79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"18" травня 2022 р. Справа №914/2252/20(914/2794/21)
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Желік М.Б.
судді Галушко Н.А.
Орищин Г.В.
за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк “Укргазбанк” №01/31 від 31.01.2022 (вх.№01-05/424/22 від 03.02.2022)
на ухвалу Господарського суду Львівської області від 11.01.2022 (повний текст ухвали складено 14.01.2022, суддя Морозюк А.Я.)
у справі №914/2252/20 (914/2794/21)
за позовом: Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк “Укргазбанк”, м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ”, м. Львів
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю “Альтернативні енергоресурси”, м. Бориспіль Київської області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: арбітражний керуючий Куц І.Я.
про: звернення стягнення на предмет застави та іпотеки
у межах справи № 914/2252/20
за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-впроваджувальне підприємство “МАК”, м. Запоріжжя
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ” (79040, м. Львів, вул. Городоцька, буд. 367а, ідентифікаційний код 40371795)
за участю представників:
від скаржника: адвокат - Авраміч В.О. (в режимі відеоконференції);
від ТзОВ “АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ”: адвокат Бухаленков С.С.;
від інших учасників: не з'явились
Учасникам процесу роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.01.2022 провадження у справі №914/2252/20(914/2794/21) закрито.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, скаржник звернувся до Західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 11.01.2022 у справі №914/2252/20(914/2794/21) в повному обсязі та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.02.2022 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Желіка М.Б., суддів Орищин Г.В., Галушко Н.А.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 08.02.2022 Публічному акціонерному товариству Акціонерний банк “Укргазбанк” поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Львівської області від 11.01.2022 у справі №914/2252/20 (914/2794/21), відкрито апеляційне провадження, призначено розгляд справи на 23.02.2022.
21.02.2022 на електронну адресу суду надійшло клопотання від арбітражного керуючого Куц І.Я. №02-32/25 від 18.02.2022 (вх. №01-05/573/22 від 21.02.2022) про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог.
23.02.2022 на електронну адресу суду від відповідача надійшло заперечення на апеляційну скаргу б/н від 22.02.2022 (вх. №01-04/1280/22 від 23.02.2022).
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 23.02.2022 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача арбітражного керуючого Куц І.Я. та відкладено розгляд справи на 06.04.2022.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 06.04.2022 розгляд справи відкладено на 18.05.2022.
В судовому засіданні 18.05.2022 представник апелянта надала пояснення щодо доводів та вимог апеляційної скарги, просила задоволити апеляційну скаргу в повному обсязі, скасувати оскаржену ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Представник відповідача проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечив, просив залишити оскаржену ухвалу без змін.
Треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, явки представників в судове засідання не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а відтак оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, з огляду на наступне.
У провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа за заявою ТзОВ «Науково-впроваджувальне підприємство «МАК» про банкрутство ТзОВ «АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ».
13.09.2021 ПАТ АБ «Укргазбанк» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до ТзОВ «АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ» про звернення стягнення на предмет застави та іпотеки.
Зокрема, позивач просив звернути стягнення на належне на праві власності ТзОВ «АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ» майно, що є предметом застави та іпотеки за Договором застави №1/16/к/З-6 від 29.11.2016, Договором іпотеки №1/16/к/З-7 від 28.12.2016, Договором іпотеки №1/16/к/3-8 від 28.12.2016, Договором іпотеки №1/16/к/З-9 від 28.12.2016, Договором іпотеки №1/16/к/3-10 від 28.12.2016, Договором іпотеки №1/16/к/З-11 від 28.12.2016, Договором іпотеки №1/16/к/З-12 від 28.12.2016 Договором застави №1/16/к/З-13 від 29.12.2016, Договором застави №1/16/к/З-16 від 22.06.2017, Договором застави №1/16/к/З-17 від 24.07.2017, Договором застави №1/16/к/З-22 від 24.11.2017, Договором застави №1/16/к/З-23 від 30.11.2017, Договором застави №1/16/к/З-24 від 14.12.2017, Договором іпотеки №1/16/к/З-25 від 13.03.2018, Договором іпотеки №1/16/к/З-26 від 13.03.2018, Договором іпотеки №1/16/к/З-27 від 05.10.2018, Договором іпотеки №1/16/к/З-29 від 30.11.2018, Договором застави №1/16/к/З-30 від 30.11.2018, укладеними між АБ «Укргазбанк» та ТзОВ «АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ» (перелік предметів застави/іпотеки зазначено у позовній заяві); встановити спосіб реалізації заставного майна шляхом проведення прилюдних торгів з дотриманням вимог КУзПБ, Закону України «Про заставу», Закону України «Про іпотеку» з визначенням початкової вартості ціни такого майна, на рівні не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом; з вартості реалізації заставного майна задовольнити вимоги АБ «Укргазбанк» за Генеральним кредитним договором №1/16/к від 07.10.2016, в розмірі 1 717 721,61 євро, 1 848 929,08 доларів США та 24 197 870,90 грн.
