25 травня 2022 року
м. Хмельницький
Справа № 686/17341/18
Провадження № 11-кп/4820/34/22
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:
головуючої - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю секретаря
судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
потерпілого ОСОБА_9
представника потерпілого - адвоката ОСОБА_10 ,
представника цивільного відповідача - адвоката ОСОБА_11
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Хмельницькому, в режимі відеоконференцзв'язку, апеляційні скарги представника Моторного (транспортного) страхового бюро України - адвоката ОСОБА_11 та прокурора ОСОБА_5 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 грудня 2020 року щодо обвинуваченого за ч.2 ст.286 КК України ОСОБА_7 , -
Цим вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Теребовля Тернопільської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст.286 КК України і призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України від відбування основного покарання його звільнено з випробовуванням, встановлено іспитовий строк терміном 2 роки.
На підставі ч.ч.1, 2 ст. 76 КК України (в редакції Закону № 1492-VIII від 07.09.2016 року) покладено на ОСОБА_7 наступні обов'язки:
- періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Цивільний позов ОСОБА_9 задоволено частково.
Стягнуто на користь ОСОБА_9 :
- з Моторного (транспортного) бюро України 100000 грн. страхової виплати за шкоду заподіяну майну, 9975 грн. 92 коп. страхової виплати за шкоду заподіяну здоров'ю та 498 грн. 80 коп. моральної шкоди, а всього 110474 грн.72 коп.
- з ОСОБА_7 49006 грн. 70 коп. матеріальної шкоди, 49501 грн. 20 коп. моральної шкоди та 2700 грн. понесених процесуальних витрат, а всього 101207 грн. 90 коп.
В решті позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави 12544 грн. 00 коп. документально підтверджених витрат на залучення експертів.
Долю речових доказів вирішено відповідно до ст.100 КПК України.
Скасовано арешт, накладений на речові докази ухвалами слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 23.01.2018 року.
За вироком суду, 22.01.2018 р. біля 18 год. 33 хв., ОСОБА_7 , керуючи належним йому автомобілем «ВМW X-5» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по автодорозі М-12 сполученням «Стрий - Тернопіль - Кропивницький - Знам'янка», в напрямку від м. Хмельницького до м. Тернопіль, у невстановленому місці, неподалік повороту на с. Климківці Хмельницького району, в порушення п.п. 1.5, 2.3 (б, д), 10.1, 14.2 (в,г) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2001 року №1306, проявив неуважність, перед зміною напрямку руху та початком обгону не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, що смуга зустрічного руху на яку він буде виїжджати вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані і що після обгону зможе, не створюючи перешкоди транспортному засобу, якого він обганяє, повернутись у займану смугу, приступив до виконання маневру обгону автопоїзда у складі вантажного автомобіля «Volvo FN12» реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 із напівпричепом «РАК ТОN» реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , який під керуванням водія ОСОБА_12 рухався попереду нього в попутному напрямку, виїхав на смугу зустрічного руху, на якій, в районі 240 км + (800м-855м) цієї автодороги (точне місце не встановлено) допустив зіткнення з автомобілем «Mersedes-Benz Sprinter 208 СDI» реєстраційний номерний знак НОМЕР_4 , який під керуванням водія ОСОБА_9 рухався у зустрічному напрямку.
Втративши внаслідок цього зіткнення керованість над транспортним засобом, водій ОСОБА_9 здійснив виїзд автомобілем «Mersedes-Benz Sprinter 208 СDI» реєстраційний номерний знак НОМЕР_4 на смугу зустрічного руху, де зіткнувся з автопоїздом у складі вантажного автомобіля «Volvo FN12» реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 із напівпричепом «РАК ТОN» реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , який під керуванням водія ОСОБА_12 рухався в напрямку від м. Хмельницького до м. Тернополя.
Внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля «Mersedes-Benz Sprinter 208 СDI» реєстраційний номерний знак НОМЕР_4 ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження у вигляді: тупої травми тулуба, правої нижньої та лівої верхньої кінцівок, яка в подальшому стала причиною розвитку жирової емболії 26.01.2018 року з наростанням явищ дихальної недостатності, наявністю чисельних дрібно пухирчастих хрипів у нижніх відділах правої легені, задишкою, підвищенням температури тіла, з тілесними ушкодженнями у вигляді: закритого уламкового перелому верхньої третини тіла (діафіза) правої стегнової кістки зі зміщенням уламків, відкритого перелому променевої кістки лівого передпліччя на рівні нижнього (дистального) кінця (метафазу) зі зміщенням уламків, закритого перелому-вивиху верхнього (проксимального) кінця (епіметафізу) променевої кістки лівого передпліччя, закритого крайового перелому внутрішньої поверхні верхнього (проксимального) кінця (метафазу) ліктьової кістки лівого передпліччя, забійних ран м'яких тканин передньої поверхні середньої третини правої гомілки та правої ступні, тильної поверхні лівого променево-зап'ясткового суглобу, множинних саден шкіри та тіла, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як такі, що небезпечні для життя в момент заподіяння (завдання) чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища і котрі, без надання медичної допомоги, за звичайним своїм перебігом, закінчуються чи можуть закінчитися смертю.
Порушення водієм ОСОБА_13 пунктів : п.п. 1.5, 2.3 (б, д), 10.1, 14.2 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2001 року №1306, згідно яких:
п. 1.5 «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;
п. 2.3 «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний :
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим транспортним засобом в дорозі;
д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху»;
п. 10.1 «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;
п.14.2 «Перед початком обгону водій повинен переконатися в тому, що :
в) смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані;
г) після обгону зможе, не створюючи перешкод транспортному засобу, якого він обганяє, повернутися на займану смугу»,-
знаходяться у прямому причинному зв'язку з наслідками, що стались.
ОСОБА_7 підлягає кримінальній відповідальності за ч. 2 ст. 286 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження).
Не погоджуючись із таким рішення, представник Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) - адвокат ОСОБА_11 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуваний вирок в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_9 до МТСБУ, щодо матеріального збитку - скасувати, у задоволенні цивільного позову ОСОБА_9 до МТСБУ - відмовити в повному обсязі. В решті вирок суду залишити без змін.
Вважає, що судом першої інстанції допущено неповноту судового розгляду, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що згідно із приписами п.1, п.3 ч.1 ст.409 КПК України є підставою для скасування оскаржуваного вироку в частині вирішення цивільного позову.
Крім того, апелянт стверджує, що для отримання страхового відшкодування потерпілим особам спочатку необхідно звернутися до страховика (МТСБУ) з відповідною заявою і необхідними документами, перелік яких визначений спеціальним законом (ст.35 Закону № 1961-IV).
Обставини події викладені у вироку, не є предметом апеляційного оскарження, а правову позицію МТСБУ викладену представником, під час розгляду в першій інстанції, судом до уваги взято, і, як наслідок - місцевим судом допущено неповноту судового розгляду та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Звертає увагу, що на обґрунтування шкоди по майну, згідно звіту № 15/06/18 вартість (розмір) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу Mercedes-Benz Sprinter 208, р.н. НОМЕР_4 , внаслідок його пошкодження, становить 182 006,68 грн., а вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складових, які підлягають заміні, визначено в розмірі 372 411,07 грн., а відтак досліджуваний автомобіль, в контексті ст.30 Закону № 1961-IV, визначено фізично знищеним, а здійснення його відновлювального ремонту - недоцільним та економічно необґрунтованим.
Оскільки, у звіті № 15/06/18 не містяться відомості про «залишкову вартість» - вартість пошкодженого КТЗ після дорожньо-транспортної пригоди, та унеможливлює встановити різницю між вартістю ТЗ до та після ДТП, яку має бути відшкодовано власнику ТЗ. Відтак, відсутність можливості визначення розміру збитку, згідно звіту № 15/06/18 від 21.06.2018 року, в контексті п.30.2. ст.30 Закону № 1961-IV, дає підстави зробити висновок про те, що МТСБУ, з огляду на зміст п.22.1. ст.22 Закону № 1961-IV, було позбавлене можливості оцінити шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка підлягає відшкодуванню.
Так, місцевий суд в оскаржуваному вироку констатує: «…Вартість транспортного засобу «Mersedes-Benz Sprinter 208 СDI» реєстраційний номерний знак НОМЕР_4 після дорожньо-транспортної пригоди не визначена…», але при цьому суд всетаки визначає страхове відшкодування за шкоду спричинену майну в максимально можливому розмірі, при цьому - речовий доказ - «…пошкоджений автомобіль «Mersedes-Benz Sprinter 208 СDI» реєстраційний номерний знак НОМЕР_4 та свідоцтво про реєстрацію цього транспортного засобу серії НОМЕР_5 , видане на ім'я ОСОБА_9 …» - повертає потерпілому ОСОБА_9 .
