25 травня 2022 року
м. Хмельницький
Справа № 686/24774/20
Провадження № 11-кп/4820/322/22
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:
судді- доповідача ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю секретаря
судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
його захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Хмельницькому, в режимі відеоконференцзв'язку, спільну апеляційну скаргу обвинуваченого за ч.2 ст.186, ч.2 ст.190 КК України ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 грудня 2021 року, -
Цим вироком, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Успенка Лутугинського району Луганської області, громадянина України, українця, не одруженого, дітей на утриманні не має, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 02.11.2012 року Лутугинським районним судом Луганської області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки, відповідно до ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений із випробувальним терміном на 2 роки. Вирок вступив в закону силу 11.01.2013 року;
- 21.10.2013року Жовтневим районним судом м. Луганськ за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців. Вирок вступив в закону силу 21.11.2013 року;
- 12.12.2013року Лутугинським районним судом Луганської області по ч. 2 ст. 185. ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців. Вирок вступив в законну силу 13.01.2014 року;
- 25.03.2014 року Артемівським районним судом м Луганськ по ч.2 ст.15 ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки 7 місяців. Вирок вступив в законну силу 26.04.2014 року,
визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 186, ч.2 ст.190 КК України та призначено покарання:
- за ч.2 ст. 186 КК України - у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
- за ч.2 ст.190 КК України - у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки,
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу ОСОБА_6 залишено у вигляді тримання під вартою.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 рахується з 28.08.2020 року (з дня фактичного його затримання).
Цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 49 021,10 гривень матеріальної шкоди.
Цивільний позов ОСОБА_9 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 36 757,00 гривень матеріальної шкоди.
Цивільний позов ОСОБА_10 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_10 5 000,00 гривень моральної шкоди.
Цивільний позов ОСОБА_11 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишено без розгляду.
Арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 29.08.2020 року після набрання вироком законної сили скасовано.
Долю речових доказів вирішено на підставі ст.100 КПК України.
За вироком суду, на початку серпня 2020 року, точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, під час готування до вчинення кримінального правопорушення, змовники, розробили спільний план скоєння шахрайств та розподілили функції кожного, за яким невстановлена слідством особа під час телефонної розмови з потерпілим, мав повідомити неправдиві відомості щодо близьких родичів потерпілих, які нібито потрапили в дорожньо-транспортну пригоду, та висловити неправомірну вимогу на отримання грошових коштів, а ОСОБА_6 мав потрапити до помешкання потерпілого та отримати грошові кошти.
З метою реалізації злочинного умислу, спрямованого на заволодіння чужим майном, діючи за попередньою змовою, узгодженою між собою, 17.08.2020 року, близько 15 год. 35 хв., невстановлена слідством особа, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, реалізовуючи свій злочинний умисел, зателефонувала на стаціонарний телефон НОМЕР_1 до потерпілої ОСОБА_8 , 1932 року народження, повідомила, що її донька ОСОБА_12 , потрапила у дорожньо-транспортну пригоді внаслідок порушень правил дорожнього руху, у зв'язку з чим потребує невідкладної медичної допомоги, за яку потрібно заплатити грошові кошти в найкоротший термін. При цьому, після розмови із потерпілою ОСОБА_8 , невстановлена досудовим розслідуванням особа повідомила ОСОБА_6 адресу потерпілої, з метою отримання останнім грошових коштів.
Тоді ж, реалізовуючи злочинний умисел, ОСОБА_6 , 17.08.2020 року, близько 16 год. 30 хв., прибув до квартири АДРЕСА_2 , де, діючи з корисливих мотивів, умисно, за попередньою змовою і невстановленою досудовим розслідуванням особою, з метою заволодіння чужим майном, шляхом обману, під приводом передачі грошових коштів для проведення операції ОСОБА_12 , заволодів грошовими коштами потерпілої ОСОБА_8 у сумі 15 доларів США, 15-ма купюрами номіналом 100 доларів США(згідно курсу валюти 1 долар США становить 27.3474 грн.), тобто 41021 гривня 10 копійок, та 8000 гривень, 16-м купюрами номіналом 500 гривень, після чого покинув місце вчинення кримінальної правопорушення та розпорядився коштами на власний розсуд.
Вказаними діями ОСОБА_6 заподіяв потерпілій ОСОБА_8 майнову шкоду на загальну суму 49021 гривень 10 копійок.
