Справа № 449/479/21 Головуючий у 1 інстанції: Савчак А.В.
Провадження № 22-ц/811/4223/21 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.
Категорія:2
24 травня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді: Левика Я.А.,
суддів: Савуляка Р.В., Шандри М.М.,
секретарка: Бадівська О.О.,
за участі в судовому засіданні представника відповідачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , позивачки ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Перемишлянського районного суду Львівської області в складі судді Савчака А.В. від 13 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа Бібрська міська рада про самочинне будівництво каналізаційного збірника і усунення перешкод в користуванні майном, -
рішенням Перемишлянського районного суду Львівської області від 13 жовтня 2021 року позов задоволено.
Зобов'язано ОСОБА_1 демонтувати самочинно збудовану вигрібну яму у АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати (судовий збір) в розмірі 908 грн. 00. коп.
Дане рішення оскаржив ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі просить скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю за безпідставністю вимог.
Вважає, що рішення суду є необґрунтованим, незаконним, прийнятим із порушенням норм процесуального і матеріального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтуються на припущеннях позивача ОСОБА_3 . Зазначає, що влаштування ОСОБА_1 на її приватній території законно приватизованій земельній ділянці для будівництва і обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 герметичного каналізаційного збірника (а не вигрібної ями) з дотриманням вимог ДБН України для покращення умов проживання не суперечить закону. Встановлений на присадибній земельній ділянці ОСОБА_1 каналізаційний збірник є монолітним, з бетонованим дном і гідроізоляцією, що унеможливлює будь-які витоки з нього і докази будь-яких витоків з нього позивачем ОСОБА_3 ні до початку судового розгляду, ні під час судового розгляду суду не надані. Вказує, що до ОСОБА_1 ніхто не звертався з приводу обстеження присадибної земельної ділянки ОСОБА_1 на предмет правильності чи неправильності влаштування каналізаційного збірника і складання відповідних документів, які б виявили правильність або порушення виконання зазначених робіт. Тому лист № 309 від 31.05.2018 р. колишнього виконавчого комітету Романівської сільської ради Перемишлянського району про нібито обстеження присадибної земельної ділянки ОСОБА_1 без відома та присутності останньої не може слугувати підставою задоволення позову. В судовому засіданні 13 жовтня 2021 року ОСОБА_3 підтвердила, що під час розгляду її заяви від 02 травня 2018 року щодо встановлення ОСОБА_4 (а не ОСОБА_1 ) каналізаційного відстійника з порушенням норм, «.... розглянуто заяву на місцевості в присутності заявниці», але в якому населеному пункті та за якою адресою - невідомо, та жодний процесуальний документ (акт чи протокол) при цьому ні тодішнім сільським головою ОСОБА_5 , ні тодішнім землевпорядником ОСОБА_6 - не складався .Вважає, що суд першої інстанції, помилково зіслався як на доказ на Лист Перемишлянської райдержадміністрації №54 від 11.06.2018 p., адже такий не може слугувати доказом, та лист Департаменту Держархбуд інспекції у Львівській області №1013-6/3824-18 від 20.08.2018 p., в якому було зазначено, що порушення виявлено зі слів скаржника ОСОБА_3 , а не за фактом обстеження місця розташування каналізаційного збірника. Звертає увагу суду, що позовні вимоги ОСОБА_3 викладено так : «постановити рішення про демонтаж незаконно збудованого збірника з метою усунення перешкод користування майном», а Суд першої інстанції у резолютативній частині рішення від 13 жовтня 2021 року вирішив : «Зобов'язати ОСОБА_1 демонтувати самочинно збудовану вигрібну яму у АДРЕСА_1 ».Тому вважає, що суд першої інстанції вийшов за межі своїх повноважень, бо не вирішив спір в межах заявленого неконкретного позову.