Позивач вказує, що з дати введення процедури розпорядження майном ТзОВ «АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ» спливло більш, ніж 170 календарних днів, щодо боржника не винесено постанови про визнання його банкрутом або ухвали про введення процедури санації, відтак ПАТ АБ «Укргазбанк» як забезпечений кредитор у справі відповідно до абз.2 ч.8 ст.41 КУзПБ наділений правом звернутись до суду із заявою про звернення стягнення на предмет застави та іпотеки.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ТзОВ «АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ» як позичальник за генеральним кредитним договором №1/16/к від 07.10.2016 порушив виконання взятих на себе зобов'язань, зокрема, не здійснював вчасне повернення кредитних коштів та не сплачував проценти за їх користування у визначені договором строки, внаслідок чого, а також у зв'язку з порушенням щодо боржника провадження у справі про банкрутство, строк виконання зобов'язань вважається таким, що настав.
Сукупна заборгованість за генеральним кредитним договором №1/16/к від 07.10.2016 та додатковими договорами до нього становить 1 717 721,61 євро, 1 848 929,08 доларів США та 24 197 862,20 грн.
Усі вимоги банку, які випливають із вказаних договорів, забезпечені шляхом укладення ряду договорів застави/іпотеки. Загальна заставна вартість майна, що виступає забезпеченням усіх зобов'язань боржника перед АБ «Украгазбанк», становить 157 361 643,00 грн., ринкова вартість станом на 21.09.2020 становила 148 813 100,00 грн.
Враховуючи невиконання позичальником договірних зобов'язань банк змушений звернутись до суду за захистом порушеного права у спосіб, визначений статтею 16 Цивільного кодексу України, Законом України «Про заставу», Законом України «Про іпотеку» та договорами застави та іпотеки - шляхом звернення стягнення на предмет застави та іпотеки в рахунок погашення заборгованості за Генеральним кредитним договором та додатковими договорами до нього.
Відповідач у поясненнях під час розгляду справи в суді першої інстанції вказував, що правомірними можна вважати лише ті дії щодо звернення стягнення на майно боржника, які будуть здійснені в межах провадження у справі про банкрутство, та звертав увагу на те, що у позовному провадженні господарський суд, здійснюючи правосуддя, зв'язаний принципами диспозитивності та змагальності сторін, водночас у справах про банкрутство поряд з іншими принципами правового регулювання відносин неплатоспроможності суттєве значення має принцип судового контролю за дотриманням інтересів кредиторів стосовно збереження об'єктів конкурсної маси та інтересів боржника щодо обґрунтованості грошових претензій кредиторів, контролю за збереженням балансу інтересів сторін під час продажу майна боржника з метою реалізації за найвищу ціну та відповідно до встановленої у КУзПБ процедури.
Також відповідач вказував, що закінчення 170-денного строку з дня введення процедури розпорядження майном не є єдиною визначальною підставою для звернення стягнення на заставлене майно забезпеченим кредитором, так як даній процедурі передує розгляд кредиторських вимог такого кредитора в порядку Кодексу України з процедур банкрутства.
Окрім того, строк дії мораторію на задоволення вимог кредиторів відповідно до п. 1-2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства було продовжено на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19.