Також, 24.08.2020 року, близько 16 год. 00 хв., невстановлена слідством особа, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, реалізовуючи свій злочинний умисел, зателефонувала на стаціонарний телефон НОМЕР_2 до потерпілого ОСОБА_11 , 1930 року народження, та повідомила, що його донька ОСОБА_13 , потрапила у дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок порушень правил дорожньої руху, у зв'язку з чим, потребує невідкладної медичної допомоги, за яку потрібно заплатити грошові кошти в найкоротший термін. При цьому, після розмови із потерпілим ОСОБА_11 , невстановлена досудовим розслідуванням особа повідомила ОСОБА_6 адресу потерпілого, з метою отримання в останнього грошових коштів.
Тоді ж, реалізовуючи злочинний умисел, ОСОБА_6 , 24.08.2020 року, близько 16 год. 30 хв., прибув до будинку АДРЕСА_3 , де, діючи з корисливих мотивів, умисно, повторно, за попередньою змовою із невстановленою досудовим розслідуванням особою, з метою заволодіння чужим майном, шляхом обману , під приводом передачі грошових коштів для проведення операції ОСОБА_13 , заволодів грошовими коштами потерпілого у сумі 9000 гривень, зокрема, 6-ма купюрами номіналом 500 гривень, та 6-ма купюрами номіналом 1000 гривень, після чого покинув місце вчинення кримінального правопорушення та розпорядився коштами на власний розсуд.
Вказаними діями ОСОБА_6 заподіяв потерпілому ОСОБА_11 майнову шкоду на загальну суму 9000 гривень.
Окрім цього, 26.08.2020, близько 14 год. 00 хв. з метою реалізації злочинного умислу, спрямованого на заволодіння чужим майном, діючи за попередньою змовою, узгодженою між собою, ОСОБА_6 , отримавши інформацію про місце проживання потерпілої ОСОБА_14 від невстановленої досудовим слідством особи, прибув до квартири АДРЕСА_4 та зустрівши потерпілу ОСОБА_14 , 1929 року народження, повідомив останній про те, що її онук ОСОБА_15 потрапив у дорожньо-транспортну пригоду внаслідок порушень правил дорожнього руху, та потребує невідкладної медичної допомоги, за яку потрібно заплатити грошові кошти в найкоротший термін, у зв'язку із чим запропонував останній пройти до квартири, на що вона погодилася.
Перебуваючи у квартирі потерпілої, ОСОБА_6 , діючи з корисливих мотивів, умисно, повторно, за попередньою змовою із невстановленою досудовим розслідуванням?особою, з метою заволодіння чужим майном, шляхом обману, попередньо зв'язавшись із невстановленою слідством особою за допомогою власного мобільного телефону, який передав потерпілій ОСОБА_14 . В подальшому, невстановлена слідством особа, під час спілкування із потерпілою ОСОБА_14 , підтвердила слова ОСОБА_6 про те, що її онук ОСОБА_15 потрапив у дорожньо-транспортну пригоду внаслідок порушень правил дорожнього руху, та потребує невідкладної медичної допомоги, за яку потрібно заплатити грошові кошти в найкоротший термін.
Коли потерпіла ОСОБА_14 пішла в одну із кімнат, вищевказаної квартири, та дістала зі схованки зошит із захованими в ньому грошовими коштами та взяла його до рук, в останньої виникли сумніви щодо достовірності інформації, повідомленої їй ОСОБА_6 та невстановленою слідством особою, а тому вона, незважаючи на прохання ОСОБА_6 про передачу йому грошових коштів на невідкладну медичну допомогу її онуку ОСОБА_15 , відмовилася добровільно передавати кошти ОСОБА_6 . В цей час ОСОБА_6 усвідомив, що потерпіла може не передати йому вказані кошти, оскільки в неї виник сумнів щодо правдивості його слів, та у нього виник самостійний умисел на відкрите викрадення чужого майна, не поєднаний із першопочатковим умислом з невстановленою слідством особою.
Тоді ж, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, ОСОБА_6 , підійшов впритул до потерпілої ОСОБА_14 , та відкрито, повторно, з корисливих мотивів, шляхом ривка заволодів грошовими коштами останньої у сумі 6500 гривень, зокрема, 3-ма купюрами номіналом 6500 гривень, 5-ма купюрами номіналом 500 гривень, 5-ма купюрами номіналом 200 гривень, а також 250 доларів США. зокрема, 2-ма купюрами номіналом 100 доларів США та 1-єю купюрою номіналом 50 доларів США (згідно курсу валют станом на 26.08.2020 року 1 долар США становить 27,43 гривень), тобто 6857 гривень 50 копійок, які знаходилися в зошиті, який майнової цінності для потерпілої не становить, та залишив місце події, розпорядившись коштами на власний розсуд.
Вказаними діями ОСОБА_6 заподіяв потерпілій ОСОБА_14 майнову шкоду на загальну суму 13357 гривень 50 копійок.
Також, 26.08.2020 року, близько 17 год. 00 хв. з метою реалізації злочинного умислу, спрямованого на заволодіння чужим майном, діючи за попередньою змовою, узгодженою між собою, невстановлена особа, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, зателефонувала на стаціонарний телефон НОМЕР_3 до потерпілої ОСОБА_9 , 1936 року народження, представившись донькою потерпілої ОСОБА_9 - ОСОБА_16 , та повідомила, що вона потрапила у дорожньо-транспортну пригоду внаслідок порушень правил дорожнього руху, у зв'язку з чим потребує невідкладної медичної допомоги, за яку потрібно заплатити грошові кошти в найкоротший термін. При цьому, після розмови із потерпілою ОСОБА_9 , невстановлена досудовим розслідуванням особа повідомила ОСОБА_6 адресу проживання потерпілої, з метою отримання в останньої грошових коштів.
Тоді ж, реалізовуючи злочинний умисел, ОСОБА_6 26.08.2020 року, близько 17 год. 30 хв., прибув до квартири АДРЕСА_5 , де, діючи з корисливих мотивів, умисно, повторно, за попередньою змовою із невстановленою досудовим розслідуванням особою, з метою заволодіння чужим майном, шляхом обману, під приводом передачі грошових коштів для проведення операції ОСОБА_16 , заволодів грошовими коштами у сумі 1050 Євро різними купюрами (згідно курсу валют станом на 26.08.2020 1 Євро становить 32.40 гривень), тобто 3402 гривень, та 5000 гривень купюрами різних номіналів, а також монетою Російської Імперії номіналом «5 рублей», із золота 900 проби, вагою 4,29 г., вартістю 6636 гривень 33 копійки, та кільцем із золота 585 проби, вагою 1.65 г., вартістю 1659 гривень 09 копійок, після чого одразу залишив місце події, розпорядившись ними на власний розсуд.
Вказаними діями ОСОБА_17 заподіяв потерпілій ОСОБА_9 майнову шкоду на загальну суму 47315 гривень 42 копійки.
Окрім того, 27.08.2020 року, близько 14 год. 00 хв., з метою реалізації злочинного умислу, спрямованого на заволодіння чужим майном, діючи за попередньою змовою, узгодженою між собою, невстановлена особа, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, зателефонувала на стаціонарний телефон НОМЕР_4 потерпілого ОСОБА_10 , 1938 року народження, та повідомила, що його онук потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок порушень правил дорожнього руху, у зв'язку із чим потребує невідкладної медичної допомоги, за яку потрібно заплатити грошові кошти в найкоротший термін. При цьому, після розмови із потерпілим ОСОБА_10 , невстановлена досудовим розслідуванням особа повідомила ОСОБА_6 адресу місця проживання потерпілого, з метою незаконного отримання ним у потерпілого грошових коштів.
Тоді ж, реалізовуючи злочинний умисел, ОСОБА_6 27.08.2020 року, близько 14 год 30 хв., прибув до квартири АДРЕСА_6 , де, діючи з корисливих мотивів, умисно, повторно, за попередньою змовою, із невстановленою досудовим розслідуванням особою, з метою заволодіти чужим майном, шляхом обману, під приводом передачі грошових коштів для проведенні операції онуку, заволодів грошовими коштами потерпілого у сумі 300 доларів США, саме, 2-ма купюрами номіналом 100 доларів США та 2-ма купюрами номіналом 50 доларів США (згідно курсу валют станом на 27.08.2020 року) 201 долар США становить 27,1 гривень), тобто 8214 гривень, а також 2000 гривень, а саме 1-єю купюрою номіналом 1000 гривень, 1-єю купюрою номіналом 500 гривень, 2-ма купюрами номіналом 200 гривень ті 1-єю купюрою номіналом 100 гривень, після чого залишив місце події, розпорядившись коштами на власний розсуд.
Вказаними діями ОСОБА_6 заподіяв потерпілому ОСОБА_10 майнову шкоду на загальну суму 10214 гривень.
Не погоджуючись з рішенням суду, обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 подали спільну апеляційну скаргу, в якій просять оскаржуваний вирок змінити, перекваліфікувати діяння обвинуваченого ОСОБА_6 за епізодом щодо потерпілої ОСОБА_14 з ч.2 ст. 186 КК України на ч. 2 ст. 190 КК України. Встановити наявною пом'якшувальну обставину (щире каяття і сприяння розкриттю злочину), що є наведеною в обвинувальному акті по усіх епізодах з обвинувачення. Пом'якшити визначену у вироку суду для обвинуваченого ОСОБА_6 міру покарання у сукупності та остаточно до одного року і шести місяців позбавлення волі.