Також на думку апелянта, при вирішені цивільного позову суд першої інстанції обмежився лише цитуванням положень ст.ст. 1166, 1167, 1195 ЦК України, ст.ст. 22, 23, 24, 30, 33, 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», без наведення мотивування на обґрунтування такого рішення та на спростування заперечень цивільних відповідачів в цій частині. Відтак, стягуючи шкоду, заподіяну транспортному засобу (його ринкову вартість до ДТП), з наступним поверненням транспортного засобу власнику (про що зазначено в резолютивній частині вироку), місцевий суд стягнув з цивільного відповідача їх ринкову вартість до ДТП (тобто вартість згідно звіту № 15/06/18 від 21.06.2018 фізично знищеного транспортного засобу), без з'ясування його вартості після ДТП (в той час коли за змістом ч.2 ст.30 Закону № 1961-IV в разі визнання транспортного засобу фізично знищеним його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди).
До того ж, у ст.30 Закону №1961-IV чітко визначено, що власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди. Звіт №15/06/18 про оцінку вартості (розміру) збитків не містить відповіді про вартість пошкодженого транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди.
Апелянт звертає увагу, що на підтвердження витрат на лікування цивільний позивач надав копії чеків на придбання лікарських засобів, однак жодних доказів, які б підтверджували, що такі препарати необхідні для лікування, призначення лікарів, тощо, матеріали справи - не містять, що вказує на те, що цивільним позивачем зазначені витрати належними та допустимими доказами не підтверджено, однак в оскаржуваному вироку, суддя зазначив, що витрати на лікування підлягають стягненню з МТСБУ, оскільки надано чеки з відповідними призначеннями лікарів. Такі обставини у відповідності до норм КПК України позбавляють апеляційний суд можливості постановлення рішення по суті цивільного позову, тому у задоволенні цивільного позову ОСОБА_9 до МТСБУ слід відмовити.
Не погоджуючись із таким рішенням, прокурор ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду, в частині призначеного покарання, скасувати у зв'язку із неправильним застосуванням Закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість, та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч.2 ст.286 КК України у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
Вважає, що місцевим судом не в повній мірі враховано, що ОСОБА_7 вину у вчиненні злочину визнав частково, що можна розцінити як намагання останнього уникнути кримінальної відповідальності та справедливого покарання.
Крім того, невірним є визначення місцевим судом однією з пом'якшуючих вину ОСОБА_7 обставин «вчинення злочину вперше», оскільки дана обставина не може визнаватися як пом'якшуюча покарання, а також враховуватися при призначенні покарання для характеристики особи винного.
Апелянт вважає, що наслідки скоєного злочину ОСОБА_7 у вигляді спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_9 не зменшують суспільну небезпеку злочину до рівня, що дає підстави для застосування ст.75 КК України, тому заслуговує на увагу позиція потерпілого про призначення обвинуваченому міри покарання у виді позбавлення волі без застосування вимог ст.75 КК України.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, доводи прокурора, представника моторного (транспортного) страхового бюро України - адвоката ОСОБА_11 , на підтримку поданих апеляційних скарг, думку обвинуваченого та його захисника про законність і обґрунтованість вироку суду та необхідність залишення апеляційних скарг без задоволення, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга представника моторного (транспортного) страхового бюро України - адвоката ОСОБА_11 підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
За змістом ч.1 ст.404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Що ж стосується доводів в апеляційній скарзі прокурора про покарання, яке призначене із неправильним застосуванням Закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість, то колегія суддів вважає їх безпідставними, так як, ОСОБА_7 до кримінальної та до адміністративної відповідальності не притягувався, є ветераном війни - учасником бойових дій, має сім'ю, характеризується виключно позитивно, частково відшкодував потерпілому заподіяну шкоду.
Згідно вимог ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як самими засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Призначаючи покарання ОСОБА_7 , суд першої інстанції, дотримуючись вимог ст. 65 КК України, належним чином, умотивував своє рішення з посиланням на встановлені обставини і дані, які характеризують обвинуваченого.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів.
Покарання ОСОБА_7 призначено у відповідності з вимогами ст. 65 КК України.
Обираючи вид та строк покарання ОСОБА_7 , суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким, та скоєний з необережності, крім того, обвинувачений в стані сп'яніння не перебував, у добровільному порядку частково відшкодував заподіяну потерпілому шкоду.
Суд врахував, що ОСОБА_7 , будучи не судимим, є ветераном війни - учасником бойових дій, має сім'ю, характеризується виключно позитивно, та досудову доповідь представника персоналу органу пробації про низький рівень ризику вчинення ним повторного кримінального правопорушення й можливості його виправлення без реального позбавлення чи обмеження волі, незважаючи на позицію потерпілого, який наполягав на призначенні обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, та прийшов до правильного висновку, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства і йому слід призначити основне покарання у виді позбавлення волі та звільнити від відбування цього покарання на підставі ст. 75 КК України з випробовуванням з покладенням на нього обов'язків визначених п.п. 1, 2 ч.1 та п.2 ч.2 ст. 76 КК України (в редакції Закону № 1492-VIII від 07.09.2016 року).
Колегія суддів вважає таке рішення переконливим та приходить до висновку, що призначене ОСОБА_7 судом першої інстанції основне покарання з випробуванням та покладанням на нього зазначених обов'язків, є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що ОСОБА_7 вину визнав частково, тому таку обставину слід визнати як намагання обвинуваченого уникнути кримінальної відповідальності та справедливого покарання, на увагу не заслуговують, оскільки обвинувачений, як зазначено в оскаржуваному вироку суду, добровільно частково відшкодував потерпілому завданий збиток, крім того, в судовому засіданні апеляційної інстанції, надав копії чеків на підтвердження того, що він продовжує добровільно відшкодовувати потерпілому завдану шкоду в результаті ДТП, що свідчить про визнання ним вини.
За таких обставин, посилання прокурора в апеляційній скарзі, на намагання обвинуваченого уникнути кримінальної відповідальності є безпідставними.
Твердження сторони обвинувачення про те, що однією з пом'якшуючих вину ОСОБА_7 обставин, як зазначено судом першої інстанці, є вчинення злочину вперше, оскільки дана обставина не може визнаватися обставиною, яка пом'якшує покарання, не заслуговують на увагу, оскільки судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_7 покарання, враховано вимоги ч.2 ст.66 КК України, та, крім наведеного, інші позитивні характеристики обвинуваченого, які давали підстави для призначення йому покарання із застосуванням ст.ст.75,76 КК України.
Посилання прокурора на те, що судом не врахована позиція потерпілого про призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі без застосування вимог ст. 75 КК України, колегія суддів відхиляє, так як такі обставини не можуть бути єдиною підставою для скасування вироку і призначення обвинуваченому більш суворого покарання.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що вирок постановлений у відповідності до вимог ст.ст. 373, 374 КПК України, підстав для зміни чи скасування вироку, в межах поданої прокурором апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає.
За таких обставин, вирок суду, в частині обґрунтованості та доведеності вини обвинуваченого у злочині та призначення йому покарання залишається в силі.
Разом з тим, апеляційна скарга апелянта - представника цивільного відповідача - адвоката ОСОБА_11 підлягає частковому задоволенню, а цей же вирок, в частині вирішення цивільного позову, зміні, оскільки питання про відшкодування матеріальної та моральної шкоди судом вирішено не у відповідності з вимогами закону та матеріалами кримінального провадження.
Згідно з приписами ч.ч.1,5 ст.128 КПК України «Особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого, фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого, неосудної особи, яка вчинила суспільно - небезпечне діяння. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України, за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства».
Ст.64 КПК України передбачено, що характер і розмір шкоди, завданої злочином, підлягають доказуванню.
За змістом ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку мають бути зазначені підстави для задоволення чи відхилення цивільного позову.
Частиною 1 ст.61 КПК України визначено, що цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка в порядку, встановленому цим Кодексом, пред'явила цивільний позов.
За змістом ст. 62 КПК України цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред'явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно з приписами ст.ст. 1166,1167 ЦК України майнова шкода, завдана особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі відшкодовуються особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 1195 ЦК України:
ч.1 - фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду, тощо;
ч.2, у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.