ТзОВ «Альтернативні енергоресурси» як третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, під час розгляду справи в суді першої інстанції не висловила письмової позиції щодо суті спору.
Місцевий господарський суд, постановляючи оскаржену ухвалу про закриття провадження у справі, встановив, що між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав існує таке, що набрало законної сили судове рішення - ухвала суду від 19.10.2021 у справі №914/2252/20 про визнання кредиторських вимог ПАТ АБ «Укргазбанк» до ТзОВ «АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ», а відтак дійшов висновку про те, що провадження у справі №914/2252/20(914/2794/21) за позовом ПАТ АБ «Укргазбанк» до ТзОВ «АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ», з участю третьої особи - ТзОВ «Альтернативні енергоресурси», про звернення стягнення на предмет застави та іпотеки підлягає закриттю в порядку норм п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
При цьому суд критично оцінив покликання позивача у позовній заяві на абз. 2 ч.8 ст.41 КУзПБ (сплив більше 170 календарних днів з дня введення процедури розпорядження майном) як на підставу для звернення з даним позовом оскільки строк дії мораторію на задоволення вимог кредиторів та процедури розпорядження майном було продовжено до 06.01.2022 відповідно до вимог пункту 1-2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що при постановленні оскарженої ухвали суд допустив порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до прийняття неправильного по суті рішення.
Так, скаржник вказує, що АБ «Укргазбанк» було заявлено вимоги про:
- звернення стягнення на належне на праві власності боржникові майно, що є предметом договорів застав та іпотек;
- встановлення способу реалізації заставного майна шляхом проведення прилюдних торгів з дотриманням вимог КУзПБ, Закону України «Про заставу», Закону України «Про іпотеку» з визначенням початкової ціни такого майна на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом;
- з вартості реалізації заставного майна задовольнити вимоги АБ «Укргазбанк» за генеральним кредитним договором №1/16/к від 07.10.2016 в розмірі 1 717 721,61 Євро, 1 848 929,08 дол.США та 24 197 870,90 грн.
Вказані вимоги банку, як наголошує апелянт, були заявлені в межах справи про банкрутство ТзОВ «АП ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ» на підставі частин 6 і 8 статті 41 КУзПБ у зв'язку з тим, що на момент звернення з позовом до суду минуло більше, ніж 350 днів з дня введення процедури розпорядження майном боржника, була відсутня постанова суду про визнання боржника банкрутом або ухвала суду про введення процедури санації, а також із врахуванням того, що пов'язані з боржником кредитори почергово оскаржували ухвалу суду про відкриття провадження у справі про банкрутство, що унеможливлювало розгляд кредиторських вимог АБ «Укргазбанк» та остаточне затвердження реєстру кредиторів.
На переконання скаржника, банк як забезпечений кредитор, після спливу 170 календарних днів з дня введення процедури розпорядження майном має право звернутись до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, із заявою про надання судом згоди на звернення стягнення на майно, яке є предметом забезпечення, за результатами якої суд виносить відповідну ухвалу.
Разом з цим, вимоги до такої заяви забезпеченого кредитора законодавцем не встановлено, тому в позовній заяві банк наголошував на принципі jura novit curia («суд знає закони»), відповідно до якого неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов'язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц). Проте, суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин ст.231 ГПК України.
Також апелянт вважає недоречними посилання суду першої інстанції на правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 23.10.2018 у справі №912/408/16 та від 21.08.2019 у справі №916/291/16 з огляду на те, що фактичні обставини у вказаних справах є неподібними до справи №914/2252/20 (914/2796/21), і вказані правові висновки стосуються застосування норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що втратив чинність.
Окрім цього, скаржник вказує, що на момент розгляду заяви банку до пункту 1-2 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ було внесено зміни, а саме відсутнє було положення про продовження строку дії мораторію, а між датою введення процедури розпорядження майном боржника у справі про банкрутство №914/2252/20 та датою винесення оскаржуваного рішення минуло 477 календарних днів, тому банк правомірно заявив вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі ч.8 ст.41 КУзПБ, а дія відповідного мораторію була припинена.
