26 травня 2022 року
м. Хмельницький
Справа № 686/5526/22
Провадження № 11-кп/4820/441/22
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:
судді- доповідача ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю секретаря
судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
засудженого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Хмельницькому, в режимі відеоконференцзв'язку, апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 березня 2022 року, -
Цією ухвалою клопотання засудженого ОСОБА_6 про зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання задоволено частково.
Зараховано в строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_6 строк його попереднього ув'язнення з 02 липня 2013 року по 17 липня 2013 року, включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. В решті клопотання відмовлено.
Суд мотивував своє рішення тим, що вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18.06.2014 року, 02.04.2015 року набрав законної сили та 01.10.2016 року звернутий до виконання ( ОСОБА_6 було затримано), тому період з 01.10.2016 року по 26.10.2016 року не підлягає зарахуванню з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, так як є періодом відбування покарання за вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18.06.2014 року, а не попереднім ув'язненням ОСОБА_6 .
Не погоджуючись з рішення суду, засуджений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову, якою зарахувати період попереднього ув'язнення з 01.10.2016 року по 26.10.2016 року, відповідно до ч.5 ст.72 КК України у строк покарання.
Вважає, що суд прийшов до помилкового рішення, яке суперечить вимогам Закону №838-VІІІ, а саме: період його затримання з 01.06.2016 року по 26.10.2016 року для виконання вироку слід вважати як запобіжний захід, так як затримання і арешт проводився за вимогами КПК України.
Крім того, апелянт зазначає, що вказаний період він знаходився в слідчому ізоляторі, одразу після затримання його не відправляли в колонію. Тому вважає, що застосування зворотної дії Закону №2046-VIII як такого, що іншим чином погіршує становище особи, є неправильним і не допускається відповідно до ч.2 ст.5 КК України.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення апелянта та його захисника, на підтримання апеляційної скарги, думку прокурора про законність та обґрунтованість ухвали суду, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що вона до задоволення не підлягає з огляду на наступне.
Відповідно до ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону № 838-VIII від 21.11.2015 року, у разі засудження особи до позбавлення волі, їй, в рамках того самого кримінального провадження, у межах якого до засудженого було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Даний Закон 21.06.2017 року втратив чинність і цієї ж дати набрав чинності Закон України № 2046-У1ГІ від 18 травня 2017 року «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правил складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення», за яким ч. 5 ст. 72 КК України викладено в наступній редакції - «Попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув'язнення, може пом'якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування».
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 року в справі № 663/537/17, провадження №13-31кс18, якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно) і щодо неї продовжувати застосовуватися заходи попереднього ув'язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом № 2046-УІІІ, то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-УШ. В такому разі Закон № 838-УІІІ має переживаючу (ультраактивну) дію. Застосування до таких випадків Закону № 2046-УІІІ є неправильним, оскільки зворотна дія Закону № 2046-УІІІ як такого, що «іншим чином погіршує становище особи», відповідно до ч. 2 ст. 5 КК України не допускається.
Колегією суддів встановлено, що вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18.06.2014 року ОСОБА_6 засуджено за ч.ч. 1,2 ст. 307 КК України, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, призначено покарання у виді 6 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна, крім житла.
Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_6 обраховано з моменту приведення вироку до виконання, а також зараховано в строк відбування покарання термін попереднього ув'язнення з 02.07.2013 року по 17.07.2013 року.
Як убачається з матеріалів, даний вирок набрав законної сили 02.04.2015 року та приведений до виконання відповідно до протоколу про затримання - 01.10.2016 року.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевий суд правомірно зарахував ОСОБА_6 в строк відбуття покарання строк його попереднього ув'язнення з 02 липня 2013 року по 17 липня 2013 року включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Посилання в апеляційній скарзі засудженого ОСОБА_6 на те, що період його затримання з 01.06.2016 року по 26.10.2016 року для виконання вироку слід вважати як запобіжний захід, так як затримання і арешт проводилися за вимогами КПК України, та у вказаний період він знаходився в слідчому ізоляторі, є безпідставними, оскільки таке його ув'язнення, не було запобіжним заходом в розумінні ч. 5 ст. 72 КК України.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б ставили під сумнів висновки суду першої інстанції та були безумовною підставою для скасування судового рішення, колегією суддів не встановлено.
На підставі наведеного та керуючись п.1 ч.1 ст.407, ст.ст.418, 419 КПК України, колегія суддів,-
Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 березня 2022 року щодо засудженого ОСОБА_6 - залишити без зміни, а його апеляційну скаргу - без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_3 ОСОБА_1 ОСОБА_2