Справа № 308/8004/19
Іменем України
26 травня 2022 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
головуючої - судді Кожух О.А.,
суддів - Джуги С.Д., Куштана Б.П.
за участі секретаря - Волощук В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 21 травня 2021 року (головуючий суддя Данко В.Й.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрокредит» про визнання недійсним кредитного договору, та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ «Центрокредит» про визнання недійсним кредитного договору № МК-77719001527-0 від 14.01.2019.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 14.01.2019 між ним та ТОВ «Центрокредит» був укладений кредитний договір № МК-77719001527-0 за допомогою веб-сайту відповідача шляхом ідентифікації клієнта та використання електронного цифрового одноразового ідентифікатора. Вказує, що сума кредиту була визначена 2500 грн, строк надання кредиту - 30 календарних днів: з 14.01.2019 по 12.02.2019.
Зазначав, що у п. 4.2 Додатку №1 до кредитного договору сторони визначили строк кредитування 30 календарних днів: з 14.01.2019 по 12.02.2019, у п. 4.5 цього Додатку узгодили що останній день користування кредитом є 12.02.2019. Згідно з п 4.3. цього Додатку плата за користування кредитом у вигляді процентів є фіксованою та складає 1.9% в день, що становить 693,5% річних.
При цьому розмір процентної ставки за користування кредитом після 12.02.2019 (закінчення строку кредитування) сторонами не погоджувався та не міститься в умовах кредитного договору.
Нарахування кредитором заборгованості за відсотками зі статки 1,9% в день після кінцевого строку повернення кредиту за кожен день прострочення - позивач вважає несправедливою умовою у розумінні п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», а відтак є підставою для визнання такого договору недійсним.
Також встановлення 1,1% пені за несвоєчасне виконання позичальником зобов'язань, що становить 401.5% на рік перевищує розумну межу відповідальності, призводить до встановлення непропорційно великої суми компенсації, тобто понад 50% вартості кредиту.
Вважає, що при укладенні вищевказаного договору порушені права ОСОБА_1 як споживача, такий договір укладений не належним чином та у спосіб, не передбачений для такого виду договорів, правочин укладено з порушенням Законів України «Про захист прав споживача», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Посилаючись на дані обставини, просив визнати недійсним кредитний договір № МК-777190015247-0 від 14.01.2019.
У липні 2019 року ТОВ «Центрокредит» подало зустрічний позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № МК-77719001527-0 від 14.01.2019.
На обґрунтування позовних вимог вказувало, що кредитний договір № МК-777190015247-0 від 14.01.2019 між ТОВ «Центрокредит» та ОСОБА_1 укладено належним чином в електронній формі з дотриманням Закону України «Про електронну комерцію» за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, а відтак правочин у силу ст. 639 вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до умов договору на картковий рахунок ОСОБА_1 перераховано грошові кошти у розмірі 2 500,00 грн. При укладенні договору було дотримано вимоги Законів України «Про захист прав споживача», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання по поверненню кредитних коштів та сплати відсотків належним чином не виконував, у зв'язку з чим станом на 22.07.2019 його заборгованість становить 12 775,00 грн, з яких за кредитом 2500,00 грн, відсотки 1425,00 грн, пеня 1250,00 грн, відсотки за період прострочення повернення кредитних коштів за ставкою 1,9% - 7600,00 грн.
Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Центрокредит» заборгованість за кредитним договором № МК-77719001527-0 від 14.01.2019 у розмірі 12 775 грн та 1921 грн судового збору.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 21.05.2021 у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсним кредитного договору - відмовлено.
Зустрічну позовну заяву ТОВ «Центрокредит» - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Центрокредит» заборгованість за кредитним договором № МК-77719001527-0 від 14.01.2019 у розмірі 12 775,00 грн та судові витрати в розмірі 1921,00 грн.
На це рішення подав апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,. в інтересах якого діє ОСОБА_2 , у якій просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким первісний позов ОСОБА_1 задовольнити та в задоволенні зустрічного позову ТОВ «Центрокредит» відмовити.
Доводи скарги зводяться до того, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права; неправильно тлумачив закон, яким керувався при вирішенні спору; застосував закон, який не підлягав застосуванню, що призвело до неправильного вирішення справи.