Відповідач, у запереченнях на апеляційну скаргу зазначає, що банк як кредитор скористався своїм правом та звернувся у справі №914/2252/20 про банкрутство боржника із заявою з вимогами до боржника на суму 211 715 530,97 грн., ухвала за результатами розгляду цієї заяви набула законної сили 19.10.2021, вимоги кредитора забезпечені договорами застави та іпотеки. Отже, банк, що є позивачем у даній справі позовного провадження, звернувся з вимогами до боржника (відповідача у справі позовного провадження), із заявою про визнання кредиторських вимог, забезпечених договорами застави та іпотеки. Водночас, предметом позову у справі №914/2252/20(914/2796/21) є звернення стягнення на предмет застави/іпотеки за тими ж договорами, а сума кредиторських вимог, визнаних ухвалою суду від 19.10.2021 у справі №914/2252/20, є заборгованістю, на якій ґрунтуються позовні вимоги банку. Окрім того, заявник передчасно звернувся з позовною заявою про звернення стягнення на заставне/іпотечне майно, оскільки відповідно до вимог закону строк дії мораторію та процедури розпорядження майном було продовжено на час дії встановленого урядом карантину. Відтак відповідач просив відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги.
Треті особи у справі правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.09.2020 було відкрито провадження у справі №914/2252/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ».
21.09.2020 на офіційному веб-порталі судової влади України оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ» за №65245.
Станом на дату постановлення оскарженої ухвали, справа №914/2252/20 про банкрутство ТзОВ «АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ» перебувала в судовій процедурі розпорядження майном боржника.
ПАТ АБ «Укргазбанк» в межах встановленого в ч.1 ст.45 КУзПБ строку звернувся до господарського суду із заявою про визнання кредиторських вимог на суму 211 715 530,97 грн., частина з яких є забезпеченими вимогами.
Заяву ПАТ АБ «Укргазбанк» про визнання кредиторських вимог господарським судом прийнято до розгляду 02.11.2020.
13.09.2021 ПАТ АБ «Укргазбанк» звернувся до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до ТзОВ «АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ» про стягнення на предмет застави та іпотеки.
Позовну заяву ПАТ АБ «Укргазбанк» господарським судом прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та відкрито провадження у справі 16.09.2021.
Слід зазначити, що заявлені кредиторські вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк» обґрунтовано, в тому числі, наявністю у ТзОВ «АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ» грошового зобов'язання, що виникло на підставі укладеного між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ТзОВ «Альтернативні енергоресурси» (позичальником-1), ТзОВ «АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ» (позичальник-2) Генерального кредитного договору №1/16/к від 07.10.2016 (із змінами та доповненнями) та укладених в межах нього додаткових договорів №1/16/к-1 від 07.10.2016, №1/16/к-2 від 07.10.2016, №1/16/к-3 від 27.03.2017, №1/16/3-4 від 27.03.2017, №1/16/к-5 від 19.09.2017, №1/16/к-6 від 19.09.2017, №1/16/к-7 від 19.09.2017, №1/16/к-9 від 14.05.2019, виконання зобов'язань за якими забезпечувалось укладеними між ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» та ТзОВ «АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ» договорами застави/іпотеки (із змінами та доповненнями), а саме: договором застави №1/16/к/3-6 від 29.11.2016, договором іпотеки №1/16/к/3-7 від 28.12.2016 (нотаріально посвідченим та зареєстрованим в реєстрі за №854), договором іпотеки №1/16/к/3-8 від 28.12.2016 (нотаріально посвідченим та зареєстрованим в реєстрі за №856), договором іпотеки №1/16/к/3-9 від 28.12.2016 (нотаріально посвідченим та зареєстрованим в реєстрі за №858), договором іпотеки №1/16/к/3-10 від 28.12.2016 (нотаріально посвідченим та зареєстрованим в реєстрі за №860), договором іпотеки №1/16/к/3-11 від 28.12.2016 (нотаріально посвідченим та зареєстрованим в реєстрі за № 862), договором іпотеки №1/16/к/3-12 від 28.12.2016 (нотаріально посвідченим та зареєстрованим в реєстрі за № 864), договором застави №1/16/к/3-13 від 29.12.2016, договором застави №1/16/к/3-16 від 22.06.2017, договором застави №1/16/к/3-17 від 24.07.2017, договором застави №1/16/к/3-22 від 24.11.2017, договором застави №1/16/к/3-23 від 30.11.2017, договором застави №1/16/к/3-24 від 14.12.2017, договором іпотеки №1/16/к/3-25 від 13.03.2018 (нотаріально посвідченим та зареєстрованим в реєстрі за №269), договором іпотеки №1/16/к/3-26 від 13.03.2018 (нотаріально посвідченим та зареєстрованим в реєстрі за №267), договором іпотеки №1/16/к/3-27 від 05.10.2018 (нотаріально посвідченим та зареєстрованим в реєстрі за №2096), договором іпотеки №1/16/к/3-29 від 30.11.2018 (нотаріально посвідченим та зареєстрованим в реєстрі за №2603), договором застави №1/16/к/3-30 від 30.11.2018.
