачених законодавством доходів.
Разом з тим прийнятті спірного рішення та в подальшому до суду відповідачем не надано належних та допустимих доказів підтвердження факту отримання позивачем станом на дату звернення до центру зайнятості доходів (заробітку) за виконання певної трудової функції, а віднесення особи за зайнятого населення.
З огляду на наведене вище, враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно відмовив позивачеві у наданні статусу безробітного, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб про який просить позивач, а саме шляхом визнання протиправним та скасування рішення від 09.09.2021 про відмову у наданні ОСОБА_1 статусу безробітного та виплатах по безробіттю, прийнятого за результатами розгляду електронної заяви від 08.09.2021 №20210908-1774157. При цьому з метою належного захисту прав позивача слід зобов'язати Вінницький МЦЗ повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.09.2021 №20210908-1774157 на отримання допомоги по безробіттю та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно з ч. 2 ст.73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити повністю.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень частини 1 статті 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Вінницького міського центру зайнятості від 09.09.2021 про відмову у наданні ОСОБА_1 статусу безробітного та виплатах по безробіттю, прийнятого за результатами розгляду електронної заяви від 08.09.2021 №20210908-1774157.
Зобов'язати Вінницький міський центр зайнятості повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.09.2021 №20210908-1774157 про надання статусу безробітного, отримання допомоги по безробіттю та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві грн. 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Вінницького міського центру зайнятості.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );
Відповідач: Вінницький міський центр зайнятості (вул. Привокзальна, 28, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 42433672).
Повний текст рішення складено та підписано суддею 30.05.2022
Суддя Томчук Андрій Валерійович