Номер провадження: 11-кп/813/1032/22
Справа № 523/20873/21
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
26.05.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Суворовського райсуду м. Одеси від 14.01.2022 року, у кримінальному провадженні №12021162490001167 від 30.08.2021, відносно:
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Одесі, громадянина України, з середньою освітою, розлученого, має на утриманні двох малолітніх дітей, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- 22.04.1999 Малиновським райсудом м. Одеси за ч. 2 ст. 140 КК України (в ред. 1960) до 1 року позбавлення волі, із застосуванням ст. 46-1 цього ж кодексу, з відстрочкою виконання вироку на строк 1 рік;
- 10.12.1999 Приморським райсудом м. Одеси за ч. 2 ст. 140 КК України (в ред. 1960) 1 року 6 місяців позбавлення волі; звільненого 28.03.2001 у зв'язку із відбуттям строку покарання;
- 01.11.2001 Іллічівським райсудом м. Одеси за ч. 2 ст. 141 КК України (в ред. 1960) 3 років позбавлення волі; звільненого 26.06.2004 у зв'язку із відбуттям строку покарання;
- 27.11.2006 Приморським райсудом м. Одеси за ч. 2 ст. 185, ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України, до 3 років 1 місяця позбавлення волі; звільнений по УДО постановою Малиновського райсуду м. Одеси від 22.10.2007 невідбута частина покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 1 місяць;
- 16.01.2009 Малиновським райсудом м. Одеси за ч. 2 ст. 185 КК України, із застосуванням ст.71 цього ж кодексу, до 2 років і 7 місяців позбавлення волі; звільненого 10.06.2011 у зв'язку із відбуттям строку покарання;
- 19.12.2011 Київським райсудом м. Одеси за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України, і застосуванням ст.70 цього ж кодексу, до 5 років позбавлення волі; звільненого 18.03.2016 у зв'язку із відбуттям строку покарання;
- 14.07.2016 Суворовським райсудом м. Одеси за ч. 2 ст.186 КК України, до 4 років позбавлення волі;
- обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 321 КК України
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом 1-ої інстанції.
Зазначеним вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307 та ч. 3 ст. 321 КК України і призначено покарання:
- за ч.2 ст.307 КК України - у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років, із конфіскацією майна, що є його власністю;
- за ч. 3 ст. 321 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю вищезазначених злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням визначене остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років, із конфіскацією майна, що є його власністю.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_7 в строк відбутого покарання час його попереднього ув'язнення в період з 30.08.2021 до 17.12.2021, у співвідношенні відповідності одного дня попереднього ув'язнення одному дню позбавлення волі.
Застосований до ОСОБА_7 запобіжний захід залишений попередній - у вигляді застави до набрання вироком законної сили.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати та вирішено долю речових доказів.
Відповідно до вироку суду першої інстанції, ОСОБА_7 визнаний винуватим у тому, що у невстановлені час і місці познайомився з невстановленою особою, на пропозицію якої погодився збувати за винагороду на території м. Одеси наркотичні засоби та сильнодіючі лікарські засоби.
Реалізуючи зазначене, 30.08.2021, ОСОБА_7 діючи умисно, з корисливих мотивів, в порушення вимог ст.ст.7-9, 25, 27 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», ст.ст. 19-21, 27 Закону України «Про лікарські засоби», не маючи спеціального дозволу, придбав шляхом отримання пакунку, з метою подальшого збуту шляхом здійснення закладок для наступного отримання невстановленими покупцями: наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон, а також сильнодіючий лікарський засіб - дифенгідрамін (димедрол) тверді форми), які став зберігати при собі з аналогічною метою.
30.08.2021 у невстановлений час, ОСОБА_7 , перебуваючи біля 3-ї парадної будинку №95, по вул. Капітана Кузнецова, в м. Одесі, продовжуючи реалізацію вищезазначеного умислу, сховав один згорток з фольги, в середині якого знаходилися: наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон, кількісним вмістом 0,173 г, а також сильнодіючий лікарський засіб - дифенгідрамін (димедрол) тверді форми), кількісним вмістом 0,084 г.
Згодом, близько 19 год. 54 хв. 30.08.2021 дії ОСОБА_7 були помічені співробітниками поліції біля 2-ї парадної буд. №95, по вул. Капітана Кузнецова, в м. Одесі, де з відповідної ділянки місцевості було вилучено належні обвинуваченому 16 згортків з фольги, в середині яких знаходилися: наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон, загальним кількісним вмістом 2,5361 г, а також сильнодіючий лікарський засіб - дифенгідрамін (димедрол) тверді форми), загальним кількісним вмістом 1,427 г.
Розмір наркотичного засобу, обіг якого обмежено - метадону, загальним кількісним вмістом 2,7091 г, становить великий розмір, визначений таблицею №1 наказу МОЗ України від 1 серпня 2000 року №188.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка їх подала.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 не погодився із оскаржуваним вироком суду 1-ої інстанції з огляду на те, що у нього на утриманні двоє неповнолітніх дітей та тяжко хвора мати, а він є її єдиним сином та він сам хворіє гепатитом С.
Посилаючись на викладені обставини, обвинувачений просить вирок Суворовського райсуду м. Одеси від 14.01.2022 змінити, в частині призначення покарання, призначивши більш м'яке покарання, ніж передбачене законом.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції прокурор ОСОБА_6 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги обвинувачуваного, вказуючи на те, що вирок суду 1-ої інстанції є законним та обґрунтованим, натомість обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник, будучи повідомленими про час і місце судового засідання належним чином, до апеляційного суду не з'явилися, водночас захисник ОСОБА_8 надав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Частиною 1 ст. 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Мотивуючи доведеність вини обвинуваченого у вчинені злочинів, що йому інкримінуються, суд першої інстанції послався на показання обвинуваченого ОСОБА_7 , який свою вину у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 321 КК України визнав повністю, щиро розкаявся та підтвердив фактичні обставини справи, наведені в обвинувальному акті.
За таких обставин, з'ясувавши, що фактичні обставини кримінального провадження учасниками судового розгляду не оспорюються, суд першої інстанції, за погодженням зі сторонами обвинувачення та захисту, у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав за недоцільне дослідження доказів.
При цьому, суд встановив, що учасники судового провадження не оспорюють фактичні обставини справи, правильно їх розуміють і їм роз'яснено, що вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини в апеляційному порядку.
Колегія суддів вважає, що дії ОСОБА_7 вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 307 КК України, як незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також збут наркотичних засобів, вчинені у великих розмірах за попередньою змовою групою осіб, а також за ч. 3 ст. 321 КК України, як незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також збут сильнодіючих лікарських засобів, вчинені за попередньою змовою групою осіб.
Перевіряючи вирок суду 1-ої інстанції на відповідність його вимогам закону, апеляційний суд прийшов до висновку про його законність та обґрунтованість. Порушень вимог КПК України, які б слугували підставами для зміни вироку, апеляційним судом не встановлено.
Що стосується доводів обвинуваченого ОСОБА_7 про суворість призначення йому покарання, апеляційний суд приходить до висновку про таке.
Вирішуючи питання про те, яка міра покарання має бути призначена обвинуваченому ОСОБА_7 і чи повинен він його відбувати, суд 1-ої інстанції врахував обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого: щире каяття, а також відсутність обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого.
З урахуванням вищенаведеного, а також приймаючи до уваги дані про наявність у обвинуваченого непогашеної та незнятої судимості, вчинення ним нових злочинів через незначний проміжок часу після звільнення з місць відбування покарань, корисливий характер вчинених злочинів, посередню характеристику за місцем проживання, наявність на утриманні двох малолітніх дітей, той факт що ОСОБА_7 на шлях виправлення не став і знову повторно вчинив умисний злочин, що свідчить про справедливість призначеного йому покарання.
На думку колегії суддів, вирішуючи питання про те, яка міра покарання має бути призначена обвинуваченому ОСОБА_7 за вчинений ним злочини, і чи повинен він його відбувати, суд 1-ої інстанції з достатньою повнотою врахував особу обвинуваченого, що раніше обвинувачений неодноразово судимий, після відбуття покарання належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та, через нетривалий час, знову вчинив злочин.
Колегія суддів вважає неспроможними доводи обвинуваченого про те, що у нього на утриманні двоє неповнолітніх дітей та тяжко хвора мати, а він є її єдиним сином, так суд 1-ої інстанції в повній мірі врахував дані про особу обвинуваченого.
Що стосується доводів обвинуваченого про те, що він хворий на Гепатит С, ніяких медичних довідок до апеляційного суду не надійшло, як і не надійшло доказів або довідок про те, що обвинувачений ОСОБА_7 не зможе з таким діагнозом відбувати покарання в місцях позбавлення волі.
Отже, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає задоволенню, а вирок суду 1-ої інстанції підлягає залишенню без змін, як законний, обґрунтований та мотивований.
Керуючись ст.ст. 24, 370, 404, 405, 407, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Вирок Суворовського райсуду м. Одеси від 14.01.2022 у кримінальному провадженні №12021162490001167 від 30.08.2021, яким ОСОБА_7 визнаний винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307 та ч. 3 ст. 321 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4