Справа № 299/2729/18
Іменем України
19 травня 2022 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - Джуги С.Д.
суддів: Кожух О.А., Куштана Б.П.
з участю секретаря: Микуляк Є.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Щекавиця» на заочне рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 19 листопада 2018 року у складі судді Надопта А.А. у справі за позовом ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Щекавиця» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні,-
встановив:
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Щекавиця» (надалі по тексту ОСББ «Щекавиця») про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Позов обґрунтовував тим, що 02 червня 2015 року він був прийнятий до ОСББ «Щекавиця») на посаду юриста.
Наказом № 48 від 14 листопада 2016 року його було 11 грудня 2016 року звільнено з займаної посади юриста ОСББ «Щекавиця» за угодою сторін, відповідно до ч. 1 ст. 36 КЗпП України.
12 грудня 2016 року відповідно до ст. 116 КЗпП України він звернувся до ОСББ «Щекавиця» з вимогою провести із ним розрахунок та видати трудову книжку із записом про звільнення. Його вимогу ОСББ «Щекавиця» проігнорувало, розрахунок не провело. Він неодноразово звертався до ОСББ «Щекавиця» із заявою про надання довідки по видам нарахування, утримання та виплат заробітної плати. Жодної відповіді він не отримав.
На день звільнення заборгованість по заробітній платі склала 2600 грн. Дана заборгованість складається з відпрацьованих робочих днів: 16.11.2016р., 17.11.2016р., 18.11.2016р. та 21 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за 2015-2016р. - з 21.11.2016р. по 11.12.2016р.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Проте, з 12 грудня 2016 року до тепер з невідомих причин розрахунок не проведений, внаслідок чого він був позбавлений будь-яких засобів для власного існування та забезпечення сім'ї.
З врахуванням наведеного, на підставі ст.ст. 116, 117 КЗпП України, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в розмірі 2600 грн. та середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 12.12.2016р. по 21.08.2018р. в сумі 86543,76 грн.
Заочним рішенням Виноградівського районного суду від 19 листопада 2018 року заявлений позов задоволено.
Ухвалою Виноградівського районного суду від 21 березня 2019 року заяву ОСББ «Щекавиця» про перегляд даного судового рішення залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСББ «Щекавиця» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у заявленому позові відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, вказано, що відповідач не був повідомлений належним чином про розгляд справи, внаслідок чого був позбавлений можливості надати докази на спростування обставин, якими обґрунтовано заявлений позов; суд дійшов неправильних висновків, що позивача звільнено з роботи 11.12.2016 року за угодою сторін, у нього наявна заборгованість по заробітній платі і з ним не проведено повного розрахунку при звільненні, оскільки позивача звільнено з роботи згідно наказу від 27.01.2017 року №27/01/2-к з 16.11.2016 року у зв'язку з прогулами, жодної заборгованості з виплати заробітної плати не існує, а тому безпідставно стягнуто з відповідача заборгованість по заробітній платі в розмірі 2600 грн. та середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні в сумі 86 543,76 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_2 вважає апеляційну скаргу безпідставною, просить залишити її без задоволення.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року за клопотанням ОСББ «Щекавиця» зупинено провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №758/4552/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСББ «Щекавиця» про визнання недійсним та скасування наказу про звільнення від 27.01.2017 року №27/01/2-к, зобов'язання вчинення дії.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 01 вересня 2021 року провадження у даній справі поновлено.
В судовому засіданні в режимі відеоконференції представник апелянта Вербицький Я.В. підтримав подану апеляційну скаргу, просить її задовольнити.
