Номер провадження: 22-ц/813/4126/22
Справа № 523/8633/13-ц
Головуючий у першій інстанції Кисельов В. К.
Доповідач Погорєлова С. О.
26.04.2022 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:
головуючого судді: Погорєлової С.О.
суддів: Князюка О.В., Таварткіладзе О.М.
за участю секретаря: Дубрянської Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт плюс» (заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», Перший Суворовський відділ державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), приватний виконавець Хлєбников Олександр Володимирович) про заміну сторони виконавчого провадження, на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси, постановлену під головуванням судді Кисельова В.К. 05 серпня 2021 року у м. Одеса, -
встановила:
У жовтні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебт плюс» звернулось із заявою про заміну сторони виконавчого провадження щодо цивільної справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта-Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки, а також за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Дельта-Банк» (треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ) про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними.
Заявник посилався на те, що у провадженні Приватного виконавця Хлєбникова Олександра Володимировича на виконанні перебуває виконавче провадження № 56639410 про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Дельта Банк".
В провадженні Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південною міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на виконанні перебуває виконавче провадження № 61509210 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк».
13 травня 2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрдебт плюс» було укладено Договір про відступлення прав вимоги №2244/К/1.
На підставі викладеного, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебт плюс» просило суд постановити ухвалу, якою замінити стягувача у цивільній справі №523/8633/13-ц з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебт плюс», у зв'язку із переходом до останнього прав кредитора, відповідно до Договору про відступлення прав вимоги №2244/К/1 від 13.05.2020 року.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 05 серпня 2021 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт плюс» про заміну сторони виконавчого провадження було задоволено.
У виконавчому провадженні № 61509210, яке перебуває на виконанні у Першому Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південною міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), стягувача - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» замінено на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебт плюс».
У виконавчому провадженні № 56639410, яке перебуває на виконанні у Приватного виконавця Хлєбникова Олександра Володимировича, стягувача - Публічне акціонерне товариство «Дельта-Банк» замінено на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебт плюс».
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт плюс» про заміну сторони виконавчого провадження відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта, заявником не надано належних доказів на підтвердження відступлення права вимоги за кредитним договором, окрім того, заявник не є фінансовою установою.
Сторони про розгляд справи на 26 квітня 2022 року були сповіщені належним чином.
Заяв, клопотань від сторін по справі на адресу Одеського апеляційного суду не надходило.
Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційний суд, з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу за відсутності сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 13 березня 2015 року було стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта-Банк» заборгованість за основним кредитом у розмірі - 569 258 гривень 26 копійок, заборгованості за відсотками у розмірі 354 893 гривень 92 копійок, а всього стягнуто суму у розмірі 924 152 (дев'ятсот двадцять чотири тисячі сто п'ятдесят дві) гривні 18 (вісімнадцять) копійок, а також стягнуто судовий збір у розмірі 3 441 гривна.
При цьому, вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а також позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки було залишено без задоволення.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 28.05.2015 року позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки було задоволено частково.
В рахунок погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №11254374000 від 20 листопада 2007 року, укладеним між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 , в межах ринкової вартості предмету іпотеки в розмірі 532 957 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру під номером АДРЕСА_1 , що належить іпотекодавцю, майновому поручителю ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 14 травня 2002 року, посвідченого державним нотаріусом Другої одеської державної нотаріальною контори Гур'яновою Л.Г., згідно із договором іпотеки (нерухомого майна) від 20 листопада 2007 року, укладеним між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , посвідченим нотаріально приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко С.В., зареєстрованим в реєстрі за № 5696, - шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на це вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Також визначено порядок виконання рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 13 березня 2015 року шляхом відстрочення стягнення на предмет іпотеки на квартиру під номером АДРЕСА_1 , що належить іпотекодавцю, майновому поручителю ОСОБА_1 , на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» № 1304-УІІ від 03 червня 2014 року, який набрав чинності з 07 червня 2014 року.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
На підставі рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 13 березня 2015 року, а також рішення апеляційного суду Одеської області від 28.05.2015 року, було видано два виконавчих листа:
1. Щодо стягнення ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованості за основним кредитом у розмірі - 569 258 гривень 26 копійок, заборгованості за відсотками у розмірі 354 893 гривень 92 копійок, а всього стягнути суму у розмірі 924152 (дев'ятсот двадцять чотири тисячі сто п'ятдесят дві) гривні 18 (вісімнадцять) копійок, а також судовий збір у розмірі 3441 гривень.