Крім того, звертають увагу на те, що призначене покарання ОСОБА_6 є занадто суворим, адже він не був організатором по жодному епізоду. У вироку суду зазначено повторне притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_6 за злочини, по яких він покарання вже відбув. Не враховано того, що він є звільнений з виправної колонії при новоутвореній «ЛНР», де він був офіційно працевлаштований експедитором по постачанню молочних продуктів у супермаркети, одружився («цивільний шлюб) з жінкою, яка має двох малолітніх дітей.
Апелянти вважають, що по епізоду з потерпілою ОСОБА_14 допущені суттєві порушення на досудовому слідстві, оскільки допит потерпілої був проведений через програму скайп, за допомогою суфлера, при цьому було порушено право сторони захисту на перехресний допит з приводу саме цієї обставини. У вироку, по даному епізоду, наведені висновки не відповідають жодним встановленим у справі обставинам.
Крім того, з моменту письмового оформлення затримання ОСОБА_6 надавав слідчому правдиві показання, таким чином він сприяв повному розкриттю фактичних обставин по справі, про що зазначено в обвинувальному акті (стор. 10), але цю обставину суд першої інстанції відхилив та при призначенні покарання її цілком не врахував.
Стверджують, що ОСОБА_6 жодним чином не обирав самостійно жодного з потерпілих за віком і йому не було відомо до кого його направляють співучасники.
Іншими учасниками процесу вирок не оскаржувався.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримали подану спільну апеляційну скаргу, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи спільної апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Оскільки вирок суду оскаржується стороною захисту, в частині неправвильної кваліфікації дій обвинуваченого за ч.2 ст.186 КК України, по епізоду грабежу у потерпілої ОСОБА_14 та суворості призначеного покарання, то лише в цій частині він переглядається колегією суддів.
Твердження сторони захисту та обвинуваченого про те, що дії останнього, за епізодом щодо потерпілої ОСОБА_14 слід перекваліфікувати з ч.2 ст. 186 КК України на ч. 2 ст. 190 КК України, колегія суддів відхиляє з наступних підстав.
В суді першої інстанції потерпіла ОСОБА_14 підтвердила факт заволодіння обвинуваченим ОСОБА_6 , належними їй грошовими коштами, які знаходилися в зошиті, так він підійшовши впритул, шляхом ривка, забрав, з її рук, залишивши місце події, розпорядившись коштами на власний розсуд.
Під час пред'явлення осіб для впізнання ОСОБА_14 впізнала та прямо вказала на обвинуваченого ОСОБА_6 , як на особу, яка її пограбувала, що зафіксовано у відповідному протоколі проведення цієї слідчої дії від 28.08.2020 року.
Оглянутим в судовому засіданні першої інстанції відеозаписом та протоколом проведення слідчого експерименту від 05.09.2020 року підтверджується, що потерпіла ОСОБА_14 детально розповіла яким чином ОСОБА_6 опинився в її квартирі та продемонструвала як саме обвинувачений вирвав у неї зошит із грошовими коштами.
Показання обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що потерпіла ОСОБА_14 добровільно передала йому кошти, він, з її рук, їх не виривав, суд обгрунтовано відхилив як такі, що дані з метою ухилення від відповідальності за більш тяжкий злочин.
Давши належну правову оцінку цим обставинам, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про скоєння ОСОБА_6 відкритого викрадення майна у потерпілої ОСОБА_14 , вчиненого повторно, і правильно кваліфікував його дії за ч.2 ст.186 КК України.
Доводи обвинуваченого та його захисника в апеляційній скарзі та в судовому засіданні апеляційної інстанції про те, що дії ОСОБА_6 не можуть кваліфікуватись як грабіж, оскільки були допущені грубі порушення діючого КПК України на досудовому слідстві, а саме проведено допит потерпілої через програму скайп, за допомогою суфлера, при цьому порушено право сторони захисту на перехресний допит, колегія суддів відхиляє.
Показання потерпілої ОСОБА_14 про обставини вчинення цього епізоду злочину узгоджуються з фактичними даними: проведенного слідчого експерименту від 29.08.2020 року та відеозапису, впізнанням, протоколу затримання ОСОБА_6 від 28.08.2020 року, вилученими речовими доказами, на які посилається суд на підтвердження своїх висновків, тому суд обґрунтовано визнав їх достовірними.
Підстав ставити під сумнів показання потерпілої ОСОБА_14 , колегія суддів не вбачає, належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду, з цього приводу, обвинувачений та його захисник не надали.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів не вбачає підстав для перекваліфікації дій ОСОБА_6 з ч.2 ст.186 на ч.2 ст.190 КК України, так як, з досліджених судом першої інстанції доказів вбачається, що він заволодів майном потерпілої ОСОБА_14 не шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайством), а шляхом грабежу, відкритого викрадення майна (грабежу) повторно.
З наведених підстав твердження апелянтів про вчинення ОСОБА_6 шахрайства щодо потерпілої ОСОБА_14 відхиляються.
Необхідним та достатнім є і призначене обвинуваченому покарання.
Згідно з ч.2 ст.50 КК України метою покарання є не тільки кара, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Суд першої інстанції, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, врахував характер і ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, дані, що характеризують особу винного, обставини, що пом'якшують і обтяжують його покарання.
Так суд врахував, що ОСОБА_6 є особою молодого віку, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, раніше неодноразово судимий, міцні соціальні та родинні зв'язки відсутні, офіційного та постійного місця роботи немає, адреса його проживання та реєстрації знаходиться на непідконтрольній Україні території, скоїв корисливі злочини, які відносяться до нетяжких та тяжких, будь-яких активних дій для розкриття злочину обвинувачений не вчиняв, завдану шкоду потерпілим не відшкодував, врахував позицію потерпілих, і обґрунтовано прийшов до висновку про доцільність призначення йому покарання, за вчинені злочини, у виді позбавлення волі.
Обставин, які б пом'якшували покарання обвинуваченого, судом не встановлено, не вбачає таких і колегія суддів.
Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, і не вбачає підстав для його зміни та призначення більш мякого покарання.
Доводи обвинуваченого та його захисника про те, що суд не врахував пом'якшуючу покарання обставину (щире каяття і сприяння розкриттю злочину), яка наведена в обвинувальному акті, по усіх епізодах, для обвинуваченого ОСОБА_6 , та необхідність зменшення розміру покарання, є безпідставними, оскільки суд першої інстанції зазначив у вироку, що ОСОБА_6 , після вчинення злочинів, протягом усього часу проведення досудового розслідування та в суді свою вину у вчинені інкримінованих йому злочинів визнавав частково, щирого жалю про вчинене та осуд своєї поведінки не виявляв, не бажав виправити наслідки вчиненого, так як завдана шкода потерпілим не відшкодована, про щире каяття заявив лише під час судових дебатів, тому суд не враховує щире каяття ОСОБА_6 , як обставину яка пом'якшує покарання останньому, з чим погоджується колегія суддів.
Крім того, ураховуючи дані про особу обвинуваченого, кількість епізодів злочинної діяльності, непогашені судимості, схильність до вчинення злочинів, колегія суддів не вбачає підстав для пом'якшення покарання ОСОБА_6 .
Посилання апелянтів на те, що у ОСОБА_6 є двоє малолітніх дітей, він був офіційно працевлаштований на території новоутвореної «ЛНР», що є підставою для пом'якшення покарання, колегія суддів відхиляє, так як на момент вчинення злочинів, які йому інкримінуються, дані обставини вже існували і не стали перешкодою для вчинення ним нових злочинів.
Твердження сторони захисту про те, що з моменту письмового оформлення затримання ОСОБА_6 надавав слідчому правдиві показання, таким чином він сприяв розкриттю фактичних обставин по справі, про що зазначено в обвинувальному акті, але цю обставину суд першої інстанції відхилив та при призначенні покарання її цілком не врахував, не заслуговує на увагу, оскільки судом в оскаржуваному вироку дана обставина врахована.
Щодо посилань апелянтів на те, що ОСОБА_6 , жодним чином, не обирав самостійно жодного з потерпілих за віком і йому не було відомо до кого його направляють співучасники, то такі посилання є безпідставними, так як незнання обвинуваченим віку потерпілих не може бути підставою для виключення вказаної обстяжуючої покарання обставини, так як обвинувачений ОСОБА_6 , перед вчиненням злочинів мав безпосередній контакт (спілкування) з потерпілими, що підтверджує його обізнаність про їх вік.
Порушення кримінального процесуального закону, які б тягнули за собою скасування або зміну вироку, колегія суддів не вбачає.
Керуючись п.1 ч.1 ст.407, ч.1 ст.418, ст.419 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 грудня 2021 року щодо ОСОБА_6 - залишити без змін, а спільну апеляційну скаргу обвинуваченого та його захисника - без задоволення.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той же строк, з часу вручення копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_1 ОСОБА_3