Позивач, його представник в судове засідання не з'явилися, про дату, час, місце розгляду справи належним чином повідомлені. Справа на підставі ч.2 ст. 372 ЦПК України розглянута у їх відсутності.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи заявлений позов суд першої інстанції виходив з того, що наказом № 48 від 14 листопада 2016 року позивача 11 грудня 2016 року було звільнено з займаної посади юриста ОСББ «Щекавиця» за угодою сторін, відповідно до ч. 1 ст. 36 КЗпП України, на день звільнення позивача заборгованість по заробітній платі позивача становила 2600 грн., що складається з відпрацьованих робочих днів: 16.11.2016р., 17.11.2016р., 18.11.2016р. та 21 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за 2015-2016р. - з 21.11.2016р. по 11.12.2016р., яка йому не виплачена та не проведено з ним повного розрахунку при звільненні до 21.08.2018 року.
З такими висновками суду не погоджується колегія суддів, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального та процесуального законну.
Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з приписами ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст. 80 ЦПК України)
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Матеріалами справи встановлено, що 02 червня 2015 року позивач ОСОБА_1 був прийнятий на посаду юриста в ОСББ «Щекавиця».
Обґрунтовуючи заявлений позов і порушення своїх прав позивач указує, що його було звільнено з займаної посади юриста ОСББ «Щекавиця» з 11 грудня 2016 року наказом № 48 від 14 листопада 2016 року за угодою сторін, відповідно до ч. 1 ст. 36 КЗпП України, йому не була виплачена заборгованість по заробітній платі в розмірі 2600 грн., що складається з відпрацьованих робочих днів: 16.11.2016р., 17.11.2016р., 18.11.2016р. та 21 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за 2015-2016р. - з 21.11.2016р. по 11.12.2016р
В апеляційній скарзі ОСББ «Щекавиця» зазначає, що позивача звільнено з роботи згідно наказу від 27.01.2017 року №27/01/2-к з 16.11.2016 року у зв'язку з прогулами, а не наказу № 48 від 14 листопада 2016 року, жодної заборгованості з виплати заробітної плати не існує.
У березні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду м. Києва з позовом до ОСББ «Щекавиця» (справа № 758/4552/17) в якому просив: визнати недійсним та скасувати наказ № 27/01/2-к від 27 січня 2017 року про звільнення його з посади юриста ОСББ «Щекавиця» за прогул без поважних причин; визнати недійсним відповідний запис, внесений головою правління ОСББ «Щекавиця» в трудову книжку про звільнення з роботи у зв'язку з прогулами без поважних причин; зобов'язати голову правління ОСББ «Щекавиця» внести відповідний запис в трудову книжку про його звільнення за угодою сторін з 11 грудня 2016 року відповідно до наказу № 48 від 14 листопада 2016 року.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 10 березня 2020 року у задоволенні вказаного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 13 травня 2021 року рішення Подільського районного суду м. Києва від 10 березня 2020 року скасовано, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Постановою Верховного Суду від 17 листопада 2021 року постанову Київського апеляційного суду від 13 травня 2021 року скасовано, рішення Подільського районного суду м. Києва від 10 березня 2020 року залишено в силі.
В постанові Верховного Суду вказано, що: «Відповідно до наказу відповідача від 26 січня 2017 року № 26/01/2-к встановлено відсутність ОСОБА_1 на робочому місці без поважних причин, визнано днями прогулів період роботи з 17 листопада 2016 року до 30 грудня 2016 року та за грубе порушення трудової дисципліни застосовано до дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з роботи за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України.
У наказі про звільнення ОСОБА_1 від 27 січня 2017 року № 27/01/2к зазначено, що ОСОБА_1 звільнений з роботи у зв'язку з прогулами без поважних причин, вчинених з 17 листопада 2016 року до 30 грудня 2016 року включно. Датою звільнення вказано 16 листопада 2016 року.
При цьому в наказі вказано період вчинених прогулів та підстави, зокрема доповідні записки заступника голови правління ОСББ «Щекавиця», акти про відсутність ОСОБА_1 на роботі, наказ про накладення дисциплінарного стягнення.
Районний суд належно з'ясував у відповідача, який час відсутності позивача на роботі він вважає прогулом та з яким пов'язував його звільнення.