Водночас, предметом позову у даній справі №914/2252/20(914/2794/21) є звернення стягнення на належне на праві власності ТзОВ «АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ» майно, що є предметом застави та іпотеки за договором застави №1/16/к/З-6 від 29.11.2016, договором іпотеки №1/16/к/З-7 від 28.12.2016, договором іпотеки №1/16/к/3-8 від 28.12.2016, договором іпотеки №1/16/к/З-9 від 28.12.2016, договором іпотеки №1/16/к/3-10 від 28.12.2016, договором іпотеки №1/16/к/З-11 від 28.12.2016, договором іпотеки №1/16/к/З-12 від 28.12.2016 договором застави №1/16/к/З-13 від 29.12.2016, договором застави №1/16/к/З-16 від 22.06.2017, Договором застави №1/16/к/З-17 від 24.07.2017, договором застави №1/16/к/З-22 від 24.11.2017, договором застави №1/16/к/З-23 від 30.11.2017, договором застави №1/16/к/З-24 від 14.12.2017, договором іпотеки №1/16/к/З-25 від 13.03.2018, договором іпотеки №1/16/к/З-26 від 13.03.2018, договором іпотеки №1/16/к/З-27 від 05.10.2018, договором іпотеки №1/16/к/З-29 від 30.11.2018, договором застави №1/16/к/З-30 від 30.11.2018, укладеними між АБ «Укргазбанк» та ТзОВ «АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ», та задоволення за рахунок вартості реалізації заставного майна вимог АБ «Укргазбанк» за Генеральним кредитним договором №1/16/к від 07.10.2016 р. в розмірі 1 717 721,61 євро, 1 848 929,08 доларів США та 24 197 870,90 грн.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч.14 ст.39 КУзПБ з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство пред'явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі про банкрутство.
Частинами другою, третьою, шостою статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства унормовано, що забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в національній валюті України і заявлені до господарського суду в порядку, встановленому цією статтею. Заява кредитора, в тому числі має містити розмір вимог кредитора до боржника з окремим зазначенням суми неустойки (штрафу, пені), виклад обставин, що підтверджують вимоги до боржника та їх обґрунтування, відомості про наявність заставного майна боржника, яке є забезпеченням вимог, документи, що підтверджують грошові вимоги до боржника, докази сплати судового збору, надсилання заяви боржнику і розпоряднику майна. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні.
Статтею 64 КУзПБ унормовано черговість задоволення вимог кредиторів. Погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом, позачергово.
Відтак тлумачення частини чотирнадцятої статті 39, статей 45, 64 Кодексу України з процедур банкрутства дає підстави для висновку про те, що пред'явлення забезпеченим кредитором вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі про банкрутство.
Це виключає «паралельність» двох проваджень і прийняття двох судових рішень за вимогами забезпеченого кредитора з аналогічним предметом і з аналогічних підстав.