За змістом ст. 23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок ДТП є :
- шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого;
- шкода пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим;
- шкода пов'язана з стійкою втратою працездатності потерпілим;
- моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
- шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
Пунктом 24.1 ст.24 цього Закону визначено, що у зв'язку із лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані із доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров'я.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження власником транспортного засобу «Mersedes-Benz Sprinter 208 СDI», реєстраційний номерний знак НОМЕР_4 , є ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 . Внаслідок вчинення, ветераном війни - учасником бойових дій, ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, цей транспортний засіб (майно потерпілого ОСОБА_9 ) було пошкоджено. Згідно звіту №15/06/18 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 21.06.2018 року розмір збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу «Mersedes-Benz Sprinter 208 СDI», реєстраційний номерний знак НОМЕР_4 , становить 182006 грн. 68 коп. При цьому, розмір вказаних збитків, визначено спеціалістом, як ринкова вартість вказаного транспортного засобу, адже вартість його відновлювального ремонту, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, становить 372411 грн. 07 коп., що перевищує його ринкову вартість, а тому, відновлювати, такий транспортний засіб, не доцільно. Тобто вказаний транспортний засіб є фактично знищеним.
Потерпілим був поданий цивільний позов із вимогами до МТСБУ та обвинуваченого ОСОБА_7 , у яких були установлені наступні розміри страхових сум :
- за шкоду, заподіяну майну потерпілого, - у розмірі 100000 грн., з МТСБУ,
- за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілого,- у розмірі 200000 грн. (Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України №566 від 09.07.2010 року, в редакції Розпорядження №3470 від 29.12.2015),з МТСБУ,
- 318734 грн. 00 коп. всього заподіяної шкоди з ОСОБА_7 , яка складається з: 182006 грн. 68 коп. - шкода завдана майну, 2700 грн. - витрати на залучення спеціаліста, 23008 грн. 78 коп. витрати на придбання ліків, 134028 грн. 00 коп. - заробіток (дохід) втрачений внаслідок втрати працездатності, 500000 грн. - завданої моральної шкоди.
Із наданих цивільним позивачем документів, які б підтверджували понесені витрати, є чеки, з яких вбачається, що на придбання, з 30.01.2018 року по 22.02.2018 року, медикаментів та виробів медичного призначення, під час перебування на стаціонарному лікуванні у відділенні інтенсивної терапії для післяопераційних хворих та ортопедично-травматичному відділенні №2 КУ «Обласна клінічна лікарня ім. О.Ф. Гербачевського» Житомирської обласної ради, за власні кошти ОСОБА_9 придбав на суму 9975 грн. 92 коп.
Вироком місцевого суду цивільні позови ОСОБА_9 задоволено частково та стягнуто на користь ОСОБА_9 :
- з Моторного (транспортного) страхового бюро України 100000 грн. страхової виплати за шкоду заподіяну майну, 9975 грн. 92 коп. страхової виплати за шкоду заподіяну здоров'ю та 498 грн. 80 коп. моральної шкоди, а всього 110474 грн.72 коп.
- з ОСОБА_7 49006 грн. 70 коп. матеріальної шкоди, 49501 грн. 20 коп. моральної шкоди та 2700 грн. понесених процесуальних витрат, а всього 101207 грн. 90 коп.
В решті позову відмовлено.
Суд дійшов висновку, що відповідно до ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначається спосіб визначення розміру відшкодування, яке повинна провести страхова компанія, а в даному випадку - МТСБУ, який в будь - якому випадку не може перевищувати 100000 грн. - страхової суми, встановленої станом на день настання події.
Вартість транспортного засобу «Mersedes-Benz Sprinter 208 СDI» реєстраційний номерний знак НОМЕР_4 після дорожньо - транспортної пригоди не визначена, сторони кримінального провадження та потерпілий клопотань про залучення експерта для визначення такої вартості не заявили, а суд, у відповідності до ст.ст.332,242 КПК України, з власної ініціативи залучити експерта у даному випадку не вправі.
Не заявив такого клопотання і представник цивільного відповідача (МТСБУ), який заперечуючи проти задоволення позовних вимог, не представ доказів того, що різниця між вартістю транспортного засобу «Mersedes-Benz Sprinter 208 СDI», реєстраційний номерний знак НОМЕР_4 , до та після дорожньо-транспортної пригоди є меншою ніж 100000 грн., та й взагалі доказів того, що пошкоджений (фактично знищений) транспортний засіб «Mersedes-Benz Sprinter 208 СDI» реєстраційний номерний знак НОМЕР_4 має хоч якусь вартість, та який конкретний розмір цієї вартості.
