30 травня 2022 р. Справа № 120/15036/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши в м. Вінниці заяву представника відповідача про відстрочення виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про зобов'язання вчинити дії,
У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про зобов'язання вчинити дії.
Рішенням суду від 28.02.2022 адміністративний позов задоволено та, зокрема, зобов'язано Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області в особі відділу № 4 у місті Вінниці оформити та видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України зразка 1994 року у формі паспортної книжечки, взамін паспорта громадянина України, що підлягає обміну у зв'язку із його непридатністю для користування, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.
23.05.2022 від представника відповідача в порядку статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) надійшла заява про відстрочення виконання судового рішення у цій справі до закінчення воєнного стану. До поданої заяви відповідачем не долучено документ, який би підтверджував сплату судового збору. Натомість, ним заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору до закінчення воєнного стану, запровадженого Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 із змінами.
Розглянувши клопотання про відстрочення сплати судового збору, суд зважає на таке.
Частиною 1 статті 133 КАС України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Аналогічну норму містить і Закон України "Про судовий збір", частиною 1 статті 8 якої передбачено, що, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Водночас, із системного аналізу змісту статті 8 Закону України "Про судовий збір" слідує, що положення пунктів 1 та 2 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі №0940/2276/18.
Також у цій постанові суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що частина 2 статті 132 КАС України відсилає до норм Закону України "Про судовий збір", зокрема щодо підстав для звільнення від сплати судового збору, визначених статтею 8, проте лише щодо питання звільнення від сплати судового збору.
З огляду на це Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату. Крім того, із наведеного убачається, що прийняти рішення про відстрочення або розстрочення сплати судового збору суд може і з власної ініціативи у тому разі, коли юридична особа звертається із клопотанням про звільнення від сплати судового збору.
Розглянувши заявлене клопотання відповідача про відстрочення сплати судового збору суд дійшов висновку, що таке клопотання жодним чином не вмотивоване та не обґрунтоване. У поданому клопотанні не зазначено підстав з посиланням на докази, за яких у відповідача (боржника) існують об'єктивні обставини, які унеможливлюють сплату ним судового збору за подання заяви про відстрочення виконання судового рішення.
З огляду на викладене та беручи до уваги необґрунтованість поданого клопотання, наразі суд не знаходить підстав для його задоволення.
Як наслідок, заяву відповідача про відстрочення виконання судового рішення необхідно залишити без руху зважаючи на таке.
Підстави та порядок відстрочення виконання судового рішення визначені статтею 378 КАС України, частиною 1 якої передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Вказаною нормою не встановлено вимог до форми та змісту такої заяви, проте такі визначені статтею 167 КАС України.
При цьому, приписами статей 167 та 378 КАС України не передбачено необхідності сплати судового збору за подання заяви про відстрочення виконання судового рішення.
Водночас, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частина 2 статті 132 КАС України).
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".
В силу вимог абзацу 1 частини 1 статті 3 цього Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
За приписами підпункту 6 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення встановлено ставку судового збору, що становить 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому поняття "строк виконання судового рішення", що вжите у процитованій нормі охоплює процесуальні питання про відстрочення або розстрочення його виконання.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" з 01.01.2022 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб визначено на рівні 2481 гривні.
Отже, з 01.01.2022 за подання до адміністративного суду заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення ставка судового збору становить 744,3 гривні.
Проте, всупереч зазначеним вимогам Закону України "Про судовий збір" до заяви про відстрочення виконання рішення суду не долучено доказу сплати судового збору у вказаному розмірі, що є недоліком поданої заяви.
При вирішенні цього процесуального питання суд також зауважує, що положення пункту 3 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір" у даному випадку застосуванню не підлягають, оскільки норми частини другої статті 4 Закону № 3674-VI в редакції Закону України № 484-VІІІ від 22.05.2015 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" прийняті пізніше, а за загальними правилами вирішення колізії норм права у разі неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності. Як роз'яснило Міністерство юстиції України у своєму листі від 26.12.2008 за № 758-0-2-08-19 "Щодо практики застосування норм права у випадку колізії", така неузгодженість може виникнути внаслідок того, що прийняття нової норми не завжди супроводжується скасуванням "застарілих" норм з одного й того ж питання, а тому повинна вирішуватись саме у вищезазначений спосіб.
Разом із тим, КАС України не передбачено залишення без руху заяви про відстрочення виконання судового рішення, а тому застосуванню підлягає частина 6 статті 7 КАС України, згідно з якою у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Відтак, слід застосувати аналогію процесуального закону, зокрема, приписи статті 169 КАС України, якою передбачені випадки залишення позовної заяви без руху.
Так, однією із підстав для залишення позовної заяви без руху є невідповідність її положенням статті 161 КАС України, частиною 3 якої визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до частин 1, 2 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, враховуючи невідповідність поданої відповідачем (боржником) заяви про відстрочення виконання судового рішення наведеним вище вимогам, таку заяву належить залишити без руху, встановивши строк для усунення недоліків, шляхом надання документу про сплату судового збору в розмірі 744,30 гривень.
Керуючись ст. ст. 133, 161, 169, 248, 378 КАС України, -
Відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача про відстрочення сплати судового збору.
Заяву представника Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про відстрочення виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28.02.2022 у справі №120/15036/21-а залишити без руху.
Встановити заявнику 7-ми денний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків заяви про відстрочення виконання судового рішення, зазначених в мотивувальній частині ухвали суду.
Копію ухвали надіслати заявнику.
Ухвала суду першої інстанції оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Суддя Слободонюк Михайло Васильович