2. Щодо звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру під номером АДРЕСА_1 , що належить іпотекодавцю, майновому поручителю ОСОБА_1 , шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на це вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, з урахуванням відстрочення стягнення на предмет іпотеки на спірну квартиру на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» № 1304-УІІ від 03 червня 2014 року.
В судовому засіданні було встановлено, що у провадженні в Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південною міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на виконанні перебуває виконавче провадження № 61509210 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк».
В провадженні Приватного виконавця Хлєбникова Олександра Володимировича на виконанні перебуває виконавче провадження № 56639410 про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк».
Відповідно до умов Договір про відступлення прав вимоги №2244/К/1 від 13.05.2020 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебт плюс» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржники Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», у тому числі щодо боржників ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується документами, які надав заявник. (а.с. 8-10, 92-101).
Згідно частин першої, другої статті 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
Зазначена норма кореспондується з частиною п'ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».
Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Згідно частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу, до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України).
Згідно з вимогами чинного законодавства, заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття кредитора у зобов'язанні він замінюється правонаступником.
Виходячи з цих норм, зокрема пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) відбувається вибуття кредитора.
Заміна кредитора можлива поза межами виконавчого провадження у разі відступлення права вимоги.
При такій заміні кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження, а її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п'ятої статті15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, в тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.
Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, внаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржниками, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін. Заміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.
За таких обставин, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.
З матеріалів справи вбачається, що заявник звернувся до суду із даною заявою з метою можливості виконання рішення суду та захисту законних прав та інтересів стягувача.
Таким чином, суд дійшов вірного висновку про те, що звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту ст.ст.512, 514 ЦК України, ст.442 ЦПК України, ст.15 Закону України «Про виконавче провадження», та задовольнив заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт плюс» про заміну сторони на його правонаступника.
Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що заявником не надано належних доказів на підтвердження відступлення права вимоги за кредитним договором, окрім того, заявник не є фінансовою установою.
Колегія суддів зазначає, що вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження здійснюється судом з урахуванням положень статей 76-81 ЦПК України, тобто за перевірки та надання оцінки доказам, наданим в обґрунтування відповідної заяви, зокрема, їх достовірності та достатності для висновків про фактичний перехід прав та обов'язків сторони виконавчого провадження до іншої особи на підставі правочину, якому має бути надана оцінка на предмет нікчемності, тобто недійсності в силу положень закону. При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду такої заяви, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у здійсненні заміни сторони процесу правонаступником, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.
Вказане відповідає правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 17.01.2020 р. у справі № 916/2286/16.
Крім того колегія суддів, виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням положень статті 442 ЦПК України, зазначає, що заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 2-230/11 (провадження № 61-46230св18).
Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, внаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
Крім того, норма статті 442 ЦПК України має імперативний характер, оскільки в ній прямо визначено правило поведінки, а саме: замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин.
Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження».
За таких обставин, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».
Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов'язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов'язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц (провадження № 61-26197св18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 201/8548/16-ц (провадження № 61-16059св18) та від 15 серпня 2018 року у справі № 190/2119/14-ц (провадження № 61-20171св18).
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність заміни стягувача ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника - ТОВ «Укрдебт плюс».
Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.
При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 05 серпня 2021 року постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування немає.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 05 серпня 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складений 27 травня 2022 року.
Головуючий С.О. Погорєлова
Судді О.В. Князюк
О.М. Таварткіладзе