Не погоджуючись з вироком суду, в частині вирішення цивільного позову, представник Моторного (транспортного) страхового бюро України - адвокат ОСОБА_11 подав апеляційну скаргу, в якій посилається, зокрема, на те, що на обґрунтування шкоди по майну цивільним позивачем надано копію звіту № 15/06/18 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 21.06.2018 року. Підставою здійснення такої оцінки був договір № 15/06/18 про надання оціночних послуг, укладений між ОСОБА_9 та ФОП « ОСОБА_14 ».
Згідно зазначеного звіту № 15/06/18 вартість (розмір) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу Mercedes-Benz Sprinter 208, р.н. НОМЕР_4 , внаслідок його пошкодження, становить 182006,68 грн., а вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складових, які підлягають заміні, визначено в розмірі 372 411,07 грн.
Досліджуваний автомобіль в контексті ст.30 Закону № 1961-IV, визначено фізично знищеним, а здійснення його відновлювального ремонту - недоцільним та економічно необґрунтованим.
У звіті № 15/06/18 не містяться відомості про «залишкову вартість» - вартість пошкодженого КТЗ після дорожньо-транспортної пригоди, що, відповідно, унеможливлює, виходячи з даних звіту, встановити різницю між вартістю ТЗ до та після ДТП, яку має бути відшкодовано власнику ТЗ.
МТСБУ, з огляду на зміст п.22.1. ст.22 Закону № 1961-IV, було позбавлене можливості оцінити шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка підлягає відшкодуванню.
На підтвердження витрат на лікування цивільний позивач надав копії чеків на придбання лікарських засобів, однак жодних доказів, які б підтверджували, що такі препарати необхідні для лікування, призначення лікарів, тощо, матеріали справи - не містять.
Самі лише копії фіскальних чеків на придбання певних лікарських засобів - не підтверджують необхідності їх придбання виданого закладом охорони здоров'я, в контексті приписів ст.24 Закону №1961-IV, що відповідно вказує на те, що цивільним позивачем зазначені витрати належними та допустимими доказами не підтверджено, однак в оскаржуваному вироку, суддя зазначив, що витрати на лікування підлягають стягненню з МТСБУ, оскільки надано чеки з відповідними призначеннями лікарів.
Такі доводи апелянта підлягають частковому задоволенню.
Під час розгляду кримінального провадження, в суді апеляційної інстанції, було встановлено, що вартість транспортного засобу «Mersedes-Benz Sprinter 208 СDI», реєстраційний номерний знак НОМЕР_4 , після дорожньо - транспортної пригоди не визначена.
З наданого в ході апеляційного розгляду представником потерпілого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 висновку, того ж експерта, від 05.07.2021 року № 15/06/21 слідує, що середня ринкова вартість автомобіля «Mersedes-Benz Sprinter 208 СDI», реєстраційний номерний знак НОМЕР_4 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_6 , станом на момент огляду 08.06.2018 року, становить 182 006,68 грн., вартість відновлювального ремонту автомобіля «Mersedes-Benz Sprinter 208 СDI», реєстраційний номерний знак НОМЕР_4 , станом на 22.01.2018 року, з урахуванням ПДВ на запасні частини та метизи - 981322 грн. 37 коп., вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля «Mersedes-Benz Sprinter 208 СDI», реєстраційний номерний знак НОМЕР_4 , станом на 22.01.2018 року, з урахуванням ПДВ на запасні частини та метизи становила 372411 грн. 07 коп. Вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Mersedes-Benz Sprinter 208 СDI», реєстраційний номерний знак НОМЕР_4 , з технічної точки зору, станом на 22.01.2018 року, внаслідок пошкодження його в ДТП, яка мала місце 22.01.2018 року - 182006 грн. 68 коп. Утилізаційна (залишкова) вартість пошкодженого автомобіля «Mersedes-Benz Sprinter 208 СDI», реєстраційний номерний знак НОМЕР_4 , станом на дату надходження заяви 16.06.2021 року - 40485 грн. 69 коп.
Крім того, представником потерпілого ОСОБА_9 - адвокатом ОСОБА_10 уточнено позовні вимоги в частині відшкодування потерпілому ОСОБА_9 коштів, витрачених на лікування, та додано перелік медичних препаратів, які були придбачені потерпілим за власні кошти, на загальну суму 9965 грн. 69 коп. з доданими фіскальними чеками.
Колегія суддів приходить до висновку, що під час апеляційного розгляду представник цивільного відповідача не спростував необхідність відшкодування ОСОБА_9 цієї шкоди, завданої внаслідок ДТП ОСОБА_7 , відповідно до зазначених вимог закону та наведених розрахунків, і не надав належних та допустимих доказів іншої ринкової вартості спірного автомобіля до моменту ДТП та його ринкової вартості після ДТП.
Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до якої транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП.
Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення розміру матеріальної шкоди з МТСБУ на користь ОСОБА_9 , за шкоду заподіяну майну, у сумі 100000 грн., з ОСОБА_7 - 41520,99 грн. (182006,68 грн. - 40485,69 грн.).
Підлягають задоволенню вимоги цивільного позивача ОСОБА_9 та його представника до МТСБУ про відшкодування витрат, пов'язаних з лікуванням в сумі - 9975 грн. 92 коп., які передбачені Законом і підтвердженні належними доказами, зокрема, це - медичні виписки, квитанції про оплату, долучені до матеріалів кримінального провадження, та 498 грн. 80 коп. моральної шкоди, досліджені місцевим та апеляційним судом.
Відповідно до наданого апеляційному суду представником потерпілого - адвокатом ОСОБА_10 розрахунку, ОСОБА_9 поніс витрати на лікування в сумі-9975,92 грн. (витрати на придбання медикаментів за призначеннями лікарів).
Колегія суддів вважає, що апеляційні вимоги ОСОБА_9 про відшкодування майнової шкоди підлягають задоволенню, в сумі -9975,92грн., які він підтвердив виписками з історії хвороби, призначенням лікарів, квитанціями, чеками квитками, оригінали яких, крім того надав в ході апеляційного розгляду.
Так, ОСОБА_9 підтверджені понесені витрати на лікування внаслідок дорожньо-транспортної пригоди на суму -9975,92 грн., з них:
1. чек № 161697 від 31.08.18 Есенціале 5.0 в сумі 55,71 грн.
2.чек №213238822256 від 28.01.18 Есенціале 5.0 в сумі 106,70 грн.
3.чек №213238822256 від 28.01.18 Рукавички н/с в сумі 17,00 грн.
4.чек №213238822256 від 28.01.18 Рушник одн. в сумі 16,01 грн.
5.чек №>322652406254 від 02.02.2018 Цибор 3.5 в сумі 168,18 грн.
6.чек №>247009206255 від 14.02.2018 Дексалгін 2.0 в сумі 87,14 грн.
7.чек № 213238822256 від 29.01.18 Рушник одн. в сумі 16,50 гри.
8. чек № 14 від 01.02.18 Гвинт-стержні (стегно) титан 4620,00грн.
9.чек №5462225 Туліксон 1.5 в сумі 956,60 грн.
10. чек №213238822256 від 27.01.18. Есенціале 5.0 в сумі 100,00 грн.
11. чек №322652406254 від 18.02.18 Шприц 5.0 мл в сумі 16,90 грн.
12. чек №322652406254 від 18.02.18 Дексалгін 2.0 в сумі 221,48 грн.
13. чек №404415622257 від 25.01.18 Есенціале 5.0 в сумі 501,00 грн.
14. чек №59234 від 05.02.18 Дексалгін 2.0 в сумі 127,06 грн.
15. чек №59234 від 05.02.18 Цибор 3.5 в сумі 171,77 грн.
16. чек №59234 від 05.02.18 Аспаркам 10.0 в сумі 3,52 грн.
17. чек №59234 від 05.02.18 Система ГІР в сумі 12,48 грн.
18. чек №59234 від 05.02.18 Рукавички н/с в сумі 37,80 грн.
19. чек №59234 від 05.02.18 Шприц 2.0 мл в сумі 23,35 грн.
20. чек №247009206255 від 31.01.2018 Ротацеф 1.0 в сумі 187,72 грн.
21. чек №247009206255 від 31.01.2018 Дексалгін 2.0 в сумі 146,15 грн.
22. чек №247009206255 від 31.01.2018 Цибор 3.5 в сумі 167,85 грн.
23. чек №247009206255 від 31.01.2018 Аспаркам 10.0 в сумі 3,50 грн.
24. чек №247009206255 від 31.01.2018 Система ПР в сумі 11,80 грн.
25. чек №247009206255 від 31.01.2018 Шприц 2.0 мл в сумі 6,74 грн.
26. чек №247009206255 від 31.01.2018 Кутасент в сумі 288,70 грн.
27. чек №5486 від 06.02.2018 Зацеф 1.0 в сумі 138,52 грн.
28. чек №5486 від 06.02.2018 Дексалгін 2.0 в сумі 127,06 грн.