Суд першої інстанції правильно відхилив подану позивачем разом з позовною заявою копію наказу від 14 листопада 2016 року № 48, згідно з яким ОСОБА_1 надано невикористану щорічну відпустку за період роботи 2015-2016 роки з 21 листопада 2016 року на 21 календарних днів та звільнення його з посади юриста ОСББ «Щекавиця» з 11 грудня 2016 року за угодою сторін за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України, оскільки оригіналу зазначеного наказу сторонами надано не було.
Крім того, на спростування доводів позивача про звільнення його на підставі наказу від 14 листопада 2016 року № 48 у матеріалах справи наявна копія журналу реєстрації наказів ОСББ «Щекавиця» за 2016-2017 роки, у якому відсутній запис про реєстрацію наказу від 14 листопада 2016 року № 48 (том 1, а. с. 166-169). Зазначене свідчить про те, що ОСББ «Щекавиця» не видавала наказ від 14 листопада 2016 року № 48.
Факт відсутності позивача на роботі без поважних причин також підтверджується наданими стороною відповідача доказами: доповідними записками заступника голови правління ОСББ «Щекавиця» Лащука О. М. від 25 листопада 2016 року, 02 грудня 2016 року, 09 грудня 2016 року, 16 грудня 2016 року, 23 грудня 2016 року, 30 грудня 2016 року, а також актами, складеними посадовими особами ОСББ «Щекавиця» та затвердженими головою правління ОСББ «Щекавиця» Наумовим Д.О. від 28 листопада 2016 року, 05 грудня 2016 року, 12 грудня 2016 року.
Отож, висновки апеляційного суду про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 та звільнення його з посади юриста ОСББ «Щекавиця» на підставі наказу від 14 листопада 2016 року № 48 та, як наслідок, скасування наказу від 27 січня 2017 року № 27/01/2-к, є неправильними.»
Таким чином рішенням суду, яке набрало законної сили встановлено, що наказ від 14 листопада 2016 року № 48, згідно з яким ОСОБА_1 звільнено з посади юриста ОСББ «Щекавиця» з 11 грудня 2016 року за угодою сторін за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України та надано невикористану щорічну відпустку за період роботи 2015-2016 роки з 21 листопада 2016 року на 21 календарних днів ОСББ «Щекавиця» не видавався, натомість позивача звільнено на підставі саме наказу відповідача від 26 січня 2017 року № 26/01/2к у зв'язку з прогулами без поважних причин, вчинених з 17 листопада 2016 року до 30 грудня 2016 року включно.
Даним рішенням суду також спростовано наявність заборгованості по заробітній платі позивача в розмірі 2600 грн., що складається з відпрацьованих робочих днів: 16.11.2016р., 17.11.2016р., 18.11.2016р. та 21 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за 2015-2016р. - з 21.11.2016р., оскільки позивач у вказані дні вчинив прогули, відпустка йому не надавалася. Окрім наказу від 14 листопада 2016 року № 48, який ОСББ «Щекавиця» не видавався і якого не існує, позивачем не подано жодних доказів, які підтверджували його право на таку відпустку.
З врахуванням наведеного, обставини, на які посилається позивач у позовній заяві і якими обґрунтовує заявлені вимоги та порушення своїх трудових прав, є непідтвердженими і не доведеними, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі в розмірі 2600 грн. та відповідальності відповідача у вигляді стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні позивача за період з 12.12.2016 року по 21.08.2018 року.
Суд першої інстанції не врахував вищенаведені фактичні обставини справи та вимоги матеріального і процесуального права, повно та всебічно не дослідив наявні у справі докази, не дав їм належної правової оцінки і дійшов неправильних висновків про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За вказаних обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задовленні заявленого позову з вищенаведених підстав.
Керуючись ст.ст 374,376,381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Щекавиця» задовольнити.
Заочне рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 19 листопада 2018 року скасувати, ухваливши у справі нове рішення.
У позові ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Щекавиця» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 30 травня 2022 року.
Головуючий:
Судді: