Єдиний унікальний № 330/2538/21 Головуючий в 1 інст. Нестеренко Т.В.
Провадження № 33/807/218/22 Доповідач в 2 інст. Рассуждай В.Я.
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
13 травня 2022 року м. Запоріжжя
Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Запорізького апеляційного суду справу про адміністративне правопорушення, за участю ОСОБА_1 , за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Якимівського районного суду Запорізької області від 20 грудня 2021 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працевлаштованого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 17 000, 00 гривень з позбавленням його права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто судовий збір,-
Згідно постанови суду першої інстанції, встановлено, що 13.10.2021 року о 13 год. 55 хв. водій ОСОБА_1 в смт Кирилівка по вул. Першотравнева керував т.з. HYUNDAI ACCENT д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного та наркотичного сп'яніння. Стан алкогольного та наркотичного сп'яніння підтверджується згідно висновку КНПМЗНПД ЗОР № 872, чим порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає постанову суду першої інстанції незаконною і такою, що підлягає скасуванню.
Вказує, що під час розгляду справи районний суд допустив неповноту та однобічність розгляду справи, оскільки обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, не з'ясував, та не перевірив правильність складання матеріалів адміністративної справи, в тому числі, і протоколу про адміністративне правопорушення.
Просить апеляційний суд поновити строк на апеляційне оскарження постанови районного суду, оскільки постанову Якимівського районного суду Запорізької області отримав лише 11 січня 2022 року.
Постанову районного суду просить скасувати, а провадження в справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Вислухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, перевіривши матеріали справи та аргументи скарги, суд апеляційної інстанції доходить до наступних висновків.
Заявлене клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження вищевказаної постанови суду підлягає задоволенню, оскільки апелянт отримав копію постанови лише 11 січня 2022 року. Зловживання своїми процесуальними правами з боку апелянта не вбачається. Виходячи з того, що доводи апелянта щодо причин пропуску строку на апеляційне оскарження є переконливими, виходячи з принципу правовляддя, який визнається і діє в Україні (ст.8 Конституції України), задля забезпечення особі, що притягається до адміністративної відповідальності, можливості реалізувати свої процесуальні права, подана апеляційна скарга підлягає розгляду.
У відповідності до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, та ін.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно до вимог ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Відповідно до положень ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Аналіз матеріалів справи свідчить, що зазначених вимог закону суддя місцевого суду дотримався в повному обсязі, оскільки проаналізував усі докази у їх сукупності, та дав їм належну оцінку.
Висновки суду, викладені в постанові щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованими і відповідають дослідженим доказам у справі, яким суддя надав відповідну правову оцінку.
ОСОБА_1 під час судового засідання в суді першої інстанції свою вину не визнав.
Незважаючи позицію невизнання вини, винуватість ОСОБА_1 підтверджується сукупністю доказів, які місцевим судом було надано вірну оцінку, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ №250723 (а.с.1), яким звинувачено водія ОСОБА_1 у порушенні вимог п.2.9а ПДР України; рапортом (а.с.2), яким повідомлено, що із служби «102» надійшла інформацію про те, що водій на автомобілі д.н. « НОМЕР_2 » врізався у бордюр на площі та поїхав на виїзд з смт. Кирилівка. Із слів заявника водій можливо в стані алкогольного сп'яніння; направленням водія на медичний огляд (а.с.4), яким показано, що водія ОСОБА_1 направлено на огляд до медичного закладу; висновком КНП «Мелітопольський ЗНПД» ЗОР від 13 жовтня 2021 року (а.с.5), яким встановлено, що ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного та наркотичного сп'яніння; рапортом працівника поліції (а.с.6), яким показано, що після зупинки транспортного засобу в ході розмови з водієм ОСОБА_1 виявлені ознаки виживання алкоголю; письмовими поясненнями свідка ОСОБА_2 (а.с.7) згідно яких він пояснив, що 13 жовтня 2021 року приблизно о 13 годині 10 хвилин знаходився на балконі селищної ради смт. Кирилівка, де він працює, разом із своїм братом ОСОБА_3 . В цей момент побачили, як автомобіль д.н. НОМЕР_1 врізався у бордюр, з нього вийшов молодий чоловік, оглянув автомобіль та поїхав, чоловік був в нетверезому стані; письмовими поясненнями ОСОБА_3 , які є аналогічними поясненням ОСОБА_5 (а.с.8); показами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судовому засіданні, які вказали, що чоловік на транспортному засобі д.н. НОМЕР_1 врізався у бордюр, перебував в стані алкогольного сп'яніння; письмовими поясненнями свідка ОСОБА_6 , яка пояснила, що під час події за кермом автомобіля знаходився ОСОБА_1 , який не впорався з керуванням та здійснив наїзд на бордюр. Через деякий час їх зупинили працівники поліції (а.с.9).
Апеляційний суд вважає, що вказані докази, які були покладені в основу винуватості обвинуваченого не містять інформації про обставини, які підлягають перевірці в суді апеляційної інстанції, оскільки вони підтверджують факт порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд відхиляє доводи апелянта, оскільки вони є необґрунтованими та безпідставними.
Доводи апеляційної скарги апелянта зводяться лише до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин події та не спростовують доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, доводи апелянта про те, що місцевий суд розглянув справи формально та однобічно є необґрунтованими, оскільки постанова районного суду містить мотиви прийнятого рішення, повний аналіз доказів у справі, аналіз показань свідків і ОСОБА_1 , що не може свідчити про недотримання судом процесуальних вимог розгляду такої категорії справи.
Вирішуючи питання про визначення відносно ОСОБА_1 адміністративного стягнення, слід зазначити, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, вказано, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави. За результатами розгляду вказаної справи, Суд не встановив порушень прав заявників, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини.
Вчинення діянь, які кваліфікуються в національному законодавстві за ст. 130 КУпАП є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням.
Таким чином, вирішуючи питання про визначення відносно ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.1 ст. 130 КУпАП, суд апеляційної інстанції, з урахуванням вимог ст. ст. 33 - 35, 38, ч.1 ст.130 КУпАП, урахувавши характер вчиненого правопорушення, особи правопорушника, пом'якшуючих та обтяжуючих відповідальність обставини, вважає, що адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керуванням всіма видами транспортних засобів, є тим стягненням, що відповідно до ст. 23 КУпАП, буде сприяти запобіганню вчинення ним нових правопорушень і розумінням на психологічному рівні, рівня тяжкості скоєного протиправного діяння.
На підставі зазначеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя, -
Клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Якимівського районного суду Запорізької області від 20 грудня 2021 року, задовольнити.
Апеляційне скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову судді Якимівського районного суду Запорізької області від 20 грудня 2021 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Запорізького
апеляційного суду В.Я. Рассуждай
Дата документу Справа № 330/2538/21