29. чек №5486 від 06.02.2018 Цибор 3.5 в сумі 171,77 грн.
30. чек №5486 від 06.02.2018 Аспаркам 10.0 в сумі 3,47 грн.
31. чек №5486 від 06.02.2018 Шприц 2.0 мл'в сумі 5,79 грн.
32. чек №5486 від 06.02.2018 Рукавички н/с в сумі 37,80 грн.
33. чек №162366 від 02.02.2018 Зацеф 1.0 в сумі 135,74 грн.
34. чек №162366 від 02.02.2018 Аспаркам 10.0 в сумі 3,52 грн.
35. чек №162366 від 02.02.2018 Реосорбілак 200 мл. в сумі 90,63 грн.
36. чек №162366 від 02.02.2018 Есенціале 5.0 в сумі 167,13 грн.
37. чек №162366 від 02.02.2018 Шприц 2.0 мл в сумі 5,79 грн.
38. чек №162366 від 02.02.2018 Марля в сумі 26,96 грн.
39. чек №161511 від 30.01.2018 Ротацеф 1.0 в сумі 180,18 грн.
40. чек №161511 від 30.01.2018 Дексалгін 2.0 в сумі 128,89 грн.
41. чек №161511 від 30.01.2018 Цибор 3.5 в сумі 171,77 грн.
42. чек №161511 від 30.01.2018 Реосорбілак 200 мл в сумі 90,63 грн.
43. чек №161511 від 30.01.2018 Аспаркам 10.0 в сумі 3,51 грн.
44. чек №161511 від 30.01.2018 Есенціале 5.0 в сумі 167,13 грн.
45. чек №161511 від 30.01.2018 Система ПР в сумі 6,24 грн.
46. чек №161511 від 30.01.2018 Шприц 2.0 мл в сумі 18,68 грн.
47. чек №161511 від 30.01.2018 Марля в сумі 53,90 грн.
48. чек №161511 від 30.01.2018 Бинт н/с в сумі 46,92 грн.
49. чек № 15 від 01.02.15 Система ПР в сумі 13,70 грн.
50. чек № 15 від 01.02.15 Халат мед. в сумі 298,00 грн.
51. чек № 15 від 01.02.15 Шприц 2.0 мл в сумі 11,60 грн. 51. чек № 15 від 01.02.15 Шприц 5.0 мл в сумі 6,00 грн.
Всього, на користь ОСОБА_9 з МТСБУ підлягає стягненню 110474 грн. 72 коп.
З ОСОБА_7 підлягає стягненню: 41520 грн. 99 коп. матеріальної шкоди, 49501 грн. 20 коп. моральної шкоди та 2700 грн. понесених процесуальних витрат, а всього 93722 грн. 19 коп.
За наведених підстав, доводи апеляційної скарги представника цивільного відповідача про необхідність відмови в позові ОСОБА_9 не підлягають задоволенню.
В апеляційних скаргах містяться також інші аргументи захисту, які не потребують детального аналізу та не мають будь-якого вирішального значення і в цьому провадженні. При цьому колегія суддів виходить з усталеної практики ЄСПЛ. Так, хоча пункт 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення має буди різною в залежності від характеру рішення.
На думку колегії, у цьому провадженні надані відповіді на всі суттєві аргументи поданих апеляційних скарг.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити вирок.
Згідно з п.3 ч.1 ст. 408 КПК України однією з підстав для зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є необхідність зменшення сум, які підлягають стягненню, або збільшення цих сум, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і правову кваліфікацію кримінального правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст.407, п.3 ч.1 ст.408, ст.ст.418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати, -
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу представника Моторного (транспортного) страхового бюро України - адвоката ОСОБА_11 - задовольнити частково.
Вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 грудня 2020 року щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , в частині вирішення цивільного позову - змінити.
Цивільний позов ОСОБА_9 до Моторного (транспортного) страхового бюро України та ОСОБА_7 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_9 100000,00 грн. страхової виплати за шкоду, заподіяну майну, 9975 грн. 92 коп. страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю та 498 грн. 80 коп. моральної шкоди, а всього 110474 грн.72 коп.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 41520 грн. 99 коп. матеріальної шкоди, 49501 грн. 20 коп. моральної шкоди та 2700 грн. понесених процесуальних витрат, а всього 93722 грн. 19 коп.
В решті позову відмовити.
В решті вирок суду залишити без змін.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_1 ОСОБА_3