Учасники справи в жодне із п'яти судових засідань, які призначались апеляційним судом, не з'являлись, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Представник ТОВ «Центрокредит» просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та розглядати справу за без його присутності. Представник апелянта - адвокат Бомбушкар С.П. - вчетверте подав заяву про відкладення розгляду справи. Двічі свою неявку мотивував неможливістю позивача з'явитись в судове засідання. Судові засідання, призначені на 17.03.2022 та на 26.05.2022, просив відкласти, мотивуючи тим, що у зв'язку із оголошення в Україні воєнного стану, запровадженими заходами та обмеженнями, не має змоги повноцінно здійснювати представництво інтересів позивача та в повній мірі реалізовувати наявні повноваження. Також зазначав, що позивач перебуває за межами області. Проте до таких заяв не було надано доказів, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність у м. Ужгород, задіяний до функціонування критичної інфраструктури, вступив до лав Збройних сил, територіальної оборони або добровольчих воєнних формувань, або не може прибути в судове засідання у зв'язку з небезпекою для життя. Так само як і не вказано причини перебування за межами області ОСОБА_1 та не надано доказів на підтвердження цієї обставини. Зважаючи на те, що позиція апелянта суду відома, оскільки викладена у позовній заяві та у апеляційній скарзі, колегія суддів, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглянула справу за відсутності учасників справи. Відповідно до положень ст. 247 ч. 2 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 14.01.2019 між ТОВ «Центрокредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту № МК-77719001527-0 у формі електронного документу з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, на підставі якого позивачем був отриманий кредит, шляхом перерахування на картковий рахунок 2 500 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,9 % від суми кредиту за кожний день користування, річна відсоткова ставка за кредитом складає 693,5 %, термін користування кредитом 30 календарних днів, сукупна вартість кредиту для позичальника з урахуванням процентної ставки за кредитом, складає 3925 грн.
Як встановлено із матеріалів справи, кредит був наданий позичальнику ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту кредитодавця (відповідача), за умови ідентифікації позичальника та використання електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором.
Вказаним договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості за кредитом, сплату нарахованих за період користування відсотків, неустойка та інші платежі відповідно до договору, у разі наявності.
Відповідно до п. 10.3 договору у разі укладання договору в електронній формі, а саме: на сайті кредитодавця centro.credit, беззаперечним прийняттям умов даного договору позичальником є проставлення в особистому кабінеті на сайті кредитодавця спеціальної відмітки про згоду укласти договір на запропонованих кредитовацем умовах. Підписання позичальником договору відбувається шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Виконання вищезазначених дій означає прийняття позичальником всіх умов договору та його укладання в електронному вигляді, що згідно п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до укладення договору в письмовому вигляді, у зв'язку із чим створює для позичальника та кредитодавця такі ж правові зобов'язання та наслідки.
За змістом положень ч. ч. 1, 2 ст. 207, п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України передбачено, що правочини між фізичною та юридичною особою належить вчиняти у письмовій формі. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо, крім іншого, воля сторін виражена за допомогою електронного засобу зв'язку, та якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України.)
Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 р. у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 р. у справі №404/502/18, від 7 жовтня 2020 р. у справі №127/33824/19, у справі № 561/77/19 від 16.12.2020.
Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
ОСОБА_1 шляхом власноручного введення одноразового ідентифікатора, отриманого від відповідача, прийняв публічну пропозицію (оферту) та підписав кредитний договір (здійснив акцепт пропозиції відповідача), тобто договір укладено у відповідності до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Таким чином, кредитний договір № МК-77719001527-0 від 14.01.2019 є укладеним відповідно до законодавства, сторони договору досягли згоди з усіх його істотних умов, уклали його у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію» шляхом обміну електронними повідомленнями та підписали у порядку, визначеному статтею 12 Закону, а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Позивачем не спростовано факт отримання коштів за договором у розмірі 2500 грн та користування ними.
При укладанні договору, приймаючи всі умови та вчиняючи дії щодо отримання коштів, позивач підтвердив свою поінформованість з умовами договору та погодився з ними.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним договором.
Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання. Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Стосовно доводів ОСОБА_1 про порушення відповідачем за первісним позовом норм, встановлених п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», слід зазначити наступне.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Відповідно до п. 4.2 Додатку №1 до кредитного договору строк надання кредиту з 14.01.2019 по 12.02.2019 - на 30 календарних днів.
Згідно п 4.3. Додатку №1 до кредитного договору плата за користування кредитом у вигляді процентів є фіксованою та складає 1.9% в день, що становить 693,5% річних.
Сукупна вартість кредиту складає 3925 грн. (п. 4.4 Додатку №1 до кредитного договору).