В судове засідання окрім представника відповідачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , позивачки ОСОБА_3 , решта учасників справи не з'явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності, зважаючи на те, що такі особи повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки суду представлено не було, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідачки на підтримання апеляційної скарги, позивачки - в заперечення скарги, дослідивши матеріали, оцінивши доводи учасників справи в межах мотивів позовної заяви, відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, апеляційної скарги, відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.13, 41 Конституції України, ст.ст.96, 103-109 ЗК України, ст.ст. 375 ЦК України, ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 259, 264-265, 268, 354 ЦПК України, п.2.22. Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України 17.03.2011 року N 145, п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» та задовольняючи позовну заяву, виходив з того, що згідно копії свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_3 отримала у спадщину житловий будинок в АДРЕСА_1 ., і відповідно до копію витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно позивачка оформила право власності на даний будинок. У зв'язку з облаштуванням її сусідами каналізаційного збірника позивачка зверталась в різні органи. Так, згідно листа за підписом сільського голови Романівської сільської ради слідує, що каналізаційний відстійник облаштований на присадибній ділянці ОСОБА_1 розташований вище по рельєфу на відстані 2 м від межі присадибної ділянки ОСОБА_3 та 9 м від її житлового будинку. Згідно відповіді департаменту ДАБІ України у Львівській області вбачається, що ОСОБА_1 до них з приводу облаштування вигрібу не зверталась. З листа Перемишлянської РДА випливає, що керівник відділу містобудування і архітектури ОСОБА_7 разом сільським головою та землевпорядником виїжджали на місце і підтвердили наявність вигрібу, однак, такий не був оглянутий через непристойну поведінку сусідів. З наданих позивачкою фотографій вбачається, що неподалік її огорожі дійсно знаходиться якась конструкція з каналізаційним люком, а з іншого боку будинку знаходиться колодязь. При чому, дана констуркція візуально знаходиться на відстані біля 20 метрів від будинку ОСОБА_1 (тобто набагато дальше ніж до будинку позивачки). Відповідачка ОСОБА_1 є власником будинку, земельної ділянки і земельна ділянка на якій знаходиться будинок межує з земельною ділянкою позивачки.Відповідачкою та її представником не надано суду жодних доказів, які б спростовували докази позивачки, в т.ч. жодної документації з якої можна б було встановити технічні характеристики вигребу і його стан. Врахувавши вимоги закону та встановлені обставини справи, суд прийшов до висновку, що вигрібна яма, що знаходяться на земельній ділянці відповідача споруджена з порушенням чинних державних санітарних норм. Відповідачем порушено правила добросусідства, а також Державні санітарні норми та правила утримання територій населених місць. Суд прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо усунення перешкод у користуванні майном шляхом демонтажу вигрібної ями підлягають до задоволення.
Колегія суддів вважає, що підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції - немає. Висновки суду відповідають обставинам, що мають значення для справи, вимогам закону.
ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 , третя особа Бібрська міська рада, у якому, з врахуванням уточненої позовної заяви просила постановити рішення про демонтаж незаконно збудованого збірника, з метою усунення перешкод користування майном.
В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що їй на праві приватної власності належить будинок в с.Романів. В квітні 2018 року її сусідка відповідачка по справі ОСОБА_1 встановила каналізаційний збірник на відстані пів метра від межі земельної ділянки та 7 м від її будинку. Враховуючи спадистий ґрунт, те що вигріб розташований вище по рельєфу від її будинку, то всі нечистоти будуть стікати просто під будинок, що призведе до його руйнування. Також нечистоти будуть стікати в криницю, яка знаходиться на відстані 3 м нижче від будинку.
Згідно ст. 103 ЗК України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).
За ст. 104 ЗК України, власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров'я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше.
Згідно п. 2.21 Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць, затверджених Наказом Міністерства охорони здоров'я України 17.03.2011 N 145, Рідкі відходи (фекалії, сеча, помиї), що утворюються у житлових та громадських будівлях і спорудах за відсутності централізованого водопостачання та водовідведення, допускається зберігати у вигрібних ямах (вигребах). У разі наявності дворових вбиралень вигрібна яма може бути спільною. Вигріб повинен бути водонепроникним та мати щільно прилягаючу кришку. Об'єм вигребу розраховується виходячи з чисельності населення, що ним користується. Вигреби необхідно очищати у міру їх заповнення. Перевезення рідких відходів з вигребів та розміщення їх на території приватних володінь, а також використання їх як добрива в сільському господарстві забороняється.
Згідно п. 2.22 вказаних Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць, вигреби повинні бути віддалені від меж земельних ділянок навчальних та лікувально-профілактичних закладів, стін житлових та громадських будівель і споруд, майданчиків для ігор дітей та відпочинку населення на відстань не менше 20 м. Місце розміщення вигребу на присадибній ділянці та відстань від нього до власного житлового будинку визначає власник цього будинку з додержанням правил добросусідства . Спірні питання щодо місць розміщення вигребів на території присадибної ділянки розглядаються у порядку вирішення земельних спорів згідно з законодавством. В умовах нецентралізованого водопостачання вигреби на території присадибної ділянки повинні бути віддалені від індивідуальних колодязів і каптажів джерел на відстань не менше 20 м, при цьому відстань від вигребів до громадських колодязів і каптажів джерел повинна бути не менше 50 м. При цьому слід враховувати напрямок схилу ділянки.
Як вбачається з матеріалів справи, вірно встановлено судом першої інстанції та сторонами не оспорено та не спростовано, - згідно копії свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_3 отримала у спадщину житловий будинок в АДРЕСА_1 (на даний час впорядковано нумерацію будинків згідно витягу з рішення Виконавчого комітету Романівської сільської ради Перемишлянського району Львівської області від 21 лютого 2014 року №6 та у позивачки номер будинку змінено на «2» а.с. 4), і відповідно до копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно позивачка оформила право власності на даний будинок (а.с.3,5).
З листа Романівської сільської ради №309 від 31.05.2018 року вбачається, що каналізаційний відстійник облаштований на присадибній ділянці ОСОБА_1 розташований вище по рельєфу на відстані 2 м від межі присадибної ділянки ОСОБА_3 та 9 м від її житлового будинку, що суперечить вимогам будівельних норм (а.с.6).
Згідно відповіді департаменту ДАБІ України у Львівській області №1013-6/3824-18 від 20.08.2018 року вбачається, що ОСОБА_1 до них з приводу облаштування вигрібу не зверталась (а.с.7).
З листа Перемишлянської РДА (а.с.8) випливає, що керівник відділу містобудування і архітектури ОСОБА_7 разом сільським головою та землевпорядником виїжджали на місце і підтвердили наявність вигрібу, однак, такий не був огляднутий через непристойну поведінку сусідів.
З наданих позивачкою фотографій, також, вбачається, що неподалік її огорожі дійсно знаходиться якась конструкція з каналізаційним люком, а з іншого боку будинку знаходиться колодязь. При чому, дана конструкція візуально знаходиться на відстані біля 20 метрів від будинку ОСОБА_1 (тобто набагато дальше ніж до будинку позивачки).
Відповідачка ОСОБА_1 до відзиву на позов долучила ряд копій документів (а.с.34-41), з яких вбачається, що саме вона є власником сусіднього до позивачки будинку та суміжної земельної ділянки АДРЕСА_1 (а.с.35 План меж земельної ділянки, тильна сторона, відрізок Д-Е).
Також, з позиції відповідачки вбачається, що вона не заперечує влаштування нею вигрібної ями (каналізаційного відстійника) без згоди будь-яких органів та згоди позивачки (її сусідки), однак вважає, що така споруда виконана нею без порушень вимог закону та прав та інтересів позивачки, оскільки згоди на влаштування такої не потрібно; вимоги будівельних норм, якими були передбачені певні інтервали щодо розташування вигрібних ям до житлових будинків, зараз не діють, а позивачка не довела порушення її прав встановленням такої споруди.
Зважаючи на вказане, слід вказати про те, що вигрібна яма (каналізаційний відстійник) порушує права позивачки, оскільки розміщенийна присадибній ділянці ОСОБА_1 вище по рельєфу на відстані 2 м від межі присадибної ділянки ОСОБА_3 та 9 м від її житлового будинку та влаштований без погодження з позивачкою, що слід вважати є порушенням вимог закону, про які йшлося, щодо дотримання правил добросусідства; також вказане розміщення суперечить вимогам санітарних норм та правил, оскільки такими передбачено дотримання певного інтервалу до житлового будинку, що є потенційною загрозою та може спричинити шкідливий вплив на здоров'я людей, тварин, на повітря, земельну ділянку позивачки, тощо.
Тому суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що вигрібна яма, що знаходиться на земельній ділянці відповідачки споруджена з порушенням чинних вимог Земельного кодексу України, Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць; таким спорудженням порушено правила добросусідства, а також права та інтереси позивачки.
Також, судом вірно встановлено, що відповідачкою та її представником не надано суду жодних доказів, які б спростовували доводи позивачки, що підтверджені належними доказами, в т.ч. жодної документації, з якої можна б було встановити технічні характеристики вигребу і його стан.
Зважаючи на вказане, доводи апеляційної скарги слід визнати безпідставними, а саму скаргу слід відхилити, рішення ж суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що відповідає обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону, на які правильно посилався суд першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 13 жовтня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 31 травня 2022 року.
Головуючий: Я.А. Левик
Судді: Р.В. Савуляк
М.М. Шандра