В позовному провадженні вимоги забезпеченого кредитора, шляхом звернення стягнення на майно, спрямовані на отримання грошових коштів від продажу в примусовому порядку майна, яке є предметом забезпечення зобов'язань, для погашення заборгованості за зобов'язаннями, які вони забезпечують. За результатами такого позовного провадження судом приймаються рішення.
Відповідно до ч.2 ст.47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого ч.1 ст.45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. За результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу в якій зазначаються: розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів.
Ухвала попереднього засідання за результатами розгляду грошових вимог кредиторів є формою судового рішення про повне або часткове визнання або відмову у визнанні грошових вимог кредитора до боржника та підставою для задоволення (погашення) визнаних грошових вимог у порядку передбаченому Кодексом України з процедур банкрутства.
Таким чином, предмет і підстави вимог забезпеченого кредитора до боржника, як у позовному провадженні шляхом звернення стягнення на майно для погашення заборгованості, так і в процедурах банкрутства є аналогічними.
Оскільки у відповідності до положень ч.14 ст.39, ст.45, ст.47 КУзПБ, не допускається інше, ніж у порядку передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі про банкрутство пред'явлення забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення, забезпечений кредитор, з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство, має пред'являти вимоги до боржника тільки в межах справи про банкрутство і вимагати їх задоволення в порядку, передбаченому нормами Кодексу України з процедур банкрутства.
Також, відповідно до положень ч.14 ст.39, ст.45, 47 КУзПБ, пріоритетним є прийняття судового рішення про визнання кредиторських вимог забезпеченого кредитора по відношенню до позовного провадження у справі про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на майно боржника.
Провадження у справі, за позовом про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на майно боржника, складом суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, на підставі п.5 ч.1 ст.227 ГПК України має бути зупинене до вирішення у справі про банкрутство питання щодо визнання кредиторських вимог забезпеченого кредитора і прийняття з цього приводу судового рішення.
Після прийняття у справі про банкрутство судового рішення щодо розгляду кредиторських вимог забезпеченого кредитора, провадження у справі за позовом про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на майно, підлягає поновленню і закриттю на підставі п.3 ч.1 ст.231 ГПК України.
Якщо на момент отримання матеріалів справи позовного провадження про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на майно, направлених в справу про банкрутство на підставі частини третьої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, у справі про банкрутство вже прийняте судове рішення щодо розгляду кредиторських вимог забезпеченого кредитора, то провадження у справі за таким позовом забезпеченого кредитора підлягає закриттю судом у провадженні якого знаходиться справа про банкрутство на тій же підставі.
Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №910/638/20(925/184/20).
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.10.2021 вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк» визнано частково в розмірі 201 241 569,22 грн. (в. т.ч. 4 204,00 грн. судового збору), з яких 134 204 506,36 грн. - вимоги забезпечені заставою (іпотекою), які підлягають задоволенню за рахунок заставного майна.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.10.2021, постановленою за результатами попереднього засідання, визначено розмір та перелік визнаних судом вимог кредиторів на загальну суму 320 615 827,68 грн., що підлягають внесенню розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів ТзОВ «АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ», зокрема, вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк» в розмірі 201 241 569,22 грн., з яких 134 204 506,36 грн. - вимоги забезпечені заставою (іпотекою), які підлягають задоволенню за рахунок заставного майна.
В силу вимог ч.1 ст.235 ГПК України та ч.4 ст.9 КУзПБ вказані ухвали набрали законної сили з моменту їх прийняття - 19.10.2021.
Відтак, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про закриття провадження у справі №914/2252/20(914/2794/21) за позовом ПАТ АБ «Укргазбанк» до ТзОВ «АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ», з участю третьої особи - ТзОВ «Альтернативні енергоресурси» про звернення стягнення на предмет застави на підставі п.3 ч.1 ст.231 ГПК України.
Згідно частин шостої, восьмої статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, здійснюється лише в межах провадження у справі про банкрутство. Дія мораторію припиняється з дня закриття провадження у справі про банкрутство. Щодо задоволення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, дія мораторію припиняється автоматично після спливу 170 календарних днів з дня введення процедури розпорядження майном, якщо господарським судом протягом цього часу не було винесено постанову про визнання боржника банкрутом або ухвалу про введення процедури санації.
Щодо застосування до спірних правовідносин частин шостої, восьмої статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства, якими передбачено задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, колегія суддів апеляційної інстанції враховує правові висновки Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладені у постанові від 22.09.2021 у справі №905/1923/15, згідно з якими забезпечений кредитор після спливу 170 календарних днів з дня введення процедури розпорядження майном має право звернутися до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, із заявою про надання судом згоди на звернення стягнення на майно, яке є предметом забезпечення, за результатами розгляду якої суд виносить відповідну ухвалу.
Тобто, банк не позбавлений права звернутись до господарського суду із заявою про надання згоди на звернення стягнення на майно, яке є предметом забезпечення, на підставі ч.6 та ч.8 ст.41 КУзПБ саме у справі №914/2252/20 про банкрутство ТзОВ «АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ».
При цьому помилковими є твердження скаржника про те, що вимоги до заяви забезпеченого кредитора, передбаченої ч.8 ст.41 КУзПБ, законодавством не встановлено, а тому вірним є звернення з позовною заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки, і суд, керуючись принципом jura novit curia, мав обов'язок застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.
Колегія суддів звертає увагу на те, що розгляд заяв учасників справи в межах справи про банкрутство відрізняється за врегулюванням процесуальними нормами від позовного провадження в межах справи про банкрутство.
Зокрема, заяви учасників справи про банкрутство, подання яких передбачено саме нормами Кодексу України з процедур банкрутства - заява про затвердження плану санації до відкриття провадження у справі про банкрутство, заява про відкриття провадження у справі про банкрутство, заява кредитора з вимогами до боржника, заява розпорядника майна про скасування арештів майна боржника, заява про надання дозволу на звернення стягнення на майно боржника тощо - повинні відповідати вимогам, встановленим нормами КУзПБ, та загальним вимогам до письмової заяви, передбаченим статтею 170 ГПК України. Розгляд таких заяв здійснюється господарським судом у відповідності до норм Кодексу України з процедур банкрутства із врахуванням норм Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду заяв постановляється ухвала, особливості оскарження таких ухвал встановлені у ст.9 КУзПБ.
Натомість, відповідно до положень ч.2 ст.7 КУзПБ, спори, стороною в яких є боржник, господарський суд розглядає за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. Оскарження таких рішень також регулюється нормами Господарського процесуального кодексу України.
У постанові від 22.09.2021 у справі №905/1923/15 Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду вказав, що провадження у справах про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб'єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного.
З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника. З огляду на положення процесуального закону, у справах позовного провадження господарський суд, здійснюючи правосуддя, зв'язаний принципами диспозитивності та змагальності сторін, водночас, у справах про банкрутство поряд з іншими принципами правового регулювання відносин неплатоспроможності суттєве значення має принцип судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства.
Цей принцип полягає, серед іншого, у судовому контролі за дотриманням інтересів кредиторів стосовно збереження об'єктів конкурсної маси та інтересів боржника щодо обґрунтованості грошових претензій кредиторів, а також за збереженням балансу інтересів сторін, у тому числі, під час продажу майна банкрута з метою реалізації за найвищу ціну та відповідно до встановленої КУзПБ процедури.
Такі процесуальні дії господарського суду відповідають функції господарського суду щодо забезпечення справедливого балансу між кредиторами і боржником та контролю за правильністю і черговістю здійснення арбітражним керуючим дій у відповідній судовій процедурі банкрутства (наведений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10.02.2021 у справі №911/1159/14).
З огляду на вимоги процесуальних норм позовна заява про звернення стягнення на предмет іпотеки відрізняється від заяви забезпеченого кредитора про надання дозволу на звернення стягнення на майно боржника, яке є предмет забезпечення, тим, що у другому випадку за подання заяви не передбачено сплати судового збору, за результатами розгляду заяви господарський суд постановляє ухвалу, яка підлягає оскарженню лише в апеляційному порядку.
Натомість, за подання позовної заяви до сплати підлягає судовий збір, розмір якого у цьому випадку становить 794 500,00 грн. (і який, у разі задоволення позовних вимог підлягає покладенню на боржника, що є обставиною додаткового впливу на збільшення боргів підприємства), здійснення розгляду відбувається за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України, за результатами розгляду спору суд ухвалює рішення, що може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.
Відтак недоречними є доводи апелянта про обов'язок суду застосувати до вирішення спору належні приписи юридичних норм, оскільки у цьому випадку позивач не помилився у юридичній кваліфікації спірних правовідносин, а звернувся до суду з двома заявами з аналогічним предметом і з аналогічних підстав - заявою про визнання кредиторських вимог, частина з яких є забезпеченими, та із позовною заявою про звернення стягнення на предмет застави та іпотеки в рахунок погашення цих же вимог.
Також колегія суддів відхиляє доводи скаржника про недоречність покликання місцевого господарського суду в оскарженій ухвалі на правові висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №912/408/16 та від 21.08.2019 у справі №916/291/16, адже вказані висновки стосуються необхідності застосування норми пункту 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у випадках одночасного подання кредитором заяви про визнання кредиторських вимог та позовної заяви про звернення стягнення на предмет іпотеки і такі не втратили актуальності після набрання чинності Кодексом України з питань банкрутства.
Щодо доводів апелянта про те, що станом на дату постановлення оскарженої ухвали дія мораторію на задоволення вимог кредиторів була припинена, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України №1236 від 9 грудня 2020 в продовження дії карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211, від 20.05.2020 №392 та від 22.07.2020 №641з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на території України було установлено карантин з 19 грудня 2020 до 31 травня 2022.
Відповідно до пункту 1-2 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ (в редакції згідно із Законом України від 18.06.2020 №728-IX, який набрав чинності 17.10.2020) установлено, що тимчасово, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19, продовжуються строки, зокрема, дії мораторію на задоволення вимог кредиторів та процедури розпорядження майном.
Вказана редакція норми закону діяла до 06.01.2022 - дати набрання чинності Законом України від 14.12.2021 №1944-IX, яким встановлено, що тимчасово, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19, суд за клопотанням комітету кредиторів, кредитора, арбітражного керуючого чи з власної ініціативи може продовжити строки, в тому числі дії мораторію на задоволення вимог кредиторів та процедури розпорядження майном.
Процедуру розпорядження майном, а також мораторій на задоволення вимог кредиторів у справі №914/2252/20 було введено ухвалою суду 21.09.2020, відтак передбачений у ч.8 ст.41 КУзПБ строк, внаслідок спливу якого дія мораторію припиняється автоматично - 170 календарних днів з дня введення процедури розпорядження майном, мав спливти 10.03.2021. Водночас, в силу вимог закону - пункту 1-2 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ строк дії мораторію тривав до 06.01.2022, тому вірними є зауваження суду про те, що покликання позивача на ч.6 та ч.8 ст.41 КУзПБ як на підставу позовних вимог слід оцінювати критично, адже станом на дату звернення з позовом - 13.09.2021 дія мораторію на задоволення вимог забезпечених кредиторів тривала, а відтак звернення до суду із заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі ч.6 та ч.8 ст.41 КУзПБ було передчасним.
Враховуючи встановлені обставини справи, зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи, беручи до уваги межі перегляду оскаржуваної ухвали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а ухвалу Господарського суду Львівської області від 11.01.2022 у справі №914/2252/20 (914/2794/21) слід залишити без змін.
В порядку положень ст. 129 ГПК України сплачений скаржником за подання апеляційної скарги судовий збір слід покласти на скаржника.
Керуючись ст.ст.86, 129, 269, 270, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. У задоволенні вимог апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» №01/31 від 31.01.2022 (вх.№01-05/424/22 від 03.02.2022) - відмовити.
2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 11.01.2022 у справі №914/2252/20 (914/2794/21) - залишити без змін.
3. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покласти на скаржника.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287,288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Повний текст постанови складено 30.05.2022.
Головуючий суддя Желік М.Б.
суддя Галушко Н.А.
суддя Орищин Г.В.