У п 4.5 Додатку №1 до кредитного договору сторони визначили, що погашення кредиту (сплата процентів та тіла кредиту), вартості послуг, що пов'язані з укладенням договору (комісія) (у разі нарахування), повинно відбуватись в останній день користування кредитом, а саме 12.02.2019.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Такі правові висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постанові у постанові від 28.03.2018 у справі № 14-10цс18.
Колегією суддів встановлено, що у даній справі строк виконання основного зобов'язання (останній день користування кредитом) за договором настав 12.02.2019 (строк кредитування 30 днів з 14.01.2019 по 12.02.2019).
ТОВ «Центрокредит» просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № МК-77719001527-0 від 14.01.2019 у розмірі 12775 грн, з яких: 2500 грн. - тіло кредиту; 1425 грн - відсотки за користування кредитними коштами за період з 14.01.2019 по 12.02.2019; 1250 грн - пеня, нарахована за період з 13.02.2019 по 30.03.2019; 7600 грн. - відсотки за користування кредитними коштами за період з 13.02.2019 по 22.07.2-19 (ставка 1,9 %).
Кредитним договором та додатком до нього не передбачено сплату відсотків після закінчення вказаного строку кредитування, а тому нарахування кредитором відсотків (1,9% в день) після 12.02.2019 є безпідставним.
Таке нарахування відсотків за період із 13.02.2019 по 22.07.2019 за ставкою 1,9% в день у розмірі 7600,00 грн - не ґрунтується на умовах договору, а тому відсутні підстави визнавати недійсними умови договору, яких не існує, тобто котрі сторонами договору не узгоджувались.
При цьому, указана обставину слід врахувати при визначенні розміру заборгованості, котра підлягає стягненню із ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 8.2 кредитного договору у разі прострочення строку повернення кредиту, позичальник сплачує позикодавцю неустойку в розмірі 1,1 % від залишку суми неповернутого кредиту за кожен день прострочення до моменту повного погашення заборгованості за кредитом.
Встановлено, що нарахована кредитором пеня у розмірі 1250 грн., нарахована за період з 14.02.2019 по 30.03.2019 внаслідок невиконання зобов'язань за договором (а.с.62), не є непропорційно великою сумою компенсації (не становить понад п'ятдесят відсотків вартості продукції).
З наданого кредитором розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 22.07.2019 заборгованість ОСОБА_1 становить 5175,00 грн, з яких за кредитом 2500,00 грн, відсотки за період із 14.01.2019 по 12.02.2019 - 1425,00 грн, пеня 1250,00 грн.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 про визнання кредитного договору недійсним.
В той же час, висновки суду про задоволення зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальність «Центрокредит» у повному обсязі не відповідають обставинам справи та умовам договору про надання кредиту, а рішення суду в цій частині ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права. Рішення суду в частині вирішення зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрокредит» та, відповідно, в частині розподілу судових витрат, слід змінити - стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальність «Центрокредит» заборгованість за кредитним договором у розмірі 5175,00 гривень, з яких 2500,00 гривень за кредитом, 1425,00 гривень - відсотки за період із 14.01.2019 по 12.02.2019, та 1250,00 гривень - пеня.
Відповідно до ч. 13 ст 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За подання зустрічного позову в суді першої інстанції ТОВ «Центрокредит» було сплачено 1921,00 грн (а.с. 55), тому пропорційно до задоволеної частини вимог (40,5%) на його користь із ОСОБА_1 підлягало стягненню 778,00 грн. За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 (щодо вимог за зустрічним позовом) було сплачено 2881,50 грн (а.с. 147), тому пропорційно до відмовленої частини вимог (59,5%) на його користь із ТОВ «Центрокредит» підлягало стягненню 1714,50 грн.
Відповідно до ч. 10 ст 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
У зв'язку з цим із ТОВ «Центрокредит» на користь ОСОБА_1 слід стягнути різницю судового збору в розмірі 936,50 грн. (1714,50-778=936,50).
Керуючись ст. ст. 367, 368, п.2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 21 травня 2021 року в частині вирішення зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрокредит» та розподілу судових витрат - змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальність «Центрокредит» (юридична адреса: м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 160, корпус Б, код ЄДРПОУ 41053106) заборгованість за кредитним договором № МК-77719001527-0 від 14.01.2019 у розмірі 5175,00 гривень, з яких 2500,00 гривень за кредитом, 1425,00 гривень відсотки за період із 14.01.2019 по 12.02.2019, пеня 1250,00 гривень.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність «Центрокредит» на користь ОСОБА_1 936,50 грн. у відшкодування сплаченого судового збору.
У решті рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 31 травня 2022 року.
Головуюча:
Судді: